1. У листопаді 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) з позовом до Березанської районної державної адміністрації (далі - Березанська РДА) та Приватного підприємства "Меркурій-5 Дата Груп" (далі - ПП "Меркурій-5 Дата Груп", Підприємство, орендар), третя особа - Державне підприємство "Очаківське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Очаківське ЛМГ", постійний землекористувач), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 16.01.2018) просив: 1) визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської РДА №1597 від 28.12.2007 про затвердження проекту землеустрою та надання ПП "Меркурій-5 Дата Груп" в оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу земельну ділянку площею 0,99га, з них 0,5378га пасовища за рахунок земель ДП "Очаківське ЛМГ" та 0,4522га пасовищ за рахунок земель державної власності (запас) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - оспорюване розпорядження); 2) визнати недійсним на майбутнє укладений 28.12.2007 між Березанською РДА та ПП "Меркурій-5 Дата Груп" договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0352 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, який 29.12.2007 зареєстрований в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040700700085 (далі - оспорюваний договір оренди); 3) ПП "Меркурій-5 Дата Груп" повернути у власність держави в особі Миколаївської ОДА земельну ділянку площею 0,99га нормативною грошовою оцінкою 546579 грн. з кадастровим номером 4820983900:09:000:0352 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - спірна земельна ділянка).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідно до проекту землеустрою спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, розташована за межами населеного пункту та у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, яка (смуга) в силу вимог статей 85, 88, 90 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статей 60, 62 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, а не під розміщення Підприємством торгово-розважального та готельного комплексів. При цьому розпорядження зазначеною земельною ділянкою на той час належало до виключної компетенції Миколаївської ОДА, однак Березанська РДА в односторонньому та позасудовому порядку, поза волею належного розпорядника фактично вилучила з постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" ділянку державного лісового фонду та надала її в довгострокову оренду ПП "Меркурій-5 Дата Груп", порушивши під час прийняття оскарженого розпорядження також вимоги містобудівного законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення мотивоване положеннями статей 16, 21, 203, 215, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 60, 116, 122, 124, 155 ЗК України, статей 85, 88, 90 ВК України та статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що обумовлено прийняттям оспорюваного розпорядження та укладенням оспорюваного договору оренди з суттєвими порушеннями вимог чинного на той час законодавства та прав позивача, проте відмовив у їх задоволенні з підстав спливу позовної давності без поважних причин, про застосування якої ПП "Меркурій-5 Дата Груп" було зазначено у відзиві від 10.04.2018 на позовну заяву.

5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 залишено без змін.

6. Постанова обґрунтовується тими обставинами, що: 1) вилучення з власності держави спірної земельної ділянки не мало місце, при цьому з матеріалів справи вбачається, що розроблення проекту землеустрою, затвердженого у подальшому оспорюваним розпорядженням, передача спірної земельної ділянки Підприємству в оренду погоджувалася державними органами (в тому числі обласного рівня), за участі яких відбувалось формування переданої в оренду земельної ділянки, та не заперечувалася постійним землекористувачем; прокурор передусім оспорює законність дій Березанської РДА з надання в оренду земельної ділянки, повноваження з розпорядження якою належить Миколаївській ОДА, тобто спір по суті виник між державними органами та стосується розподілу/розмежування повноважень між державними органами, однак не має на меті захисту прав власника цієї земельної ділянки; 2) під час прийняття оспорюваного розпорядження Березанською РДА було перевищено повноваження у сфері розпорядження земельними ділянками, однак у прокурора відсутні підстави заявляти про порушення прав позивача та третьої особи на земельну ділянку і відсутні підстави звертатися за захистом цих прав шляхом скасування розпорядження, визнання недійсним оспорюваного договору оренди та відновлення становища, яке існувало до порушення, оскільки задоволення позову становило б непропорційне втручання у мирне володіння та користування орендаря переданим йому майном - земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 16, 60, 92, 122, 141, 149, 152, 164 ЗК України, статті 88 ВК України та статей 73, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1)оспорюваними розпорядженням та договором оренди не лише порушено порядок передачі спірної земельної ділянки у користування, але й змінено її цільове признання (з лісогосподарського на рекреаційне) та фактично вилучено її у постійного землекористувача поза межами підстав припинення права постійного землекористування, визначених статтею 141 ЗК України (ця правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 по справі №923/466/17); 2) одна й та ж земельна ділянка не може одночасно перебувати на праві постійного користування та оренди у різних суб'єктів господарювання, так як це суперечить абсолютним правомочностям постійного землекористувача; 3) стверджуючи, що підстави для позбавлення Підприємства права мирно володіти належним йому майном відсутні з причин допущення порушень саме Березанською РДА, судами залишено поза увагою те, що у правомочностях щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої у межах прибережної захисної смуги, держава через її органи запровадила сталу процедуру надання земельних ділянок в користування, яка є прозорою і ясною та сприяє юридичній визначеності у земельних правовідносинах (ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 по справі №911/1482/17).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. ПП "Меркурій-5 Дата Груп" у поданому відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 28.12.2007 Березанською РДА прийняте розпорядження №1597, яким: 1)затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Меркурій-5 Дата Груп" в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу із земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради (за межами населеного пункту) Березанського району Миколаївської області; 2) надано ПП "Меркурій-5 Дата Груп" земельну ділянку для комерційного використання під розміщення кемпінгу терміном на 49 років загальною площею 0,9900га, із них 0,5378га пасовищ за рахунок земель ДП "Очаківське ЛМГ" та 0,4522га пасовищ, із земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради (за межами населеного пункту) Березанського району Миколаївської області; 3) запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом землеустрою; 4) рекомендовано ПП "Меркурій-5 Дата Груп" укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

11. На виконання розпорядження №1597 від 28.12.2007 між Березанською РДА (орендодавець) та ПП "Меркурій-5 Дата Груп" (орендар) укладено договір оренди землі від 28.12.2007, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку (кадастровий номер 4820983900:09:000:0352) із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 0,99га, з яких: 0,5378га пасовищ та 0,4522га пасовищ для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу.

12. 28.12.2007 сторонами цього договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Факт передачі земельної ділянки сторонами не заперечується.

13. Як вбачається з відмітки реєстратора на оспорюваному договорі оренди, його державна реєстрація відбулась 29.12.2007 в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за №040700700085.

14. Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Обласний земельно-кадастровий центр", начальником відділу земельних ресурсів у Березанському районі, директором ДП "Очаківське ЛМГ" та директором ПП "Меркурій-5 Дата Груп" підписано акт про передачу межевих знаків під охорону та зберігання, в якому зафіксовано встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної ПП "Меркурій-5 Дата Груп" для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 0,99га із земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту.

15. Згідно з пунктом 7 оспорюваного договору оренди сторони розмір орендної плати за земельну ділянку становить 9059,40 грн. на рік, а після введення в експлуатацію, а також після функціонування кемпінгу на протязі повного календарного року слід перерахувати розмір орендної плати згідно затвердженої нормативно грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи фактичне функціональне використання.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

18. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

19. Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

20. Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Також обов'язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

21. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

22. За змістом статей 85, 88 ВК України та статей 59, 84 ЗК України землі прибережних захисних смуг уздовж морів перебувають виключно у державній і комунальній власності та можуть надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей.

23. Згідно зі статтею 90 ВК України та статтею 62 ЗК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією. У тимчасове користування земельні ділянки прибережної захисної смуги можуть надаватися за погодженням з постійними землекористувачами для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

24. Колегія суддів враховує, що у затвердженому оспорюваним розпорядженням проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду є посилання на всі необхідні рішення відповідних органів державної виконавчої влади з питань погодження передачі спірної земельної ділянки в оренду під розміщення кемпінгу, а саме:

- позитивний висновок Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 12.11.2007 №1780;

- лист-погодження постійного землекористувача (ДП "Очаківське ЛМГ") від 05.11.2007 №749;

- позитивний висновок Відділу земельних ресурсів у Березанському районі Державного агентства земельних ресурсів України від 05.11.2007 №01-6-0543;

- позитивний висновок Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.11.2007 №3769/09;

- позитивний висновок Березанського районного відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Березанської РДА від 05.11.2007 №502.

25. Як встановлено судами, відповідно до наявних у проекті землеустрою текстових і графічних матеріалів (пояснювальна записка, експлікація земельних угідь, ситуаційний план, план меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки) орендована Підприємством земельна ділянка (кадастровий номер 4820983900:09:000:0352), розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, у зв'язку з чим стосовно неї визначено обмеження користування.

26. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (або за результатами аукціону (у чинній редакції).

27. Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

28. Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

29. Згідно з частиною 3 статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

30. Відповідно до частини 5 статті 149 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною 9 цієї статті.

31. Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, розташована за межами населеного пункту та була надана ПП "Меркурій-5 Дата Груп" у довгострокову оренду для комерційного використання - під розміщення кемпінгу, тому повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до виключної компетенції Миколаївської ОДА.

32. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції та доводами скаржника про те, що приймаючи оспорюване розпорядження та укладаючи на його підставі оспорюваний договір оренди, Березанська РДА діяла із перевищенням наданих їй ЗК України повноважень, порушивши при цьому положення статей 85, 88 ВК України та статей 60, 122, 149 ЗК України.

33. Оскільки оспорюване розпорядження прийнято Березанською РДА із суттєвим порушенням вимог закону, то з урахуванням положень статей 203, 215 ЦК України договір оренди землі від 28.12.2007, укладений на підставі зазначеного розпорядження, підлягає визнанню недійсним.

34. Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

35. Так, згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР (475/97-ВР) , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

36. Рішенням Європейського суду з прав людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 № 44277/98 встановлено, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення було вчинено з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

37. Таким чином правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення до попереднього стану, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

38. Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

39. Колегія суддів погоджується з посиланнями апеляційного суду на те, що, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та однієї юридичної особи - ПП "Меркурій-5 Дата Груп" при позбавленні майнового права, набутого останнім згідно з незаконним розпорядженням Березанської РДА та укладеним на його підставі договором оренди землі, який автоматично визнається недійсним, з тих підстав, що звернення прокурора до суду з позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, прокурор не зазначив, у чому саме полягає шкода державі, завдана спірним розпорядженням та укладеним договором оренди, чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною у договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію у бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки у разі задоволення позовних вимог.

40. Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що Миколаївська ОДА і Березанська РДА є органами державної виконавчої влади, спірна земельна ділянка із державної власності не вибувала і фактично спір у справі №915/1286/17 виник між державними органами, які за визначеними законодавством повноваженнями здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності, а отже під час вирішення цього спору апеляційній суд урахував правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011, згідно з якою: 1) Європейський суд з прав людини наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та у належний і якомога більш послідовний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"); 2) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

41. Колегія суддів зауважує, що усталена правова позиція щодо вирішення спорів у подібних земельних правовідносинах за участю Миколаївської ОДА, Березанської РДА, ДП "Очаківське ЛМГ" та орендарів земельних ділянок рекреаційного призначення викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справах №915/1279/17, №915/1283/17, №915/1284/17, №915/1287/17, відтак наразі у Верховного Суду відсутні та скаржником не наведено обґрунтованих підстав для відступу від цієї правової позиції.

42. У зв'язку з наведеним Верховний Суд відхиляє як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, доводи скаржника про те, що 1)оспорюваними розпорядженням та договором оренди не лише порушено порядок передачі спірної земельної ділянки у користування, але й змінено її цільове признання (з лісогосподарського на рекреаційне) та фактично вилучено її у постійного землекористувача поза межами підстав припинення права постійного землекористування, визначених статтею 141 ЗК України; 2) одна й та ж земельна ділянка не може одночасно перебувати на праві постійного користування та оренди у різних суб'єктів господарювання, так як це суперечить абсолютним правомочностям постійного землекористувача.

43. При цьому касаційна інстанція вважає, що безпідставний аргумент скаржника про вибуття земельної ділянки на підставі оспорюваного розпорядження поза волею постійного землекористувача - ДП "Очаківське ЛМГ" спростовується листом ДП "Очаківське ЛМГ" від 05.11.2007 №749 (а.с.54 том 1), в якому чітко зазначено, що постійний землекористувач погоджує відведення у довгострокове користування ПП "Меркурій-5 Дата Груп" земельної ділянки (пасовища) площею 0,5378 за рахунок земель ДП "Очаківське ЛМГ" для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу.

44. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено та скаржником не наведено обставин чинення відповідачами всупереч вимог законодавства перешкод у здійсненні власником права користування або розпоряджання спірною земельною ділянкою внаслідок видачі оспорюваного розпорядження та укладення оспорюваного договору оренди, порушення ними прав власника, від імені якого виступає позивач, обставин зниження цінності земельної ділянки внаслідок її передачі в оренду ПП "Меркурій-5 Дата Груп", вчинення відповідачами дій, що призвели до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

45. Водночас колегія суддів не приймає до уваги передчасні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 по справі №923/466/17 та у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 по справі №911/1482/17, оскільки хоча за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

46. Зважаючи на те, що предметом позову у справі №923/466/17 є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про примусове припинення права вищого навчального закладу на постійне користування земельною ділянкою рекреаційного призначення (на виконання судового рішення), її вилучення у землекористувача та з державної власності без згоди Міністерства освіти і науки України з подальшим переведенням до земель запасу Лазурненської селищної ради, а у справі №911/1482/17 - визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення, її передачу в оренду під житлову забудову та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тоді як судами першої та апеляційної інстанцій у справі №915/1286/17 не встановлено вирішення Березанською РДА при прийнятті оспорюваного розпорядження питань щодо припинення права ДП "Очаківське ЛМГ" на постійне землекористування або вилучення у нього спірної земельної ділянки, наведене вище виключає як подібність правовідносин у справах №№923/466/17; 911/1482/17 та цій справі, так і підстави застосування до спірних земельних правовідносин за участю добросовісного орендаря висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду.

47. Верховний Суд також зазначає про помилковість позиції суду першої інстанції щодо доведеності порушення права позивача як власника землі та подальшої відмови у задоволенні позову з мотивів пропуску позовної давності без поважних причин, про застосування якої Підприємством було заявлено у відзиві від 10.04.2018 на позовну заяву, оскільки за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

48. Разом з тим самі по собі помилковий висновок місцевого суду щодо застосування позовної давності не призвів до прийняття неправильних по суті рішення та постанови, а тому не може бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Тим більше, що з матеріалів справи, зокрема, зі змісту відзиву ПП "Меркурій-5 Дата Груп" від 10.04.2018 на позовну заяву не вбачається конкретного подання Підприємством заяви про застосування позовної давності (а.с.1-5 том 2), оскільки у цьому відзиві орендар обмежується лише констатацією обставин спливу позовної давності з огляду на обізнаність Миколаївської ОДА у 2007 році про відведення спірної земельної ділянки в оренду, тому апеляційний суд правомірно відмовив у позові саме з мотивів необґрунтованості позовних вимог, виправивши таким чином процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення.

49. З мотивів, викладених у пунктах 24, 37-41, 43 та 44 цієї постанови, Верховний Суд погоджується з доводами ПП "Меркурій-5 Дата Груп", викладеними у відзиві на касаційну скаргу. Водночас колегією суддів не приймаються та не враховуються пояснення Миколаївської ОДА без номера та дати як такі, що надішли до Верховного Суду 05.12.2018, тобто вже після завершення судового засідання, яке відбулося 04.12.2018.

50. Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись принципом верховенства права, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність порушення внаслідок неправомірних дій відповідачів прав позивача як власника землі, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю, а не з підстав спливу позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

53. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення і постанови відсутні.