Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Група", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд", Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ".

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2018 у справі № 910/4123/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у справі № 910/3117/17 визнано недійсним перебування майнових прав за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 в заставі у Національного банку України, а отже останній не є заставодержателем цих майнових прав. Суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних порушених прав Національного банку України у даному судовому спорі не має, як і відсутні підстави для подання позову, оскільки майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 в заставу не передавались та обмежень щодо їх подальшого відчуження у зв'язку із заставою не було, а Національний банк України на сьогоднішній день не має жодного відношення, як до договору кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, так і відповідно до договору відступлення прав вимоги від 12.09.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №910/3117/17, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір є нікчемним в силу приписів п.п. 1 та 7 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України в судовому порядку. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний договір укладений з порушенням АТ "Дельта Банк" його господарської компетенції, що є підставою для визнання його недійсним згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 910/3117/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Компанія" звернулись з касаційними скаргами, в яких просили її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Компанія" заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а Товариством з обмеженою відповідальністю про зупинення дії постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4123/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.09.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Компанія". Відкрито касаційне провадження у справі № 910/4123/16 господарського суду міста Києва за касаційними скаргами. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційних скарг відбудеться 30.10.2018. Відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Компанія" про зупинення дії постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018. у справі № 910/4123/16 до закінчення її перегляду в касаційному порядку відхилити. Витребувано з господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/4123/16. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.10.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" також звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 910/4123/16, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4123/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 задоволено клопотання Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнити та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/4123/16 господарського суду міста Києва за вищезазначеною касаційною скаргою. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Група", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ". Датою проведення судового засідання визначено 30.10.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.10.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції приписів ч.ч. 1, 3 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ч.ч. 3, 4 ст. 46, ч. 8 ст. 80, ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ); застосовані приписи ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), які втратили чинність; не застосовано ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", ч.ч. 2, 3 ст. 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.7, ч. 2, ст. 9, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", ст. 58 Конституції України, п. 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 320 від 16.08.2006 (z1035-06) (в редакції чинній на момент реалізації спірних відносин), п. 2.14 Інструкції № 22 від 21.01.2004 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4123/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 прийнято справу № 910/4123/16 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційних скарг у встановлених раніше ухвалах від 17.09.2018 та 16.10.2018 дату - 30.10.2018.

Принцип гласності є конституційним принципом та однією з основних засад судочинства, встановлених у статті 129 Конституції України.

За приписами ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" гласність судового розгляду означає насамперед те, що розгляд справ у судах відбувається відкрито. У цій самій статті зазначено, що відкритість судового розгляду може бути обмежена процесуальним законом.

Гласність судочинства є необхідним елементом правосудної діяльності органів судової влади, а також умовою реалізації права на судовий захист сторонами - основних учасників судочинства та інтересів суспільства у справедливому правосудді. Виходячи з цього, гласність судочинства розглядається в трьох аспектах: а) обов'язок суду забезпечити гласність судочинства; б) право сторін на гласний розгляд справи; в) право бажаючих бути присутніми у відкритих судових засіданнях, поширювати та отримувати інформацію про діяльність суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.

Статтею 8 ГПК України визначено, що розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення місцевим господарським судом та постанова судом апеляційної інстанції приймались у відкритих судових засіданнях, а відтак підстав передбачених ч. 8 ст. 8 ГПК України для розгляду справи у закритому судовому засіданні не вбачається. При цьому, жодних доказів з цього приводу учасниками справи не надано та відповідних клопотань не заявлялось.

В судовому засіданні 30.10.2018, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 27.11.2018.

У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4123/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2018.

Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" у відзивах на касаційні скарги вказують на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції та просять залишити її без змін, а касаційні скарги - без задоволення.,

В судове засідання 27.11.2018 з'явились уповноважені представники учасників справи та надали пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.02.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позичальник) укладений кредитний договір № 06, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 800 000 000,00 грн. на строк з 26.02.2014 до 20.02.2015 (включно). Повернення кредиту здійснюється за наступним графіком (далі - графік): дата погашення - 20.02.2015, сума погашення - 800 000 000,00 грн. Забезпеченням за цим кредитним договором виступають майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами з юридичними та фізичними особами, на загальну суму 3 355 266 666, 35 грн., згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 26.02.2014 № 06/ЗМП.

Договір вважається укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором (п. 3 договору).

Додатковими угодами № 1 від 04.12.2014 та № 2 від 02.03.2015 до вищезазначеного договору, доповнений розділ 1 кредитного договору пунктом 1.4 із визначенням строків сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом, а також змінені пункти 1.1, 1.2 кредитного договору, скоригована сума кредиту та дата його погашення.

26.02.2014 між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) укладений договір застави майнових прав № 06/ЗМП, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), що є його невід'ємною частиною. Станом на 25.02.2014 заборгованість за кредитними договорами становить 3 355 266 666,35 грн. Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки, тощо. Майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 3 355 266 666, 35 грн. Надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 26.02.2014 № 06, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, та з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, а тому числі щодо: повернення заставодавцем заставодержателю кредиту у сумі 800 000 000,00 грн. в строк до 20.02.2015; сплати заставодавцем процентів за користування кредитом у розмірі 19,5 % в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання заставодавцем інших зобов'язань, передбачених кредитним договором у повному обсязі, на умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у томі числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафів) та відшкодування збитків.

Пунктом 6.3 договору застави майнових прав передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором чи настання одного з випадків, з яким чинне законодавство пов'язує припинення права застави.

В додатку № 1 наведено реєстр укладених ПАТ "Дельта Банк" кредитних договорів з фізичними та юридичними особами, що пропонуються у забезпечення Національному банку України (пул кредитів), заборгованість за якими класифікована за ІІ категорією якості.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - боржник) за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, а саме право вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 54 156 500, 00 грн.; повернення заборгованості за процентами в розмірі 3 973 454, 99 грн.

Загальна сума вимог, які виникли і нараховані за основним договором на день укладання цього договору складає 58 129 954, 99 грн. Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору, а новий кредитор прийняти та оплатити на умовах цього договору всі права вимоги та інші права, які належать первісному кредитору.

Разом з правом вимоги виконання зобов'язань, що передається за цим договором, до нового кредитора переходять права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання, а саме: права заставодержателя, що виникають з договору застави № ВКЛ-2007072/1/S2 від 27.12.2013, укладеного ПАТ "Дельта Банк" та боржником; права заставодержателя, що виникають з договору застави № ВКЛ-2007072/1/S1 від 27.12.2013, укладеного ПАТ "Дельта Банк" та боржником; - права сторони-1, що виникають з договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013, укладеного ПАТ "Дельта Банк" та боржником.

З моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у основному договорі, зазначеному в п. 1.1 цього договору, та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником зобов'язань за основним договором, що зазначені в п. 1.2 цього договору.

Сторони домовилися, що ціна відступлення права вимоги за основним договором, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора, становить 58 129 954, 99 грн., новий кредитор зобов'язаний сплатити на корить первісного кредитора ціну відступлення права вимоги за основним договором, зазначену в п. 1.4 цього договору, не пізніше 01.03.2015.

Згідно з п. 2.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Пунктом 5.1 договору відступлення права вимоги передбачено, що сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності, а у його сторін виникають взаємні права та обов'язки, передбачені цим договором, виключно на наступний день після настання відкладальної обставини, під якою сторони розуміють відсутність добровільного повного погашення боржником заборгованості за основним договором в строк до 11.02.2015.

В подальшому, у зв'язку з частковим виконанням боржником зобов'язань за основним договором в сумі 4 388 248, 00 грн., 22.12.2014 між відповідачами укладений додатковий договір № 1 до договору відступлення права вимоги, відповідно до якого п. 1.1 договору викладений в наступній редакції: "Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - боржник) за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 (далі - основний договір), а саме: право вимоги щодо: - повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51 967 154, 26 грн.; - повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1 774 552, 73 грн.; - повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за основним договором.

Загальна сума вимог, які нараховані та/або пред'явленні за основним договором станом на 22.12.2014 складає 53 741 706, 99 грн. Первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору, а новий кредитор прийняти та оплатити на умовах цього договору всі права вимоги та інші права, які належать первісному кредитору.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", яким запроваджено з 03.03.2015 тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" від 03.08.2015 № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 02.10.2015 № 181 розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" Кадирову В.В.

Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки до 04.10.2019, а також повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

11.03.2015 була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про перевірку правочинів (договорів) в ПАТ "Дельта Банк" № 67.

17.07.2015 при здійсненні комісією перевірки договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладений між ТОВ "КУА "Дельта - Капітал" та АТ "Дельта Банк", було встановлено, що останній є нікчемним (відповідне рішення комісії оформлене протоколом № 21 від 17.07.2015).

Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора", заборонено ПАТ "Дельта Банк" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, зобов'язано останнього здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", запроваджено певні обмеження у діяльності банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об'єкти застави) за погодженням із куратором банку.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що спірний договір відступлення права вимоги був укладений в період, коли існували встановлені постановами Правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 та № 692/БТ від 30.10.2014 обмеження господарської компетенції АТ "Дельта Банк", а саме неможливість укладати договори, як оскаржуваний договір, без погодження з куратором банку, яка була обов'язковою.

Крім того, апеляційною інстанцією з'ясовано, що в результаті здійснення розрахунку за договором відступлення права вимоги не відбулось реального надходження коштів на рахунок банку, а мало місце коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань. При цьому, ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент", на момент укладення договору відступлення права вимоги від 11.09.2014, було кредитором АТ "Дельта Банк" за відповідними договорами банківського рахунку, на яких обліковувались належні товариству кошти, а станом на дату оплати ціни відступлення за договором відступлення права вимоги (12.02.2015), на рахунку платника ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" № 26508040000454 в АТ "Дельта Банк" обліковувались кошти, достатні для здійснення оплати в сумі 58 129 954, 99 грн., отже, й на момент оплати ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" мало статус кредитора банку.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що укладений договір відступлення права вимоги підпадає під ознаки нікчемності правочину, врегульовані пунктами 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, судом відхилені посилання позивача на п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на ознаку нікчемності оскаржуваного у даній справі правочину, оскільки договір застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Національним банком України, в частині передання в заставу майнових прав за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", відповідно до пункту 1.1. Договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26.02.2014 та запису № з/п 5894 в Додатку 1 до Договору застави майнових прав №06/ЗМП від 26.02.2014 "Реєстр укладених АТ "Дельта банк" кредитних договорів з фізичними та юридичними особами, що пропонуються у забезпечення Національному банку України (пул кредитів), заборгованість за якими класифікована за ІІ категорією якості" - визнано недійсним (постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у справі № 910/3117/17).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В частині 1, пункті 2 частини 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вже зазначалось вище, постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", запроваджено певні обмеження у діяльності банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об'єкти застави) за погодженням із куратором банку.

Статтею 4 ЦК України передбачено, що органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Згідно ст. 7-1 даного Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" визначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України (яка була чинною під час укладання оскаржуваного договору) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є, серед іншого, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Отже, під господарською компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, якими наділений конкретний суб'єкт господарювання.

Обсяг прав та обов'язків суб'єкта господарювання визначається законодавством та установчими документами.

Регулювання діяльності ПАТ "Дельта Банк" здійснюється, зокрема, на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , Закону України "Про Національний банк України" (679-14) .

Укладення ПАТ "Дельта Банк" оскаржуваного договору за наявності встановлених Національним банком України обмежень - є порушенням його господарської компетенції.

При цьому, слід розрізняти поняття господарської компетенції суб'єкта господарювання та компетенції органу юридичної особи.

Оскільки сторонами до матеріалів справи не подано доказів на підтвердження отримання ПАТ "Дельта Банк" погодження куратора банку на укладення договору відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного договору на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України, як такого, що укладений з порушенням банком його господарської компетенції.

Щодо заяви позивача про зміну підстав позову слід зазначити, що приписами п. 4 ст. 46 ГПК України визначено, що зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що вищезазначена заява мала б бути прийнята до розгляду місцевим господарським судом, оскільки остання подана у зв'язку із зміною фактичних обставин справи (судовими рішеннями у справі № 910/3117/17 встановлено обставини, які підлягають врахуванню при вирішенні даного спору) та у строк, визначений ч. 3 ст. 46 ГПК України.

При цьому, визначені ст. 275 ГПК України повноваження суду апеляційної інстанції не наділяють суд за результатами розгляду апеляційної скарги правом направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду у випадку встановлення порушення норм матеріального/процесуального права.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд правомірно вирішив спір з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. При цьому, доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в частині матеріально-правової кваліфікації спірних правовідносин та відповідно застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржників, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича Консалтингова Група", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та залишення постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 910/4123/16 без змін.