розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (головуючий суддя Гончаров С.А., Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю.) та рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2018 (суддя Лилак Т.Д.) у справі № 911/3552/17

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

до 1) Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2000",

за участю Громадської організації "Діти Вишневого",

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро 2000" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років ТОВ "Євро 2000" для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська у м. Вишневе Києво-Святошинського району;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.06.2007, по вул. Святошинській у м. Вишневе Києво-Святошинського району, з кадастровим номером 3222410600:01:009:0007, площею 10,2516 га, укладений між Вишневою міською радою та ТОВ "Євро 2000", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, індексний номер 20483858 від 02.04.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", прийнято всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 12, 20, 39, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.ст. 5, 21, 22 Закону України "Про основи містобудування" та ст.ст. 3, 22 Закону України "Про планування і забудову територій", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним судом в порядку, передбаченому ст.ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України.

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2018 у справі №911/3552/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Обгрунтовуючи рішення, господарські суди дійшли висновку, що рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", прийнято всупереч вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (1808-15) , Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , що є підставою для визнання його недійсним в порядку, передбаченому ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України.

Водночас, судами встановлено, що в органів прокуратури, починаючи з червня 2007 року, були усі правові підстави та можливості звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності, чого зроблено не було. З огляду на наведене, господарські суди відмовили в задоволенні позову у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

5. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Вишневої міської ради XIV сесії V скликання від 22.03.2007 "Про погодження місця розташування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська" погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська, площею 10.2516 га (ріллі) з земель запасу міської ради.

6. 29.05.2007 рішенням Вишневої міської ради XV сесії V скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "Євро 2000", для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська" був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки терміном 25 років ТОВ "Євро 2000" для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська загальною площею - 10.2516 га (ріллі) з земель запасу міської ради. Надано ТОВ "Євро 2000" в користування, на умовах оренди терміном 25 років земельну ділянку для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська площею - 10.2516 га (ріллі, з земель запасу міської ради).

7. 21.06.2007 між Вишневою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Євро 2000" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення від 29.05.2007 XV сесії V скликання передає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, за кадастровим номером 3222410600:01:009:0007, яка знаходиться м. Вишневе, вул. Святошинська, площею - 10.2516 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, індексний номер 20483858 від 02.04.2015.

8. Звертаючись з зазначеним позовом до суду, прокурор, посилаючись на приписи ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", вказав, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним цивільним позовом, з огляду на що прокурор пред'являє позов в інтересах держави як позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. В порушення принципів господарського судочинства та вимог ст.ст. 13, 73, 74, 236- 238 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновки, які не відповідають матеріалам та обставинам справи в частині наявності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

11. Відмовляючи в позові, суди не врахували, що із самого змісту оскаржуваного рішення неможливо безпосередньо встановити факт відсутності розробленого проекту землеустрою.

12. Висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо можливості прокурора довідатись про порушене право державної власності на спірну земельну ділянку в момент прийняття оскаржуваного рішення Вишневою міською радою грунтуються виключно на припущеннях, що суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

13. Судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 125 Земельного кодексу України.

14. Прокурор зазначає, що незалежно від обставин фактичного укладення та підписання сторонами договору оренди 21.06.2007, спірний правочин набув чинності лише 02.04.2015, тобто після його реєстрації у встановленому законом порядку, а тому, враховуючи приписи ст. 116 Земельного кодексу України, рішення органу місцевого самоврядування, як правова підстава укладення договору оренди, було остаточно реалізовано шляхом реєстрації укладеного раніше договору оренди лише 02.04.2015, з огляду на що станом на момент пред'явлення вказаного позову, а саме 27.11.2017, прокуратурою строк позовної давності не пропущено.

Позиція учасників справи

15. 15.11.2018 до Верховного Суду відповідачем 2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому висловлено прохання поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу, обґрунтоване тим, що про наявність відкритого касаційного провадження у даній справі представник відповідача 2 дізнався 09.11.2018 із даних Єдиного державного реєстру судових рішень та в цей же день ознайомився з матеріалами справи, копію касаційної скарги з додатками та ухвали про відкриття касаційного провадження не отримував, у зв'язку з чим був позбавлений можливості вчасно, без порушення процесуального строку направити відзив на касаційну скаргу.

16. Розглянувши клопотання відповідача 2, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення з огляду на таке.

17. В силу положень ч. 1 ст. 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

18. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №911/3552/17 відкрито касаційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який, однак становить не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

19. З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення (копія ухвали суду від 18.10.2018), надіслане на адресу відповідача 2, останнім отримано не було, представник товариства ознайомився з матеріалами справи 09.11.2018.

20. З огляду на зазначене та відповідно до положень статті 119 ГПК України колегія суддів визнала наведені підстави для поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу поважними.

21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 зазначає про необгрунтованість її доводів та наголошує на тому, що рішеннями Києво - Святошинського районного суду Київської області спростовуються твердження прокуратури щодо відсутності відповідного проекту землеустрою та/або непогодження його у передбачений законодавством спосіб. Крім того, у відзиві відповідач 2 вказує, що прокурором не надано будь - яких доказів щодо причин, які б перешкоджали йому своєчасно звернутись з позовом до суду.

22. Відповідач 1 та громадська організація не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу, наданим їм відповідно до положень ст. 295 ГПК України, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

23. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

24. Згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, главою 27 Цивільного кодексу України (435-15) , земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

25. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

26. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

27. Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 Земельного кодексу України). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України.

28. Відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

29. Відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної міської ради, яка розглядає його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймає рішення про надання земельної ділянки.

30. Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що:

- документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду не розроблялась;

- вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "ЄВРО 2000" не погоджувався у встановленому вимогами ст. 123 Земельного кодексу України уповноваженими на це державними органами;

- відповідно до інформації управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі від 12.10.2015 за матеріалами інвентаризації документація із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки не обліковується.

31. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

32. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в порушення вимог названого Закону державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Євро 2000" не проводилась.

33. Здійснивши аналіз наведених вище обставин, господарські суди дійшли висновку про відсутність розробленого та затвердженого у відповідності до вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України проекту землеустрою щодо відведення в довгострокове користування на умовах оренди ТОВ "ЄВРО 2000" земельної ділянки площею 10,2516 га по вул. Святошинській у м. Вишневе Києво-Святошинського району.

34. За змістом статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

35. Відповідно до приписів ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

36. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Генерального плану м. Вишневе, який затверджений рішенням Вишневої міської ради від 18.01.2007, земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ "ЄВРО 2000", передбачалась під розвиток транспортної інфраструктури та розміщення паркового спортивно-розважального комплексу та спортивної школи (спортивно-розважальний комплекс, спортивна школа та озеленення території), а не житлової та громадської забудови. Відповідно до Генерального плану міста Вишневе, затвердженого рішенням міської ради від 21.05.2009, вказана земельна ділянка передбачена для розміщення бізнес-парку (споруда ділового призначення та озеленення території).

37. Зважаючи на викладене, надання Вишневою міською радою земельної ділянки для житлової та громадської забудови суперечить затвердженій містобудівній документації здійснено з порушенням порядку зміни цільового призначення.

38. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

39. Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

40. Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

41. Встановивши обставини прийняття рішення Вишневою міською радою від 29.05.2007 всупереч вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (1808-15) , Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , господарські суди обгрунтовано вказали про наявність підстав для визнання його недійсним.

42. Водночас, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі з підстав пропуску прокурором строку позовної давності.

43. Матеріалами справи підтверджується, що 10.01.2018 представником ТОВ "Євро 2000" до суду першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

44. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України (435-15) ).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

45. Суд зазначає, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.14 у справі № 3-194гс14, а також Верховний Суд в постанові від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17).

46. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

47. Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом; прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

48. Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи й інтереси інших осіб, визначені у статті 29 ГПК України у редакції, на час звернення прокурора з позовом. Відповідно до положень ч. ч. 2, 4 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

49. Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

50. Повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням застосуванням законів визначалися ст. 20 названого Закону. Прокурору, зокрема надавалося право витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи.

51. Так, суди попередніх інстанцій, зазначаючи про повноваження органів прокуратури, які обумовлені наказами Генерального прокурора від 19.09.2005 №3гн, від 23.10.2009 №3/2, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн, вказали, що такі накази містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування та використовувати право участі у засіданнях цих органів, однак, не перевірили, зокрема, редакцію наказу від 19.09.2005 №3гн станом на час прийняття спірного рішення, яка не містила вищевказаної норми. Крім того, такі галузеві накази призначені для службового користування, носять рекомендаційний характер, не мають ознак нормативно - правового акту, з огляду на що доводи касаційної скарги, викладені в п. 12 даної постанови є частково обгрунтованими.

52. Водночас, колегія суддів зазначає, що вищевказане не нівелює приписів ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та чинним законам.

За змістом частини 2 статті 19 названого Закону перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

53. Однак, законодавство, що регулює встановлення та застосування позовної давності у правовідносинах не ставить у залежність встановлення та застосування правил позовної давності від наявності будь-яких інших підстав ніж наявність у сторони саме можливості довідатись. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що будь-яка об'єктивна неможливість довідатись про спірні обставини в межах встановленого строку позовної давності прокурором не доведена та не зазначена.

54. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про обгрунтованість висновку про те, що в органів прокуратури починаючи з червня 2007 року були усі правові підстави та можливості звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах строку позовної давності, чого зроблено не було, а тому, з врахуванням пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з позовом, зокрема про визнання недійсним рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років ТОВ "Євро 2000" для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська у м. Вишневе Києво-Святошинського району, відсутності клопотання про його поновлення, господарські суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав.

55. Оскільки вимога про визнання недійсним договору оренди є похідною від основної вимоги щодо визнання недійсним рішення від 29.05.2007, на підставі якого був укладений цей договір, тому не підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.06.2007, укладеного між Вишневою міською радою та ТОВ "Євро 2000", про що обгрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

56. Доводи касаційної скарги, викладені в п. 14 даної постанови, які зводяться до того, що спірний правочин набув чинності лише 02.04.2015, тобто після його реєстрації у встановленому законом порядку, а тому враховуючи приписи ст. 116 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування, як правова підстава укладення договору оренди, було остаточно реалізовано шляхом реєстрації укладеного раніше договору оренди лише 02.04.2015, з огляду на що станом на момент пред'явлення вказаного позову, а саме 27.11.2017, прокуратурою строк позовної давності не пропущено, колегією суддів відхиляються, як необгрунтовані з огляду на те, що укладення договору оренди та його подальша реєстрація державними органами є реалізацією рішення Вишневої міської ради від 29.05.2007, саме щодо оскарження якого (рішення) прокурором пропущено строк позовної давності.

57. Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарських судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановленого судами.

58. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.