1. У провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", яка порушена ухвалою господарського суду Житомирської області 16 червня 2015 року.

1.2. Постановою господарського суду Житомирської області ТОВ "АПФ "Агролюкс-Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Матущака В.І.

1.3. ТОВ "Горохів Агротрейд" звернулось із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу, що укладений між ТОВ " АПФ "Агролюкс-Україна" та ТОВ "ДФУ АГРО".

1.4. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24 січня 2017 року було залучено до участі у справі в частині розгляду заяви ТОВ "Горохів Агротрейд" Північну Екологічну фінансову компанію та Інвестиційний фонд для країн, що розвиваються.

1.5. Також, ухвалами господарського суду Житомирської області від 24 січня 2017 року, 21 березня 2017 року було призначено у справі оціночно-будівельну експертизу в частині розгляду заяви ТОВ "Горохів Агротрейд" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 07 липня 2014 року.

1.6. У зв'язку з тим, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом від 05 травня 2017 року повідомив про залишення без виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 21 березня 2017 року, ухвалою господарського суду Житомирської області від 23 травня 2017 року, проведення оціночно-будівельної експертизи було доручено судовому експерту Лиценку М.В.

1.7. Судовий експерт Лиценко М. В. 02 жовтня 2017 року листом №25 повідомив суд про неможливість надання висновку щодо питань, поставлених в ухвалі суду від 23 травня 2017 року у зв'язку з недостатністю матеріалів, а саме: матеріали з вихідними даними щодо показників (функціонального використання, об'ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об'єкта на дату оцінки - 07 липня 2014 року.

1.8. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26 жовтня 2017 року залучено до участі у справі, в частині розгляду заяви ТОВ "Горохів Агротрейд" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" і ТОВ "ДФУ АГРО" - ПАТ "Комерційний банк "Глобус".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29 березня 2018 року, яку залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018, було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Горохів Агротрейд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07 липня 2014 року, укладеного між ТОВ "АПФ "Агролюкс-Україна" та ТОВ "ДФУ АГРО".

3. Судові рішення мотивовані тим, що доводи заявника про: наявність підстав, визначених абз.2 ч.1 ст. 20 Закону України "Про відовлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство) щодо прийняття боржником - ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" на себе зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони (покупця); наявність підстав, передбачених абз.3 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство щодо виконання боржником майнових зобов'язань раніше встановленого строку; наявність підстав, передбачених абз.4 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство щодо покладення боржником на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; наявність підстав, передбачених абз.5 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство стосовно відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Житомирської області від 29.03.2018 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у даній справі з проханням скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду..

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Підставою для скасування відповідач вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 20 Закону про банкрутство, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України (1798-12) ).

5.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами безпідставно не враховано, що відчуження майнових активів банкрута за договором купівлі-продажу від 07.07.2014 відбулось у підозрілий, у розумінні положень Закону про банкрутство, період, упродовж одного року, що передував порушенню провадження у даній справі про банкрутство;

5.2. вважає, що судами безпідставно не застосовано положення ст. 20 Закону про банкрутство при розгляді питання надання оцінки правомірності оспорюваного правочину;

5.3. судами безпідставно не враховано, що оспорюваний правочин укладено з порушенням інтересів скаржника та інших кредиторів боржника;

5.4. апеляційний господарський суд належним чином не розглянув апеляційну скаргу, порушив вимоги процесуального законодавства щодо зазначення в постанові мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу викладеного у касаційній скарзі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. ТОВ "ДФУ АГРО" подано відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити у її задоволенні та залишенні в силі оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 906/728/15 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд", датою проведення судового засідання визначено 25.10.2018, витребувано з Господарського суду Житомирської області / Північно-Західного апеляційного господарського суду (Рівненського апеляційного господарського суду) матеріали справи №906/728/15.

7.1. На електрону адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 24.10.2018 надійшло повідомлення Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2018 про направлення справи №906/728/15 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7.2. Станом на 25.10.2018, матеріали справи № 906/728/15 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надійшли.

7.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2018 відкладено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.03.2018 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 906/728/15.

7.4. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.03.2018 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 906/728/15 відбудеться 14.11.2018 о 12 год. 15 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

7.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2018 прийнято справу №906/728/15 Господарського суду Житомирської області за розглядом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 29.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2018 у даній справі до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя - Жуков С.В.; судді Ткаченко Н.Г., Погребняк В.Я.

8. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

9. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

10. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

11. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

12. Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

13. Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

14. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

15. Виходячи з аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення збереження майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

16. Статтею 20 Закону про банкрутство встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство.

17. Звернувшись у порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявою від 30.08.2016 №1/3008 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФУ АГРО", Товариство з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд" зазначає про наявність підстав, визначених ст. 20 Закону про банкрутство, а саме:

1) Боржник прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони (абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство).

Боржником продано на користь ТОВ "ДФУ АГРО" нежитлові будівлі та споруди, інше майно. Відчуження майнових активів банкрута здійснено у підозрілий, в розумінні Закону про банкрутство, період. Договір укладено з порушенням інтересів боржника. Договір укладено на умовах, що є невигідними для боржника.

2) Боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку (абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство).

Оплата вартості майна погоджена трьома частинами. При цьому обумовлено перехід власності до покупця після оплати частини грошових коштів покупцем в розмірі 3086000,00 дол. США.

3) Боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство);

На момент укладення договору у боржника існувала заборгованість перед кредиторами.

4) Боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів (абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство).

18. Слід зазначити, що визнанню недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону про банкрутство передує встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) за наявності обставин, прямо визначених ст. 20 Закону про банкрутство, і така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів.

19. Водночас, слід звернути увагу, що визнано недійсними можуть бути не всі правочини боржника, укладені у підозрілий, у розумінні Закону про банкрутство, період, а лише ті, які відповідають ознакам, встановленим у ч.1 ст.20 цього Закону.

20. Щодо підстави визнання недійсними правочинів (договорів), передбаченої абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство (боржник прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони) судами встановлено, що:

20.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" (покупець) 07.07.2014 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений 07.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скринником С.М., реєстраційний № 930.

20.2. Відповідно до п. 2.1. договору продавець продає та передає майно у власність покупця в порядку, передбаченому цим договором, а покупець придбаває та приймає майно у власність від продавця та зобов'язується сплатити купівельну ціну в розмірі та порядку, що визначені розділом 4 цього договору, з урахуванням положень розділу 4-1 цього договору.

20.3. Згідно з п. 3.1. договору предметом цього договору є наступне майно:

- нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине, вул. Тимірязева, буд. № 22 (майно - 1);

- нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Україна, Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине, вул. Ходаківська, буд. № 3 (майно - 2);

- інше майно, перелік якого міститься у додатку № 1 до договору, а також все інше майно, що знаходиться на земельній ділянці 1 та на земельній ділянці 2 в момент передачі права власності на майно 1 та майно 2.

Умовами договору визначено, що ціна договору - 3 800 000,00 доларів США, з яких:

- 3 086 000,00 доларів США (перший платіж) - вартість визначених договором комплексів і нерозривно пов'язаного з ними рухомого майна;

- 714 000,00 доларів США (другий та третій платежі) - вартість іншого нерухомого майна та документації, отримання яких покупцем мало критичне значення для можливості здійснення розбудови комплексів.

20.4. При проведенні перемовин щодо можливості укладення зазначеного договору купівлі-продажу представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" було гарантовано, що комплекси відповідають всім законодавчим вимогам для реалізації інвестиційних проектів покупця, а всі виявлені покупцем на етапі аналізу об'єктів невідповідності будуть усунуті власними силами продавця.

20.5. Сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" забезпечить отримання покупцем права власності на інше нерухоме майно, яке в момент укладення договору не перебувало у власності боржника, а також низки дозвільних документів, які мали критичне значення для реалізації проекту покупця. Такі зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" сторонами викладено у розділі 4-1 договору "Обов'язкові умови" та оцінено в 714 000,00 доларів США, які входили в загальну ціну договору.

20.6. Умовами договору визначено, що на виконання обов'язкових умов Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" надається один рік з моменту укладення договору. У випадку невиконання вказаних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" протягом цього періоду, сторони погодили зменшення загальної ціни договору на суму в 714 000,00 доларів США, адже в такому випадку отримання у власність необхідних об'єктів та документів повністю лягало на плечі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро". Крім того, найбільш ефективне використання предмету договору можливе лише за рахунок виконання відкладальних умов, передбачених договором.

20.7. Згідно з платіжним дорученням від 04.07.2014 №170 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" було здійснено 07.07.2014 оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" 36 498 418,26 грн, що було еквівалентом 3 086 000,00 доларів США. Ця сума являє собою перший платіж за договором та покриває у повному обсязі вартість предмету договору.

20.8. Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" своїх зобов'язань за договором, визначених пунктом 4-1.1 договору мало наслідком припинення зобов'язання покупця щодо сплати другого і третього платежів та спричинило понесення покупцем додаткових витрат.

21. З урахуванням встановлених обставин, суди дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав про які зазначав заявник, ( абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство) для визнання оспорюваного правочину недійсним стосовно прийняття боржником на себе зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони (покупця), оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" вчинено майнові дії - оплачено вартість предмету договору.

22. Разом з тим, судами встановлено, що Пунктом 2.2. договору визначено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права на підставі цього договору відповідно до чинного законодавства, у випадку, якщо це вимагається чинним законодавством. В інших випадках право власності на майно переходить до покупця негайно після перерахування покупцем частини купівельної ціни, передбаченої п. 4.2.1. цього договору на банківський рахунок продавця, що у тому числі підтверджується платіжним дорученням про перерахування на банківський рахунок продавця коштів.

23. Як уже зазначалось вище, згідно з платіжним дорученням від 04.07.2014 №170 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" було здійснено 07.07.2014 оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" 36 498 418,26 грн., що було еквівалентом 3 086 000,00 доларів США.

24. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" передано покупцю за актом приймання-передачі майно, визначене договором, після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" оплати у розмірі 3 086 000,00 доларів США.

25. Судами встановлено, що право власності на предмет договору перейшло до покупця у визначений пунктом 2.2. договору строк.

26. Оплата другого та третього платежів на суму в 714 000,00 доларів США, не проводилась через невиконання боржником ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" взяти на себе зобов'язань по забезпеченню отримання ТОВ "ДФУ Агро" права власності на інше нерухоме майно, яке в момент укладення договору не перебувало у власності боржника, а також оформлення низки дозвільних документів, які мали значення для покупця.

27. Таким чином, висновки судів стосовно відсутності підстав, передбачених абз.3 ч.1 ст. 20 Закону про банкрутство щодо виконання боржником майнових зобов'язань раніше встановленого строку, є правомірними, а доводи заявника щодо їх наявності спростовані встановленими обставинами, які підтверджені належними доказами.

28. Крім того, судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з включеними до нього вимогами на загальну суму 14 312 828,62 грн, у результаті укладення оскаржуваного договору боржником отримано кошти в розмірі 3 086 000,00 доларів США, що еквівалентно станом на дату перерахування коштів 36 498 418,26 грн, отже, сума, отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" за оскаржуваним договором, майже втричі перевищує суму вимог всіх кредиторів боржника.

29. Доказів перевищення розміру вимог кредиторів вартості реалізованого майна скаржником до суду не надано.

30. Отже, доводи заявника (абз. 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство), щодо взяття боржником на себе зобов'язання до порушення справи про банкрутство, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, не підтверджені належними доказами та правомірно спростовано судами під час розгляду справи.

31. Також, Суд касаційної інстанції погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відхилили доводи заявника щодо визнання недійсним правочину, (боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство), з огляду на таке.

32. Так, з'ясовуючи обставини, що мають суттєве значення для розгляду заяви, які є ключовими та важливими в розумінні ст. 20 Закону про банкрутство при розгляді відповідної заяви, а саме дійсної реальної вартості спірного майна банкрута на дату його відчуження, судами встановлено, що:

32.1. відповідно до звітів про оцінку, виконаних протягом 2011-2013 року, загальна ринкова вартість комплексів, які були придбані у результаті укладення спірного договору становила 1 155 698,28 дол. США.

32.2. Згідно звіту про незалежну оцінку від 01.09.2011, зробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Реноме Груп", ринкова вартість комплексу в с. Грозине, вул. Тимірязєва, 22 становила 4 624 739,00 грн, що за курсом міжбанку - 577 442,72 доларів США. У іпотечному договорі № 50-2/ЮЗІ-11, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та боржником, оціночна вартість зазначеного комплексу була визначена в розмірі 4 624 739,00 грн.

32.3. Згідно звіту про незалежну оцінку від 01.09.2011, зробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Реноме Груп", ринкова вартість комплексу в с. Грозине, вул. Ходаківська, 3 - 4 707 000,00 грн, що за курсом міжбанку - 578 255,53 дол. США. В іпотечному договорі від 31.01.2014 № 50-5/ЮЗІ-14, укладеному між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та боржником, оціночна вартість комплексу станом на січень 2014 визначена у розмірі 3 346 676,00 грн.

33.4. Крім того, представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ДФУ Агро" повідомлено, що на замовлення товариства у 2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нотінгем" було проведено оцінку об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресами: Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине, вул. Ходаківська, 3 та Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине, вул. Тимірязєва, 22.

34.5. Відповідно до висновку № 034-17AS про вартість майна, розташованого за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине, вул. Ходаківська, 3, а саме об'єктів нерухомого майна у кількості 14 одиниць та об'єктів рухомого майна у кількості 14 одиниць, сукупна вартість об'єкту оцінки з урахуванням ПДВ станом на 07.07.2014 становить 4 414 666,00 грн, станом на 01.01.2017 - 14 328 666,00 грн.

34.6. Відповідно до висновку № 033-17AS про вартість майна, розташованого за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Грозине, вул. Тимірязєва,22, а саме об'єктів нерухомого майна у кількості 8 одиниць та об'єктів рухомого майна у кількості 9 одиниць, сукупна вартість об'єкту оцінки з урахуванням ПДВ станом на 07.07.2014 становить 4 525 808,00грн, станом на 01.01.2017 - 7849645,00 грн.

35. Отже, судами вірно встановлено, що на момент укладення договору ринкова вартість комплексів була значно меншою за купівельну ціну, визначену в договорі.

36. Між тим, доказів того, що реальна вартість майна є вищою ніж фактично отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" за договором купівлі - продажу від 07.07.2014, під час розгляду справи заявником не надано, отже, підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним з урахуванням визначених у абз. 5 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство підстав, у даному випадку, відсутні.

37. Таким чином, доводи касаційної скарги, що викладені у пунктах 5.1, 5.2. та 5.3. у повній мірі спростовуються наведеним вище та зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи, без їх належного правового обгрунтування.

38. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

39. Доводи скаржника, що викладені у пункті 5.3. цієї постанови, також відхиляються Судом касаційної інстанції, оскільки останній не вказує у своїй касаційній скарзі які саме процесуальні норми та яким чином було порушено і як таке порушення призвело до неправильного вирішення спору. Не зазначив скаржник і того, які саме докази не були належним чином оцінені.

40. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

41. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

42. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків попередніх судових інстанцій.

43. Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

44. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

45. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

46. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.