1.1. У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" (далі - ТОВ "Нагваль-Фіш") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогістика" (далі - ТОВ "Укрлогістика") про стягнення 100 000,00 грн заборгованості на підставі статей 512, 514, 516, 525, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендної плати за договором користування холодильною камерою та надання вантажних послуг від 25.12.2014 № 25/12/14-1 (далі - договір від 25.12.2014), право вимоги сплати якої на суму 1 465 303,45 грн набув позивач згідно з договором про відступлення права вимоги від 26.07.2016.

1.2. У відзиві на позов ТОВ "Укрлогістика" проти позовних вимог заперечило, просило відмовити у їх задоволенні з підстав повного виконання відповідачем зобов'язань перед кредитором-позивачем шляхом перерахування йому грошових коштів у загальній сумі 1 465 303,45 грн на визначені позивачем реквізити.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика") про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки зазначену заяву було подано на етапі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження після відкриття першого судового засідання, що унеможливлює її задоволення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 (суддя Васильченко Т. В.) у позові ТОВ "Нагваль-Фіш" до ТОВ "Укрлогістика" про стягнення 100 000,00 грн заборгованості відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що заборгованість з орендної плати у сумі 1 465 303,45 грн за договором від 25.12.2014 було погашено відповідачем повністю шляхом перерахування зазначених грошових коштів на рахунок позивача ще у 2016 році, тобто до звернення із цим позовом, що, як зазначив суд, свідчить про припинення зобов'язання відповідача виконанням, проведеним належним чином, у розумінні статті 599 Цивільного кодексу України.

2.2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на підставі статті 254 Господарського процесуального кодексу України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 змінити у мотивувальній частині, вважаючи, що ця частина оскаржуваного рішення не відповідає дійсним обставинам справи, та наголошуючи, зокрема, що станом на день ухвалення оскаржуваного рішення існував спір за позовом ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 26.07.2016, який визначено як підставу позову у цій справі, тому спір у справі № 910/2611/18 безпосередньо стосувався прав і обов'язків ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", однак його не було залучено до участі у справі.

2.3. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 (судді: Скрипка І. М., Гончаров С. А., Шаптала Є. Ю.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2018, оскільки суд апеляційної інстанції установив, що оскарженим рішенням господарського суду першої інстанції питання про права і обов'язки скаржника стосовно сторін у справі судом не вирішувалося.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" подало касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018, в якій просить скасувати зазначену ухвалу, а також скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 шляхом зміни його мотивувальної частини без зміни резолютивної частини.

Підставами для скасування оскаржених рішення та ухвали скаржник зазначає порушення господарськими судами норм процесуального права, посилаючись, зокрема на те, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи та порушує права ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", оскільки, на думку скаржника, встановлює правомірність виконання ТОВ "Укрлогістика" обов'язку за договором від 25.12.2014 перед ТОВ "Нагваль-Фіш" на підставі договору про відступлення права вимоги від 26.07.2016, який не міг породжувати будь-яких правових наслідків, крім пов'язаних із його недійсністю, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

3.2. Від ТОВ "Укрлогістика" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, як необґрунтовану, зазначаючи, зокрема, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги дослідив питання, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", однак таких обставин судом апеляційної інстанції установлено не було, а тому апеляційне провадження у цьому випадку закрито правомірно.

3.3. Від ТОВ "Нагваль-Фіш" відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий господарський суд, керуючись статтями 509, 510, 512, 525, 526, 532, 598, 599 Цивільного кодексу України, статтею 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", дійшов висновку про необґрунтованість вимог заявленого позову, виходячи із відсутності у відповідача перед позивачем заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

4.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" - особи, не залученої до участі у справі, дослідив обставини і докази, зібрані у справі, надав оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам скаржника та установив, що оскарженим рішенням місцевого господарського суду питання про права та обов'язки скаржника стосовно сторін у справі не вирішувалося; скаржник не є учасником цієї справи.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме: учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

Не залучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставини суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

5.2. Постановляючи оскаржену у справі ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" не є учасником справи (ухвалою господарського суду від 18.05.2018 відмовлено у залученні цієї особи до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору у зв'язку з поданням заяви на етапі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження після відкриття першого судового засідання; питання щодо поновлення процесуального строку для звернення до суду з таким клопотанням ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" не порушувало; поважних причин пропуску такого строку не наводило). Водночас, дослідивши обставини і докази, надавши оцінку доводам зазначеної особи, викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду від 18.05.2018, суд апеляційної інстанції установив, що питання про права, інтереси та обов'язки ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" у цій справі місцевий господарський суд не вирішував, а товариство не зазначило, яким саме чином оскаржуване рішення за позовом ТОВ "Нагваль-Фіш" до ТОВ "Укрлогістика" про стягнення 100 000,00 грн вирішує питання про його права та обов'язки.

Апеляційний господарський суд також урахував, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення від 18.05.2018 у цій справі суд не мав підстав зазначати в ньому про недійсність договору від 26.07.2016, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 910/19198/16 було залишено в силі рішення першої інстанції від 16.02.2017 про відмову у задоволенні позову ТОВ "Біпродукт" і позову ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" як особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання недійсним цього договору, а постанову Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/19198/16, якою скасовано зазначені судові акти і визнано недійсним договір від 26.07.2016 було ухвалено вже після прийняття місцевим господарським судом рішення у цій справі. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявляючи в апеляційній скарзі вимогу про внесення змін до мотивувальній частині судового рішення від 18.05.2018 ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" не вказало яким саме чином та у який спосіб слід змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення.

Отже, встановивши, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали апеляційного господарського суду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Зважаючи на те, що у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).