У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмос" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" від 16.11.2017, оформленого протоколом № 16/11/17.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення були прийняті на позачергових загальних зборах членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", які відбулись 16.11.2017, з порушенням процедури скликання та проведення зборів, оскільки позивач, як член Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" не був повідомлений про час та місце проведення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу, не був особисто присутній на зборах і не приймав участі в голосуванні при прийнятті спірних рішень, чим були порушені права позивача на участь у діяльності кооперативу та його управлінні. Спірні рішення є протиправними, оскільки фактично стосуються нецільового використання коштів фонду та зводяться до подвійної оплати позивачем тих самих робіт, які він уже оплатив.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Обслуговуючий кооператив "Соляріс" засновано рішенням засновників, оформленим протоколом установчих зборів засновників № 1 від 17.05.2012, для обслуговування Торгівельно-офісного центру "Соляріс". Умовою членства в кооперативі є наявність у власності особи нерухомого майна в Торгівельно-офісному центрі "Соляріс", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та сплата вступного внеску.

Товариство з обмеженою діяльністю "Атмос" (позивач) є власником приміщень 14-го поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс". Згідно з платіжним дорученням № 15 від 16.10.2015 Товариство з обмеженою діяльністю "Атмос" сплатило вступний внесок.

16.11.2017 відбулись позачергові загальні збори членів кооперативу, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 16/11/17 від 16.11.2017, про:

1) затвердження порядку денного та регламенту проведення засідання Загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс";

2) виключення зі складу членів Кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 16.11.2017 у зв'язку з відчуженням приміщень в Торгівельно-офісному центрі "Соляріс" та припиненням членства в Кооперативі;

3) прийняття до складу членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" ОСОБА_6, як власника нежитлового приміщення на 1-му поверсі в Торгівельно-офісному центрі "Соляріс", та ОСОБА_7 і ОСОБА_8, як співвласників одного нежитлового приміщення на 19-м поверсі Торгівельно-офісного центру "Соляріс" зі встановленням розміру вступних членських внесків та строків їх сплати;

4) зарахування понесених власниками 19-го поверху витрат на ремонт половини крівлі будівлі Торгівельно-офісного центру "Соляріс" у якості вступного внеску ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в члени Обслуговуючого кооперативу "Соляріс";

5) прийняття до відома доповіді Голови правління щодо стану справ Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" та проведеної роботі за минулий період; про хід збору грошових коштів на проведення ремонтних робіт у холі першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс" та шляхів прискорення такого збору коштів;

6) прийняття до відома звіту Голови правління Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" про хід ремонтних робіт у холі першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс" та зобов'язання Голови правління за узгодженням з правлінням Кооперативу вжиття всіх необхідних заходів щодо забезпечення встановлення системи відеоспостереження в холі першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс";

7) зміну цільового використання грошових коштів (залишку) у розмірі 244 174 грн, зібраних на оформлення прав на місця загального користування Торгівельно-офісного центру "Соляріс", на фінансування ремонтних робіт холу першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс", надання дозволу правлінню Кооперативу на збільшення кошторису на проведення ремонтних робіт в холі першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс" за рахунок витрат на встановлення відеоспостереження. Визначення джерелом фінансування витрат на встановлення системи відеоспостереження коштів на проведення ремонтних робіт в холі першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс";

8) звільнення з посади голови правління кооперативу ОСОБА_10 з 16.11.2017 у зв'язку із закінченням терміну його повноважень та обрання головою правління Кооперативу ОСОБА_11 з 16.11.2017 строком на один рік;

9) затвердження нового штатного розкладу, створення спеціального фонду для оплати заробітної плати бухгалтеру за рахунок цільових внесків членів Кооперативу та встановлення строків їх сплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмос" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" про визнання недійсним рішень позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" від 16.11.2017, оформлених протоколом № 16/11/17, посилаючись на те, що товариство є членом Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", його не було повідомлено про час та місце проведення позачергових загальних зборів, товариство не було присутнє на зборах і не приймало участі в голосуванні при прийнятті спірних рішень, тобто спірні рішення були прийняті позачерговими загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", які відбулись з порушенням порядку їх скликання та проведення, а прийняті на зборах рішення є протиправними та порушують права позивача.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Харківської області рішенням від 17.05.2018, яке було залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2018, у позові відмовлено.

Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів мотивовані тим, що спірні правовідносини не є корпоративними, оскільки відповідач не має статусу виробничого кооперативу. Однак з огляду на суб'єктний склад сторін у справі, які є суб'єктами господарювання в розумінні статей 2, 3, 55 Господарського кодексу України, предмет та підстави позову суди дійшли висновку, що справа відноситься до юрисдикції господарського суду за частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не довів порушення його прав та інтересів спірними рішеннями, оскільки не дотримався вимог Статуту відповідача в частині розгляду скарг на дії виконавчого органу, не довів обставин свого членства в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс", не надав до матеріалів справи доказів сплати грошових коштів в якості цільового внеску на ремонт холу першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс", зокрема не надав рахунку № 44 від 16.08.2017, на який він посилається в обґрунтування позовних вимог.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмос" просить рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій містять взаємосуперечливі висновки щодо членства позивача в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс", а саме: на початку мотивувальної частини рішення та постанови суди встановили обставини того, що позивач є членом кооперативу, однак в кінці мотивувальної частини оскаржуваних рішень суди доходять висновку, що позивач не довів обставин свого членства в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс". Крім того, оскаржувані рішення та постанова не відповідають за змістом вимогам, які пред'являються до змісту судового рішення. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій:

- не врахували, що позивач надав до матеріалів справи всі докази в обґрунтування позовних вимог та в порушення норм процесуального права не дослідили наявні в матеріалах справи докази;

- не врахували, що відповідно до положень Статуту відповідача подання скарги на дії виконавчого органу є правом, а не обов'язком учасника кооперативу, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що позивач не дотримався вимог Статуту відповідача в частині розгляду скарг на дії виконавчого органу кооперативу;

- неправильно застосували статті 1 та 167 Господарського процесуального кодексу України, статтю 2 Закону України "Про кооперацію" та дійшли помилкових висновків про те, що спірні правовідносин не є корпоративними;

- не дослідили обставин повідомлення позивача про проведення позачергових загальних зборах членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", які відбулись 16.11.2017, обставин щодо наявності кворуму на зазначених зборах, а також обставин неправомірності спірних рішень, які фактично приховують нецільове використання коштів фонду Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", на які позивач послався в обґрунтування позовних вимог.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначені справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Відповідно до частини 1 зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є зокрема господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 80 та частини 1 статті 83 Цивільного кодексу юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах - встановлених законом.

Господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (статті 113 Цивільного кодексу України).

Подібні положення містяться також і в статті 79 та в частині 1 статті 80 Господарського кодексу України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмос", тобто господарське товариство, яке в розумінні наведених вище норм є суб'єктом господарювання.

Відповідачем у справі є Обслуговуючий кооператив "Соляріс". Тобто, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, відповідач створений в організаційно-правовій формі кооперативу.

Правовий статус кооперативів визначений Законом України "Про кооперацію" (1087-15) .

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про кооперацію" визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що відповідач - Обслуговуючий кооператив "Соляріс" не є господарським товариством в розумінні наведених вище норм, що помилково було встановлено судами попередніх інстанцій. Однак, як юридична особа, є суб'єктом господарювання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Під час визначення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

З огляду на наведені положення статей 55, 167 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Слід зазначити, що створення статутного капіталу не є характерною ознакою обслуговуючого кооперативу.

Частиною п'ятою статті 23 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Отже, обслуговуючий кооператив не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку від здійснення власної господарської діяльності, тобто відповідач є суб'єктом некомерційної господарської діяльності. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу не є носіями корпоративних прав, а відносини між членами обслуговуючого кооперативу та кооперативом не є корпоративними. Відповідно, спір у даній справі між не є корпоративним, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Наведеним спростовуються безпідставні посилання позивача в касаційній скарзі на те, що спірні правовідносин є корпоративними, а суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 1 та 167 Господарського процесуального кодексу України, статтю 2 Закону України "Про кооперацію".

Разом з цим суди попередніх інстанцій з огляду на суб'єктний склад учасників справи, які є юридичними особами та суб'єктами господарювання у розумінні статей 1, 3, 55 Господарського кодексу України, предмет та підстави позову, дійшли правильного висновку про те, що спір у цій справі відноситься до юрисдикції господарського суду на підставі пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого до юрисдикції господарських судів відносяться в тому числі справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Однак, Касаційний господарський суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про недоведення позивачем порушення його прав та інтересів спірними рішеннями.

Предметом спору у справі є визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" від 16.11.2017, оформленого протоколом № 16/11/17. Підставами позову є те, що спірні рішення були прийняті на позачергових загальних зборах членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", які відбулись з порушенням встановленої чинним законодавством та Статутом відповідача процедури скликання та проведення зборів, оскільки позивача як член Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" не було повідомлено про час та місце проведення зборів, позивач не був особисто присутній на зборах і не приймав участі в голосуванні при прийняття спірних рішень, чим були порушені права позивача на участь у діяльності кооперативу та його управлінні. Крім того, позивач зазначає про те, що спірні рішення є протиправними, оскільки фактично стосуються нецільового використання коштів фонду та зводяться до подвійної оплати позивачем тих самих робіт, які він уже оплатив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зокрема виходили з того, що позивач не довів обставин свого членства в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс".

Однак, Касаційний господарський суд вважає такий висновок передчасним, таким, що зроблений з неповним встановленням фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, без дослідження зібраних у справі доказів та без застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про кооперацію" (1087-15) , який є спеціальним для застосування до спірних правовідносин.

Відповідно до статей 10, 11 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3., 5.4. Статуту Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" передбачено, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, та які є власниками приміщень у Торгівельно-офісному центрі "Соляріс", внесли внески та паї у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог Статуту і користуються правом ухвального голосу.

Кооператив зобов'язується вести облік своїх членів та видавати кожному з них посвідчення про членство, яке підписується Головою Правління Кооперативу та засвідчується печаткою. Форма посвідчення затверджується загальними зборами членів кооперативу.

Рішення про прийняття до кооперативу та про припинення членства в кооперативі приймається загальними зборами членів кооперативу. У періоди між проведенням загальних зборів членів кооперативу рішення про прийняття до кооперативу та про припинення членства в кооперативі приймаються правлінням кооперативу. Такі рішення оформлюються протоколом та підлягають затвердженню загальними зборами членів кооперативу на наступних загальних зборах. Обов'язки члена кооперативу виникають у особи з моменту подачі нею заяви про вступ до кооперативу.

В матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення № 15 від 16.10.2015 про сплату позивачем на користь Обслуговуючого кооперативу "Соляріс" вступного внеску згідно протоколу № 9 від 19.05.2015. (Т.1, а.с. 47)

Однак, суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку зазначеному платіжному дорученню, наданому позивачем в якості доказу свого членства в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс".

Крім того, поза увагою судів залишилось те, що відповідач у відзиві на позову заяву не заперечував факту членства позивача в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс". Оскаржувані рішення та постанова не містять відомостей про те, що відповідач в судових засіданнях заперечував зазначений факт.

Отже, висновки судів щодо недоведення позивачем свого членства в Обслуговуючому кооперативі "Соляріс" не ґрунтуються ні на доказах, наявних в матеріалах справи, ні на з'ясування позицій сторін у справі щодо членства позивача в кооперативі. Зазначивши про те, що позивач не надав посвідчення про членство, рішення Правління чи Глави кооперативу про прийняття позивача до членів кооперативу та рішення загальних зборів про затвердження членства позивача у кооперативі, суди залишили поза увагою те, що відповідно до положень частини 3 статті 10 та пункту 5.2. Статуту відповідача обов'язок ведення обліку своїх членів та видачі кожному члену кооперативу посвідчення про членство покладений безпосередньо на кооператив.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили обставин дотримання відповідачем встановленої чинним законодавством та Статутом відповідача процедури скликання та проведення 16.11.2017 позачергових загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", на порушення якої послався позивач в якості однієї з підстав позову. Суди не встановили, який порядок підготовки та проведення загальних зборів визначено Статутом відповідача та чи було дотримано відповідачем такий порядок під час скликання та проведення зборів 16.11.2017, не дослідили зокрема обставин повідомлення позивача про проведення позачергових загальних зборах членів Обслуговуючого кооперативу "Соляріс", які відбулись 16.11.2017, обставин щодо наявності кворуму на зборах.

При цьому суди не врахували, що права члена юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Позивачу - членам юридичної особи не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не дотримався вимог Статуту відповідача в частині розгляду скарг на дії виконавчого органу є безпідставним та таким, що зроблений без належного з'ясування прав та обов'язків члена кооперативу.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" до основних прав члена кооперативу належить в тому числі і право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Аналогічні положення містяться також і в пункті 6.1.5. Статуту відповідача.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували, що з огляду на наведені положення закону та Статуту відповідача подання скарги на дії виконавчого органу є правом, а не обов'язком учасника кооперативу, про що обґрунтовано зазначено позивачем в касаційній скарзі.

Крім того, обставини неправомірності спірних рішень, на які позивач послався в обґрунтування позовних вимог, також не були досліджені судами попередніх інстанцій належним чином. Пославшись на те, що позивач не надав до матеріалів справи рахунку на сплату грошових коштів № 44 від 16.08.2017, на який він послався в обґрунтування позовних вимог, суди не дослідили наявний в матеріалах справи оригінал платіжного доручення № 57 від 19.08.2017, наданий позивачем в якості доказу оплати зазначеного рахунку та сплати грошових коштів в якості цільового внеску на ремонт холу першого поверху Торгівельно-офісного центру "Соляріс". Суди не встановили, яким саме чином спірні рішення порушують права та законні інтереси позивача, не з'ясували правових підстав позову, а саме: якій нормі чинного законодавства на думку позивача суперечать спірні рішення, не перевірили посилань позивача на те, що спірні рішення фактично стосуються нецільового використання коштів фонду та зводяться до подвійної оплати позивачем тих самих робіт, які він уже оплатив, не з'ясували в чому саме полягає нецільове використання коштів за спірними рішеннями.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

В порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, господарськими судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим суди дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 17.05.2018 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.