Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової інформації (далі - звернення) стосовно визнання господарських операцій контрольованими відповідно до пп. 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та керуючись ст. 52 Кодексу (2755-17) повідомляє таке.

Щодо подолання обставин, які унеможливлюють отримання відомостей для визнання певної операції контрольованою згідно з пп. 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (2755-17) (питання 1 і 2 звернення).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Кодексу (2755-17) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.

Згідно з п. 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Відповідно до пп. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 Кодексу (2755-17) платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Згідно з нормами Господарського кодексу (436-15) України:

одним з принципів підприємницької діяльності є самостійний вибір постачальників (абзац третій частини першої ст. 44);

відносини підприємства з іншими підприємствами здійснюються на основі договорів і вони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частини перша і друга ст. 67);

при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий частини четвертої ст. 179).

Відповідно до частини першої ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, платник для забезпечення належного виконання податкового обов'язку може самостійно обирати постачальників умови договорів з якими за необхідності передбачатимуть обов'язок представляти інформацію, яка дозволятиме проводити оцінку операцій на предмет їх належності до контрольованих відповідно до пп. 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (2755-17) .

Щодо того, "яким чином здійснюється виявлення контролюючим органом фактів проведення платником податків контрольованих операцій, які відповідають вимогам пп. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ" (питання 3 звернення).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий контроль за контрольованими операціями здійснюється з урахуванням норм п. 39.5 ст. 39 Кодексу (2755-17) , а також прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, зокрема Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій та Порядку опитування уповноважених, посадових осіб та/або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 14.08.2015 р. N 706, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 р. за N 1055/27500 (z1055-15) та N 1056/27501 (із змінами), Порядку проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 р. N 344 (z0497-16) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.04.2016 р. за N 497/28627 (z0497-16) (із змінами).

Щодо того, "чи не виникне ситуація, коли Продавці-посередники або податкові органи у ході перевірочної роботи почнуть "перекладати тягар" за трансфертним ціноутворенням на Покупців імпортованих товарів, використовуючи норми пп. 39.2.1.5 ст. 39 ПКУ" (питання 4 звернення).

Зазначене питання по суті є абстрактним припущенням платника та не стосується практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу (2755-17) індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.