розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Рівненської області

(суддя - Політика Н.А.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Грязнов В.В., судді: Василишин А.Р., Мельник О.В.)

у справі №918/509/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Синівської сільської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Кабінет Міністрів України, Рівненська обласна державна адміністрація, Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, Гощанська районна державна адміністрація, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", Міністерство фінансів України

про стягнення 8 229 605, 96 грн боргу, інфляційних втрат та 3% річних,

за участю представників учасників справи:

позивача - Родіна Т.М.

відповідача - не з'явилися

третіх осіб - Волощук П.Ю.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Синівської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 8 229 605,96 грн, з яких: 4 611 556,00 грн - основний борг, 339 233,64 грн - 3% річних, 3 278 816,32 грн - інфляційні втрати.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" посилається на те, що Синівська сільська рада неналежним чином виконує взяті на себе за договором № 596/02-21 від 06.08.2012 зобов'язання щодо повернення позивачеві грошових коштів, отриманих від останнього на добудову підвідного газопроводу високого тиску. Крім суми, визначеної позивачем для повернення за договором, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем", обґрунтовуючи наявність прострочення виконання відповідачем умов договору з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути 3% річних та інфляційних втрат. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 525, 526, 599, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.10.2017 у справі № 918/509/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 02.10.2017 змінено, доповнивши його додатково частиною, якою визнано недійсними пункти 2.3.15 та 4.7. договору № 596/02-21 від 06.08.2012.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- НАК "Нафтогаз України" та Синівська сільська рада (замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" (1001-2009-р) із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р (1881-2010-р) , відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) уклали договір від 06.08.2012 №596/02-21 (далі - договір);

- за умовами пункту 1.1 договору НАК "Нафтогаз України", відповідно до Розпорядження та на підставі затвердженого рішенням правління "Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Перелік) та графіка фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: "Підвідний газопровід високого тиску до с. Терентіїв Гощанського району Рівненської області", а замовник Синівська сільська рада зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від НАК "Нафтогаз України" на добудову об'єкта;

- відповідно до п. 2.1.1 договору НАК "Нафтогаз України" зобов'язаний при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України;

- пунктом 2.3.1 договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно-кошторисної та іншої документації, надання підтверджуючих документів щодо права власності замовника на інші частки об'єкта та введення в експлуатацію об'єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об'єкта, згідно з діючим законодавством України;

- відповідно до пункту 2.3.2 договору до обов'язків замовника віднесено здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, пов'язаних з добудовою (будівництвом) об'єкта згідно з діючим законодавством України;

- у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Нафтогазом рішення щодо подальшого виконання договору (пункт 2.3.9 договору);

- за умовами підпункту 2.3.12 пункту 2.3 договору після завершення робіт по добудові Об'єкта замовник зобов'язаний забезпечити введення його в експлуатацію з оформленням усіх необхідних документів та у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати введення об'єкта в експлуатацію, забезпечити його передачу як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації;

- згідно підпункту 2.3.14 пункту 2.3 договору, замовник зобов'язується своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання;

- замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта (підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору);

- загальний обсяг фінансування за цим договором складає 4 641 124,00 грн (пункт 3.1 договору);

- вартість добудови об'єкта визначається замовником на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої в установленому діючим законодавством порядку та не може перевищувати вартості добудови, затвердженої переліком (пункт 3.2 договору);

- фінансування Нафтогазом робіт із завершення будівництва Об'єкта буде здійснюватись у межах витрат, передбачених фінансовим планом та збалансованим бюджетом грошових коштів Нафтогазу на відповідний період. Фінансування робіт з добудови Об'єкта за договором здійснюється згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього договору (пункти 3.3, 3.4 договору);

- відповідно до пунктів 4.4, 4.5 договору Нафтогаз не несе відповідальності за нефінансування добудови об'єкта. Замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

- пунктом 4.7 договору визначено, що невиконання замовником підпункту 2.3.15 договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку із відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте не позбавляє замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором;

- договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором.(п.7.1 договору);

- сторонами погоджено Графік фінансування спорудження об'єкта газопостачання. Так, обсяг фінансування за рахунок коштів Нафтогазу, необхідний для введення об'єкту в експлуатацію в сумі 4 641 124,00 грн з виплатою у ІІ кварталі 2012 року. Строк введення в експлуатацію - 2012 рік. Додатком №2 до Додаткової угоди передбачено форму звіту про використання коштів;

- НАК "Нафтогаз України" на підставі та на виконання умов договору перерахував на рахунок Синівської сільської ради грошові кошти в сумі 4 641 124,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписок з банку по рахунку;

- Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області 09.04.2013 зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - підвідного газопроводу високого тиску до села Терентіїв Гощанського району Рівненської області за номером РВ143130990485;

- 23.04.2013 Синівська сільська рада повернула НАК "Нафтогаз України" 29 568,00 грн невикористаних згідно договору коштів;

- відповідно до рішення Синівської сільської ради від 29.05.2013 № 283 "Про передачу в державну власність підвідного газопроводу до села Терентіїв Гощанського району Рівненської області на баланс Гощанського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Рівнегаз" сесією сільської ради у зв'язку з завершенням робіт по будівництву підвідного газопроводу до села Терентіїв вирішено передати підвідний газопровід високого тиску І категорії у державну власність на баланс Гощанського УЕГГ ПАТ "Рівнегаз";

- листом Міністерства фінансів України від 14.06.2017, адресованого Рівненській ОДА, повідомляється про відсутність підстав для виділення коштів з Державного бюджету України на повернення коштів НАК "Нафтогаз України" за добудову об'єктів газифікації;

- вважаючи, що з огляду на неповернення Синівською сільською радою 4 611 556,00 грн через відсутність субвенцій, остання порушила своїми діями права та інтереси НАК "Нафтогаз України", НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення крім вказаних коштів трат від інфляції та 3% річних за 2015-2017 роки.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в повному обсязі не виконав свої договірні зобов'язання щодо вчинення всіх необхідних дій для повернення грошових коштів, отриманих від НАК "Нафтогаз України" на добудову об'єкта, що підтверджується довідкою казначейства. При цьому, місцевий суд також зазначив, що спірний договір був укладений без необхідного бюджетного асигнування, У Державному бюджеті України не передбачалося бюджетних асигнувань на відшкодування забудовникам чи інвесторам витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об'єктів).

2.5. Залишаючи рішення місцевого суду без змін в частині відмови у задоволенні позову щодо повернення грошових коштів, отриманих на добудову підвідного газопроводу високого тиску, та нарахувань у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду щодо неможливості стягнення коштів з Синівської сільської ради з огляду на відсутність субвенцій з Державного бюджету, призначених на відшкодування витрат на будівництво газопроводу. Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування положення п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та визнав недійсними пункти 2.3.15 та 4.7 договору № 596/02-21 від 06.08.2012, оскільки зазначені умови суперечать бюджетному законодавству.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.10.2017 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" звернулося з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем":

- суди попередніх інстанцій не врахували те, що договір профінансований за рахунок юридичної особи приватного права та не з'ясували, за рахунок чого передбачалося покриття витрат НАК "Нафтогаз України". Зі змісту Розпорядження та умов договору не слідує, що Держава виступила гарантом за зобов'язаннями Синівської сільської ради. Висновок апеляційного господарського суду про те, що договір підпадає під категорію державного замовлення базується виключно на припущеннях, зроблених за аналогією з іншими пріоритетними державними потребами, які реалізовувались на підставі державного контракту, проте не на підставі доказів, зібраних у справі;

- договір не заснований на державному замовленні, а тому судами попередніх інстанцій помилково застосовані відповідні положення норм матеріального права в цій частині;

- суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що кошти підлягають поверненню позивачу виключно в порядку та у спосіб, визначені Державою в особі Кабінету Міністрів України на виконання власного Розпорядження, не врахував того, що цим Розпорядженням не визначено порядку відшкодування Державою коштів, витрачених НАК "Нафтогаз України" на добудову підвідних газопроводів;

- скаржник стверджує, що Уряд своєю бездіяльністю створив умови, за яких позивач не отримав того, на що розраховував, укладаючи договір, а саме, коштів, що ним були профінансовані на добудову об'єкта. При цьому скаржник звертає увагу на приписи статті 117 Конституції України, згідно з якими акти Уряду України є обов'язковими до виконання;

- посилаючись на статтю 69 Бюджетного кодексу України та частину другу статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування", НАК "Нафтогаз України" зазначає про те, що, уклавши договір, сторони були вільними у визначенні його умов та положень, а проведення розрахунків за рахунок власних коштів є цілком законним;

- місцевим господарським судом не встановлено, а апеляційним судом не перевірено, чи вживались відповідними органами належні заходи, направлені на включення до місцевих бюджетів видатків для розрахунків з НАК "Нафтогаз України", та чи може бездіяльність органів державної влади бути підставою для звільнення від відповідальності Синівської сільської ради як замовника будівництва об'єкта;

- суди попередніх інстанцій проігнорували ту обставину, що Бюджетним кодексом України (2456-17) регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також ними визначено правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу;

- спеціальні норми вказаного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами (у тому числі за участю органу місцевого самоврядування) під час укладення господарських договорів та їх виконання;

- апеляційний господарський суд, встановивши, що Синівська сільська рада взяла на себе зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, не з'ясував, чи є відсутність бюджетних асигнувань підставою для припинення зобов'язань відповідно до глави 50 Цивільного кодексу України (435-15) ;

- суд апеляційної інстанції безпідставно застосував приписи пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та визнав недійсними пункт 2.3.15 та пункт 4.7 договору, укладеного НАК "Нафтогаз України" та Синівською сільською радою;

- судами не враховано те, що саме Синівська сільська рада як замовник зобов'язана була вчинити всі дії для забезпечення повернення коштів НАК "Нафтогаз України", на які він розраховував, у строк, визначений сторонами у договорі. У зазначеному аспекті НАК "Нафтогаз України" посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України".

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2018 касаційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 918/509/17 зупинено до прийняття відповідного рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 918/33/17.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2018 касаційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" на рішення Господарського суду Рівненської області від 02.10.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 918/509/17 поновлено та призначено до розгляду на 04.12.2018.

3.5. НАК "Нафтгаз України" подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з тим, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом спору у справі є стягнення з Синівської сільської ради на користь НАК "Нафтогаз України" грошових коштів у сумі 8 229 605,96 грн, які не були повернуті за умовами договору, в томі числі нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат.

4.2. За змістом частини першої статті 5 Господарського кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У зазначеній нормі встановлено загальну вимогу фундаментального характеру до формування правового господарського порядку, якою повинні керуватися органи влади, приймаючи управлінські рішення стосовно суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин.

Відповідно до частини третьої статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

4.3. Згідно із частиною першою статті 9 Господарського кодексу України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах (частина четверта статті 9 Господарського кодексу України).

4.4. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

4.5. Згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (чинного на час видання Розпорядження) одним із повноважень Кабінету Міністрів України є визначення доцільності розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечення їх виконання.

4.6. Державна цільова програма - це комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням (стаття 1 Закону України "Про державні цільові програми", в редакції, чинній на час видачі Розпорядження).

4.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 № 1158 (1158-2007-п) затверджено Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року, метою якої є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

Серед шляхів та способів розв'язання проблем, зокрема, зазначено удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, а саме тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій.

У Розділі ІІ Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року конкретизовано завдання та шляхи їх реалізації для досягнення мети програми.

Так, у пункті 4 Розділу ІІ врегульовано питання удосконалення інженерної інфраструктури сільських територій, що повинно здійснюватись шляхом розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів.

Фінансове забезпечення відповідно до пункту 15 розділу ІІ цієї Програми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Додатком 2 до Програми "Завдання і заходи з виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року" визначено конкретні завдання, показники та їх значення, найменування заходів, що будуть здійснюватись, джерела їх фінансування тощо.

Серед визначених Кабінетом Міністрів України завдань та заходів у пункті 4 зазначеного додатку виділено поліпшення інженерної інфраструктури шляхом будівництва підвідних газопроводів до сільських населених пунктів. Головними розпорядниками бюджетних коштів з виконання цього заходу є Мінрегіон та Мінагрополітики, а джерелом фінансування визначено Державний бюджет України. Прогнозований обсяг фінансових ресурсів для виконання завдань визначено на рівні 2 002,3 млн. гривень.

Тобто Держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села, взяла на себе обов`язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

4.8. Кабінет Міністрів України 26.08.2009 видав розпорядження № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881-р (1881-2010-р) (далі - Розпорядження).

У пункті 1 Розпорядження зазначено: "Погодитися з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів (далі - газопроводи) відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" переліку".

Згідно з пунктом 2 Розпорядження взято до відома, що для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 3 Розпорядження замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов`язаних із завершенням будівництва, згідно із законодавством.

Пунктами 4 та 5 Розпорядження слідує, що після закінчення будівництва газопроводів та введення їх в експлуатацію, газопроводи повинні бути передані у державну власність.

4.9. Відповідно до статті 117 Конституції України Розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.

4.10. Згідно з Розпорядженням НАК "Нафтогаз України" була уповноважена Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів.

4.11. НАК "Нафтогаз України" створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" (151/98) та постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (747-98-п) . Засновником та єдиним акціонером НАК "Нафтогаз України" є Держава.

Проте взаємовідносини НАК "Нафтогаз України" та Держави, зокрема і відносини, що стосуються питання подальшого врегулювання спірної ситуації, яка виникла внаслідок виконання позивачем Розпорядження, не є предметом спору у даній справі.

4.12. Виходячи зі змісту укладеного сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Синівська сільська рада не є "замовником" у розумінні поняття, визначеного в господарських зобов'язаннях, оскільки у цьому випадку сільська рада, на відміну від "замовника" у загальному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність.

Розпорядженням на Синівську сільську раду, по суті, покладено лише функції організатора (оператора) будівництва газопроводу за рахунок виділених їй державних коштів.

Підтвердженням цих обставин є і той факт, що статус Синівської сільської ради як "замовника будівництва газопроводу" визначався Рівненською обласною державною адміністрацією за погодженням з НАК "Нафтогаз України", що, як зазначив апеляційний господарський суд, додатково свідчить про участь Держави у цих правовідносинах.

Синівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.13. Вигодонабувачем за договорами про добудову (будівництво) підвідних газопроводів є Держава. Саме Державі ці газопроводи передаються у власність.

Синівська сільська рада не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує.

Отже, Держава в особі Кабінету Міністрів України, декларуючи свій обов'язок з добудови (будівництва) підвідних газопроводів у сільській місцевості, здійснювала його реалізацію, що знайшло свій вияв у виданому Кабінетом Міністрів України Розпорядженні, на підставі якого і було укладено договір між НАК "Нафтогаз України" та Синівською сільською радою.

4.14. Особливостями, які стосуються укладення та виконання договору, зокрема, є те, що учасником відносин з добудови (будівництва) підвідних газопроводів є Держава і що договір було укладено на виконання нормативного акта, виданого повноважним державним органом - Розпорядження Кабінету Міністрів України. Тобто газопровід, побудований за рахунок грошових коштів, перерахованих Синівській сільські раді НАК "Нафтогаз України", отримала у власність Держава.

4.15. Разом з тим помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо визначення правової природи договору як "договору державного замовлення".

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до положень статті 183 Господарського кодексу України договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.

У відносинах, що виникли за даним договором, Синівська сільська рада не є державним замовником, а НАК "Нафтогаз України" не є виконавцем державного замовлення у значенні, що застосовується у Господарському кодексі України (436-15) .

Договір, укладений між Синівською сільською радою та НАК "Нафтогаз України", прямо не врегульований нормами Цивільного кодексу України (435-15) чи Господарського кодексу України (436-15) , але сторони могли його укласти, виходячи із загального принципу диспозитивності цивільного права (стаття 6 ЦК України).

4.16. Відповідно до пункту 2.3.15 договору Синівська сільська рада зобов'язалася протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію повернути НАК "Нафтогаз України" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача суму грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта.

Проте до Розпорядження, на виконання якого укладено договір, зміни щодо фінансування будівництва газопроводу не вносилися, а норма, яка б визначала обов'язок Синівської сільської ради компенсувати позивачеві витрачені ним кошти за рахунок власних грошових коштів (грошових коштів місцевого бюджету), відсутня.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що серед видатків місцевого бюджету Синівської сільської ради положення про компенсацію грошових коштів НАК "Нафтогаз України" не передбачено.

4.17. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що, підписавши договір, Синівська сільська рада всупереч приписам Бюджетного кодексу України (2456-17) взяла на себе зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань з перевищенням повноважень, встановлених рішенням про місцевий бюджет, в зв'язку з чим наявні правові підстави для визнання недійсними пункт 2.3.15 та пункт 4.7 договору від 06.08.2012 №596/02-21.

4.18. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії").

4.19. Зважаючи на те, що фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів є обов'язком Держави, зміна нормативних умов у процесі реалізації проекту, що стало наслідком покладення на Синівську сільську раду обов'язку з відшкодування грошових коштів, витрачених на будівництво газопроводу, є порушенням принципу належного урядування, відтак обгрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про відмову НАК "Нафтогаз України" у задоволенні позову.

4.20. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.21. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 918/33/17.

4.22. Колегія суддів не знайшла підстав, передбачених статтями 302 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільчих систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.