на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Кузнецової І.Л. - головуючого, Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. від 23 липня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі Красоти О.І. від 27 березня 2018 року

Історія справи

1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" звернулося до місцевого господарського суду з позовом у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" 325 067, 20 грн. помилково перерахованих коштів.

2. Позов мотивовано таким:

2.1. У червні 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" відбулися переговори щодо укладення договору на виготовлення за індивідуальним замовленням та поставку перевантажувача зерна (обладнання).

2.2. Через те, що умови запропонованого Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" проекту не влаштовували Товариство з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд", останнє відмовилося від підписання договору.

2.3. Не дивлячись на те, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов договору та, відповідно, такий договір не укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" два рахунки (Рахунок-фактура № ЭК - 000053 від 06 червня 2017 року та Рахунок-фактура № ЭК - 000083 від 17 липня 2017 року) на оплату авансу за перевантажувач зерна.

2.4. Внаслідок допущеної бухгалтерією Товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" помилки, вказані вище рахунки-фактури були частково оплачені, підтвердженням чому є платіжні доручення № 831 від 12 червня 2017 року на суму 305 067, 20 грн. та № 931 від 18 липня 2017 року на суму 20 000 грн.

2.5. Оскільки між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" вважає, що помилково сплачені кошти мають бути йому повернуті в силу приписів статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України.

3. 29 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" звернулося до господарського суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" заборгованість у сумі 145 028, 80 грн., інфляційні втрати у сумі 6 023, 04 грн., 3 % річних у сумі 1 049 грн. та 8000 грн. витрат на послуги адвоката; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" прийняти виготовлену продукцію, а саме: "Перевантажувач зерна шнековий з автотранспорту в залізничні вагони".

3.1. 07 лютого 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" уточнено зустрічні вимоги із урахуванням змін позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом тільки суму основної заборгованості у розмірі 145 028, 80 грн. (неоплачена вартість обладнання) та 8000 грн. витрат на послуги адвоката; у решті ж Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" відмовилося від своїх вимог.

4. Зустрічний позов мотивовано таким:

4.1. Кошти відповідно до платіжних доручень № 831 від 12 червня 2017 року на суму 305 067, 20 грн. та № 931 від 18 липня 2017 року на суму 20 000 грн. позивачем за первісним позовом сплачено не помилково, а на виконання умов укладеного між сторонами договору.

4.2. Договір між сторонами укладено у спрощений спосіб, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" погодило конкретне технічне замовлення, підтвердженням чому є копія креслення відповідного обладнання та листування, що відбувалося між учасниками даного провадження.

4.3. Перераховані позивачем за первісним позовом кошти були витрачені відповідачем за первісним позовом на закупівлю сировини та виготовлення експериментального обладнання "Перевантажувач зерна шнековий з автотранспорту в залізничні вагони".

4.4. Замовлене обладнання виготовлено та готове до відвантаження, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" оплачено лише частково, а тому на підставі статей 202, 207, 655, 530, 693 Цивільного кодексу України недоплачена частина коштів має бути стягнута із замовника.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги повністю задоволено.

5.1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" 145 028, 80 грн. боргу, 2 175,43 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами у даній справі у спрощений спосіб було укладено договір поставки, що виключає можливість застосування до таких відносин приписів статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України.

6.1. Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" виготовлено замовлене Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" обладнання, однак таке обладнання та роботи з його виготовлення оплачені відповідачем за зустрічним позовом частково.

7. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 липня 2018 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

7.1. Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції щодо укладення між сторонами даного спору договору у спрощений спосіб та здійснення ними його часткового виконання. Спірні кошти, які є предметом первісного позову відповідачем за первісним позовом набуто за наявності правової підстави, а тому їх не можна витребувати як безпідставно набуте майно.

7.2. В частині ж перегляду рішення щодо задоволення зустрічного позову апеляційний суд в цілому також погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" обов'язку з оплати виготовленого обладнання, хоча і констатував, що укладений між сторонами договір є змішаним, тобто таким, що містить у собі ознаки договору підряду та поставки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" до Суду подано касаційну скаргу у якій воно просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 липня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову повністю відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача за первісним позовом, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Висновки судів про те, що сторонами укладено договір є помилковими, оскільки сторони не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов, що свідчить про неправильне застосування положень статті 638 Цивільного кодексу України.

10. В порушення приписів статті 837 Цивільного кодексу України суди визнали наявну в матеріалах справи копію креслення такою, що свідчить про погодження завдання для початку виробництва.

11. Підтвердженням того, що договір між сторонами даної справи не укладено є також відсутність Актів здачі-приймання виконаних робіт.

12. До спірних відносин належить застосовувати наслідки передбачені статтями 1212 - 1213 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

13. Рішення судів у даній справі є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не має.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Оцінивши доводи учасників цієї справи та зміст правовідносин, що склалися між ними, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини та обґрунтування касаційної скарги Суд вважає, що ключовим питанням даного провадження є те чи було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквіптех" договір на виготовлення та поставку обладнання.

15. У вирішенні даного питання Суд виходить з такого.

16. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) , з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України).

17. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

18. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини 1 та 2 статті 843 Цивільного кодексу України).

19. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

20. Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

21. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини 1 та 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

22. Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

23. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) (частина восьма статті 181 Господарського кодексу України).

24. З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

25. У даному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17.

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що в червні 2017 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом відбулися переговори щодо укладення Договору поставки на адресу позивача за первісним позовом перевантажувача зерна шнекового з автотранспорту в залізничні вагони.

26.1. До позивача за первісним позовом надійшов проект Договору для ознайомлення.

26.2. Проте вказаний проект Договору не був підписаний з боку Позивача за первісним позовом за відсутності його волевиявлення, крім того протокол розбіжностей до відповідача за первісним позовом не направлявся.

27. Разом із цим, відповідачем за первісним позовом на електрону адресу позивача за первісним позовом було надіслано два рахунки-фактури. (Рахунок-фактура № ЭК - 000053 від 06 червня 2017 року та Рахунок-фактура № ЭК - 000083 від 17 липня 2017 року).

28. Вказані рахунки-фактури Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" частково оплачено, а саме платіжним доручення № 831 від 12 червня 2017 року сплачено 305 067, 20 грн. а платіжним дорученням № 931 від 18 липня 2017 року - 20 000 грн.

29. При цьому, другий платіж (платіжне доручення № 931 від 18 липня 2017 року) проведено з різницею більше ніж в місяць від першого на оплату "редуктора".

30. Судами досліджено також копію "креслення виробу", який свідчить про погодження сторонами індивідуального замовлення.

31. Судами встановлено, що 26 вересня 2017 року відповідач за первісним позовом направив на адресу позивача за зустрічним позовом лист № 0048-2017 у якому повідомив, що продукція готова до відвантаження.

32. Зважаючи на встановлені обставини, а саме погодження сторонами креслення виробу, часткове виконання умов договору з боку обох сторін, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали.

33. Даним спростовуються доводи касаційної скарги, що описані у пунктах 9 - 10 цієї постанови.

34. Щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 - 1213 Цивільного кодексу України, Суд зазначає таке.

35. Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

35.1. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

35.2. Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач за первісним позовом просить стягнути, набуті відповідачем за первісним позовом за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

35.2.1. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

35.2.2. У даному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17.

35.3 Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося, а тому доводи касаційної скарги, що описані у пункті 12 цієї постанови є помилковими, а висновки судів попередніх інстанцій - правильними.

36. До доводів скаржника про те, що матеріали справи не містять Актів здачі-приймання спірного обладнання Суд ставить критично, оскільки такі доводи суперечать заявленому самим же скаржником позову, який неодноразово зазначав про те, що не має бажання виготовлений виріб приймати, а відповідач за первісним позовом відзначав, що притримує товар через невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" своїх зобов'язань з оплати.

36. Відповідно до части 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

38. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

39. В іншому ж подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

40. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

40.1. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

41. Щодо відзиву

41.1. Всі доводи відповідача за первісним позовом, що наведені ним у відзиві, оцінені Судом під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладені у пунктах 14 - 40 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

43. Судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наяда Гранд" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 липня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року у справі № 904/10123/17 залишити без змін.