розглянувши касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 (головуючий суддя: Желєзна С.П., судді: Малярчук І.А., Щавинська Ю.М.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (головуючий суддя: Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Принцевська Н.М.)

за позовом Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-екплуатаційної частини району

до Тарутинської районної державної адміністрації,

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Кабінету Міністрів України, 2. Оперативного командування "Південь",

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Одеської обласної державної адміністрації, 2. Сільськогосподарського виробничого кооперативу Победа",

про визнання незаконним та скасування розпорядження,

За участю представників:

прокуратури - Яговдік С.М. - прокурор відділу

позивача-1 - Барда С.Ю. - представник

позивача-2 - не з'явився

відповідача - не з'явився

третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Бігдан А.В. - представник

2. не з'явився

третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. не з'явився

2. не з'явився

28.03.2013 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невідповідності оскаржуваного розпорядження вимогам закону, оскільки вказане розпорядження було прийняте Тарутинською РДА Одеської області із перевищенням повноважень.

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.06.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК Победа" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

14.02.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 року у справі № 916/821/13 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 07.06.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018 провадження у справі № 916/821/13 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у інших справах №916/1979/13, №923/466/17.

30.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №923/466/17, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 07.06.2018.

19.06.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №916/1979/13, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.11.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.11.2018 № 2866 у зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року у справі № 916/821/13 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2018 поновлено провадження за касаційною скаргою Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та призначено її до розгляду на 29.11.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (скаржник, позивач-2) вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник зазначає, що встановлений адміністративними та господарськими судами факт належності спірної земельної ділянки військового полігону "Тарутинський" до земель оборони та до сфери управління Міністерства оборони України має преюдиційне значення та є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.

Позивач-2 вказує, що згода Міністерства оборони України на передачу спірних земельних ділянок не надавалась, Міністерство оборони України не зверталось з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського полігону, яка станом на дату прийняття оспорюваного рішення рахувалася як землі оборони.

Скаржник вважає, що право постійного користування земельною ділянкою Тарутинського загальновійськового полігону, набуте Одеським військовим округом в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до належного його переоформлення. Зміни, що відбулись у земельному законодавстві з прийняттям Земельних кодексів (1970 (2874а-07) , 1990, 2001), якими визначався новий порядок виникнення та оформлення прав на земельні ділянки, пов'язаний з видачею державного акту, що посвідчує відповідне право, реєстрацією такого права не позбавили власників та користувачів земельних ділянок відповідних прав на них.

На думку позивача-2, Тарутинська РДА, приймаючи оскаржуване розпорядження, не мала жодних повноважень на володіння, користування і розпорядження спірною земельною ділянкою та всупереч приписів Земельного кодексу України (2768-14) та ст. 4 Закону України "Про оренду землі" незаконно розпорядилася землями оборони.

Також скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розпорядження Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК Победа" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, та вважає, що дане розпорядження може бути скасовано в судовому порядку.

У касаційній скарзі Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 916/821/13 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Прокурор надав відзив (пояснення) на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У судове засідання з'явилися прокурор, представники позивача-1 та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, які підтримали касаційну скаргу.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача-1 та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 №2002/063 "Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі в межах схеми, що додавалось до рішення.

Постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету і бюро обкому КП/б/У від 12.02.1946 №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063", затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення в зв'язку з цим селянських господарств.

При цьому, 10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель Одеському військовому округу, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945 №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946 №53/9-ОП, складено акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23600 га. Так, вказаним актом було підтверджено факт відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів. При цьому, в акті від 10.06.1946р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв'язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв'язку з чим, фактично відведено під полігон на 3600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до акта.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" було затверджено вказаний акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23600 га під учбовий артилерійський полігон Одеському військовому округу.

05.05.2005р. Тарутинською районною державною адміністрацією відповідно до статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 141, 149, пунктів 3, 5, 12 розділу Х Земельного кодексу України (2768-14) , згідно з директивою Міністерства оборони України №115/1/01 від 29.01.2004р. та Наказом командувача військами Південного оперативного командування № 67 від 16.02.2004р. "Про розформування військової частини А-1366" було прийнято розпорядження №101/А-2005 "Про вилучення із користування військової частини А-1366 земельної ділянки загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради", яким з урахуванням пункту 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", було припинено право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, наданої в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташованої на території Веселодолинської сільської ради, а також переведено вказану земельну ділянку в землі запасу Веселодолинської сільської ради.

Розпорядженням Тарутинської РДА Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" було, зокрема, затверджено проект землеустрою СГВК Победа" щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1 341,35 га, в тому числі ріллі 1 341,35 га, в короткострокову оренду строком на 5 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п. 1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями".

Суд першої інстанції зазначив, що передача земель, наданих для потреб оборони, здійснюється місцевим органам влади за умови отримання згоди Міністра оборони України. Проте, жодних доказів та підтвердження надання такої згоди, як і доказів на підтвердження відмови Міністерства оборони України від земель оборони, що розташовані у Тарутинському районі Одеської області, зокрема, про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, а також рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України, господарському суду надано не було. Викладене свідчить, що Тарутинською РДА Одеської області розпорядження №367/А-2007 від 07.12.2007 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради" було прийнято з перевищенням наданих законом повноважень.

Разом з тим, враховуючи пункт 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі N 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розпорядження Тарутинської РДА N 367/А-2007 від 07.12.2007 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту не відновлює порушеного права, оскільки у разі задоволення позову з такими вимогами право користування спірною земельною ділянкою не припиняється. Саме тому позов, предметом якого є лише розпорядження відповідача, не може бути задоволений.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження:

"Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом."

Згідно з ч.2 ст.149 вказаного кодексу у наведеній редакції:

"Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень."

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 у справі №916/3727/15 з посиланням на ст. 14 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" визнала спірну земельну ділянку землями оборони, що є державною власністю та розпорядження якою відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №902/538/14 викладений такий правовий висновок:

"Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 77 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Відповідно до статті 84 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням МОУ. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги наведені норми права, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ."

Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вищевказаними висновками та не вбачає підстав для відступу від них.

Також колегія суддів враховує, що постановою Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 5017/2972/2012 було залишено в силі судові рішення про задоволення позову Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровського квартирно-експлуатаційної частини до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Селянського (фермерського) господарства "Колос" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України про визнання недійсним договорів оренди землі та витребування земельних ділянок, які також належали до Тарутинського артполігону.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність оскаржуваного розпорядження.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №916/1979/13 викладений такий правовий висновок:

"Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17."

Колегія суддів касаційного суду по даній справі погоджується з правовими позиціями, викладеними у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від них.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд."

Відповідно до ст. 311 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №916/821/13 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з п.2 ч.1, ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судовий збір покладається:

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору."

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1147 грн. 00 коп. за подання позову підлягають стягненню з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь Державного бюджету України, оскільки прокурор на момент подання позову був звільнений від сплати судового збору.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1261 грн. 70 коп. за подання апеляційної скарги, 2294 грн. 00 коп. за подання касаційної скарги підлягають стягненню з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

Відповідно до ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №916/821/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.06.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №916/821/13 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю:

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007 Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

3. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (вул.Котовського, 1, смт.Тарутине, Одеська обл., 68500, ідентифікаційний код 04056894) на користь Державного бюджету України (р/р 34319206083034, отримувач - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1147 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (вул.Котовського, 1, смт.Тарутине, Одеська обл., 68500, ідентифікаційний код 04056894) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Лікарняна, 1а, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67701, ідентифікаційний код 08124865) судовий збір у розмірі 1261 грн. 70 коп. за подання апеляційної скарги, 2294 грн. 00 коп. за подання касаційної скарги.