розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (суддя Чинчин О.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 (головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс"

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації),

про визнання поновленим (продовженим) договору оренди земельної ділянки,

За участю представників:

позивача - Верховський О.В. - адвокат

відповідача - Перепелицін К.М. - представник

третьої особи - Глазачева Я.А. - представник

27.10.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання поновленим (продовженим) договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

25.06.2018 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 910/18875/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018 року у справі №910/18875/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 910/18875/17; зупинено дію постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №910/18875/17 до закінчення її перегляду у касаційній інстанції; провадження за касаційною скаргою у справі № 910/18875/17 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/739/17.

10.09.2018 палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду винесено постанову у справі № 920/739/17 (оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 12.11.2018).

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2018 поновлено провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 910/18875/17 та призначено її до розгляду на 06.12.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 29.11.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" (скаржник, позивач) вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у справі №910/11299/15 свідчать, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі №910/11299/15 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тобто є незаконною. Отже, висновок, викладений в оскаржуваних рішеннях судів про те, що протягом терміну дії ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі №910/11299/15 про роз'яснення судового рішення термін дії договору оренди земельної ділянки повинен визначатись саме у відповідності до вказівок вказаної ухвали, а не до вимог ч.6 ст.33 ЗУ "Про оренду землі", не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач вказує, що у постанові Вищого господарського суду України від 19.09.2017 у справі №910/11299/15 чітко визначено, що строк дії договору оренди спірної земельної ділянки має визначатись саме у відповідності до вимог ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто відповідно з 27.03.2012 по 27.03.2017.

На думку скаржника, оскільки протягом одного місяця з моменту закінчення терміну дії договору оренди (до 27.04.2017) відповідач не заявив заперечень проти продовження терміну його дії, вказаний договір оренди відповідно є продовженим на наступні 5 років, тобто до 27.03.2022.

З урахуванням зазначеного у касаційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 910/18875/17 скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

До початку судового засідання 29.11.2018 позивачем подані додаткові пояснення до касаційної скарги.

Відповідач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не надали.

У судове засідання з'явилися представники сторін та третьої особи.

Представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи виклали заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з'явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02.03.2007 року між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 р. №372/429, за актом приймання - передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №125 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.03.2007 р. №66-6-00391 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п.2.1 договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування: проспект Алішера Навої, 55 у Дніпровському районі, розмір: 2557 кв. м, цільове призначення: для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер: 8000000000:66:131:0034.

Згідно з п. 3.1 договору він укладений на 5 років.

У п.11.7 договору сторони погодили, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі №910/11299/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015, визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007, який укладений між ТОВ "Центробудсервіс" та Київською міською радою, та який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27.03.2007 за №66-6-00391 у книзі записів державної реєстрації договорів.

04.08.2016 ТОВ "Центробудсервіс" здійснило державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі №910/11299/15.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками місцевого господарського суду, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року, укладений між сторонами, був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.03.2007 р. №66-6-00391 у книзі записів державної реєстрації договорів, а тому саме з 27.03.2007 року він набрав чинності.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що судове рішення у справі № 910/18875/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому на підставі рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року по справі №910/11299/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року, яким визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року ТОВ "Центробудсервіс", спірний договір було поновлено з 27.03.2012 року на той самий строк, тобто по 27.03.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" направило на адресу Київської міської ради лист №28/09 та три примірники додаткової угоди про поновлення договору оренди на 1 арк., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.09.2017 року.

Натомість, у відповідь на вказаний лист, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №057024-18972 від 26.10.2017 року повідомив, що рішенням Київської міської ради №715/2877 від 06.07.2017 року відмовлено у поновленні договору оренди, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис про припинення права оренди.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суду зазначив, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів, як: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради №715/2877 від 06.07.2017 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" у поновленні на 5 років договору оренди земельної ділянки від 27.03.2007 р. №66-6-00391 площею 0,2557 га (кадастровий номер 8000000000:66:131:0034), укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Центробудсервіс".

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції та вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність заперечень орендодавця у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди з огляду на наступне.

На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року по справі №910/11299/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року, договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №125 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.03.2007 р. №66-6-00391 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Центробудсервіс", було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах Товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" по 27.03.2017 року.

Відповідно до приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець - Київська міська рада у разі наявності заперечень у поновленні договору оренди земельної ділянки має право письмово заявити про них протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто в даному випадку у строк по 27.04.2017 року.

Проте, 24.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" подало до Господарського суду міста Києва заяву про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року по справі №910/11299/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 910/11299/15 задоволено. Роз'яснено абзац 4 сторінки 5 мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 910/11299/15 наступним чином: "Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Відтак, строк дії поновленого договору оренди земельної ділянки у 5 років повинен обчислюватись з моменту набрання рішенням законної сили, а саме з 22.09.2015 року.

Крім того, роз'яснено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 910/11299/15 наступним чином: Визнати поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007, який укладений між ТОВ "Центробудсервіс" та Київською міською радою, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27.03.2007 за №66-6-00391 у книзі записів державної реєстрації договорів, в частині, що стосується строку дії права користування ТОВ "Центробудсервіс" земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:66:131:0034, площею 0,2557 га, за вказаним договором оренди земельної ділянки, з моменту набрання рішенням суду законної сили, а саме з 22.09.2015 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Отже, необґрунтованими є доводи позивача щодо не набрання законної сили ухвалою суду від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15 у зв'язку з поданням апеляційної скарги відповідачем.

Суд апеляційної інстанції вказав, що як вірно зазначив суд першої інстанції, на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року була наявна ухвала господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15, яка набрала законної сили, якою було роз'яснено, що право користування ТОВ "Центробудсервіс" земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:66:131:0034, площею 0,2557 га, за вказаним договором оренди земельної ділянки, починається з моменту набрання рішенням суду законної сили, а саме з 22.09.2015 року. Тобто вказаною ухвалою суду було встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року діє з 22.09.2015 року по 22.09.2020 року.

Враховуючи вищевикладене та факт наявності у період з 27.03.2017 року по 27.04.2017 року ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання на всій території України, жодною зі сторін договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року не вчинялись дії щодо поновлення або надання заперечень у поновленні строку дії спірного договору з огляду на чинність вказаного договору, яка була встановлена судом.

В подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 року, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15 скасовано, в задоволенні заяви ТОВ "Центробудсервіс" про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року відмовлено.

Таким чином з моменту набрання чинності постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року, якою було скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15, фактично було скасовано факт того, що договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року діяв з 22.09.2015 року по 22.09.2020 року.

При цьому, рішенням Київської міської ради №715/2877 від 06.07.2017 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" у поновленні на 5 років договору оренди земельної ділянки від 27.03.2007 р. №66-6-00391 площею 0,2557 га (кадастровий номер 8000000000:66:131:0034), укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс".

Враховуючи вказане рішення, у відповідності до приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на переконання колегії суддів апеляційного суду, орендодавець - Київська міська рада протягом місяця з моменту набрання чинності постановою суду апеляційної інстанції 15.06.2017 року по справі №910/11299/15 висловила свої заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року, шляхом прийняття відповідного рішення, що виключає можливість поновлення спірного договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що вказане рішення Київської міської ради №715/2877 від 06.07.2017 року не є листом - повідомленням про заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки в розумінні ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки чинне законодавство України не визначає форми висловлення такого заперечення з огляду на дотримання письмового волевиявлення.

Крім того, як вбачається з пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради, про що зазначив і суд першої інстанції, ТОВ "Центробудсервіс" систематично порушує зобов'язання, передбачені п. 8.4 договору, а саме: не приступало до використання земельної ділянки в строк встановлений договором, та після підписання цього договору і Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; не завершило забудову земельної ділянки в строки, передбачені проектною документацією на будівництво; не використовувало земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; не повернуло земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії договору; не виконало у складі проекту будівництва розрахунку щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об'єкти охорони здоров'я, тощо) та не передбачило їх будівництво одночасно із спорудженням житлово-офісного комплексу.

Зазначене не заперечив і сам представник скаржника під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на спірній земельній ділянці станом на час розгляду справи у Київському апеляційному господарському суді, забудову ТОВ "Центробудсервіс" не здійснило та не розпочало підготовчі роботи для проведення таких робіт.

Крім того, матеріали справи не містять проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Центробудсервіс" площею 0,26 га для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на проспекті Алішера Навої, 55 у Дніпровському районі м. Києва. При цьому, орендовану земельну ділянку скаржник продовжує займати на підставі рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду звернула увагу на те, що в матеріалах справи міститься проект рішення Київської міської ради про надання статусу скверу спірній земельній ділянці, за адресою просп. Алішера Навої, 55 площею 0,2557 га у Дніпровському районі м. Києва за поданням депутатів Київської міської ради з пояснювальною запискою до вказаного проекту рішення.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що у випадку використання вказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року, після укладення договору оренди земельної ділянки пролонгація укладеного раніше договору у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є неможливою, оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельної ділянки із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року по справі №910/11299/15, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року, договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 року було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах Товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" по 27.03.2017.

Відповідно до приписів частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець - Київська міська рада у разі наявності заперечень у поновленні договору оренди земельної ділянки мала право письмово заявити про них протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто, в даному випадку у строк по 27.04.2017.

Проте, 24.03.2017, тобто, до початку перебігу вказаного місячного строку, ТОВ "Центробудсервіс" подало до Господарського суду міста Києва заяву про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року по справі №910/11299/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017, тобто, в період перебігу вказаного місячного строку, по справі №910/11299/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 910/11299/15 задоволено, зокрема, роз'яснено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 у справі № 910/11299/15 таким чином, що договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 визнано поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах з моменту набрання рішенням суду законної сили, а саме з 22.09.2015, тобто, вказаною ухвалою суду було встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02.03.2007 діє з 22.09.2015 по 22.09.2020.

З огляду на вказану ухвалу суду позивач здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки строком до 22.09.2020 року з правом пролонгації, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.04.2017, тобто, зареєстрованим також в період перебігу вказаного місячного строку.

Дійсно, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2017 року, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15 скасовано, в задоволенні заяви позивача про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 року відмовлено.

Чинна на момент прийняття вказаної ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 редакція Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачала момент набрання законної сили ухвалами, проте, послідовна судова практика виходила з того, що ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом, що підтверджується, зокрема, п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) .

Аналогічним чином вказане питання вирішене на даний момент ст. 235 ГПК.

Крім того, суд касаційної інстанції приймає до уваги, що підставою прийняття вказаної ухвали стала заява саме позивача та саме з тих підстав, що його не влаштувало та не було зрозумілим повне задоволення судом обраної самим же позивачем форми позовної вимоги, що, зокрема, підтверджується висновком суду касаційної інстанції у вказаній справі, що останній погоджується з доводами апеляційного господарського суду про те, що, виносячи ухвалу про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2015, місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 89 ГПК України фактично змінив вказане рішення та доповнив його новими даними.

Враховуючи все вищевикладене та принцип правової визначеності, в даному випадку це факт наявності у період з 27.03.2017 року по 27.04.2017 року вищевказаної ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року по справі №910/11299/15, яка набрала законної сили, була обов'язковою до виконання на всій території України і по іншому встановлювала строк дії договору до моменту її скасування, з подальшою державною реєстрацією такого строку, а також такі загальні засади цивільного судочинства, встановлені ч.6 ст. 3 Цивільного кодексу України, як справедливість, добросовісність та розумність, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в даному випадку правових підстав для вчинення жодною зі сторін договору оренди земельної ділянки від 02.03.2007, в т.ч. і відповідача, дій щодо поновлення або надання заперечень у поновленні строку дії спірного договору до моменту скасування вказаної ухвали постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року.

Разом з тим, згідно з ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі":

"У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором."

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 викладений такий правовий висновок:

"У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті."

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що чинне законодавство України не визначає форми висловлення такого заперечення з огляду на дотримання письмового волевиявлення, при тому, що вказане рішення відповідача, як колегіального органу місцевого самоврядування, найбільш повно відповідає положенням п.34 ч.1 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Разом з тим, обрана законодавцем дефініція "лист-повідомлення орендодавця про заперечення" свідчить про встановлений законом обов'язок орендодавця саме повідомити орендаря про таке своє заперечення проти поновлення договору і саме протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Крім того, у п.п.2.1. п. 2 зазначеного рішення Київської міської ради №715/2877 від 06.07.2017 року, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" у поновленні на 5 років договору оренди земельної ділянки від 27.03.2007, вказано, що Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській адміністрації) проінформувати ТОВ "Цетробудсервіс" про прийняття цього рішення у п'ятиденний строк з дня його офіційного опублікування.

З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено на підставі відповідних доказів обставини та строки повідомлення відповідачем позивача про прийняте рішення про відмову у поновленні договору.

В свою чергу, дослідження, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів враховує, що в постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 року по справі № 3-167гс14, від 21.01.2015 року по справі № 3-211гс14, та в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі № 909/631/16 був викладений правовий висновок, що за змістом частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і, за висновками судів, підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Згідно з ч.ч.1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цетробудсервіс", скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 910/18875/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі №910/18875/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.