1. Спір виник між співвласниками нежилого будинку - ТОВ "Крейцер" (далі - Позивач та/або ТОВ "Крейцер") та ТОВ "Санган" (далі - Відповідач-1 та/або ТОВ "Санган") щодо права власності на димову трубу. Позивач володіє 19/100 у нежилому будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Червоноткацька, 88 (літ. LI), Відповідач-1 володіє 81/100 у тому ж об'єкті нерухомості. Спірна димова труба розташована поряд із згаданим нежитловим будинком.

2. Учасники справи в своїх усних поясненнях, які надавалися судам, зазначили, що Позивач (без згоди Відповідача-1) уклав договір користування зазначеної димової труби з оператором мобільного зв'язку, який використовує її для розміщення телекомунікаційного обладнання. З іншого боку, ТОВ "Акваполіс РМ" (далі - Відповідач-2 або ТОВ "Акваполіс РМ") здійснив державну реєстрацію димової труби як окремого об'єкту нерухомого майна та уклав з Відповідачем-1 два договори купівлі-продажу ? частки в праві спільної часткової власності димової труби. Вказані дії і стали підставою для звернення Позивача до суду з вимогами щодо визнання вказаних договорів недійсними та визнання за Позивачем права власності на димову трубу.

2. Хронологія спору

3. 18 травня 2006 року ВАТ "Радикал" (Продавець) уклав нотаріальний договір купівлі-продажу нежилого будинку з ТОВ "Акваполіс РМ" (Покупець). Загальна площа об'єкту нерухомості складає 6 381, 10 кв.м., адреса - м. Київ, вулиця Червоноткацька, 88 (літ. LI).

4. Того ж 18 травня 2006 року ВАТ "Радикал" за Актом прийому-передачі передав ТОВ "Акваполіс РМ" інженерну споруду - димову трубу, яка, як зазначено в Акті, "є приналежною річчю до нежилого будинку, право власності на яку не зареєстровано".

5. 14 лютого 2008 року ТОВ "Акваполіс РМ" (Продавець) уклав нотаріальний договір купівлі-продажу цього ж нежилого будинку з ТОВ "Актив Бізнес Плюс" (Покупець). При цьому у переліку приміщень за вказаним договором димова труба була відсутня.

6. 26 червня 2015 року ТОВ "Актив Бізнес Плюс" (Продавець) уклав два нотаріальні договори купівлі-продажу згаданого нежилого будинку: (1) 81/100 з ТОВ "Санган" (Покупець); (2) 19/100 з ТОВ "Крейцер" (Покупець). У вказаних договорах димова труба також була відсутня.

7. 26 червня 2015 року ТОВ "Крейцер" та ТОВ "Санган" уклали договір про поділ нежитлового будинку пропорційно придбаним часткам: 19/100 та 81/100 відповідно. У вказаному договорі димова труба була відсутня.

8. 29 лютого 2016 року колишній власник нежилого будинку - ТОВ "Акваполіс РМ" - провів державну реєстрацію димової труби як окремого об'єкту нерухомого майна. Факт державної реєстрації димової труби як окремого об'єкту права власності дав можливість ТОВ "Акваполіс РМ" (Продавець труби) укласти два нотаріальних договори купівлі-продажу (по ? частки в праві спільної часткової власності димової труби) з ТОВ "Санган" (Покупець труби).

9. ТОВ "Крейцер", вважаючи що його права як власника димової труби порушено вказаними правочинами щодо її купівлі-продажу, 16 травня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Акваполіс РМ" та ТОВ "Санган", в якому просив:

(1) визнати недійсним Договір купівлі-продажу ? частки в праві спільної часткової власності димової труби від 25.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрований за № 133, укладений між ТОВ "Санган" та ТОВ "Акваполіс РМ";

(2) визнати недійсним Договір купівлі-продажу ? частки в праві спільної часткової власності димової труби від 29.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрований за № 133, укладений між ТОВ "Санган" та ТОВ ТОВ "Акваполіс РМ";

(3) витребувати у власність ТОВ "Крейцер" від ТОВ "Санган" димову трубу (літ. LI) загальною площею 12,6 кв.м., що є приналежністю нежилого будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька № 88, і належить на праві власності ТОВ "Крейцер".

10. 17 червня 2016 року ТОВ "Крейцер" подав заяву про зміну предмета позову, яка була прийнята судом 15 липня 2016 року. Третю позовну вимогу позивач виклав в такій редакції:

(3) визнати право власності ТОВ "Крейцер" на димову трубу (літ. LI) загальною площею 12,6 кв.м., що є приналежністю головної речі - приміщення № 3, площею 339, 4 м.кв. на першому поверсі нежилого будинку № 88, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, та належить на праві власності ТОВ "Крейцер".

11. Для вирішення питання чи є димова труба приналежністю приміщення ТОВ "Крейцер" або приналежністю всього нежилого будинку судом, за клопотанням Позивача, було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої експерт встановив:

"Згідно наданих документальних даних димова труба (літ. LI) загальною площею 12, 6 м.кв., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 88, є приналежністю нежитлового будинку (літ. LI), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 88 та не є самостійною окремою річчю"

12. 09.06.2017 Господарський суд міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) виніс Рішення, яким відмовив у задоволенні позову ТОВ "Крейцер" повністю. При цьому, суд обґрунтував своє Рішення тим, що оскільки димова труба згідно з висновком експерта є приналежністю до головної речі (безпосередньо нежилого будинку), а не окремо до приміщення Позивача, вимога про визнання права власності саме за ним є безпідставною та не ґрунтується на положеннях статті 186 Цивільного кодексу. У визнанні недійсними договорів купівлі-продажу димової труби було відмовлено з підстав недоведеності Позивачем правомірності набуття права власності на вказану трубу за Відповідачем-2.

13. Не погоджуючись з Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2017, ТОВ "Крейцер" було подано апеляційну скаргу, згідно з якою позовна вимога щодо визнання права власності на димову трубу була змінена втретє і була викладена наступним чином: "визнати право власності ТОВ "Крейцер" на 19/100 часток в праві власності на димову трубу (літера 1L) загальною площею 12,6 кв.м., що є приналежністю головної речі - нежитлового будинку (літера LI), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. вул. Червоноткацька, 88".

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 (Скрипка І.М. - головуючий, судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.) у задоволенні апеляційної скарги було відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції підтримав правову позицію суду першої інстанції та виходив з наступного: (1) Позивачем у встановленому порядку не спростовано правомірність набуття Відповідачем-2 права власності на спірну димову трубу та державну реєстрацію на неї, як на окремий об'єкт; (2) Позивачем не доведено, що вказана труба набута ним у складі 19/100 часток у праві власності на нежитловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2015 року та є приналежністю саме придбаного позивачем приміщення № 3 площею 339,4 кв.м.

15. Не погоджуючись з таким, Позивач подав касаційну скаргу на Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

16. Узагальнені аргументи касаційної скарги зводились до наступного:

(1) щодо вимоги про визнання права власності - Позивач, посилаючись на статтю 388 Цивільного кодексу зазначав, що суд мав задовольнити таку вимогу у порядку віндикаційного позову, витребувавши її у добросовісного набувача - ТОВ "Санган";

(2) щодо аргументів суду першої та апеляційної інстанції стосовно неспростування Позивачем правомірності набуття Відповідачем-2 права власності на спірну димову трубу та державну реєстрацію на неї, як на окремий об'єкт, то Позивач звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, однак станом на день подання касаційної скарги (12.10.2017 р.) рішення за поданим адміністративним позовом не прийняте. У подальшому Позивач надав до Касаційного господарського суду постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 826/6771/16, якими скасовано державну реєстрацію ТОВ "Акваполіс РМ" на димову трубу;

(3) укладені Відповідачем-1 та Відповідачем-2 договори купівлі-продажу порушують право власності Позивача на приналежну річ, а тому мають бути визнані недійсними.

17. Верховний Суд у Постанові від 16.02.2018 у задоволенні касаційної скарги відмовив, рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін. При цьому, виходив з такого:

(1) дійсно, за встановленими судами попередніх інстанцій фактами та обставинами, спірна димова труба є приналежністю до головної речі, а отже не може бути самостійним об'єктом права власності. Однак Позивач, обґрунтовуючи позов саме цими обставинами, заявив позовну вимогу про визнання права власності на димову трубу в цілому. Саме ця суперечність між позовними вимогами та їх обґрунтуванням унеможливила задоволення позову в цій частині. Також Верховний Суд виходив з того, що Позивач тричі змінював позовні вимоги, при цьому третя зміна позовних вимог була здійснена у спосіб, що прямо суперечив вимогам Господарського процесуального кодексу (1798-12) , та з цих підстав не могла бути прийнята та розглянута судами;

(2) що стосується вимоги про визнання недійсними договорів купівлі продажу, то права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року у справі № 56/68. Отже, заявлення Позивачем з метою захисту права власності позову про визнання недійсними укладених без його участі правочинів на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України не може мати місце. Натомість в якості правової підстави для визнання за ним права власності на приналежність позивач вказує саме частину 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якою визначено правові підстави для витребування власником майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). У той же час вказана норма врегульовує правовідносини, пов'язані з позбавленням власника речі права володіння нею, а не оспорювання самого права власності на річ. Отже, Позивачем було неправильно визначено правову підставу для захисту свого права;

(3) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року та Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 826/6771/16, якими було скасовано державну реєстрацію ТОВ "Акваполіс РМ" на димову трубу, були винесені вже після винесення господарськими судами попередніх інстанцій рішень у даній справі, а тому не могли братись до уваги при їх перегляді у касаційному порядку.

18. 5 березня 2018 року ТОВ "Крейцер" звернувся із заявою про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

19. В обґрунтування такої заяви Позивач зазначив, що суди відмовили в задоволенні його позову через те, що факт державної реєстрації спірної димової труби не був оскаржений Позивачем, натомість Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 826/6771/16, скасовано державну реєстрацію ТОВ "Акваполіс РМ" на димову трубу.

20. Тобто, скасування факту державної реєстрації спірної димової труби Позивач зазначив як нововиявлену обставину. При цьому зазначив, що адміністративні суди, приймаючи вказане рішення, виходили з того, що спірна димова труба не є самостійною річчю, а є приналежністю до нежилого будинку. При цьому, Позивач просив задовольнити свій первісний позов частково, відмовившись від позовної вимоги щодо визнання права власності на спірну трубу.

2. Розгляд спору судом першої інстанції

21. Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 20.04.2018 заява про перегляд за нововиявленими обставинами була задоволена повністю. В обґрунтування такого рішення судом було зазначено таке:

(1) постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у справі №826/6771/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейцер" до Приватного нотаріуса Первушиної Наталії Юріївни, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни, індексний номер 28504784, від 29.02.2016 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс РМ" на димову трубу (літ. ІЛ) загальною площею 12,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 88;

(2) Вказана обставина щодо скасування рішення Приватного нотаріуса спростовує правомірність укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору купівлі-продажу ? частки в праві спільної часткової власності димової труби від 25.03.2016 року, та договору купівлі-продажу 1/2 частки в праві спільної часткової власності димової труби від 29.03.2016 року, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс РМ" була відсутня правова підстава на укладення таких договорів;

(3) скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс РМ" на димову трубу (літ. ІЛ) загальною площею 12,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 88 є нововиявленими обставинами у справі №910/8903/16, які не могли бути відомими позивачеві на час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

3. Розгляд спору судом апеляційної інстанції

22. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 червня 2018 року (головуючий суддя Чорна Л.В., судді Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційна скарга ТОВ "Санган" без задоволення.

23. Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив наступне:

(1) Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №826/6771/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейцер" до приватного нотаріуса Первушиної Наталії Юріївни, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2018р., визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни, індексний номер 28504784, від 29.02.2016 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс РМ" на димову трубу (літ. ІЛ) загальною площею 12,6 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 88;

(2) Приймаючи вказане рішення адміністративний суд дійшов висновку про те, що Позивач є власником частини (19/100) нежитлового будинку (літ. L1), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 88, приналежною якого є інженерна споруда - димова труба не є самостійною річчю. Вказане є нововиявленою обставиною;

(3) З огляду на те, що державна реєстрація прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваполіс РМ" на димову трубу (літ. 1Л) загальною площею 12,6 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок №88 була скасована у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , наявні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейцер" про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки в праві спільної часткової власності димової труби від 25.03.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрованого за № 133 та визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки в праві спільної часткової власності димової труби від 29.03.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А., зареєстрованого за № 146.

Аргументи учасників справи

24. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Санган" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з огляду на численні порушення норм процесуального та положень матеріального права, просив вказані рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

25. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до трьох аргументів:

26. Позивачем при формулюванні позовних вимог було допущено помилку, а саме: зазначено однаковий номер щодо обох договорів купівлі-продажу ? частки в праві спільної часткової власності димової труби - № 133. Насправді ж такий номер було присвоєно лише першому договору - від 25.03.2016, в той час як другий договір було зареєстровано під № 146. З цього ТОВ "Санган" робить висновок, що договір від 29.03.2016 № 146 взагалі не розглядався судами.

27. При розгляді справи судами попередніх інстанцій не було надано належну правову оцінку Договору від 26 червня 2015 року про поділ майна - нежилого будинку, укладеного між ТОВ "Крейцер" та ТОВ "Санган", оскільки його правовим наслідком стало "зникнення права власності на приналежну річ при поділі майна".

28. Права ТОВ "Крейцер" не порушені оспорюваними правочинами.

29. У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказує наступне (узагальнено): (1) в матеріалах справи містяться засвідчені копії обох спірних правочинів, посилання на ці договори містяться в позовній заяві, а в прохальній частині позову відбулась технічна помилка (описка), яка не вплинула на суть заявлених позовних вимог; (2) рішення судів у справі №826/6771/16, які водночас є нововиявленими обставинами, повністю спростовують правомірність укладення між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 спірних правочинів; (3) Позивач на час укладення спірних правочинів був та залишається власником димової труби, що знаходиться в спільній сумісній власності з ТОВ "Актив бізнес плюс" і щодо якої не вирішено питання поділу, отже права Позивача порушені.

Позиція Верховного Суду

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Вирішуючи вказаний спір, Верховний Суд виходить з такого.

31. Відповідно до частини 1 статті 186 Цивільного кодексу річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може.

32. Виходячи з правової природи приналежності, вона не може бути самостійним (окремим) об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Системний аналіз статей 186, 190, 316 Цивільного кодексу України свідчить, що право власності виникає на окрему, самостійну річ, якою приналежність не є та не може бути в силу своєї правової природи, якщо інше не встановлено договором або законом.

33. До аналогічних висновків, однак в контексті державної реєстрації, прийшов Окружний адміністративний суд міста Києва та Київський апеляційний адміністративний суд у справі №826/6771/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейцер" до Приватного нотаріуса Первушиної Наталії Юріївни.

34. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що Окружним адміністративним судом міста Києва при розгляді справи №826/6771/16 наголошено, що розглянутий ним спір стосується виключно правомірності здійснення державної реєстрації права власності на майно, проте не стосується встановлення (визнання) адміністративним судом права власності або інших речових прав на майно, щодо якого проведена така державна реєстрація прав. Тобто, судові рішення судів адміністративної юрисдикції не встановлюють належності будь-якій особі спірної димової труби на праві власності, а лише стосуються оцінки правомірності та законності дій державного реєстратора.

35. Отже, в даному випадку скасування судом адміністративної юрисдикції державної реєстрації права власності ТОВ "Аківаполіс РМ" на спірну димову трубу було наслідком визначення цим судом її правового статусу як приналежності до головної речі - нежитлової будівлі площею 6 381,10 кв. м. Вказаний висновок суду адміністративної юрисдикції є тотожним з висновком місцевого господарського суду в рішенні від 09.06.2017, який на підставі досліджених у справі доказів також визначив димову трубу як приналежність до згаданої нежитлової будівлі. Тобто адміністративним судом встановлена та ж сама обставина, що і місцевим господарським судом у даній справі.

36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26 червня 2015 року ТОВ "Актив Бізнес Плюс" (Продавець) уклав два нотаріальні договори купівлі-продажу згаданого нежилого будинку: (1) 81/100 з ТОВ "Санган" (Покупець); (2) 19/100 з ТОВ "Крейцер" (Покупець).

37. 26 червня 2015 року ТОВ "Крейцер" та ТОВ "Санган" уклали договір про поділ нежитлового будинку пропорційно придбаним часткам: 19/100 та 81/100 відповідно.

38. Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

39. Відповідно до статті 357 Цивільного кодексу, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

40. Таким чином, оскільки спірна димова труба є приналежністю головної речі - нежитлового будинку, то з моменту укладення договорів купівлі-продажу згаданого будинку, тобто з 26 червня 2015 року, ТОВ "Крейцер" та ТОВ "Санган" одночасно набули права спільної часткової власності на 19/100 та 81/100 частин спірної димової труби відповідно.

41. Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

42. Верховний Суд зауважує, що відсутність спірної труби у переліку майна, яке було зазначено ТОВ "Крейцер" та ТОВ "Санган" у договорі про поділ нежитлового будинку від 26 червня 2015 року, з одного боку, та наявність судових спорів, з іншого, свідчить про те, що співвласники димової труби не домовились про порядок володіння та користування майном, що є в їх спільній частковій власності, як це передбачено наведеною вище статтею 358 Цивільного кодексу.

43. У той же час, оскаржувані правочини укладені без згоди одного із співвласників - ТОВ "Крейцер", та, з огляду на положення статей 355, 356, 357, 358, 362 Цивільного кодексу, порушують його права як власника частки 19/100 у спільній частковій власності на димову трубу.

44. Водночас, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення заяви про перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами є передчасними з огляду на таке.

45. Глава 3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) у редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147-VIII регулює правові підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

46. Статтею 320 названого Кодексу у цій же редакції унормовано підстави перегляду судових рішень, зокрема, за нововиявленими обставинами.

47. Частини 2, 4 названої статті визначають, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

48. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

49. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

50. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких чотирьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), по-четверте, такі обставини не були встановлені судом під час розгляду справи.

51. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

52. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) за умови відсутності зловживання. Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць.

53. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

54. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

55. Як зазначено в пунктах 31-35 цієї Постанови, висновки як господарських, та і адміністративних судів щодо правової природи приналежності є ідентичними та не суперечать один одному ні за формою, ні за змістом. Більше того, саме Позивач спочатку пред'явив позов про визнання права власності до судів господарської юрисдикції, у якому на законних та обґрунтованих підставах було відмовлено, лише однією з яких була вказана підстава щодо наявності державної реєстрації спірної димової труби, і лише в процесі розгляду господарської справи звернувся до судів адміністративної юрисдикції з відповідним позовом про скасування державної реєстрації.

56. Верховний Суд підкреслює, що скасування державної реєстрації на димову трубу за ТОВ "Акваполіс РМ", нововиявленою обставиною не є, оскільки не спростовує висновків суду в даній господарській справі про те, що димова труба є приналежністю до головної речі, а лише свідчить про те, що вказане майно, як приналежність, слідувало за головною річчю - нежитловою будівлею при набутті її у власність спочатку ТОВ "Актив Бізнес Плюс", а потім ТОВ "Санган" та "ТОВ "Крейцер". Саме тому димова труба не є та не могла бути окремим об'єктом права власності (висновки господарських судів) та, відповідно, не могла бути зареєстрована як окремий об'єкт (висновки адміністративних судів).

57. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що наведена Позивачем обставина не є нововиявленою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 ГПК України, оскільки предмет та підстави заявленого позову стосуються захисту права власності шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу, про що було наголошено Верховним Судом у постанові від 16.02.2018. Та обставина, що в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Позивач фактично погодився з таким висновком Верховного Суду та відмовився від перегляду судового рішення в частині позовних вимог про визнання права власності, не змінює характеру та суті заявлених у справі позовних вимог та їх обґрунтування. Крім того, заявлені Позивачем вимоги про визнання недійсними правочинів фактично є похідними від основної вимоги - визнання за Позивачем права спільної часткової власності на димову трубу як приналежність, що є неможливим з огляду на положення статті 186 Цивільного кодексу.