У листопаді 2017 року Заболотненське вище професійне училище № 31 ім. Д.К. Заболотного звернулось з позовом до відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації про стягнення 380 034,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відділом освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації своїх зобов'язань за договором оренди № 5 від 02.01.2007 щодо сплати орендних платежів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.03.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації на користь Заболотненського вищого професійному училищу № 31 ім. Д.К. Заболотного 106 056,00 грн основного боргу, 2 329,35 грн пені, 22 710,71 грн інфляційних втрат.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що на час розгляду справи заборгованість за договором оренди № 5 від 02.01.2007 відповідачем не погашена. Врахував при винесенні рішення заяву представника позивача від 22.03.2018 про зменшення розміру позовних вимог та повернення зайво сплаченого судового збору. Задовольняючи позов частково, суд виявив у розрахунку позовних вимог помилку щодо суми інфляційних втрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 змінено мотивувальну та резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 22.03.2018. Позов задоволено частково. Стягнуто з відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації на користь Заболотненського вищого професійному училищу №31 ім. Д.К. Заболотного 106 056,00 грн основного боргу, 2 329,35 грн пені, 21 334,93 грн інфляційних втрат. Здійснено новий розподіл судових витрат.

Апеляційний суд прийняв рішення без врахування заяви представника позивача від 22.03.2018 про зменшення розміру позовних вимог. Вказав, що позивачем у такій заяві не зазначено ціни позову, обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються. Застосував наслідки спливу позовної давності. Здійснив перевірку розрахунку суми позовних вимог.

Відділ освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема, ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України. Вказує, що позивачем не надано доказів права власності на об'єкт оренди, а орендодавцем такого майна міг бути тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва. Скаржник стверджує, що договір оренди порушує публічний порядок та є нікчемним.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що заявлені позовні вимоги обумовлені неналежним виконанням відповідачем договору № 5 від 02.01.2007, позивач розпоряджається орендованими приміщеннями на праві господарського відання та судами зроблено правильний висновок щодо наявності у позивача як юридичної особи права укладати договори.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, Заболотнянське вище професійне училища № 31 ім. Д.К. Заболотного має в оперативному управління нерухоме майно, яке є державною власністю і передане йому у повне господарське відання, у тому числі за адресою: вул. Леніна, будинок 1, с. Заболотне, Крижопільського району Вінницької області.

02.01.2007 між Заболотненським вищим професійним училищем № 31 ім. Д.К. Заболотного (орендодавець) та відділом освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації (орендар) було укладено договір оренди № 5 приміщення загальною площею 1 473 кв.м для розміщення Заболотненської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, яке знаходиться за адресою: вул. Леніна, с. Заболотне, Крижопільського району Вінницької області.

Відповідно до п. 3.1 договору приміщення, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 5 днів з моменту набуття чинності цим договором.

Згідно з п. 3.3 договору передача приміщення і майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу названих об'єктів в орендне користування.

Відповідно до п. 4.1 договору строк орендного користування складає один рік з моменту прийняття приміщення, що орендується за актом здачі-приймання.

В п. 5.1 договору сторонами був узгоджений розмір орендної плати за приміщення, що орендується, а саме 2 грн за 1 (один) кв.м за кожен місяць орендного користування за цим договором.

Згідно з п. 5.2 договору, орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед не пізніше 25 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до п. 8.1 договору після закінчення строку орендного користування орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення, що орендується, протягом 5 днів з моменту закінчення вказаного строку за актом передачі.

У п. 9.3 договору передбачена відповідальність орендаря, зокрема, у випадку прострочення сплати орендних платежів він сплачує пеню в розмірі 3 % від суми боргу за кожен день прострочення.

У статті 11 договору передбачено, що орендна плата сплачується з щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції.

Відповідно до п. 12.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір був підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

02.01.2007 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщення, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення Заболотненського вищого професійного училища № 31 ім. Д.К. Заболотного, що знаходиться за адресою: вул. Леніна, с. Заболотне, Крижопільського району Вінницької області та має площу 1 473 кв.м.

18.04.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію за № 1 про сплату заборгованості за надане в оренду приміщення згідно з договором оренди № 5 за період з 2007 року по вересень 2017 року на загальну суму 380034,00 грн.

Відповідач листом № 562 від 27.04.2017 відхилив претензію позивача, заперечивши існування договору оренди № 5 від 02.01.2007 та пославшись на сплив позовної давності.

Господарськими судами встановлено існування орендних правовідносин між сторонами справи у 2007 - 2017 роках, що виникли на підставі договору № 5 від 02.01.2007.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Необхідно відзначити, що до спірних правовідносин щодо стягнення плати за договором оренди державного нерухомого майна підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України та частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарські суди встановили, що відповідач свої зобов'язання за договором № 5 від 02.01.2007 щодо сплати орендної плати не виконував з моменту його укладення (02.01.2007) до моменту звернення позивача до суду з позовом у цій справі (05.12.2017), внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Доказів виконання орендарем своїх зобов'язань за договором в частині оплати за користування орендованим майном до суду надано не було, а тому позовні вимоги в частині стягнення орендної плати є обґрунтованими.

Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний господарський суд правомірно стягнув 106 056,00 грн орендної плати за період з листопада 2014 року по листопад 2017 року. В стягненні 273 978,00 заборгованості зі сплати орендної плати відмовлено у зв'язку зі спливом трирічної позовної давності, що узгоджується з вимогами статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України.

Судом враховано, що відповідачем 22.03.2018 було подано заяву про застосування позовної давності до Господарського суду Вінницької області, як того вимагає ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 9.3 договору передбачена відповідальність орендаря, зокрема, у випадку прострочення сплати орендних платежів сплачує пеню в розмірі 3% від суми боргу за кожен день прострочення.

Як вбачається за матеріалів справи, господарськими судами було здійснено перерахунок суми пені та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 2329,35 грн. Перерахунок суми пені було здійснено з врахуванням спеціальної однорічної позовної давності (ст. 258 ЦК України), шестимісячного строку нарахування пені (ст. 232 ГК України), законодавчо встановленого розміру пені (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання").

За таких обставин, колегія суддів погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з відповідача пені.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами були вчинені необхідні дії з перевірки суми позовних вимог в цій частині. При цьому ними виявлено неправильний їх обрахунок.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального права щодо нарахування на суму боргу та стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Позов правильно задоволено в цій частині частково за уточненим розрахунком суду. До стягнення з відповідача підлягає 21 334,93 грн інфляційних втрат.

Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника, що судами попередніх інстанцій не було досліджено правосуб'єктність позивача щодо орендованого майна. Господарськими судами встановлено, що Заболотнянське вище професійне училища № 31 ім. Д.К. Заболотного має речові права на нерухоме майно, яке є державною власністю і передане йому в оперативне управління, у тому числі за адресою: вул. Леніна, буд. 1, с. Заболотне, Крижопільського району Вінницької області. До матеріалів справи долучено свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 181, 182, т. 1). Зі змісту наведених документів вбачається, що власником комплексу будівель та споруд за адресою: вул. Леніна, будинок 1, с. Заболотне, Крижопільського району Вінницької області є держава в особі Міністерства освіти і науки України в оперативному управлінні Заболотнянського вищого професійного училища № 31 ім. Д.К. Заболотного.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди відповідача з наявністю підстав для стягнення боргу, пені та інфляційних втрат. Скаржник стверджує, що договір оренди № 5 від 02.01.2007 є нікчемним, порушує публічний порядок, не створює юридичних наслідків, оскільки орендодавцем спірного майна може бути виключно Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Надаючи правову оцінку такому доводу скаржника колегія суддів вважає за необхідне зазначити, відповідно до частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України (435-15) виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Нікчемними як такі, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доводи скаржника про те, що спірний договір оренди є нікчемним в розумінні ст. 228 ЦК України, як такий що порушує публічний порядок відхиляються Верховним Судом, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вини та обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

На момент укладення договору від 02.01.2007 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначала, що орендодавцями державного та комунального майна є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

З врахуванням наведеної правової норми передача держаного нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, будинок 1, с. Заболотне, Крижопільського району Вінницької області в оренду мала бути здійснена за участі уповноваженого органу Фонд державного майна України.

В той же час, статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було оскаржено договір оренди № 5 від 02.01.2007, не містять доказів визнання його недійсним. Не було надано до суду і доказів оспорення такого договору органами Фонду державного майна України.

Судами встановлено виконання відповідачем вказаного договору оренди № 5 від 02.01.2007, використання орендованого приміщення для розміщення Заболотненської СЗШ І-ІІІ ступенів.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок господарських судів про наявність у відповідача зобов'язань з оплати орендних платежів за договором № 5 від 02.01.2007. Апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив позов Заболотненського вищого професійного училища № 31 ім. Д.К. Заболотного частково.

Розглядаючи справу місцевий господарський суд помилково прийняв рішення з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.2018, оскільки в порушення ст. ст. 162, 163 ГПК України позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог не зазначено ціни позову у грошовій оцінці, розрахунку сум, що стягуються.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Крижопільської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 у справі за № 902/1083/17 - без змін.