Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про визнання недійсним та скасування рішення від 17.10.2017 № 143-р/к у справі № 3/13-73-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2018 у справі № 922/82/18 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з Підприємства на користь Відділення 2643,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:

- апеляційний господарський суд застосував закон, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме, до правовідносин з оренди (найму) торгівельних місць, визначених главою 58 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) суд безпідставно застосував положення глави 63 ЦК України (435-15) про послуги;

- апеляційний господарський суд не врахував у розгляді даної справи висновки Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11;

- суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин приписи статей 41, 49, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- суд помилково не застосував визначення статті 1 та частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідності обґрунтування дійсності господарських операцій лише на підставі первинних документів;

- суд не врахував приписи частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- суд неправильно застосував положення ЦК України (435-15) , які стосуються порядку укладення та виконання договорів, а саме приписи глав 16, 52, 58 та 63 ЦК України (435-15) ;

- порушення судом норм процесуального права полягає в тому, що ним (судом) розглянуто справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання. Крім того, справу розглянуто судом на підставі неналежних, недопустимих та недостовірних доказів, що призвело до безпідставного скасування законного рішення суду першої інстанції.

Відділення у відзиві на касаційну скаргу просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судовий акт попередньої інстанції залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Підприємство, надавши інформацію в неповному обсязі, передбачену вимогою голови Відділення від 01.06.2016 № 02-26/3-1688 у встановлений строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню у встановлені головою Відділення строки;

- за вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 3 554,00 грн.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Відділенням, у зв'язку із розглядом колективних заяв від 15.03.2016 та від 17.03.2016 (вх. від 18.03.2016 № 989/ Й-55 та від 18.03.2016 № 990/ Й-56), дослідженням ринків комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках у Харківській області, на підставі статей 3, 7, 12, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пунктів 1, 3, 8, 9 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 (z0291-01) направлено Вимогу до Підприємства про надання, зокрема: копій договорів оренди (найму) торгівельного місця на території ринку Підприємства (по 5 кожного виду торгівельних місць: місця під палаткою, місця під контейнером, місця вільно займаної площі, кіоски тощо), дійсних протягом 2015 року та поточного періоду 2016 року, з усіма змінами та додатками, включаючи розрахунок орендної плати з усієї площі торговельного місця на місяць (пункт 3 Вимоги); копій документів, якими визначено вартість надання Підприємством комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами у 2015 році та поточному періоді 2016 року (прейскуранти тощо) (пункт 6 Вимоги);

- Вимогу надіслано Відділенням за місцезнаходженням Підприємства: 64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт Кегичівка, вул. Миру, буд. 57, рекомендованим листом № 6102218213293 з поштового відділення м. Харків;

- за інформацією, розміщеною на офіційному сайті ПАТ "УКРПОШТА" рекомендований лист № 6102218213293 вручений уповноваженій особі Підприємства (особисто) 03.06.2016;

- інформацію, передбачену Вимогою, Підприємству необхідно було надати Відділенню в 14 - денний строк з дня її отримання, тобто до 17.06.2016 включно;

- листом від 14.06.2016 (вх. від 16.06.2016 № 1820) Підприємство на Вимогу Відділення надало запитувану інформацію частково;

- так, на пункт 3 Вимоги щодо надання копій договорів оренди (найму) торгівельного місця на території ринку Підприємства, дійсних протягом 2015 року та поточного періоду 2016 року, з усіма змінами та додатками та на пункт 6 Вимоги щодо надання копій документів, якими визначено вартість надання Підприємством комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами у 2015 році та поточному періоді 2016 року, Підприємство інформації не надало;

- проте, зазначена інформація була в наявності у Підприємства, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи № 3/13-73-16, а саме копіями договорів найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку Підприємства, укладених з суб'єктами господарювання;

- таким чином, Відділення встановило, що Підприємство, надавши інформацію, передбачену Вимогою в неповному обсязі у встановлений строк, не дотрималося вимог статей 22, - 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 сталі 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню у встановлені головою територіального відділення строки.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 того ж Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 7 наведеного Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Згідно з пунктами 5 та 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.

Виходячи з положень зазначених норм чинного законодавства, а також встановлених фактичних обставин справи, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Підприємства відповідну інформацію (необхідну для розгляду колективних заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та дослідження ринків комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках у Харківській області, а Підприємство, у свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 зі справи № 5023/598/12, для відступу від якої у Касаційного господарського суду немає підстав).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Підставами ж для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з положеннями ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017):

Згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції, чинній з 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша статті 13 ГПК України);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 74 ГПК України);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню у встановлені головою територіального відділення строки, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , накладено штраф, - дійшов обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовив Підприємству в задоволенні його позовних вимог.

Доводи Підприємства щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, незастосування тих норм матеріального права, які підлягали застосуванню та застосування тих норм матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, спростовується змістом постанови суду апеляційної інстанції, а також здійсненим ним (судом) повним, всебічним та об'єктивним розглядом справи.

Посилання Підприємства на те, що апеляційний господарський суд не врахував у розгляді даної справи висновки Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11 (про повернення торгової площі), Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки предмет, підстави позову та обставини, які входять до предмета доказування у справі № 3-113гс11 та у справі № 922/82/18 є абсолютно різними.

Твердження Підприємства про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у зв'язку з тим, що судом було розглянуто справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що копії ухвали суду апеляційної інстанції від 21.06.2018 про відкриття апеляційного провадження та ухвали суду від 06.07.2018 про призначення справи № 922/82/18 до розгляду, які направлялися на адресу Підприємства: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57, були повернуті до апеляційного господарського суду органом зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з приписами частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Не отримання Підприємством кореспонденції, яка направлялася судом на адресу його місцезнаходження зумовлене суто суб'єктивними причинами (залежало від власної ініціативи самого Підприємства) і не є підставою вважати, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права у повідомленні позивача про день, час та місце розгляду апеляційної скарги Відділення у справі № 922/82/18.

Більше того, саме вказана адреса місцезнаходження зазначена Підприємством і в касаційній скарзі зі справи.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судовий акт попередньої інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.