здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (судді: Радіонова О. О., Стойка О. В., Чернота Л. Ф.) і рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2018 (суддя Величко Н. В.)

за касаційною скаргою Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приазовський земельно-кадастровий центр"

до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області

про стягнення 686 496,49 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приазовський земельно-кадастровий центр" (далі - ТОВ "Приазовський земельно-кадастровий центр") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (далі - Мелекінська сільрада) про стягнення 473 959,13 грн заборгованості за виконану інженерно-топографічну зйомку земельної ділянки, 69 051,10 грн інфляційних втрат, 14 569,37 грн - 3 % річних і 128 916,89 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 27.10.2016 № 160014 (далі - договір від 27.10.2016) у частині проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

1.2. У запереченнях проти позову Мелекінська сільрада просила відмовити у його задоволенні, послалася, зокрема на те, що спірний договір та акт виконаних робіт були підписані під тиском голови Мангушської районної державної адміністрації (далі - Мангушська РДА); на час підписання договору дата і номер на ньому не були проставлені, що унеможливлює визначення строків виконання робіт; крім того, сільраді було передано чорновий варіант топографічної зйомки, яка відображає картографічні матеріали містобудівної документації Мелекінської сільради 2003 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.03.2018 позов задоволено. Стягнуто з Мелекінської сільради на користь ТОВ "Приазовський земельно-кадастровий центр" заборгованість за виконану інженерно-топографічну зйомку земельної ділянки у сумі 473 959,13 грн, 69 051,10 грн інфляційних втрат, 14 569,37 грн - 3 % річних, 128 916,89 грн пені, 10 297,46 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем вартості виконаних позивачем і прийнятих відповідачем підрядних робіт за спірним договором.

2.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2018 залишено без змін із тих же підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Мелекінська сільрада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2018 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник вважає порушення норм процесуального права, посилаючись на положення статей 13, 42 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги, що 27.10.2016 не могло відбутися підписання спірного договору, оскільки у цей день секретар сільської ради Федоткін М. Ю. не зустрічався із директором позивача Самойленком М. Ю., крім того зазначені особи також не зустрічалися і 04.11.2016, тому не могли підписати й акт виконаних робіт № 1. Скаржник посилається на недоведеність отримання відповідачем і використання матеріалів інженерно-топографічної зйомки, розроблених позивачем.

3.2. 17.09.2018 від ТОВ "Приазовський земельно-кадастровий центр" надійшло заперечення щодо клопотання Мелекінської сільради про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якому позивач просив відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Мелекінської сільради на ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на положення частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заперечення проти відкриття касаційного провадження учасники справи можуть подати лише до відкриття такого провадження. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 Мелекінській сільраді поновлено пропущений строк на подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 з огляду на наявність правових підстав для цього; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Мелекінської сільради на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 і рішення Господарського суду Донецької області від 28.03.2018 у цій справі зі здійсненням розгляду справи у письмовому провадженні.

3.3. Від ТОВ "Приазовський земельно-кадастровий центр" також надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач стверджує, що суди повно і всебічно з'ясували усі обставини справи, правильно застосували положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що у листі від 25.10.2016 № 01-17-1425 Мангушська РДА повідомила Мелекінську сільраду про необхідність розробки детального плану території населеного пункту с. Бурякова Балка у частині проходження нової ділянки дороги Маріуполь-Урзуф.

Рішенням Мелекінської сільради від 26.10.2016 № 7/11-315 "Про розробку детального плану території під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф, км 8+300 - км 12+300" на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі № 241/777/15-а, листа голови Мангушської РДА від 25.10.2016 № 01/17-1425 та рішення Мелекінської сільради від 03.09.2016 № 7/9-253 "Про внесення змін до генерального плану сіл Мелекіне та Бурякова Балка" було вирішено розробити детальний план території орієнтовною площею 220,3 га під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф, км 8+300 - км 12+300; доручено секретареві ради Федоткіну М. Ю. укласти договір на виконання відповідних робіт щодо розробки детального плану території під розміщення садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф, км 8+300 - км 12+300.

Рішенням Мелекінської сільради від 26.10.2016 № 7/11-321 "Про надання згоди на укладення договору на інженерно-топографічну зйомку 230 га з Приазовським земельно-кадастровим центром" на підставі рішення Мелекінської сільради від 26.10.2016 № 7/11-315 "Про розробку детального плану території під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф, км 8+300 - км 12+300", для яких необхідні супровідні роботи, а саме інженерно-топографічна зйомка земельної ділянки, вирішено надати Федоткіну М. Ю., секретареві Мелекінської сільради, згоду на укладення договору на інженерно-топографічну зйомку 230 га із Приазовським земельно-кадастровим центром на суму 487 тис. грн 80 коп.; т.в.о. начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності сільської ради Сидоренко О. В. за наявності повного пакета документів згідно з нормами державного законодавства здійснити перерахування коштів Приазовському земельно-кадастровому центру за інженерно-топографічну зйомку 230 га на суму 487 тис. грн 80 коп.

Рішенням Мелекінської сільради від 26.10.2016 № 7/11-329 "Про внесення змін в рішення сесії Мелекінської с/ради від 25.12.2015 № 7/3-69 "Про затвердження бюджету Мелекінської сільської ради на 2016 рік" внесено такі зміни та доповнення до зазначеного рішення: у пункті 1 рішення замінено цифри 6 818 950,00 грн цифрами 8 018 950,00 грн; цифри 6 458 950,00 грн - цифрами 7 658 950,00 грн; у пункті 3 рішення замінено цифри 8 425 069,00 грн цифрами 10 099 069,00 грн; цифри 653674,00 грн на цифри 2327674,00 грн; у підпункті 4.3 пункту 4 замінено цифри 1 312 445,00 грн цифрами 1 786 445,00 грн; додатки № 1, 3, 7 викладено у новій редакції.

Рішенням Мелекінської сільради від 26.10.2016 № 7/11-331 "Про внесення змін в рішення сесії Мелекінської с/ради від 25.12.2015 № 7/3-69 "Про затвердження бюджету Мелекінської сільської ради на 2016 рік" внесено такі зміни та доповнення до зазначеного рішення: у пункті 3 рішення замінено цифри 10 099 069,00 грн цифрами 10 269 069,00 грн; цифри 7 771 395,00 грн - цифрами 7 941 395,00 грн; у підпункті 4.3 пункту 4 замінено цифри 1 786445,00 грн цифрами 1 956 445,00 грн; додатки № 3, 7 викладено у новій редакції.

Згідно з розпорядженням голови Мелекінської сільради Поповича В. П. від 20.10.2016 № 65 "Про призначення особи з правом першого підпису - секретаря Мелекінської сільради Федоткіна М. Ю." було надано право першого підпису на час відпустки голови Мелекінської сільради Поповича В. П. з 24.10.2016 по 07.11.2016 секретареві Мелекінської сільради Федоткіну М. Ю.; на час відпустки голови Мелекінської сільради Поповича В. П. повноваження голови Мелекінської сільради покладено на секретаря Мелекінської сільради Федоткіна М. Ю.

Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що 27.10.2016 між Мелекінською сільрадою - замовником і ТОВ "Приазовський земельно-кадастровий центр" - виконавцем було укладено договір № 160014, предметом якого є проведення виконавцем супровідних робіт для розроблення детального плану території орієнтовною площею 220,3 га під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф км 8+300-км 12+300 Мелекінської сільради, а саме: інженерно-топографічної зйомки земельної ділянки, та прийняття і оплата їх замовником.

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), і становить 473 959,13 грн без ПДВ (пункт 2.1 спірного договору).

Вартість робіт за цим договором може бути змінена за спільною згодою сторін у таких випадках: зменшення обсягів залежно від реального фінансування видатків; прийняття нових нормативних документів, що впливають на вартість виконуваних послуг (пункт 2.2 зазначеного договору).

У пункті 2.3 договору від 27.10.2016 сторони обумовили, що перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками та оформляється шляхом укладання додаткових угод.

За змістом пунктів 3.1, 3.2, 3.3 цього договору датою початку робіт є дата підписання договору; виконавець проводить роботи протягом 20 календарних днів; датою завершення робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом виконаних робіт.

У пункті 4.1 договору визначено обов'язок замовника прийняти та оплатити роботи у порядку і строки, передбачені цим договором.

Разом із тим замовник має право вимагати від виконавця письмових та усних пояснень у зв'язку з проведенням робіт за договором (пункт 4.2.1 договору); з'ясовувати недоліки, невідповідності у проведених вишукуваннях протягом періоду проведення робіт (пункт 4.2.2 договору).

У свою чергу, виконавець зобов'язався в обумовлені цим договором строки, якісно та у повному обсязі виконати роботи; надати замовникові у повному обсязі належним чином оформлену документацію, а саме: топографічний план у графічному вигляді, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства (пункти 4.3.1, 4.3.2 договору).

Фронт робіт надається виконавцеві замовником у порядку, передбаченому договором і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (пункт 9.1 договору).

За змістом пунктів 10.1, 10.2 спірного договору виконані роботи повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам і договору; контроль за відповідністю робіт установленим вимогам замовник здійснює самостійно та із залученням на договірних засадах інших осіб.

Згідно з пунктом 11.1 договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником на підставі акта виконаних робіт, виставленого виконавцем. Замовник здійснює розрахунок за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця упродовж 5 банківських днів. Однак у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється упродовж 15 банківських днів із дати отримання бюджетного призначення. Роботи вважаються оплаченими з моменту надходження коштів на поточний рахунок виконавця (пункти 12.1 - 12.3 договору).

У пункті 13.1 договору сторони обумовили, що виконавець готує, підписує та скріплює своєю печаткою акт виконаних робіт у двох примірниках і направляє (передає) його замовнику (його уповноваженому представникові).

Замовник, отримавши акт, за відсутності претензій і зауважень щодо виконаних робіт, підписує та скріплює його своєю печаткою і не пізніше дня наступного, з дня отримання акта, направляє (передає) оформлений зі свого боку акт виконавцеві (пункт 13.2 договору).

Пунктом 15.3 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за зміст, достовірність, повноту документів, які він надає виконавцю для проведення робіт, а виконавець згідно з пунктом 15.4 договору несе відповідальність за належну якість проведених робіт.

За недотримання строків оплати робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення Сплата пені чи/або штрафних санкцій не позбавляє відповідну сторону від виконання своїх зобов'язань за даним договором (пункти 15.6, 15.7 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 (пункт 19.1 спірного договору).

Попередні судові інстанції установили та підтверджено матеріалами справи, що від імені замовника спірний договір підписано секретарем Мелекінської сільради Федоткіним М. Ю. та скріплено печаткою; від імені виконавця - директором ТОВ "Приазовський земельно-кадастровий центр" Самойленком М. Ю. та скріплено печаткою товариства; доказів зворотного відповідачем надано не було, як і не доведено укладання цього договору в іншу дату, ніж 27.10.2016.

Також господарськими судами установлено, що за умовами спірного договору позивач виконав супровідні роботи для розроблення детального плану території орієнтовною площею 220,3 га під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф км 8+300-км 12+300 Мелекінської сільради, а саме: інженерно-топографічної зйомки земельної ділянки на загальну суму 473 959,13 грн. Установили суди і те, що ці роботи відповідачем прийнято за актом виконаних робіт від 04.12.2016 №1, який відповідач підписав без зауважень і заперечень та скріпив печаткою; доказів підписання зазначеного акта в іншу дату, ніж у ньому зазначено, як і неякісного та не у повному обсязі виконання позивачем спірних робіт відповідачем надано не було.

Водночас, як зазначили суди, виконання позивачем обумовлених договором робіт підтверджується також наявними у справі матеріалами топографічної зйомки, технічним звітом по топографо-геодезичним роботам, листами Фізичної особи-підприємця Кочетова А. В. від 03.05.2017 № 001/05, від 04.12.2017 № 22, листом Відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01.03.2018 № 79/106-18.

Проте, як установили суди, відповідач за виконані роботи, строк оплати яких настав, не розрахувався; доказів затримки бюджетного фінансування матеріали справи не містять; борг відповідача становить 473 959,13 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією щодо оплати виконаних робіт, утім її було залишено відповідачем без задоволення.

4.3. Оскільки заборгованість за спірним договором відповідачем погашено не було позивач звернувся із позовом у цій справі.

4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

5.2. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд апеляційної інстанції установив, що за своєю правовою природою спірний договір є договором підряду.

За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 Цивільного кодексу України).

Зазначені принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма кореспондує положенням пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 610, 611 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 549 цього Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76, 77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, установили, що позивач за умовами спірного договору виконав роботи з інженерно-топографічної зйомки земельної ділянки на загальну суму 473 959,13 грн; ці роботи відповідач прийняв за актом виконаних робіт від 04.11.2017 № 1, підписаним ним без зауважень і заперечень, однак за виконане не розрахувався та його борг становить 473 959,13 грн. Водночас, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди визнали його арифметично правильним, зазначили, що з відповідача належить стягнути, окрім заявленої суми заборгованості, спірні суми інфляційних втрат, 3 % річних і пені.

Ураховуючи установлений судами факт виконання позивачем договірних зобов'язань за спірним договором, настання строку їх оплати, зважаючи на несплату відповідачем вартості виконаного, колегія суддів погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача несплаченої суми боргу, а також інфляційних втрат, 3% річних і пені, нарахованих у зв'язку із простроченням оплати.

6. Висновки Верховного Суду

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права зводяться до його незгоди із встановленими судами обставинами справи та здійсненою судами оцінкою зібраних у справі доказів, скаржник наголошує на невідповідності висновків судів обставинам справи.

Однак за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, проте подана касаційна скарга не містить посилань на порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права із зазначенням порушених норм права (конкретних їх пунктів і статей). Акцентуючи на незаконності ухвалених у справі судових рішень, скаржник фактично посилається на неналежну оцінку господарськими судами доказів і неправильно встановлені обставини справи, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника на неотримання матеріалів інженерно-топографічної зйомки, а отже і відсутність підстав для оплати, не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки відповідач (якщо він вважав, що ці матеріали йому не були надані позивачем) не відмовився від прийняття робіт і підписання акта, а прийняв їх і підписав акт виконаних робіт без зауважень і заперечень, а обов'язок оплати за умовами спірного договору виникає, зокрема, на підставі підписаного акта виконаних робіт.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для задоволення позову; фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами. Крім того, ці доводи повністю дублюють доводи апеляційної скарги, яким було надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.