1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося з позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго") 950 000,00 грн основного боргу за виданим простим векселем № 733258711129 від 04.05.2000, 6 відсотків в сумі 152 219,18 грн, 309 184,22 грн інфляційних.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як законний власник простого векселя ПАТ "Львівобленерго" має право на отримання від відповідача заборгованість за векселем № 733258711129 від 04.05.2000 в сумі 950 000,00 грн, оскільки строк платежу за векселем настав та на день подання позову вексель у повному розмірі не погашений, а лише сплачено суму боргу в розмірі 50 000,00 грн. При цьому, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в порядку частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 309 184,22 грн інфляційних за весь час прострочення та 6 відсотків в сумі 152 219,18 грн. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 43, 44, 47, 48, 70, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ст. 625 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 у справі № 914/44/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ Львівобленерго на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 146 958,91 грн 6% річних. В частині стягнення 950 000,00 грн провадження закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 у справі № 914/44/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- Відкритим акціонерним товариством "Львівобленерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго") 04.05.2000 складено простий вексель № 733258711129 на суму 1 000 000,00 грн;

- між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Українським кредитним банком (правонаступником якого є ПАТ "Акцент-Банк") 24.04.2000 було укладено договір № Т-102/042000 у відповідності до якого банк зобов'язується передати ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вексель ВАТ "Львівобленерго" з бланковим індосаментом протягом 10 днів з моменту укладення даного договору згідно із додатком № 1 до даного договору;

- відповідно до пунктів 18-35 додатку №1 до договору №Т-102/042000 від 24.04.2000, банк зобов'язався передати підприємству вексель векселедавця ВАТ "Львівобленерго" за № 733258711129, зі строком погашення - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015;

- актом приймання-передачі до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000 Українським кредитним банком було передано ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в тому числі і вексель, який є предметом даного спору;

- за змістом векселя № 733258711129 ВАТ "Львівобленерго" зобов'язалося сплатити проти цього векселя чи його наказу 1 000 000,00 грн;

- ПАТ "Акцент-Банк" на звороті спірного векселя був проставлений бланковий індосамент на пред'явника "Платити наказу: без обороту на мене";

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є законним власником простого векселя ВАТ "Львівобленерго" на загальну суму 1 000 000,00 грн № 733258711129, випущеного 4 травня 2000 року, зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015 року;

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" листом № 26-2587/1.2-15 від 09.04.2015 звернувся до ПАТ "Львівобленерго" з вимогою про оплату векселя № 733258711129 до 17.04.2015;

- ПАТ "Львівобленерго" вказаний лист залишено без задоволення;

- ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15.05.2015 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Антонової В.І. із листом про опротестування спірного векселя;

- представники ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 20.05.2015 прибули за місцезнаходженням ПАТ "Львівобленерго" для пред'явлення оригіналу векселю до оплати, однак не були допущені до ПАТ "Львівобленерго", про що представниками ПАТ "НАК "Нафтогаз України" складено акт про відмову у допуску повноважних осіб на підприємство для пред'явлення векселів до платежу від 20.05.2015;

- розпискою від 20.05.2015 про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Антонова В.І. отримала в тому числі і вексель № 733258711129 на суму 1 000 000,00 грн;

- на підставі акту приймання-передачі від 21.05.2015 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. передано в тому числі зазначений вексель та акт про протест векселя ПАТ "НАК "Нафтогаз України";

- приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Антонова В.І. 20.05.2015 звернулась до ПАТ "Львівобленерго" з телеграмою-вимогою з пропозицією до 12 години 21.05.2015 здійснити оплату, в тому числі векселя №733258711129 або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії;

- у зв'язку з невиконанням вказаної вимоги ПАТ "Львівобленерго" приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. 21.05.2015 видано акт про протест вказаного векселя (зареєстровано в реєстрі № 1184);

- ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 03.06.2015 звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу листом про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за спірним векселем № 733258711129 на суму 1 000 000,00 грн;

- приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.06.2015 видано виконавчий напис №806 про стягнення з ПАТ "Львівобленерго" заборгованості за вказаними векселями;

- ПАТ "Львівобленерго" 12.10.2017 частково оплатив заборгованість за векселем в розмірі 50 000,00 грн;

- враховуючи те, що ПАТ "Львівобленерго" борг за векселем № 733258711129 повністю не сплатило, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача 950 000,00 грн заборгованості, 152 219,18 грн 6% відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та 309 184,22 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

- після відкриття провадження Господарським судом Львівської області у справі ПАТ "Львівобленерго" оплатив заборгованість за спірним векселем на загальну суму 950 000,00 грн.

2.4. Закриваючи провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу за простим векселем №733258711129 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, місцевий суд виходив з того, що ПАТ "Львівобленерго" оплатив суму заборгованість в розмірі 950 000,00 грн у зв'язку з чим відсутній предмет спору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 6% в сумі 146 958,91 грн місцевий суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, встановив факт прострочення оплати за векселями з 20.05.2015.

В частині відмови у стягненні 309 184,22 грн інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що Уніфікованим законом не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема, таких як збитки від інфляції.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 6% в сумі 5 260,27 грн та 309 184,22 грн інфляційних та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 196, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтю 48 Уніфікованого Закону, статті 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення та постанови;

- невірною є позиція судів попередніх інстанцій про необхідність перерахунку 6%, оскільки простий або акцептований переказний вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення і ця дата є саме 17.04.2015;

- оскільки зобов'язання за спірним векселем є грошовим, тому на вимогу кредитора застосування статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є обов'язковим.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" просило відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у справі № 914/44/18 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) , "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (826-14) , "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" (827-14) , "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" (828-14) .

4.2. Відповідно до статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

4.3. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі набрала чинності для України 06.01.2000.

Відповідно до статті ІІ Конвенції на території кожної з Високих Договірних Сторін Уніфікований закон не буде застосовуватися до переказних і простих векселів, які вже видані на момент набрання чинності цією Конвенцією.

Оскільки, як встановлено господарськими судами вексель № 733258711129 виданий 04.05.2000, то до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовані положення Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

4.4. Згідно зі статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить:

1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3. зазначення строку платежу;

4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

6. зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

4.5. Статтею 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

4.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вексель за № 733258711129 виданий зі строком погашення - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.

4.7. Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

4.8. До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10); положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

4.9. Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

4.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 20.05.2015 складено акт про відмову у допуску повноважних осіб на підприємство для пред'явлення спірного векселя до платежу, у якому зафіксовано, що уповноважені представники позивача прибули 20.05.2015 до ПАТ "Львівобленерго" для вчинення дії, передбаченої ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а саме пред'явлення до платежу від імені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" оригіналу спірного векселя, який був виданий ВАТ "Львівобленерго" 04.05.2000.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що в розумінні норм статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні, тобто 20.05.2015.

4.11. Підтвердженням наведеного також є те, що відповідно до п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (z0282-12) , векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.

Вексель для протесту, як встановлено господарськими судами, подані ПАТ "НАК "Нафтогаз України" приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу 20.05.2015 після прибуття уповноважених представників позивача до відповідача згідно акту від 20.05.2015. Протест самих векселів було вчинено нотаріусом 21.05.2015, що вказує на те, що закінченням дати платежу за простими векселями була дата - 20.05.2015.

4.12. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги, що простий вексель підлягає оплаті саме 17.04.2015, як це відображено у листі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", який був направлений на адресу ПАТ "Львівобленерго".

4.13. Згідно зі статтею 43 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.

4.14. Відповідно до статті 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу:

1. суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

2. відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

3. витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

4.15. З огляду на викладене, оскільки ПАТ "Львівобленерго" не здійснило повної оплати за відповідним простим векселем на момент звернення до суду з позовом, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення 6 відсотків, розрахованих судами, починаючи з дати пред'явлення відповідних векселів - 20.05.2015, у розмірі 146 958,91 грн.

В частині закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спрору сторонами не оскаржується.

4.16. При цьому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 91/34/18.

4.17. Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання вексельного зобов'язання, колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

4.18. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.19. Статтею 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний порядок є вичерпним. При цьому Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ньому, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

Отже, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, норми ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

4.20. При цьому Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою застосування норм Цивільного кодексу України (435-15) , які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) (постанови від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справі №904/8713/17, від 23.05.2018 у справі №904/8710/17, від 23.05.2018 у справі №904/8711/17).

4.21. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України.

4.22. Інші доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" колегією суддів відхиляються, оскільки суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.23. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.24. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.25. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.26. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.27. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.