розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 (суддя Котельницька В.Л.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 (головуючий: Медуниця О.Є., судді: Білецька А.М., Гребенюк Н.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Алексаняна Славіка Семеновича

до Сумської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011",

про визнання незаконним та скасування рішення,

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

26.07.2017 до Господарського суду Сумської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Алексаняна Славіка Семеновича до Сумської міської ради про визнання незаконним, недійсним та скасування рішення Сумської міської ради № 2281-МР від 21.06.2017 "Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Сумської міської ради № 2281-МР від 21.06.2017 року "Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди", не відповідає вимогам ст.ст. 27, 402, 406, ч.1 ст. 651, ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 509 ЦК України, ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та порушує його права як законного сервітуарія.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.10.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що договір про встановлення особистого строкового сервітуту № 023/14 від 02.12.2014, укладений між позивачем та відповідачем, є чинним; істотного порушення договору будь-якою із його сторін, яке могло б бути підставою для його розірвання, не встановлено; згода сторін на зміну або розірвання договору відсутня. Також протягом розгляду справи не встановлено обставин, які могли бути підставою для припинення сервітуту в силу вимог ст. 406 ЦК України та ст. 102 ЗК України.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що рішення Сумської міської ради № 3280-МР від 14.05.2014 та № 3703-МР від 05.11.2014 є виконаними; в частині що стосується позивача, є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути в подальшому скасовані органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що діючим законодавством не передбачено припинення або встановлення прав шляхом технічної правки власного імені в актах органу місцевого самоврядування або договорі.

Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17 повернуто заявникові без розгляду разом з доданими до неї матеріалами на підставі підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ).

19.01.2018 (згідно з поштовим штампом на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" повторно подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.03.2018 року у справі № 920/698/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Берднік І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" строк для подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17, відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 15.05.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2018 провадження у справі №920/698/17 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у інших справах №916/1979/13, №923/466/17.

30.05.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №923/466/17, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 07.06.2018.

19.06.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №916/1979/13, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 01.11.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.11.2018 № 2869 у зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року у справі № 920/698/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Берднік І.С., Мачульський Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2018 поновлено провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17 та призначено її до розгляду на 29.11.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" (скаржник, третя особа) вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що рішення Сумської міської ради №3280-МР від 14.05.2014 року та №3703-МР від 05.11.2014 року, якими ФОП Алексанян С.С. передано у користування земельну ділянку на праві особистого строкового сервітуту, є виконаними, оскільки позивач не здійснив державну реєстрацію договору та свого речового права. При цьому, скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2017 у справі №905/533/15.

Таким чином, на думку третьої особи, у зв'язку із відсутністю державної реєстрації речового права позивача, яке підлягає захисту у даній справі, оспорюване рішення Сумської міської ради № 2281-МР від 21.06.2017 року є правомірним.

Крім того, скаржник вважає, що до спірних правовідносин не може застосовуватись рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 (v007p710-09) , а Сумська міська рада в даному випадку виступає як орган місцевого самоврядування, що реалізує повноваження власника землі та як кредитор у підписаному з позивачем договорі особистого строкового сервітуту.

З урахуванням зазначеного, у касаційній скарзі скаржник просить рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17 скасувати та ухвалити постанову, якою у позові відмовити.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

У судове засідання представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися, хоча вказані учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Сумської міської ради № 3280-МР від 14.05.2014 року ФОП Алексанян С.С. надано дозвіл на виготовлення паспортів прив'язки тимчасових споруд та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення тимчасових споруд - пересувної тимчасової споруди (літнього майданчику) по пров. Спортивному, 2 у м. Суми (а.с.11-12).

На виконання вказаного рішення ФОП Алексанян С.С. виготовлено паспорт прив'язки розміщення пересувної тимчасової споруди (літнього майданчика) за адресою: м. Суми, провулок Спортивний, 2 (а.с.76-87), а також виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (літній майданчик) за адресою: м. Суми, провулок Спортивний, 2 (а.с.43-74).

Рішенням Сумської міської ради № 3703-МР від 05.11.2014 року ФОП Алексанян С.С. передано у користування земельну ділянку на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасової споруди. Загальна площа ділянки - 0,0409 га, адреса: м. Суми, пров. Спортивний, 2, строк - 5 років. Встановлено розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою - 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.13-14).

02.12.2014 року між ФОП Алексаняном Славіком Семеновичем (сервітуарій) та Сумською міською радою (власник) укладено договір № 023/14 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми (далі-договір) (а.с.15-18).

Предметом договору, відповідно до пункту 1.1 цього договору, є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на територію (об'єкт благоустрою) в м. Суми, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності пересувна тимчасова споруда (літній майданчик), площею 409,0 м2.

Відповідно до п.1.2 договору, об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в м. Суми, провулок Спортивний, біля будинку № 2, площею 409,0 м2, розміщення та межі якої зазначено у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), яка є невід'ємним додатком до цього договору.

Згідно п.1.3 договору, особистий строковий сервітут встановлено фізичній особі-підприємцю Алексаняну Славіку Семеновичу на умовах, зазначених у цьому договорі.

У п.1.5 договору зазначено, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації в Журналі реєстрації договорів особистого строкового сервітуту під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (п.2.1 договору).

У відповідності до п.2.2 договору, він є укладеним терміном до 02.12.2019 (період з 01 травня по 01 жовтня).

Згідно з п. 2.3 договору, після закінчення строку його дії сервітуарій має право на укладання на новий строк нового договору особистого строкового сервітуту у разі ухвалення Сумською міською радою відповідного рішення.

Відповідно до п.2.4 договору, даний договір вважається достроково припиненим (розірваним), якщо змінився власник або користувач тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено даний договір.

Позивач зазначає, що на території (об'єкт благоустрою) в м. Суми, провулок Спортивний, біля будинку № 2 знаходяться тимчасові споруди, які є його власністю.

В підтвердження вказаних обставин, позивач надав суду договори підряду від 05.04.2012 року, 17.05.2012 року, 16.06.2012 року та акти виконаних робіт до них, що свідчать про виготовлення на замовлення ФОП Алексаняна С.С. конструкцій огородження, декоративних арок, альтанок, огорожі та їх монтаж за адресою: м.Суми, пров. Спортивний, біля будинку №2 (а.с.94-102).

09.06.2017 року ТОВ "Двін 2011" (третя особа у даній справі) звернулось до Сумської міської ради із заявою про заміну сторони договору особистого строкового сервітуту № 023/14 від 02.12.2014 року, а саме, просило зазначити замість ФОП Алексаняна С.С. нового користувача - ТОВ "Двін 2011" (а.с.104).

Заява обґрунтована тим, що ФОП Алексанян С.С. не має у власності майна, розташованого за адресою: м. Суми, пров. Спортивний, 2, а також не займається господарською діяльністю за вказаною адресою. Крім того, третя особа вказала, що ФОП Алексанян С.С. на даний час не має корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ "Двін 2011" та не перебуває з цим товариством в корпоративних, господарських чи цивільних правовідносинах.

Листом № 2951/03.02.02.14 від 16.06.2017 року відповідач повідомив третю особу, що для оформлення нового договору особистого строкового сервітуту необхідно провести інвентаризацію платежів, отримати акт звірки та скасувати дію попереднього договору шляхом укладання додаткової угоди (а.с.105).

Сумська міська рада, розглянувши звернення ТОВ "Двін 2011" та надані ним документи, (з метою впорядкування відносин з приводу користування місцем для розміщення тимчасової споруди, у зв'язку зі змінами у складі учасників вказаного суб'єкта господарювання та враховуючи фактичне використання земельної ділянки ТОВ "Двін 2011"), 21.06.2017 року прийняла рішення № 2281-МР "Про вирішення деяких питань щодо користування місцем для розміщення тимчасової споруди" (а.с.19).

Вказаним рішенням внесено зміни до пункту 3 додатку до рішення Сумської міської ради від 14 травня 2014 року № 3280 - МР "Про надання дозволу на виготовлення паспортів прив'язки тимчасових споруд та розроблення технічної документації щодо встановлення меж сервітуту для розміщення тимчасових споруд", а саме:

- у графі 2 слова та символи "Фізична особа - підприємець Алексанян С.С." замінено словами, символами та цифрами "ТОВ "Двін 2011" (п.1 рішення);

- внесено зміни до пункту 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 05 листопада 2014 року № 3703 - МР "Про передачу у користування земельних ділянок на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", а саме: у графі 2 слова, символ та цифри "Фізична особа - підприємець Алексанян Славік Семенович НОМЕР_1" замінено словами, символами та цифрами "ТОВ "Двін 2011" 37785386" (п.2 рішення);

- внесено зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітут на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 № 023/14 шляхом укладення додаткової угоди до нього, а саме: по тексту договору слова та символ "Фізична особа - підприємець Алексанян Славік Семенович" замінено словами, символами та цифрами "ТОВ "Двін 2011" (п.3 рішення);

- рекомендовано ТОВ "Двін 2011" оформити паспорт прив'язки зазначеної тимчасової споруди (літнього майданчика), укласти договір про закріплення та утримання території міста Суми в належному санітарно-технічному стані та інші необхідно документи (п.4 рішення);

- управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (ОСОБА_6.) зобов'язано забезпечити укладення додаткової угоди до договору, зазначеного у пункті 3 даного рішення (п.5 рішення).

27.06.2017 року третя особа, ТОВ "Двін 2011" звернулась до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про оформлення договору на використання земельної ділянки по пров. Спортивному, 2 у м. Суми (а.с.106).

У відповідь Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, повідомило третю особу про те, що на виконання рішення Сумської міської ради №2281-МР від 21.06.2017 підготовлено проект додаткової угоди до договору №023/14 від 02.12.2014 року про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми (лист №551/08.01.01-23 від 04.07.2017 року, а.с.107).

У матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 до договору № 023/14 від 02.12.2014 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми, укладена 26.06.2017 року між Сумською міською радою та ТОВ "Двін 2011" (а.с.29).

Відповідно до даної угоди, замінено сервітуарія у договорі №023/14 від 02.12.2014 року з ФОП Алексаняна С.С. на ТОВ "Двін 2011".

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України в рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частини 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Разом із тим, 21.06.2017 року відповідач прийняв рішення № 2281-МР, яким внесено зміни до рішень Сумської міської ради від 14.05.2014 р. №3280 - МР та від 05.11.2014 р.№3703 - МР, якими надано позивачу право сервітуту.

Також зміни внесено до договору про встановлення особистого строкового сервітут на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 № 023/14, укладеного між ФОП Алексанян С.С. та Сумською міською радою, а саме: слова ФОП Алексанян С.С. замінено на слова ТОВ "Двін 2011".

Вказане рішення мотивовано змінами у складі учасників ТОВ "Двін 2011" та фактичним користуванням вказаним суб'єктом господарювання земельною ділянкою.

Суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на вищевказане рішення Конституційного Суду України, обґрунтовано зазначили, що на підставі рішень Сумської міської ради № 3280-МР від 14.05.2014 та №3703-МР від 05.11.2014 року між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з приводу користування ФОП Алексанян С.С. місцем (об'єкту благоустрою) в м. Суми, на якій розміщено та використовується для його підприємницької діяльності пересувна тимчасова споруда (літній майданчик), шляхом укладення діючого договору №023/14 від 02.12.2014 року про встановлення особистого строкового сервітуту, а тому відповідач не мав права на зміну вказаних рішень шляхом заміни особи - користувача сервітуту.

При цьому, суди на підставі власної оцінки доказів встановили, що позивач набув право власності на тимчасові споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, згідно умов договорів підряду, укладених ним з підрядниками на виготовлення декоративних конструкцій, огорож, арок, альтанок тощо за адресою: м. Суми, пров. Спортивний, 2.

Відповідно до п.2.4 договору №023/14 про встановлення особистого строкового сервітут на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 року, даний договір вважається достроково припиненим (розірваним), якщо змінився власник або користувач тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено даний договір.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів зміни власника або користувача тимчасової споруди, для розміщення якої було укладено вказаний договір.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач посилається на акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 19.02.2014 року (а.с.151-160).

Однак, вказаний акт підписаний між ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та свідчить про передачу обладнання, товарно-матеріальних цінностей, алкогольних та безалкогольних товарів, сировини для приготування страв ресторанного комплексу "Версаль".

Тобто, вказаний акт взагалі не містить будь-яких даних про передачу позивачем прав на спірну тимчасову споруду, а отже, не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України в редакції станом на момент розгляду справи в суді попередніх інстанцій.

Будь-які інші докази передачі позивачем прав на тимчасову споруду на користь ТОВ "Двін 2011" відповідачем суду не представлено.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в оспорюваному рішенні відповідач посилається на обставини, викладені в заяві ТОВ "Двін 2011" (а.с.150), а саме: виключення позивача зі складу учасників ТОВ "Двін 2011" та фактичне користування земельною ділянкою третьою особою.

Доводи відповідача про виключення позивача зі складу учасників ТОВ "Двін 2011" не підтверджуються будь-якими доказами.

Крім того, вони не впливають на права позивача за договором №023/14 від 02.12.2014 року, оскільки особистий строковий сервітут встановлено виключно Алексаняну С.С. як фізичній особі-підприємцю.

Таким чином, набуття позивачем прав за вказаним договором ніяким чином не пов'язано із наявністю чи відсутністю у нього корпоративних прав у ТОВ "Двін 2011".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що фактично земельною ділянкою користується третя особа, а не позивач, є необґрунтовані та не підтверджені належними та достатніми доказами.

Крім того, пунктом 2.5 договору №023/14 від 02.12.2014 року визначено, що розміщення новим власником або користувачем придбаної або отриманої в користування у сервітуарія тимчасової споруди, для розміщення якої укладено даний договір, здійснюється її власником або користувачем після ухвалення Сумською міською радою рішення "Про передачу у користування земельної ділянки на праві особистого строкового сервітуту під розміщення споруди для провадження підприємницької діяльності" та укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування тимчасової споруди з власником.

Таким чином, у випадку передачі позивачем прав на тимчасову споруду, її розміщення новим власником передує прийняття відповідачем відповідного рішення та укладання нового договору про встановлення особистого строкового сервітуту з Сумською міською радою.

Таке рішення Сумською міською радою не прийнято, новий договір не укладався.

Діючим законодавством не передбачено припинення або встановлення прав шляхом технічної правки власного імені в актах органу місцевого самоврядування або договорі.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач не надавав згоди на заміну сторони договору чи зміни умов договору, договір №023/14 від 02.12.2014 року є чинним, матеріали справи не містять доказів його припинення (розірвання) на підставі п.2.4 договору, не встановлено наявність обставин для припинення дії вказаного договору на підставі ст. 406 ЦК України та ст. 102 ЗК України.

Отже, прийняття відповідачем рішення про заміну слів "ФОП Алексанян С.С." на слова "ТОВ "Двін 2011" в рішеннях Сумської міської ради від 14.05.2014 р. №3280 - МР, від 05.11.2014 р.№3703 - МР, що стосувалися прав ФОП Алексаняна С.С., а також в договорі про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми від 02 грудня 2014 № 023/14, укладеному з позивачем, є безпідставним та неправомірним.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі третя особа зазначає, що рішення Сумської міської ради №3280-МР від 14.05.2014 року та №3703-МР від 05.11.2014 року, якими ФОП Алексанян С.С. передано у користування земельну ділянку на праві особистого строкового сервітуту не є реалізованими, оскільки позивач не здійснив державну реєстрацію договору та речового права сервітуту.

Згідно статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на час укладення спірного договору), державній реєстрації підлягають речові права, зокрема, право користування (сервітут).

У статті 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як вірно вказано судом апеляційної інстанції, чинним на момент укладення договору №023/14 законодавством не передбачалось його обов'язкової державної реєстрації, а реєструвалось лише речове право користування (сервітуту).

Отже вищевказаний договір є укладеним, а тому, як вірно дійшли висновку суди попередніх інстанцій, чинним, при тому, що матеріали справи не містять доказів його припинення (розірвання) на підставі п.2.4 договору.

Крім того, колегія суддів касаційного суду приймає до уваги, що відсутність реєстрації права сервітуту за вказаним договором та нереалізованість, на думку скаржника, вищевказаних рішень відповідача не перешкодили скаржнику та відповідачу саме внести зміни та саме в зазначені рішення та договір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 викладений такий правовий висновок:

"Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим із вказаного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред'явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов'язок об'єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17."

Зазначене спростовує доводи скаржника про неможливість оскарження спірного рішення через його вичерпання укладенням додаткової угоди до договору на його виконання.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених третьою особою, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВІН 2011" на рішення Господарського суду Сумської області від 03.10.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 920/698/17 залишити без задоволення.