1.1. У травні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Росія" (далі - СТОВ "Росія") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом (з урахуванням змін) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання поновленим на той же строк і на тих самих умовах договору оренди землі, укладеного між СТОВ "Росія" та Новоукраїнською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Новоукраїнська РДА) від 20.04.2007 (далі - договір від 20.04.2007), зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" від 20.04.2007 за № 537, щодо земельної ділянки загальною площею 33,6698 га ріллі із земель резервного фонду державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524010100:02:002:1865; визнання укладеною між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області і СТОВ "Росія" додаткової угоди до зазначеного договору у редакції, викладеній у позові, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частини 6 цієї норми, після закінчення строку укладеного між Новоукраїнською РДА і СТОВ "Росія" договору від 20.04.2007 позивач отримав право на поновлення цього договору. При цьому СТОВ "Росія" акцентувало, що належним чином виконувало зобов'язання за договором від 20.04.2007, зверталося до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з листами-повідомленнями щодо поновлення спірного договору із проектом додаткової угоди, заперечень у строк, визначений частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", від ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не надходило, орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і не погоджується із листами-повідомленнями відповідача щодо неможливості поновлення договору оренди землі, тому звернувся до суду із цим позовом.

1.2. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що заперечувало стосовно поновлення спірного договору оренди землі, який припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2017 (суддя Вавренюк Л. С.) у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, наголошуючи, що відповідач заперечував стосовно поновлення договору від 20.04.2007, про що повідомив позивачеві у місячний термін після закінчення строку дії договору (лист від 21.04.2017 № 32-11-0.63-4171/2-17), та зазначив про припинення дії спірного договору у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено.

2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (судді: Іванов О. Г., Березкіна О. В., Дармін М. О.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2017 скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано поновленим на той же строк і на тих самих умовах договір від 20.04.2007, укладений між СТОВ "Росія" і Новоукраїнською РДА; визнано укладеною між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та СТОВ "Росія" додаткову угоду до договору оренди землі від 20.04.2007 у редакції, запропонованій позивачем до укладення, викладено у резолютивній частині постанови її зміст. Здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд, керуючись, зокрема, положеннями частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог. Суд апеляційної інстанції установив, що позивач після закінчення строку дії договору оренди належним чином виконував обов'язки за спірним договором, продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та має намір у подальшому використовувати її за цільовим призначенням, сплачуючи орендну плату. Відмова у поновленні спірного договору (лист від 02.12.2016) є необгрунтованою у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі"; лист відповідача від 21.04.2017 має відсилочний характер і за своїм змістом не є відмовою (запереченнями) у поновленні спірного договору у розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; факту продовження належного користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору відповідач не спростував і доказів зворотного не надав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2017 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови у справі скаржник вважає порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права та незастосування належних норм матеріального права, що, на його думку, призвело до ухвалення незаконного і необгрунтованого судового рішення. Зокрема, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області наголошує, що воно неодноразово повідомляло позивачеві про заперечення стосовно поновлення спірного договору у листах від 02.12.2016, від 21.03.2017, від 21.04.2017 у зв'язку з чим договір від 20.04.2007 припинив свою дію; нового договору оренди землі між сторонами не укладено, як і не підписано додаткової угоди, наразі відповідач безпідставно займає спірну земельну ділянку. Крім того, скаржник зазначає, що порушення прав позивача з боку ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області допущено не було.

3.2. У відзивах на касаційну скаргу СТОВ "Росія" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилається на необгрунтованість її доводів і стверджує про правомірність висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, акцентує, що спірний договір є поновленим в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки після закінчення строку дії договору від 20.04.2007 орендар продовжує користуватися земельною длянкою і сплачувати орендну плату за неї, упродовж місяця після закінчення дії договору заперечень у поновленні договору від орендодавця не надходило; лист відповідача від 21.04.2017 не є запереченням у розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; обставин неналежного виконання позивачем зобов?язань за договором відповідач не спростував.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, 20.04.2007 Новоукраїнська РДА - орендодавець і СТОВ "Росія" - орендар уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Новоукраїнської РДА від 06.02.2007 № 91-р передав, а орендар прийняв 33,66 га ріллі із земель резервного фонду державної власності, розташованих на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У розділі ІІ зазначеного договору сторони обумовили, що землі надаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди укладається терміном на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. По закінченні терміну дії договору орендар за однакових умов має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Орендну плату та порядок її сплати визначено у розділі ІІІ договору від 20.04.2007.

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК (розділ Х договору від 20.04.2007).

Як установлено судами, договір оренди зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 20.04.2007 за № 537.

Отже, строк дії договору встановлено до 20.04.2017.

До зазначеного договору строни вносили зміни щодо розміру та порядку сплати орендної плати, які 10.04.2008 за № 040837800079 зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України".

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524010100:02:002:1865, зареєстровано за позивачем, зі строком дії - 20.04.2017.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що наразі розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Кіровоградської області, у тому числі спірної земельної ділянки, здійснює ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

4.4. Як установлено судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду та підтверджено матеріалами справи, 13.08.2015 СТОВ "Росія" направило на адресу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області клопотання № 85 щодо приведення у відповідність до норм підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України договору від 20.04.2007 і встановлення розміру орендної плати у договорі на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки на рік. При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, зазначена пропозиція позивача стосувалася внесення змін до спірного договору оренди щодо розміру орендної плати під час дії такого договору, а не поновлення цього договору на новий строк.

У відповідь на це клопотання позивача змінити умови договору відповідач у листі від 01.10.2015 № ДС-27-11-0.31-5811/22-15 запропонував позивачеві з метою розгляду звернення позивача по суті надати документи щодо належного виконання ним умов договору оренди спірної земельної ділянки; рекомендував позивачеві визначити орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі, оскільки у 2014 році економічно обґрунтованою є орендна плата на рівні не менше 5 % від нормативно грошової оцінки землі, та зазначив про долучення проекту додаткової угоди. Відповідач також послався у цьому листі на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позивач погодився на пропозицію відповідача (розмір орендної плати - 5 % від нормативної грошової оцінки землі), що підтверджується листом-повідомленням від 30.11.2015 № 178, до якого позивач додав проект додаткової угоди до договору оренди та копію листа Новоукраїнської міської ради від 02.11.2015 № 2210/02-44 на підтвердження належного виконання умов договору.

Натомість відповідач у листі-повідомленні від 26.02.2016 № С-287/0-1319/0/6-16 запропонував позивачеві визначити у договорі розмір орендної плати на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахуванням коефіцієнта індексації; зазначив, що позивач (орендар) за однакових умов по закінченні терміну дії договору у 2017 році має переважне право на його поновлення на новий термін, ураховуючи умови розділу ІІ договору. Зважаючи на викладене, відповідач повідомив позивачеві про прийняте рішення про заперечення щодо продовження терміну дії договору оренди землі до 15.11.2025 та про можливість звернення з питанням стосовно поновлення договору оренди в установленому порядку та строки.

На виконання листа відповідача від 26.02.2016 № С-287/0-1319/0/6-16 позивач направив ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення від 18.05.2016 № 84, до якого додав проект додаткової угоди до договору від 20.04.2007 (розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки землі) та на підтвердження належного виконання умов договору - копію листа Новоукраїнської міської ради від 05.05.2016 № 1247/02-44.

Розглянувши цей лист позивача, відповідач у листі від 14.06.2016 № С-8495/0-5586/0/6-16 поінформував, що не заперечує стосовно внесення змін до діючого договору оренди землі в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, погоджує внесення змін до договору в частині зміни відсотка орендної плати на 8 % і пропонує висловити позицію про погодження чи заперечення щодо визначення такого розміру орендної оплати.

Отже, як визнав суд апеляційної інстанції, зазначене листування між позивачем і відповідачем велося з приводу зміни умов договору під час його дії і не стосувалося поновлення договору на новий строк у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У подальшому 26.10.2016 позивач відповідно до вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 168 про продовження договору оренди землі від 20.04.2007, зазначаючи про наявність переважного права перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору) на умовах додаткової угоди, копію якої додано до цього листа-повідомлення.

Зазначений лист відповідачем отримано 26.10.2016.

Лише 02.12.2016 у листі №С-18965/0-10789/0/6-16 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області поінформувало позивача про неможливість поновлення договору оренди земельної ділянки у зв?язку із відсутністю витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

10.03.2017 позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням № 71 про поновлення договору, долучивши до нього, зокрема, проект додаткової угоди, витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі від 21.03.2017 № С-4487/0-3309/0/6-17 повідомило позивачеві, що у листі від 02.12.2016 № С-18965/0-10789/0/6-16 у поновленні договору оренди землі позивачеві відмовлено.

Окрім цього, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у листі-повідомленні від 21.04.2017 № 32-11-0.63-4171/2-17 поінформувало позивача, що згідно з листом від 02.12.2016 йому відмовлено у поновленні договору оренди землі.

24.05.2017 СТОВ "Росія" знову направило ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист № 197, до якого долучило проект додаткової угоди, щодо поновлення спірного договору оренди землі (зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філї ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" від 20.04.2007 за № 537) на тих же умовах та на той самий строк.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Законом України "Про оренду землі" (161-14) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у цьому спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон має бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

5.2. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

5.3. Здійснюючи апеляційний перегляд, апеляційний господарський суд установив, що СТОВ "Росія" більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі, зокрема 26.10.2016, направило ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення № 168 про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 26.10.2016), а також інші документи. Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.4. Суд апеляційної інстанції також установив, що СТОВ "Росія" упродовж строку дії договору оренди, а також після закінчення строку його дії, продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувало орендну плату за неї. При цьому факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору відповідачем не спростовано.

5.5. Законодавець у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

5.6. Натомість, як установлено судом апеляційної інстанції, лист-повідомлення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.12.2016 № С-18965/0-10789/0/6-16 про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі не містить визначення і наведення відповідного обгрунтування, як це передбачено положеннями наведеної норми. Водночас, як уже зазначалося, цей лист було направлено у відповідь позивача на лист від 26.10.2016 лише 02.12.2016, тобто з порушенням вимог передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

5.7. Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі, що як установив суд апеляційної інстанції і мало місце у даному випадку, та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України (435-15) зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору із наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

5.8. Водночас як установлено апеляційним господарським судом та убачається зі змісту листа від 02.12.2016 № С-18965/0-10789/0/6-16, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області поінформувало, що не вважає за можливе поновити договір оренди через відсутність витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку і витягу із технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі.

Водночас Закон України "Про оренду землі" (161-14) не передбачає обов'язкового надання орендарем інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, окрім проекту додаткової угоди.

Крім того, зазначений лист не містить заперечень щодо визначеного у договорі розміру орендної плати або застережень про незгоду із будь-якими істотними умовами договору. Отже, відповідач неправомірно послався на необхідність надання додаткових документів, не зазначаючи конкретних підстав для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, апепляційний господарський суд обґрунтовано урахував, що саме відповідач порушив процедуру реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, як з?ясував суд апеляційної інстанції, усі інші наступні листи відповідача, зокрема, лист-повідомлення від 21.04.2017 № 32-11-0.63-4171/2-17, має відсилочний характер, лише інформує позивача про наявність листа ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 02.12.2016. Крім того, як установив суд апеляційної інстанції, лист від 21.04.2017, на який як на відмову у поновленні спірного договору послався відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову, не містить посилань на спірний договір чи спірну земельну ділянку, щодо поновлення права оренди якої виник цей спір; зазначений лист не є запереченням щодо поновлення договору оренди від 20.04.2007 на новий строк у розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; акт приймання-передачі земельної ділянки, долучений до цього листа, є незаповненим і непідписаним бланком, не містить будь-яких відомостей щодо земельної ділянки, інформації щодо її орендаря і посилань на спірний договір.

5.9. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, СТОВ "Росія" звернулося до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку. Ухвалюючи постанову у справі, апеляційний господарський суд відновив порушене право позивача, установивши факти належного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття постанови у справі не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції як на підставу для задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови не вбачається.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для її зміни чи скасування не вбачається.