за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

від третьої особи - ОСОБА_4, адвокат,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області (далі - Рудосільська сільська рада) про визнання недійсним та скасування рішення Рудосільської сільської ради від 16.10.2009 № 197-34-05 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування господарських будівель і дворів"; рішення Рудосільської сільської ради від 06.05.2010 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадян"; державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Рудосільської сільської ради від 16.10.2009 № 197-34-05 видане з перевищенням власних повноважень та з порушенням вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, відповідач надав дозвіл на розробку документації із землеустрою і передав у власність земельні ділянки для обслуговування господарських будівель та споруд, що не передбачено статтями 17, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Крім того, позивач посилається на те, що земельна ділянка загальною площею 4,6731 га для обслуговування господарських будівель та споруд, щодо якої гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів, знаходиться в межах земель, на які Колективному сільськогосподарському підприємству "Колос" (далі - КСП "Колос") видано державний акт на право колективної власності на землю за № 20, тому мають місце порушення положень частини 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статті 140 та частини 1 статті 81 ЗК України.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Рішенням Рудосільської сільської ради від 16.10.2009 № 197-34-05 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку загальною площею 4,6731 га для обслуговування господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

2.2. Рішенням Рудосільської сільської ради від 06.05.2010 № 222-39-05 затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 4,6731 га ОСОБА_3 для обслуговування господарських будівель та споруд на території Рудосільської сільської ради, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, надано ОСОБА_3 в приватну власність земельні ділянки на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 загальною площею 4,6731 га для обслуговування господарських будівель та споруд. На підставі рішення Рудосільської сільської ради видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1 площею 3,5689 га.

2.3. Поряд з цим судами встановлено, що згідно з документами та матеріалами, які містяться у технічній документації, земельні ділянки загальною площею 4,6731 га для обслуговування господарських будівель та споруд, щодо якої гр. ОСОБА_3 надано дозвіл виготовити правовстановлюючі документи, знаходяться в межах земель, на які КСП "Колос" було видано державний акт на право колективної власності серії НОМЕР_2 від 13.03.1996, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 20. Землю було передано у колективну власність для сільськогосподарського виробництва.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2017 (суддя Антонова В.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення Рудосільської сільської ради від 16.10.2009 № 197-34-05 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування господарських будівель і дворів"; визнано недійсним та скасовано рішення Рудосільської сільської ради від 06.05.2010 № 197-34-05 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадян"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1.

3.2. Рішення мотивовано порушенням земельного законодавства, а також тим, що третя особа у справі - ОСОБА_3 - набула право власності на земельні ділянки всупереч положень частини 3 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статті 140 та частини 1 статті 81 ЗК України.

3.3. Постановою колегії Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 у складі: Коротун О.М., Гаврилюка О.М., Гончарова С.А. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

3.4. Апеляційна інстанція погодилась з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача, проте відмовила у позові з мотиву пропуску позивачем строку позовної давності.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ГУ Держгеокадастру у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, а також неправильним визначення судом початку перебігу строку позовної давності.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ОСОБА_3 у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.4. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини 1 статті 2 ГПК України у зазначеній редакції).

6.5. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у зазначеній редакції), за змістом пункту 6 частини 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

6.6. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , згідно з яким ГПК України (1798-12) викладено в новій редакції.

6.7. ГПК України (1798-12) в редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

6.8. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

6.9. Згідно з частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

6.10. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України).

6.11. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, положеннями ЗК України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

6.12. Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

6.13. Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

6.14. З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень Рудосільської сільської ради, якими надано земельну ділянку у власність фізичній особі, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цієї фізичної особи.

6.15. Правова позиція щодо підвідомчості земельних спорів за участю фізичних осіб викладена, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/4112/16.

6.16. З метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів касаційного суду при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

6.17. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

6.18. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження у цій справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

7.2. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

7.3. Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.