розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2018 (суддя Спиридонова Н.О. ) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 (головуючий: Білецька А.М., судді: Істоміна О.А., Барабашова С.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

про стягнення 248 826,43 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

У грудні 2017 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення 248826,43 грн. по договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1166/04 від 01.09.2004, укладеного між сторонами, в тому числі: 153 366,95 грн. основний борг; 62 933,82 грн. пені; 26 613,09 грн. інфляційних збитків; 5 912,57 грн. 3% річних, а також просив стягнути 3 732,40 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач починаючи з грудня 2014 по червень 2017 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює сплату орендної плати за договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за вказаний період складає 153366,95 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 153 366,95 грн., пеню в сумі 62 933,82 грн., 3% річних в сумі 5 912,57 грн., інфляційні втрати в сумі 26 613,09 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3732,40 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем щодо сплати орендної плати за договором в сумі 153 366,95 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовується відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 153 366,95 грн., а також 62 933,82 грн. пені; 26 613,09 грн. інфляційних збитків; 5 912,57 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 549, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 - 232 Господарського кодексу України.

14.09.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 05.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 920/1214/17 до Касаційного господарського суду.

Касаційна скарга ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження у справі №920/1214/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018 року у справі №920/1214/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

16.10.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про поновлення заявнику строку для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження, здійснення розгляду скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 05.11.2018.

Скаржник (відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, крім іншого, полягає у невідповідності оскаржуваних судових рішень рішенням Вищого господарського суду України.

Скаржник вважає, що між сторонами існували договірні правовідносини в рамках укладеного договору оренди газопроводів та споруд № 14/1166/04 від 01.09.2004 в період з 01.09.2004 по 09.07.2014. У відповідності до вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України, керуючись пунктом 10.5 договору № 14/1166/04 від 01.09.2004, відповідачем неодноразово (протягом 2013-2014 років - листи від 11.12.2013 № 30/1772, від 31.01.2014 № 30/196, від 06.06.2014 № 30/787) направлялися на адресу позивача заяви про припинення дії договору № 14/1166/04 від 01.09.2004 у зв'язку з суттєвими змінами у законодавстві, які відбулися на ринку природного газу, а тому вважає, що з 09.07.2014 він не орендує газопроводи за вищевказаним договором та систематично повертає на адресу позивача всі первинні документи.

Відповідач стверджує, що між сторонами не існує договірних правовідносин, тому підстави для нарахування та стягнення у судовому порядку орендної плати у позивача відсутні, а у відповідача відсутній обов'язок щодо їх оплати, відсутнє грошове зобов'язання за договором № 14/1166/04 від 01.09.2004, а оскільки відсутнє грошове зобов'язання, відсутнє прострочення грошового зобов'язання і відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідач зазначає, що лише належним чином оформлений та підписаний акт наданих послуг, за яким відповідач отримав послугу, є підставою виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Також, в якості доказів на підтвердження своєї правової позиції відповідач посилається на матеріали перевірок НКРЕКП, та зазначає, що на його думку, за результатами перевірки встановлено факт відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Крім того вважає безпідставним посилання судів на справу № 910/9245/15 про внесення змін до договору оренди №14/1166/04 від 01.09.2004, оскільки у зазначеній справі суди не досліджували питання чинності укладеного договору оренди на дату винесення судами рішень.

В касаційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до пункту 4.1 рішення правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 23.09.2016, протокол № 170, питання 4, для забезпечення ведення претензійно-позовної роботи за окремими договорами, укладеними Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", за якими відповідальним підрозділом є Філія "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" покладено на Філію "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" функції щодо самостійного ведення претензійно-позовної роботи за договорами, укладеними Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за напрямами діяльності Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Положення про Філію "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (організація метрологічного забезпечення діяльності підприємств Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та інших юридичних осіб, забезпечення належного та ефективного користування майном (об'єктами газорозподільних систем, будівництвом та введенням в експлуатацію комплексу метрологічного центру тощо.

01.09.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Сумигаз", найменування відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) змінено на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (орендар) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", найменування якої змінено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець) укладено договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1166/04 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове і користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку до договору.

Майно передано в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Білопільського району Сумської області та отримання на цій основі прибутку.

Згідно пункту 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна.

У разі припинення дії договору майно повертається відповідачем позивачу. Відповідач повертає майно позивачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі майна відповідачу. Майно вважається повернутим позивачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обов'язок і складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні, що передбачено п. 2.4., п. 2.5. договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати та протоколу узгодження орендної плати, які є невід'ємною частиною договору, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 955,33 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс за цей же місяць (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Згідно пункту 3.7 договору загальна ціна цього договору складається із сум орендної плати, нарахованої протягом дії договору.

Договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.09.2004 до 26.08.2005 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або його після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.5 договору).

У додатку до договору наведено перелік окремого індивідуально визначеного майна, що передається в оренду відповідачу, оціночна вартість якого становить 573200,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про те, що відповідач починаючи з грудня 2014 по червень 2017 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює сплату орендної плати за договором, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за вказаний період складає 153 366,95 грн.

Крім того посилався на те, що обов'язок орендаря сплатити орендну плату виникає на підставі договору, а не на підставі підписання актів про надання послуг, вважає, що факт підписання відповідачем актів надання послуг, зокрема, у 2015 році свідчить про визнання відповідачем договору оренди та наявність законних підстав для стягнення з нього заявлених у позові сум грошових коштів. На даний момент ПАТ "Сумигаз" продовжує користуватись отриманим в оренду об'єктом та не вчинило належних дій направлених на повернення орендованих об'єктів та не реалізувало своє право на звернення до суду. Також, позивач зазначає, що матеріалами перевірки, на які посилається відповідач, встановлено факт порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затвердженою постановою НКРЕКП від 13.01.2010 № 12, з боку відповідача, а не відсутність договірних відносин. Позивач вважає, що матеріали планової перевірки НКРЕКП та підписані акти наданих послуг підтверджують факт користування ПАТ "Сумигаз" об'єктом оренди та наявність законних підстав для стягнення заявлених в позовній заяві суми грошових коштів.

Разом з тим, відповідач проти позову заперечував, з посиланням на те, що між сторонами не існує договірних правовідносин, тому підстави для нарахування та стягнення у судовому порядку орендної плати у позивача відсутні, а у відповідача відсутній обов'язок щодо їх оплати, відсутнє грошове зобов'язання за договором № 14/1166/04 від 01.09.2004, а оскільки відсутнє грошове зобов'язання, відсутнє прострочення грошового зобов'язання і відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, вказав на те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем щодо сплати орендної плати за договором в сумі 153 366,95 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовується відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі сумі 153 366,95 грн., а також 62 933,82 грн. пені; 26 613,09 грн. інфляційних збитків; 5 912,57 грн. 3% річних є правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 549, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 - 232 Господарського кодексу України.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Судами встановлено,що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

В постанові Верховного Суду від 01.02.2018 по справі № 910/7003/16 було зроблено наступний правовий висновок:

"Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 202 Цивільного кодексу України:

"1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами."

Тобто, визначальним критерієм для визнання певної дії саме правочином є можливість такої дії призводити до набуття, створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки.

Як вірно встановлено судами апеляційної та касаційної інстанції, відповідно до ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами п.10.6 Договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, саме наведеними нормами Закону та Кодексу, а також положеннями Договору передбачене автоматичне, не обумовленими нічиїми діями та рішеннями, припинення дії договору оренди по закінченню строку його дії, в даному випадку визначеному конкретною календарною датою.

Тобто, сам лист про припинення дії договору носить характер повідомлення про такий факт припинення та про небажання орендаря продовжувати чи переукладати договір оренди.

Разом з тим, в разі саме відсутності факту направлення такого листа-заперечення протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору і саме в силу положень ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з наступного після останнього дня строку дії договору дня.

Таким чином, в даному випадку цивільні права та обов'язки за договором оренди виникають, змінюються та припиняються в силу дій наведених норм ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 17, ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.10.6 Договору, а також, факту настання останнього дня дії договору, а не в силу дій оспорюваних листів-заперечень, тобто, останні не містять вищевказаного визначального критерію для визнання їх саме правочинами.

За викладених обставин, висновок судів апеляційної та касаційної інстанції по даній справі, що оскаржувані листи від 23.12.2015 №14240/16/10-15, від 29.12.2015 №14-11-02617 безпосередньо не змінювали та не припиняли цивільні права та обов'язки, які виникли між сторонами за договором оренди №РОФ-864, є лише повідомленнями про виконання умов договору, а отже не є правочином, є вірними."

Як встановлено судами попередніх інстанцій в даній справі, що переглядається, згідно з п.10.1. Договору, останній укладено строком на 360 днів, що діє з 01.09.2004 до 26.08.2005 включно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 24.07.2014 відповідач направив позивачу акти приймання-передачі майна по договору № 14/1166/04, вказуючи на те, що листами № 30/787 від 06.06.2014 та № 004/867 від 25.06.2014 позивачу були направлені додаткові угоди про їх припинення з 09.07.2014, у зв'язку з закінченням терміну дії цих договорів.

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної оцінки доводам скаржника, з урахуванням всього вищевикладеного, в т.ч. зазначених листів-заперечень з вказаними підставам, стосовно автоматичного припинення дії договору ще з 09.07.2014 саме в зв'язку з закінченням строку його дії, і до того моменту, як відповідачем приймалися послуги з оренди за період з грудня 2014 року по березень 2015 року, про що свідчать підписані сторонами акти надання послуг до договору оренди газопроводів та споруд до нього від 30.11.2014, від 31.12.2014, від 31.01.2015, від 28.02.2015, та звернення до суду з позовом про зміну Договору в 2015 році.

Крім того, відповідно до п.10.1. Договору останній мав кожного разу поновлюватися саме на 360 днів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем надавалися копії листів про повернення актів надання послуг та рахунків на їх оплату за 2016-2017 роки.

При цьому, з урахуванням цих листів, суди не вказали, з яких підстав та доказів вони дійшли висновків про продовження дій договору саме на 2016-2017 роки.

Крім того, суди попередніх інстанцій послалися на те, що докази повернення орендованого майна позивачу, у порядку визначеному договором, у матеріалах справи відсутні.

Проте, судами встановлено, що згідно з п. 2.4., п. 2.5. Договору, у разі припинення дії договору майно повертається відповідачем позивачу. Відповідач повертає майно позивачу аналогічно порядку, встановленому Договором при передачі майна відповідачу. Майно вважається повернутим позивачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 24.07.2014 відповідач направив позивачу акти приймання-передачі майна по договору № 14/1166/04, вказуючи на те, що листами № 30/787 від 06.06.2014 та № 004/867 від 25.06.2014 позивачу були направлені додаткові угоди про їх припинення з 09.07.2014, у зв'язку з закінченням терміну дії цих договорів.

Проте, судами не надано належної оцінки доводам відповідача, що він вчинив всі можливі дії щодо повернення орендованого майна та, крім того, щодо неможливості фізичного повернення орендованого майна в зв'язку з єдністю і неподільністю газотранспортної системи.

В свою чергу, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.