за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до 1.Тиврівської районної державної адміністрації, 2. Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Фермерське господарство "Зерно А", 2. Селищенська сільська рада про продовження договору оренди та зобов'язання до вчинення дій,

за участю представників:

від позивача - не з'явились,

від відповідача-1 - не з'явились,

від відповідача-2 - Бойко А.М., представник,

від третьої особи-1 - не з'явились,

від третьої особи-2 - не з'явились,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (далі - ТОВ "Селищанське") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Тиврівської районної державної адміністрації (далі - Тиврівська РДА) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) про продовження договору оренди та зобов'язання вчинити певні дії, а саме про визначення ГУ Держдгеокадастру орендодавцем за договором б/н від 01.06.2011 та поновлення терміну дії зазначеного договору на п'ять років.

1.2. Позов обґрунтовано посиланням на те, що в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" позивач має переважне право на продовження дії договору оренди землі.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 07.02.2011 розпорядження Тиврівської РДА № 44 ТОВ "Селищанське" надано на умовах оренди терміном на 5 років на території Селищанської сільської ради не переоформлені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у кількості 48 шт. загальною площею 113,42 га з встановленням розміру орендної плати в розмірі 752 грн за 1 ділянку.

2.2. 01.06.2011 між Тиврівською РДА та ТОВ "Селищанське" укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (не витребувана земельна частка (пай) у кількості 1 шт.), що належить ОСОБА_5 загальною площею 1,7390 га, яка знаходиться на території Селищанської сільської ради за межами населеного пункту с. Селище, Тиврівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

2.3. Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

2.4. Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору).

2.5. 16.12.2011 вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Тиврівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 16.12.2011.

2.6. 04.10.2016 та 27.10.2016 орендар звернувся з листами до Тиврівської районної державної адміністрації про продовження дії договору оренди.

2.7. У відповідь на вказані клопотання позивача Тиврівською РДА повідомлено останнього, що для вирішення питання продовження строку дії договору оренди слід звертатися до особи, яка управляє спадщиною.

2.8. Разом з тим судом в ході розгляду даної справи також встановлено, що 03.04.2017 між Селищанською сільською радою (орендодавець) та Фермерським господарством "Зерно-А" (орендар) укладено договір оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1,739 га, яка являється предметом договору від 01.06.2011, який позивач просить визнати поновленим на 5 років.

2.9. Відповідно до інформації, що міститься в Інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2017 державну реєстрацію вказаного договору здійснено 05.04.2017.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.07.2017 (суддя Банаська О.О.) в позові відмовлено.

3.2. Рішення мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту не зможе в повній мірі відновити його порушене право як сторони договору, оскільки як слідує з встановлених судом обставин справи земельна ділянка що є предметом договору оренди від 01.06.2011 на підставі договору оренди 03.04.2017 укладеного між Селищанською сільською радою та Фермерським господарством "Зерно-А" передано в користування останньому, що підтверджується інформацією, що міститься в Інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.04.2017 № 84736110. В свою чергу вимога позивача про визначення ГУ Держгеокадастру орендодавцем за договором оренди від 01.06.2011 не відповідає встановленим законодавством способам захисту, не призводить до поновлення порушеного права позивача, і за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту, який являється елементом правової оцінки спірних правовідносин в контексті заявленого предмету позовних вимог.

3.3. Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у складі: Гудак А.В., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л. рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ТОВ "Селищанське" у касаційній скарзі просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі". Скаржник зазначає про помилковість висновків суду про неефективність обраного позивачем способу захисту з огляду на наявність договору оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем, оскільки вважає, що цей договір оренди є нікчемним, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Щодо іншої частини позову зазначає, що в силу статей 122, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) саме ГУ Держгеокадастру є належним орендодавцем спірної земельної ділянки.

4.3. 03.10.2018 від ТОВ "Селищанське" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на приписи частин 1, 2 статті 300 ГПК України згідно з якими переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази).

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ГУ Держгеокадастру у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

5.2. Представник ГУ Держгеокадастру у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.2. За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.3. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК, ЦК, цим та іншими законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

6.4. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

6.5. Законом України "Про оренду землі" (161-14) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. При цьому стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

6.6. Зокрема у частинах 1- 5 статті 33 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

6.7. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

6.8. Отже, частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (переважне право добросовісного орендаря на укладення договору на новий строк) та частини шоста-дев'ята цієї статті (поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах), регламентують різні за змістом та взаємовиключні відносини та одночасне їх застосування є некоректним.

6.9. Судами встановлено, що позивач вказав, що 04.10.2016 та 27.10.2016 звертався до Тиврівської районної державної адміністрації з двома клопотаннями № 222 та № 238 про продовження договорів оренди землі на новий строк 7 (сім) років. Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач мав намір скористатися правом добросовісного орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (7 років) що регламентується частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає застосування до відносин сторін механізму, передбаченого частинами шостою-дев'ятою цієї статті. Відтак, вимога позивача про визнання договорів оренди продовженими не відповідає дійсним взаємовідносинам учасників провадження.

6.10. Разом із тим, як встановлено судами, за договором оренди ТОВ "Селищанське" передано у користування земельну ділянку (невитребувана земельна частка (пай) у кількості 1 штука), що належить померлому ОСОБА_5, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Селище, Тиврівського району, Вінницької області.

6.11. Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

6.12. Згідно з частиною 3 статті 2 ЗК України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

6.13. Відповідно до змісту статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

6.14. За змістом положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) , Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

6.15. На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.

6.16. Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим; у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.

6.17. Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

6.18. Вирішуючи питання правового статусу спірної земельної ділянки, судами попередніх інстанцій вірно враховано, що невитребувані земельні частки (паї) не є землями державної власності, а тому ГУ Держгеокадастру не може бути розпорядником таких земель, а відтак і орендодавцем за договором.

6.19. Водночас судами було встановлено, що вимога позивача про визначення ГУ Держгеокадастру орендодавцем за договором від 01.06.2011 не ґрунтується на вимогах законодавства та не призводить до поновлення прав позивача, оскільки за своїм змістом спрямована на встановлення юридичного факту.

6.20. Поряд з цим, при розгляді справи також встановлено, що 03.04.2017 між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області (орендодавець) та Фермерським господарством "Зерно-А" (орендар) укладений договір оренди землі. Згідно п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (земельні частки-паї, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з наступними кадастровими номерами та площею, серед яких зазначена земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площа - 1,7390 га, яка розташована на території Селищенської сілської ради Тиврівського району Вінницької області за межами населених пунктів с. Селище та с.Урожайне.

6.21. Договір оренди землі від 03.04.2017 укладений Селищанською сільською радою з Фермерським господарством "Зерно-А" після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між Тиврівською РДА та ТОВ "Селищанське" (16.12.2016), який позивач просить визнати продовженим.

6.22. Вказаний договір та запис про державну реєстрацію права оренди в державному реєстрі не визнані недійсними (скасованими) у встановленому законом порядку, а відтак є чинними та такими, що створюють для його сторін певні права та обов'язки.

6.23. Колегія суддів зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

6.24. Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

6.25. Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

6.26. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 № 6-55цс15 наведено правовий висновок про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо поновлення договору оренди на той же строк і на тих же умовах за обставин надання спірної земельної ділянки в оренду іншій особі за договором оренди не забезпечує ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 902/568/17).

6.27. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для поновлення спірного договору є обґрунтованим.

6.28. Посилання скаржника на те, що договір оренди укладений між Селищенською сільрадою та ФГ "Зерно А" є нікчемним не приймаються до уваги, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, даний договір є дійсним та зареєстрованим в установленому законом порядку.

6.29. Посилаючись на постанову Верховного Суду України від 25.02.2015 № 6-219цс14, скаржником не враховано, що предметом спору у зазначеній постанові є визнання договору оренди землі недійсним, скасування його державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендодавцем, в якій, зокрема встановлено факт дотримання орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, в той час, як у даній справі позивач просить поновити договір оренди землі за наявності одночасно дійсного договору оренди стосовно спірної земельної ділянки, укладеного з іншим орендарем.

6.30. Доводи скаржника про те, що договір є продовженим, оскільки позивач продовжує сплачувати орендну плату, не приймаються до уваги, оскільки скаржником не враховано наявність дійсного договору оренди з іншим орендарем, який породжує права та обов'язки для його сторін на спірну земельну ділянку.

6.31. Щодо посилання скаржника на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", колегія суддів зазначає, що вони не є для суду безумовно обов'язковими без урахування конкретних обставин справи. При цьому у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" Суд встановив, що в цій справі відбулося непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, і тому констатує, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

6.32. Інші доводи скаржника, зокрема, стосовно того, що спірна земельна ділянка має статус земель державної власності; ГУ Держгеокадастру є належним орендодавцем за договором оренди вже були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції та їм було надано належну правову оцінку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.