ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 903/1297/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Ларченко Ірини Миколаївни,

представник позивача - Павликівський В.І., адвокат (довіреність від 11.06.2018 № 10/00-42, свідоцтво від 11.09.2017 № 000058); Грицик А.С. (довіреність від 11.06.2018 б/н),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина",

представник відповідача - Овчиннікова В.В., адвокат (договір від 21.08.2018 б/н, свідоцтво від 27.04.2006 № 2547),

третя особа - мале приватне підприємство "ВК Імпекс",

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Шевченко О.В.

на рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2018 (головуючий Кравчук А.М., судді: Дем'як В.М., Слободян О.Г.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 (головуючий Юрчук М.І., судді: Коломис В.В. і Крейбух О.Г.)

у справі № 903/1297/14

за позовом публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Ларченко Ірини Миколаївни (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (далі - Товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - мале приватне підприємство "ВК Імпекс" (далі - Підприємство),

про стягнення 10 094 668,13 долара США.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Підприємства про стягнення 10 094 668,13 долара США.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.05.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Банку 9 707 831,47 долара США заборгованості за кредитом, 165 822, 65 долара США заборгованості за процентами, а всього 9 873 654,12 долара США. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 131 479,68 долара США припинено. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 89 534,33 долара США відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 змінено, доповнено пункт 2 резолютивної частини зазначеного рішення та викладено його в такій редакції: "Стягнути з Товариства на користь Банку - 9 707 831,47 долара США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 153 086 386,34 грн. та 165 822,65 долара США заборгованості за процентами, що еквівалентно 2 614 918,72 грн., всього на суму 9 873 654,12 долара США, що еквівалентно 155 701 305,06 грн." У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

02.03.2018 Товариство звернулось до господарського суду Волинської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 за нововиявленими обставинами.

Заява мотивована обставинами, встановленими судами під час розгляду справи № 903/1296/14 за позовом Банку до Товариства, за участю третьої особи - Підприємства, про визнання поруки припиненою.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2018, задоволено заяву Товариства про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 у справі № 903/1297/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що: нововиявлена обставина має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовує висновки судового рішення від 10.05.2016 про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL у зв'язку з пропущенням Банком строку на звернення з вимогою до поручителя; обставини, встановлені у справі № 903/1296/14, є саме нововиявленими обставинами, а не новими доказами, оскільки в основу звернення із заявою про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 заявником покладено факти, встановлені в рішенні суду; посилання Товариства на висновок експерта економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, проведеної у справі № 903/1296/14, є лише одним з аргументів, на якому базуються рішення у справі № 903/1296/14, та не заявлялося Товариством як нововиявлена обставина; у даному випадку нововиявленою обставиною є встановлення в рішенні господарського суду Волинської області від 05.12.2017 у справі № 903/1297/14 кінцевого строку виконання зобов'язання Підприємством за кредитним договором 31.12.2013 та пропущення Банком шестимісячного строку на звернення з вимогами до поручителя.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 за нововиявленими обставинами.

Касаційна скарга мотивована тим, що: обставини, на які посилається Товариство як на нововиявлені, були йому відомі під час розгляду справи № 903/1297/14; у справі №903/1297/14 заявлялось клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке судом відхилено; Товариству було відомо про неналежну сплату відсотків у розмірі 87 500,00 доларів США; докази, на які посилається Товариство, були оцінені в процесі розгляду даної справи, справи № 918/1959/14 про стягнення заборгованості з позичальника Підприємства та під час розгляду справи № 910/1406/15-г за позовом Товариства до Банку, третя особа Підприємство, про визнання поруки припиненою, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки зводяться до переоцінки доказів; висновок експерта, приєднаний до матеріалів справи № 903/1296/14, є новим доказом, а не нововиявленою обставиною, і його наявність призводить до переоцінки доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду даної справи; судами не надано належної оцінки висновкам, викладеним у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2016 у справі № 910/1404/15-г.

Товариства подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Підприємства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що з рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 у справі № 903/1297/14 вбачається, що питання застосування до спірних відносин частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) на розгляд суду не виносилося, також не досліджувалося питання настання/ненастання відкладальних обставин відповідно до умов кредитного договору та визначення кінцевого строку виконання зобов'язання за умовами кредитного договору.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 року за нововиявленими обставинами Товариство посилається на те, що рішення у даній справі стосується стягнення з нього як поручителя заборгованості Підприємства за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL. Разом з тим рішенням господарського суду від 05.12.2017 у справі № 903/1296/14 відмовлено у задоволенні позову до іншого поручителя - ТОВ "Вест Ойл Груп" за договором поруки від 29.03.2013 № 1-0099/13/38-Р, укладеним у забезпечення того ж кредитного договору. Підстава для відмови - пропущення шестимісячного строку на звернення до поручителя та встановлення кінцевого строку повернення заборгованості за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL, а саме до 31.12.2013. Факт встановлення кінцевого строку повернення заборгованості Товариство вважає підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Воно посилається на висновок експерта у справі № 903/1296/14, відповідно до якого не підтверджено документально сплату Підприємством вчасно та у повному обсязі процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013, оскільки вказана сума процентів мала бути сплачена за один місяць - з 26.11.2012 по 25.12.2013, тоді як за даними банківської виписки сплата здійснена за більший період - з 30.10.2013 по 31.12.2013; не підтверджується настання відкладальної обставини-1, визначеної відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL внаслідок неналежного виконання позичальником (Підприємством) своїх зобов'язань, а саме: сплати позичальником процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013. На підставі висновків експерта судом встановлено, що кінцевий термін сплати настав 31.12.2013, а Банк звернувся з вимогою до поручителя лише 19.11.2014, тобто з пропущенням встановленого статтею 559 ЦК України шестимісячного строку, який закінчився 30.06.2014. Порука є припиненою з 01.07.2014. Позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначені обставини не були встановлені у даній справі, не були відомі заявнику на момент винесення рішення суду, мають безумовне та вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовують висновки судового рішення про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL у зв'язку з пропущенням Банком строку на звернення з вимогою до поручителя. Враховуючи, що у справі № 903/1296/14 досліджено умови кредитного договору, проведено судово-економічну експертизу, встановлено кінцевий строк виконання зобов'язання Підприємством - 31.12.2013, дана обставина відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Товариству стало відомо про дану обставину лише 08.02.2018, у день оприлюднення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 903/1296/14 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Тобто Товариство не знало і не могло знати про ці обставини під час прийняття господарським судом Волинської області рішення від 10.05.2016, оскільки на той час рішення у справі № 903/1296/14 не існувало.

Таким чином, звернення Товариства із заявою про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 10.05.2016 за нововиявленими обставинами ґрунтується на обставинах, встановлених судами під час розгляду справи № 903/1296/14.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ТОВ "Вест Ойл Груп" як поручителя за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL, суди у межах розгляду справи № 903/1296/14 встановили, що наслідком ненастання відкладальної обставини-1 є зобов'язання позичальника погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку в термін не пізніше 31.12.2013.

З метою визначення кінцевого строку виконання зобов'язання за кредитним договором, встановлення факту настання/ненастання відкладальної обставини-1 судом першої інстанції у справі № 903/1296/14 було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої ставилися, зокрема, такі питання:

1. Чи були порушення позичальником своїх обов'язків щодо належної сплати нарахованих процентів і комісій відповідно до умов кредитного договору № 1-0021/13/30-КL від 29.03.2013 (за умовами підпункту 1.5.2.1.3 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2)?

2. Чи підтверджується документально вчасно та в повному обсязі сплата нарахованих процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013, визначених відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL?

3. Чи підтверджується документально настання відкладальної обставини-1, визначеної відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL?

4. Який графік платежів вступив у силу згідно з умовами кредитного договору від 29.03.2013 № 1-3021/13/30-КL з урахуванням змін внесених додатковим договором від 25.05.2013 № 1 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL та договором про внесення змін від 27.12.2013 № 2 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL та з урахуванням проведених боржником оплат?

5. З якої дати необхідно рахувати прострочення Підприємством виконання умов кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL з урахуванням змін і доповнень до нього?

За результатами здійсненого Волинським відділенням Львівського НДІ судових експертиз дослідження у справі № 903/1296/14 експерт надав висновок від 31.10.2017 № 8120, в якому зазначено: "1. За результатами дослідження поданих документів, в обсязі поданих документів, обов'язки позичальника щодо належної сплати нарахованих процентів та комісій відповідно до умов кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL (за умовами підпункту 1.5.2.1.3 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2) вважаються порушеними. 2. Дослідженням поданих документів, в обсязі поданих документів, не підтверджується документально оплата Підприємством вчасно та у повному обсязі нарахованих процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013 з визначеної відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2 до кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL. 3. За результатами дослідження поданих документів, в обсязі поданих документів, не підтверджується настання відкладальної обставини-1, визначеної відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін від 27.12.2013 № 2 до кредитного договору від 29.03.2017 № 1-0021/13/30-КL. 4. Питання, який графік платежів вступив в силу згідно з умовами кредитного договору носить правовий характер та не відноситься до компетенції експерта з економічного виду досліджень. 5. Кінцевим терміном, з якого необхідно рахувати прострочення Підприємством виконання умов кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL з урахуванням змін і доповнень до нього є 31.12.2013".

Відповідно до висновку експерта та дослідження поданих фінансових документів судами у справі № 903/1296/14 встановлено, що відкладальна обставина-1 не настала, тому графік погашення кредиту-2, що визначає кінцевий строк погашення до 31.12.2014, не вступив у силу. Отже, кінцевий строк погашення залишився таким: до 31.12.2013.

Таким чином, 31.12.2013 є кінцевим строком погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, тобто саме з цього часу відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 903/1296/14, яке набрало законної сили та переглянуто у касаційному порядку Верховним Судом, не може бути поставлене під сумнів.

Враховуючи наведене та встановлені під час розгляду справи № 903/1296/14 обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що основоположним фактом для розгляду даної справи № 903/1297/14 є встановлення судами, що відкладальна обставина-1 не настала, графік погашення кредиту-2, що визначає кінцевий строк погашення до 31.12.2014, не вступив у силу, а, отже, кінцевий строк погашення залишився - до 31.12.2013.

Оскільки кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL (з урахуванням змін і доповнень) передбачено, що виконання його умов забезпечувалося як порукою Товариства (відповідач у даній справі № 903/1297/14), так і порукою ТОВ "Вест Ойл Груп" (відповідач у справі № 903/1296/14), суди дійшли висновку, що встановлена господарськими судами обставина щодо настання кінцевого терміну, з якого необхідно рахувати прострочення Підприємством виконання умов кредитного договору від 29.03.2013 № KL-0021/13/30-KL, слід вважати 31.12.2013, та це має однакові правові наслідки для обох поручителів.

Відповідно до статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При цьому необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Таким чином, обставини, встановлені у рішенні господарського суду Волинської області від 05.12.2017 у справі № 903/1296/14, визнані судами попередніх інстанцій нововиявленими та такими, що підтверджуються наявністю всіх трьох ознак для нововиявлених обставин: існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду даної справи.

Крім того, висновок у справі № 903/1296/14 щодо визначення кінцевим строком виконання зобов'язання за кредитним договором саме 31.12.2013 базується на встановленні порушення Підприємством оплати нарахованих процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013, та відсутності підтвердження настання відкладальної обставини-1, тобто вказана обставина існувала на момент прийняття господарським судом Волинської області рішення від 10.05.2016 у справі № 903/1297/14.

Отже, суди дійшли висновку, що вказані обставини не були відомі заявнику - Товариству, оскільки воно не є стороною кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL та відповідно до його умов не має можливості відслідковувати нараховані суми до сплати Банком та належність їх виконання Підприємством.

При цьому під час розгляду даної справи Товариством подавалось клопотання про призначення експертизи, з якого вбачається, що Товариством ставився під сумнів розрахунок заборгованості, долучений Банком до позову, оскільки з наданого Банком розрахунку неможливо дослідити, з яким призначенням платежу здійснювалася оплата, та належність сплати нарахованих відсотків та комісій відповідно до підпункту 1.5.2.1.3 договору про внесення змін №2. Питання щодо визначення кінцевого строку виконання зобов'язання за кредитним договором на розгляд експертизи не ставилось.

Водночас суд при розгляді позову відмовив у призначенні економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, оскільки правильність розрахунку та розміру кредитної заборгованості визначено рішенням господарського суду Рівненської області від 09.10.2015, яке набрало законної сили.

Однак всі обставини щодо процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період з 26.11.2013 по 25.12.2013, були підтверджені висновком судової експертизи, проведеним у межах справи № 903/1296/14 вже після прийняття рішення у даній справі та набрання ним законної сили.

Виходячи з наведених та встановлених обставин у даній справі, суди дійшли висновку, що заявлена Товариством нововиявлена обставина має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки спростовує висновки судового рішення від 10.05.2016 про стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-KL у зв'язку з простроченням Банком строку на звернення з вимогою до поручителя.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Матеріалами справи встановлено, що 19.11.2014 Банк на адресу Товариства (поручителя) направив вимогу про дострокове виконання порушених зобов'язань за кредитним договором та договором поруки після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Банк також у цей шестимісячний строк не звернувся з позовом до поручителя. Отже, Банк не скористався правом та не пред'явив своєчасно (до 30.06.2014) вимогу (позов) про погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про те, що обставини у даній справі не змінилися під час розгляду позову, існували на день його розгляду, стали відомі лише внаслідок розгляду справи № 903/1296/14, не оцінювалися судом, не є переоцінкою доказів, не є доказом, який не був поданий стороною своєчасно, а тому, враховуючи норми чинного законодавства, наявні матеріали справи, суди визнали вимоги Банку про стягнення з Товариства 10 094 668,13 долара США заборгованості за кредитним договором від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Банком відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України втрачено право вимоги до поручителя.

Тобто нововиявленою обставиною у даній справі є не подія у вигляді рішення, а обставина, яка цим рішенням встановлена.

Посилання в касаційній скарзі на те, що: обставини, на які Товариство вказує як на нововиявлені, були йому відомі під час розгляду справи № 903/1297/14; у справі №903/1297/14 заявлялось клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке судом відхилено; Товариству було відомо про неналежну сплату відсотків у розмірі 87 500,00 доларів США; докази, на які посилається Товариство, були оцінені в процесі розгляду даної справи, справи № 918/1959/14 про стягнення заборгованості з позичальника Підприємства та під час розгляду справи № 910/1406/15-г за позовом Товариства до Банку, третя особа Підприємство, про визнання поруки припиненою, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки зводяться до переоцінки доказів; висновок експерта, приєднаний до матеріалів справи № 903/1296/14, є новим доказом, а не нововиявленою обставиною, і його наявність призводить до переоцінки доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду даної справи; судами не надано належної оцінки висновкам, викладеним у постанові Вищого господарського суду України від 01.06.2016 у справі № 910/1404/15-г, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 вказаного рішення).

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК ФОРУМ" Шевченко О.В. залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 903/1297/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко