розглянувши касаційні скарги Заступника прокурора Львівської області, Львівської міської ради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 (головуючий суддя: Плотніцький Б.Д., судді : Данко Л.С., Малех І.Б. )

за позовом Керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "К.Р.О.К.-7",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради,

про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення та скасування запису про державну реєстрацію права власності,

За участю представників:

прокуратури - Збарих С.М. - прокурор відділу,

позивача - Чижович І. З. - представник,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

Львівська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "К.Р.О.К.-7", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовувалися тим, що 13.11.2016 до Державного реєстру прав на нерухоме майно на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації від 12.03.2001 № 201 та реєстраційного посвідчення ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 14.05.2001 № 148 приватним нотаріусом було внесено відомості про право приватної власності ПП фірма "Грот" на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 175, 7 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083787946101. В подальшому, 19.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2016 № 893 право власності на майно перейшло до відповідача у справі. Як стверджував прокурор та позивач, розпорядження Галицької районної адміністрації від 12.03.2001 № 201 не приймалось, а також згідно інформації ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" реєстраційне посвідчення від 14.05.2001 № 148 на підставі вищевказаного розпорядження не видавалось. За фактом незаконного вибуття з комунальної власності об'єктів нерухомого майна на території м. Львова, зокрема будівлі по АДРЕСА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.08.2016 за № 420161141040000088 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, 356, ч. 4 ст. 190 КК України. Оскільки спірне майно вибуло з володіння власника (позивача) поза його волею, що є підставою, відповідно до статті 388 ЦК України, для витребування майна у набувача, у зв'язку з чим заявлено позовні вимоги про витребування майна з незаконного володіння ПП "K.P.O.K.-7" на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2017 позов Львівської місцевої прокуратури № 2 задоволено. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності приватного підприємства "K.P.O.K.-7" на нежитлове приміщення у АДРЕСА_1, загальною площею 175, 7 м.кв., здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. 19.11.2016 року (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083787946101, номер запису про право власності 17519861). Витребувано у приватного підприємства "K.P.O.K.-7" на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 у м. Львові, загальною площею 175, 7 м.кв. Позивачу відшкодовано понесені судові витрати.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що право комунальної власності на будівлю по АДРЕСА_1 у м. Львові підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.05.2003 за № 660558. Вказана інформація підтверджується відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно, зокрема, інформаційною довідкою від 15.05.2017 № 87090124. Згідно з інформацією Галицької районної адміністрації (від 11.05.2016 № 31-2649), наданою на виконання листа керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 від 04.05.2017 № 1.9-15225-31, розпорядження адміністрації від 12.03.2001 № 201 не приймалось. Згідно інформації ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", реєстраційне посвідчення від 14.05.2001 № 148 на підставі вищевказаного розпорядження, не видавалось.

Таким чином, майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності з 1987 року, вибуло поза волею власника. Як вбачається із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи код ЄДРПОУ 21923720 присвоєно не приватному підприємству фірмі "Грот", а приватному підприємству "ТМ ТРІАДА", місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22. Оскільки добросовісне набуття, у розумінні статті 388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі №914/1621/17 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Також розподілено судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали інвентаризаційної справи свідчать про те, що житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 було знесено 07.12.1999 та проведено оцінку фундаменту, що залишився і станом на момент видачі Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 660558 - 29.05.2003 (а.і.с. 73), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1266703, будинку не було, площу об'єкта було вказано станом на 12.04.1984, а його вартість - з врахуванням відсутності конструктивних елементів будівлі: стін, перегородок, перекриття, покрівлі, підлоги, вікон та дверей, про що керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 було поінформовано (а.і.с. 86).

Разом з тим, 13.11.2016 до Державного реєстру прав на нерухоме майно приватним нотаріусом внесено відомості про право приватної власності ПП фірма "Грот" (код ЄДРПОУ 21923720) на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 175, 7 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083787946101. Підставою внесення даних відомостей вказано розпорядження Галицької районної адміністрації №201 від 12.03.2001 та реєстраційне посвідчення ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" №148 від 14.05.2001. 19.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 893 від 17.11.2016 (а.с.175) право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, площею 175, 7 м.кв., перейшло до ПП "К.Р.О.К.-7" (код ЄДРПОУ 40953117), номер запису про право власності 17519861, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083787946101.

Вказане, окрім договору купівлі-продажу № 893 від 17.11.2016, підтверджується й інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно. При цьому апеляційний суд вказав, що враховуючи наявні розбіжності як в описі об'єктів нерухомості, так і в розмірі їхніх площ, а також враховуючи наявність двох протилежних реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна, твердження прокурора та висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову в порядку вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі, тому відсутні підстави для задоволення позову про витребування майна. У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, не підлягають задоволенню й похідні вимоги в межах спору про право, оскільки ці вимоги (похідні) мають за мету приведення записів у реєстрах у відповідність до встановлених судом прав суб'єктів спору про право.

27.08.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі № 914/1621/17.

Протоколом передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 05.09.2018 року у справі №914/1621/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

28.08.2018 Львівською міською радою подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі № 914/1621/17.

Протоколом передачі касаційної скарги раніше визначеному складу суду від 10.09.2018 року у справі №914/1621/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

28.08.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора Львівської області подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі № 914/1621/17.

18.09.2018 суд постановив ухвалу, якою касаційні скарги прийняті до провадження та їх розгляд призначено на 10.10.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

10.10.2018 від відповідача на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Колегія суддів касаційного суду не прийняла вказане клопотання про відкладення судового засідання до розгляду, оскільки воно було оформлено з порушенням Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) та п.5.7. Тимчасової Інструкції з діловодства Верховного Суду, а саме клопотання не скріплено електронним цифровим підписом.

10.10.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2018 о 12 год. 50 хв., про що ухвалою від 10.10.2018 було повідомлено сторони, які не прибули.

У зв'язку з відрядженням судді Краснова Є.В. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/1621/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу касаційної скарги від 06.11.2018 року у справі №914/1621/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

Львівська міська рада звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та просить постанову скасувати, а рішення залишити в силі.

Львівська міська рада вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст.ст. 317, 319, 349, 387, 388 ЦК України, які в даному випадку слід застосувати до спірних правовідносин.

Крім того, не вірним є висновок апеляційного суду про те, що майно, яке належить Львівській міській раді, знищено, оскільки воно зареєстроване у встановленому законом порядку, жодних змін у державний реєстр речових прав не вносилось.

Матеріали справи не містять доказів створення нової речі за адресою м. Львів, АДРЕСА_1, тобто доказів, що саме відповідач є власником спірного об'єкту.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради також звернулося із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Управління вважає, що судом апеляційної інстанції неправомірно не були застосовані норми ст.ст. 317, 319, 349, 387, 388 ЦК України, які в даному випадку слід застосувати до спірних правовідносин.

Зазначає про те, що від зміни функціонального призначення приміщень в будинку, змін його площі тощо, такий не перестає бути майном та можливість його витребування не зникає. При цьому вказує, що жодних рішень щодо зруйнованості майна та про знання об'єкта з реєстрації не приймалося. Проведення реконструкції шляхом перепланування та технічного переобладнання приміщення не створює нову річ.

Заступник прокурора Львівської області у касаційній скарзі вказує, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 317, 319, 388 ЦК України, ст. ст. 5, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та ст. ст. 4-3, 32, 33, 43 ГПК України.

Вважає, що за позивачем право власності на спірне майно зареєстровано 29.05.2003 в реєстрі прав власності на нерухоме майно, на той час реєстрація здійснювалась саме реєстраторам БТІ. При цьому апеляційним судом не враховано, що з 01.01.2013 змінився порядок реєстрації прав власності на майно, тому за відповідачем право власності на спірне майно реєструвалось відповідно вимог нового закону. Отже право власності позивача та відповідача реєструвалися в різних інформаційних системах, тому реєстраційні номери на один і той самий об'єкт нерухомості теж різні.

Заступник прокурора в касаційній скарзі просить суд скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відповідач не надав відзивів на касаційні скарги.

У судове засідання з'явився прокурор та представник позивача. Представник позивача просив суд касаційні скарги задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Прокурор просив суд касаційні скарги також задовольнити, скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржників, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Шевченківського райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 № 192 затверджено реєстр № 1 жилих будинків (будівель), які належать Шевченківській районній раді народних депутатів м Львова, до якого включений в цілому будинок на АДРЕСА_1 у м. Львові. Інформація про оформлення права власності внесена в реєстрову книгу від 26.07.1987 № 6 за реєстровим № 5386, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення від 08.12.1999.

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). До Переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), увійшов, в тому числі, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991 № 728 "Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /підприємств та організацій житлово-комунального господарства області/" затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів районів м. Львова.

Право комунальної власності на будівлю на по АДРЕСА_1 у м. Львові підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 29.05.2003 № 660558. Вказана інформація підтверджується відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно, зокрема інформаційною довідкою від 15.05.2017 № 87090124.

13.11.2016 до Державного реєстру прав на нерухоме майно на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації №201 від 12.03.2001 та реєстраційного посвідчення ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" №148 від 14.05.2001 приватним нотаріусом внесено відомості про право приватної власності ПП фірма "Грот", код ЄДРПОУ 21923720 на нежитлове приміщення за адресою м.Львів, АДРЕСА_1, площею 175, 7 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083787946101.

19.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 893 від 17.11.2016 право власності перейшло до ПП "К.Р.О.К.-7", код ЄДРПОУ 40953117, номер запису про право власності 17519861. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Крім того, місцевим судом встановлено, що згідно з інформацією Галицької районної адміністрації (від 11.05.2016 № 31-2649), наданою на виконання листа керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 від 04.05.2017 № 1.9-15225-31, розпорядження адміністрації від 12.03.2001 № 201 не приймалось, згідно інформації ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" реєстраційне посвідчення від 14.05.2001 № 148 на підставі вищевказаного розпорядження не видавалось.

За фактом незаконного вибуття з комунальної власності об'єктів нерухомого майна на території м. Львова, зокрема будівлі по АДРЕСА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420161141040000088 від 25.08.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, 356, ч. 4 ст. 190 КК України.

Окрім того, як вбачається із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи код ЄДРПОУ 21923720 присвоєно не приватному підприємству фірмі "Грот", а приватному підприємству "ТМ ТРІАДА", місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив висновок, що майно, яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності з 1987 року, вибуло поза волею власника та у подальшому ним не схвалено.

Також місцевий суд дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на спірне майно за приватним підприємством фірма "Грот", код ЄДРПОУ 21923720 проведена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І. 13.11.2016 з порушенням вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12.03.2001 № 201 не видавалось взагалі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності приватного підприємства "K.P.O.K.-7" та витребування майна у відповідача на користь власника - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого суду, вказавши наступне.

13 грудня 2017 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" на вимогу суду подано оригінали матеріалів інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1.

З матеріалів інвентаризаційної справи № 1266703 вбачається наступне:

Рішенням Шевченківського райвиконкому м. Львова від 14.04.1987 № 192 затверджено реєстр № 1 жилих будинків (будівель), які належать Шевченківській районній раді народних депутатів м Львова, до якого включено в цілому будинок на АДРЕСА_1 у м. Львові. Вказана інформація внесена в реєстрову книгу від 26.07.1987 № 6 за реєстровим № 5386.

На підставі вказаного рішення, 08.12.1999 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки територіальній громаді в особі Львівської міської ради видано дублікат реєстраційного посвідчення про право комунальної власності на вказаний житловий будинок (а.і.с. 54).

Цього ж дня, Управлінню приватизації майна Львівської міської ради видано довідку-характеристику № 21040 (а.і.с. 55), відповідно до даних якої по заяві власника відчужується житловий будинок (фундамент) без зазначення площі об'єкта.

Разом з тим, відповідно до Акта біжучих змін (а.і.с. 53) станом на 07.12.1999 будинок знесено, зроблено оцінку фундаменту, що залишився під будинком.

15.02.2000 Управлінню приватизації майна Львівської міської ради видано довідку-характеристику № 23848 (а.і.с. 56), відповідно до даних якої по заяві власника відчужується Споруда нежитловою площею 185, 6 м-2.

20.04.2000 ЖЕК-402 видано довідку про те, що будинок АДРЕСА_1 знятий із житлового фонду на підставі рішення Міськвиконкому № 513 від 04.06.1993 (а.і.с. 58).

25.05.2001 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки територіальній громаді в особі Львівської міської ради видано дублікат реєстраційного посвідчення про право комунальної власності на житловий будинок в цілому, розташований у АДРЕСА_1 (а.і.с. 59).

Цього ж дня, Управлінню приватизації майна Львівської міської ради видано довідку-характеристику № 48938 (а.і.с. 60), відповідно до даних якої по заяві власника відчужується Споруда нежитловою площею 185, 6 м-2.

Відповідно до Акта біжучих змін (а.і.с. 62) станом на 28.02.2002 змін не виявлено, а в Акті біжучих змін від 29.11.2002 (аркуш інвентаризаційної справи не пронумеровано, акт знаходиться між 64 та 67 а.і.с.) зазначено про відсутність конструктивних елементів: стін, перегородок, покриття і т.д.

29.11.2002 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки територіальній громаді в особі Львівської міської ради видано дублікат реєстраційного посвідчення про право комунальної власності на будинок в цілому, розташований у АДРЕСА_1 (а.і.с. 67).

Цього ж дня, Управлінню приватизації майна Львівської міської ради видано довідку-характеристику № 85471 (а.і.с. 68), відповідно до даних якої по заяві власника відчужується цегляний будинок нежитловою площею 185, 6 м-2.

29.05.2003 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 660558 (а.і.с. 73), відповідно до якого територіальній громаді в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності належить цегляний будинок площею 185, 6 м-2. При цьому, в примітці "Опис об'єкта" зазначено, що площу будинку вказано станом на 12.04.1984, а її вартість - з врахуванням відсутності конструктивних елементів будівлі: стін, перегородок, перекриття, покрівлі, підлоги, вікон та дверей.

При цьому, вказаний витяг було видано за заявою гр. ОСОБА_7 від 07.05.2003 (а.і.с. 69), з метою викупу нею вказаного об'єкта нерухомості, а 18.02.2005 вказана особа зверталась до Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки з заявою про виготовлення технічного паспорта на об'єкт нерухомості, розташований по АДРЕСА_1 (а.і.с. 75).

В Акті біжучих змін від 28.02.2005 зазначено про виготовлення копії поверхового плану та технічного паспорта станом на 12.04.1984 (а.і.с. 76). А в технічному описі будівлі станом на 23.02.2005 зазначено про наявність цегляного фундаменту з процентом зносу 65% та про часткове зведення цегляних стін ( а.і.с. 74).

Також, в матеріалах інвентаризаційної справи наявна копія Додатку, затвердженого рішенням виконкому від 21.01.2001 № 449 (а.і.с. 77) Про перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу, серед яких, зокрема, і нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, покупець - ОСОБА_7

Інших суттєвих даних, які б стосувались об'єкта нерухомості за реєстраційним номером 1266703, розташованого у АДРЕСА_1, матеріали інвентаризаційної справи не містять.

Таким чином, матеріали інвентаризаційної справи свідчать про те, що житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 було знесено 07.12.1999 та проведено оцінку фундаменту, що залишився і станом на момент видачі Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 660558 - 29.05.2003 (а.і.с. 73), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1266703, будинку не було, площу об'єкта було вказано станом на 12.04.1984, а його вартість - з врахуванням відсутності конструктивних елементів будівлі: стін, перегородок, перекриття, покрівлі, підлоги, вікон та дверей,про що керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 було поінформовано (а.і.с. 86).

19.11.2016 на підставі договору купівлі-продажу № 893 від 17.11.2016 (а.с.175) право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, площею 175, 7 м.кв., перейшло до ПП "К.Р.О.К.-7" (код ЄДРПОУ 40953117), номер запису про право власності 17519861, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083787946101.

Вказане, окрім договору купівлі-продажу № 893 від 17.11.2016, підтверджується й інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.23).

Підставою для звернення до суду з позовом у даній справі слугувало те, що розпорядження Галицькою районною адміністрацією № 201 від 12.03.2001 не приймалось, реєстраційне посвідчення № 148 від 14.05.2001 ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" на підставі вищевказаного розпорядження не видавалось, а за фактом незаконного вибуття з комунальної власності об'єктів нерухомого майна на території м. Львова, зокрема і будівлі по АДРЕСА_1, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.08.2016 за № 420161141040000088 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365-2, 356, ч. 4 ст. 190 КК України. Відтак, на переконання прокурора наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в порядку норм статті 388 ЦК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 660558 (а.с. 22), позивач є власником об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1266703.

Разом з тим, відповідач є власником об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1083787946101, придбаного на підставі договору купівлі-продажу № 893 від 17.11.2016 (а.с. 176).

При цьому апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів оспорення чи визнання недійсним вказаного договору у встановленому законом порядку.

Крім того, загальна площа об'єкта нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за позивачем складає 185,6 кв.м. Опис об'єкта: відсутність конструктивних елементів будівлі: стін, перегородок, перекриття, покрівлі, підлоги, вікон та дверей

Відповідно ж до п. 1 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 893 від 17.11.2016 відповідач придбав нежитлові приміщення, які складаються з житлового будинку загальною площею 175, 7 м.кв., у тому числі житлова площа - 92, 5, які розташовані у АДРЕСА_1.

Таким чином, апеляційний суд зробив висновок, що враховуючи наявні розбіжності як в описі об'єктів нерухомості, так і в розмірі їхніх площ, а також враховуючи наявність двох протилежних реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна, твердження прокурора та висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову в порядку вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі. При цьому зазначив, що суду не подано доказів встановлення порушення процедури внесення записів до Державного реєстру речових прав та наявність юридичних фактів за рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Загвойської Н.І., зокрема, щодо реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна: 1083787946101, номер запису про право власності 17421666. Таким чином, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, не підлягають задоволенню й похідні вимоги в межах спору про право, оскільки ці вимоги (похідні) мають за мету приведення записів у реєстрах у відповідність до встановлених судом прав суб'єктів спору про право.

Розглядаючи доводи касаційних скарг суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Відповідно до статті 388 цього Кодексу якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В постановах Верховного Суду від 09.08.2018 по справі № 927/876/17, від 11.09.2018 по справі № 910/9555/16, постановах Верховного Суду України по справах №3-1515гс16 від 15 березня 2017 року, №3-1533гс16 від 25 січня 2017 року, №3-1058гс16 від 23 листопада 2016 року, №3-604гс16 від 5 жовтня 2016 року зазначений наступний правовий висновок:

"Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК) та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала право його відчужувати (частина 3 статті 388 ЦК).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини 1 статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів."

Таким чином, для застосування даної норми необхідно встановити факт, що спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом і перейшло у володіння особи, яка відчужила дане спірне майно за відплатним договором, не маючи права на його відчуження, добросовісному набувачу.

Зазначене спростовує доводи апеляційного суду про необхідність оскарження договору купівлі-продажу за № 893 від 17.11.2016, укладеного між ПП "фірма Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7", оскільки він не є першим договором, за яким, згідно позову, відбулося вибуття майна з володіння міськради, та необхідність окремого оскарження рішення реєстратора від 13.11.2016 щодо реєстрації речових прав на майно за ПП фірма "Грот".

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно урахувати всі умови, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, а саме:

1) власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;

2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи;

3) майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально визначеним;

4) віндикаційний позов має недоговірний характер і спрямований на захист речових прав;

5) між позивачем і відповідачем немає договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів."

Відповідно до ч.1 ст. 397 Цивільного кодексу України:

"Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе."

Таким чином, для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння має бути:

1. встановлено та ідентифіковано чіткі об'єкти спірного індивідуального визначеного майна;

2. підтверджено право власності або законного володіння у власника або титульного володільця на ці об'єкти;

3. підтверджено існування в натурі цих об'єктів, як предметів матеріального світу, на момент подачі позову та прийняття рішення про витребування такого майна;

4. підтверджено, що відповідач саме на момент подачі позову та прийняття рішення фактично тримає його у себе, внаслідок чого власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17 та від 10.10.2018 у справі №916/759/16.

У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може звернутися лише з вимогою про відшкодування збитків.

Питання про можливість повернення індивідуально визначеної речі, яка зазнала змін, переробки, має вирішуватись залежно від характеру таких змін, їх істотності. Якщо майно змінило своє початкове господарське призначення, слід визнати, що підстав для задоволення віндикаційного позову немає, і настають наслідки, аналогічні загибелі майна, тобто власник має право лише на відшкодування збитків.

Якщо ж майно зберегло своє господарське призначення, то питання про зроблені поліпшення вирішується за правилами ч. 4 ст. 390 ЦК України, згідно якої добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі № 914/3366/16, а саме, що:

"Твердження апеляційного господарського суду про те, що повернення спірних приміщень є неможливим у зв'язку з реконструкцією, є помилковим з огляду на ч. 4 ст. 390 ЦК України, згідно якої якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість."

В даній справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, встановив, що враховуючи наявні розбіжності як в описі об'єктів нерухомості, так і в розмірі їхніх площ, а також враховуючи наявність двох протилежних реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна, твердження прокурора та висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку наявні правові підстави для задоволення позову в порядку вимог ст. 388 Цивільного кодексу України, є помилковими, оскільки змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що згідно з інформацією Галицької районної адміністрації (від 11.05.2016 № 31-2649) наданої на виконання листа керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 від 04.05.2017 № 1.9-15225-31, розпорядження адміністрації від 12.03.2001 № 201 не приймалось, згідно інформації ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" реєстраційне посвідчення від 14.05.2001 № 148 на підставі вищевказаного розпорядження не видавалось, а отже майно яке належало територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності з 1987 року вибуло поза волею власника та у подальшому ним не схвалено.

Проте, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду здійснив свої посилання лише на інвентаризаційну справу № 1266703, копії якої не має в матеріалах справи, зазначивши про наявність розбіжностей як в описі об'єктів нерухомості, так і в розмірі їхніх площ, а також про наявність двох протилежних реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна.

Судом першої інстанцій ця інвентаризаційна справа не досліджувалась взагалі.

При цьому, на основі дослідження вказаної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, що житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 було знесено 07.12.1999.

Проте, апеляційний суд зазначив, що 20.04.2000 ЖЕК-402 видано довідку про те, що будинок АДРЕСА_1 знятий із житлового фонду на підставі рішення Міськвиконкому № 513 від 04.06.1993.

Одночасно, суд встановив, що 29.05.2003 Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 660558, відповідно до якого територіальній громаді в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності належить цегляний будинок площею 185, 6 м-2. При цьому, в примітці "Опис об'єкта" зазначено, що площу будинку вказано станом на 12.04.1984, а її вартість - з врахуванням відсутності конструктивних елементів будівлі: стін, перегородок, перекриття, покрівлі, підлоги, вікон та дверей.

Також судами вказано про факт укладення договору купівлі-продажу саме на будівлю за № 893 від 17.11.2016, між ПП "фірма Грот" та ПП "К.Р.О.К.-7".

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином:

- чи взагалі існує в натурі нежитлове приміщення, про повернення якого пред'явлений позов, як предмет матеріального світу;

- чи є це приміщення саме тим приміщенням, на яке встановлено право комунальної власності за територіальною громадою м. Львів;

- з урахуванням попереднього питання, чи було це приміщення реконструйоване або взагалі знесене з будівництвом повністю нового приміщення.

В свою чергу, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з ч.ч.1,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.