розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВБР"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Слободін М.М. від 09 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Шарко Л.В. від 21 червня 2018 року

Історія справи

1. Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" заборгованість за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року в сумі 1 047 463, 08 грн., з яких 899 450, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 148 013, 08 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним вище кредитним договором.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 червня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" 424 786, 30 грн. - основної заборгованості по тілу кредиту; 148 013, 08 грн. - простроченої заборгованості за відсотками.

4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2018 року рішення господарського суду першої інстанції від 21 червня 2018 року залишено без змін.

5. Судові рішення обґрунтовано наявністю підтвердженої відповідними доказами заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо належного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування такими коштами.

5.1. Однак, заявлена до стягнення сума боргу була зменшена судами у відповідній частині з огляду на наявність преюдиційного для даної справи судового рішення у справі № 910/20134/15, а саме постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року, якою було визнано зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" по оплаті суми основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року припиненим в частині 474 663, 70 грн. з 04 серпня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Частково не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВБР" до Суду подало касаційну скаргу, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області від 21 червня 2018 року скасувати в частині відмови у стягненні 474 663, 70 грн. й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами неправильно застосовано пункт 4 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внаслідок чого вони дійшли висновку про те, що спірна сума може бути зарахована як зустрічні однорідні вимоги.

8. Пославшись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року у справі № 910/20134/15 суди не врахували, що постановою Національного Банку України від 27 листопада 2014 року № 743 ПАТ "ВБР" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків, тому здійснення операцій з переказу коштів за платіжним дорученням було неможливим, оскільки відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) задоволення вимог кредиторів здійснюється лише в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

9. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

10. Оскільки судові рішення оскаржуються частково, а саме щодо відмови у стягненні 474 663, 70 грн., колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень тільки у цій частині.

11. Розглядаючи дану справу суди встановили, що 05 березня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" був укладений Кредитний договір № ККРОВ. 1500.010.

12. Позивач в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язання шляхом надання кредитних грошових коштів, що підтверджується розпорядженням на перерахування коштів, меморіальним ордером та відповідною випискою по рахунку.

13. У зв'язку з порушенням позичальником умов договору по своєчасному погашенню кредиту та процентів за його користування, 04 червня 2014 року, сторони уклали додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої була проведена реструктуризація простроченої за цим договором заборгованості.

14. Додатковою угодою № 2 від 17 вересня 2014 року до Кредитного договору було змінено п. 2.7 договору, відповідно до яких термін користування кредитом встановлений до 08 квітня 2015 року. Відповідні зміни було внесено й у графік зменшення ліміту кредитної лінії - п. 2.5 Кредитного договору.

15. Відповідач свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором, не виконав. Про порушення зобов'язань його було повідомлено повідомленням від 12 червня 2015 року за вих. № 2859, яке отримано ним 24 червня 2015 року.

16. Встановивши відповідні обставини, дослідивши подані у справі докази й застосувавши норми матеріального права, якими врегульовано порядок виконання господарських договорів, зокрема, кредитного договору, суди дійшли висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 424 786, 30 грн. - основної заборгованості по тілу кредиту та 148 013, 08 грн. - простроченої заборгованості за відсотками.

17. У стягненні 474 663, 70 грн. заборгованості по тілу кредиту суди відмовили з посиланням на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року у справі № 910/20134/15 було визнано зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" по оплаті суми основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року в частині 474 663, 70 грн. припиненим з 04 серпня 2015 року.

18. Такі висновки судів попередніх інстанцій Суд вважає правильними, а доводи скаржника, що описані у пункті 7 цієї постанови помилковими, оскільки питання законності зарахування зустрічних однорідних вимог взагалі не є предметом даного судового провадження.

19. Законність зарахування таких вимог перевірялася господарським судом у справі № 910/20134/15, наслідком чого стала постанова Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року на яку і послалися суди.

20. Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

21. Суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк Розвитку" про визнання зобов'язання частково припиненим (справа № 910/20134/15).

22. У позові Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" просило визнати з 04 серпня 2015 року припиненим зобов'язання зі сплати основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року на суму 474 663,70 грн.

23. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов кредитного договору № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року в частині здійснення договірного списання коштів з банківських рахунків позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості.

24. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року у справі № 910/20134/15 відмовлено у задоволенні позову.

25. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2015 року скасовано й прийнято нове рішення про задоволення позову повністю; визнано зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" по оплаті суми основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05 березня 2014 року припиненим в частині 474 663, 70 грн. з 04 серпня 2015 року.

25.1. Суд апеляційної інстанцій у справі № 910/20134/15, зокрема, визнав, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" виникло право вимагати від Банку зарахувати зустрічні однорідні вимоги, вчинивши дії по перерахуванню грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Престиж" шляхом їх списання з розрахункового рахунку № 26006001500001 на підставі платіжного доручення № 1 від 21 травня 2015 року в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором у сумі 474 663, 70 грн.

26. Постанова апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року у справі № 910/20134/15 є преюдиційним рішенням в розумінні господарського процесуального закону, а тому абсолютно правильним є висновок судів про те, що заборгованість по тілу кредиту, що заявлена до стягнення у справі № 922/1401/17 слід розраховувати з урахуванням припиненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року у справі № 910/20134/15 зобов'язання.

27. Стосовно доводів скаржника, описаних у пункті 8 цієї постанови, Суд зазначає таке.

28. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

29. Суди встановили, що зарахування здійснене позивачем на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року у справі № 910/20134/15 не стосувалося зменшення саме суми тіла кредиту, як це було передбачено вказаною постановою суду апеляційної інстанції, а тому всі посилання скаржника і у цій частині є необґрунтованими, а висновки судів правильними та такими, що відповідають вимогам закону.

30. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

31. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

32. В іншому ж подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

33. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

33.1. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

35. Судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВБР залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області від 21 червня 2018 року у справі № 922/1401/17 залишити без змін.