27.03.2018 Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал" (далі - ТОВ "Компанія Тітал") про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань в розмірі 713 289,34 грн, з яких пеня за період з 12.12.2017 по 28.12.2017 становить 455 632,25 грн та штрафні санкції за несвоєчасне повернення попередньої оплати в розмірі 257 657,09 грн

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017 допустив прострочення постачання продукції згідно погодженого сторонами строку, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої у строк продукції та штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за неповернення в строк попереднього платежу.

19.04.2018 ТОВ "Компанія Тітал" подано зустрічний позов до Міністерства оборони України про стягнення 1 389 825,22 грн забезпечення виконання договору, сплаченого ним за умовами укладеного з Міністерством оборони України договору про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки сторонами підписано акт взаєморозрахунків за договором про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017, який містить положення про належне виконання умов договору ТОВ "Компанія Тітал", то замовник (Міністерство оборони України) зобов'язаний повернути постачальнику суму сплаченого забезпечення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Компанія Тітал" 1 389 825,22 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд мотивував свої висновки тим, що обов'язок з поставки продукції був виконаний відповідачем за первісним позовом без порушення строків, оскільки мало місце прострочення кредитора.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що оскільки постачальник належним чином виконав зобов'язання за договором про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017, то у замовника відсутні передбачені п. 11.4 вказаного договору підстави утримувати суму сплаченого постачальником розміру забезпечення виконання договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 31.08.2018 Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, у зв'язку з чим невірно встановили дату виконання ТОВ "Компанія Тітал" зобов'язань за договором про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/4 від 31.08.2017.

ТОВ "Компанія Тітал" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Компанія Тітал" (постачальник) укладено договір про закупівлю за державні кошти № 342/4/6/17/41 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовникові великовантажні мототранспортні засоби (34140000-0) (пожежні автоцистерни на повнопривідному шасі 4х4 типу АЦ спеціального призначення), а саме пожежні автоцистерни АЦ-5,5-60 (МАЗ-5434) на базі МАЗ-5434 колісна формула 4х4 (далі - продукція) за номенклатурою у кількості в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти через представництво замовника Міністерства оборони України № 2461 (далі - ПЗ № 2461) та оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2017) ціна договору становить 46 327 507,20 грн, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 9 265 501,44 грн за КПКВ 2101710 (резервний фонд), КЕКВ 2260, код видатків 2260.040.

За умовами п. 5.1 договору строк поставки продукції, передбаченого специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), до 10.12.2017 включно.

Відповідно до п. 5.2 договору постачальник не пізніше ніж за три доби письмово повідомляє (надає повідомлення) замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції. Дозволяється постачання продукції партіями.

Пунктом 5.9 договору погоджено, що датою виконання зобов'язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоодержувачем актів приймання (форма № 4) (додаток № 4).

У п. 5.10 договору сторони дійшли згоди про те, що належним виконанням сторонами цього договору є підписаний акт взаєморозрахунків (поставки продукції), який є невід'ємною частиною договору (додаток № 3).

Відповідно до п. 6.1.2 договору замовник зобов'язаний приймати поставлену продукцію згідно з видатковою накладною та складати акт приймання (форма № 4).

Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції в строки, встановлені цим договором.

У п. 7.2 договору передбачено, що за порушенням строків постачання продукції з вини постачальника сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів з вини постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної ціни.

У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у термін, на який здійснено попередню оплату документів, що підтверджують фактичне постачання продукції (акт приймання-передавання товару (форма № 4) (додаток № 4 до договору), постачальник сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судами встановлено, що Міністерство оборони України направило на адресу ТОВ "Компанія Тітал" лист № 342/4/3/348 від 15.11.2017, у якому вказало, що згідно з зазначеними в специфікаціях технічними вимогами, АЦ обладнуються автомобільними аналоговими радіостанціями AnyTone 5888 UV та AnyTone 3318 UV, з метою покращення характеристик АЦ та сумісністю радіостанцій з засобами зв'язку Міністерства оборони України, в зв'язку з чим, просило обладнати АЦ цифровими радіостанціями, а саме автомобільною Motorola DM 4600 та портативними DP 4400 та запропонувало внести зміни до специфікації шляхом підписання додаткової угоди.

В подальшому Міністерство оборони України направило на адресу ТОВ "Компанія Тітал" лист № 342/4/3/353 від 22.11.2017, у якому вказало, що згідно з технічними вимогами, зазначеними в специфікації (додаток № 1 до договору), АЦ обладнуються автомобільними аналоговими радіостанціями AnyTone 5888 UV та AnyTone 3318 UV, з метою покращення характеристик АЦ та сумісністю радіостанцій з засобами зв'язку Міністерства оборони України, в зв'язку з чим, просило додатково без збільшення вартості договору, обладнати АЦ радіостанціями автомобільними спеціального призначення Motorola DM 4600, які будуть надані в якості давальницької сировини, згідно з Порядком передачі військового майна до підприємства, установ та організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017 № 455 (z1162-17) , та обладнати насосний відсік робочим місцем (тангентою) з можливістю перемикання каналів та регулювання гучності та запропонувало внести зміни до специфікації шляхом підписання додаткової угоди.

У відповідь на лист Міністерства оборони України № 342/4/3/353 від 22.11.2017 ТОВ "Компанія Тітал" у листі вих. № 340 від 24.11.2017 зазначило про те, що готове обладнати АЦ, без збільшення вартості договору, радіостанціями автомобільними спеціального призначення Motorola DM 4600, які будуть надані в якості давальницької сировини, та обладнати насосний відсік робочим місцем (тангентною) з можливістю перемикання каналів та регулювання гучності, у разі надання радіостанцій автомобільних спеціального призначення Motorola DM 4600 не пізніше 05.12.2017 та підписання додаткової угоди до договору щодо продовження строку поставки продукції до 18.12.2017 включно.

06.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди доповнити договір п.п. 1.7 та 5.1, а також виклали додаток № 1 специфікація продукції у новій редакції.

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 06.12.2017) строк поставки продукції, передбаченого специфікацією до 18.12.2017 включно.

Згідно з актом приймання-передачі № 1606 від 11.12.2017 Міністерство оборони України передало, а ТОВ "Компанія Тітал" прийняло радіостанції автомобільні спеціального призначення Motorola DM 4600 у кількості 9 комплектів.

21.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди та погодили внести зміни до специфікації продукції, визначеної у додатку № 1 до договору від 31.08.2017 № 342/4/6/17/41.

22.12.2017 ТОВ "Компанія Тітал" надано повідомлення № 052 про пред'явлення виробів на приймально-здавальні випробування та приймання. Вказане повідомлення отримане позивачем за первісним позовом 22.12.2017, про що свідчить підпис його представника.

Відповідно до акта приймання-передачі № 280 позивачем за первісним позовом 26.12.2017 розпочато приймання продукції за договором від ТОВ "Компанія Тітал" та закінчено - 28.12.2017.

28.12.2017 Міністерством оборони України видано ТОВ "Компанія Тітал" посвідчення № 31 від 28.12.2017 про те, що пред'явлена ним за сповіщенням нижчепойменована продукція, яка виготовлена і укомплектована у повній відповідності з державним контрактом, визначається прийнятою.

28.12.2017 сторонами підписано видаткову накладну № 35 відповідно до якої, ТОВ "Компанія Тітал" передано, а Міністерством оборони України прийнято продукцію на суму 45 563 225,04 грн.

В подальшому Міністерство оборони України звернулось до відповідача за первісним позовом із претензію № 342/4/6/1161 від 29.12.2017 щодо невиконання зобов'язань за договором, у якій вимагало сплатити пеню за порушення терміну виконання зобов'язань у розмірі 831 356,63 грн, яка залишена ТОВ "Компанія Тітал" без задоволення.

Предметом первісного позову є вимоги Міністерства оборони України про стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" пені в сумі 455 632,25 грн, нарахованої на підставі п. 7.2 договору у розмірі 0,1% від вартості непоставленої у строк продукції, за період прострочення з 12.12.2017 по 28.12.2017, та штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за неповернення в строк попереднього платежу.

При цьому під час розгляду справи Міністерство оборони України визнало, що прострочення виконання умов договору з боку ТОВ "Компанія Тітал" мало місце тільки з 24.12.2017 по 28.12.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України, ч. 1 ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, суди встановили, що з урахуванням п. 5.9 договору продукція була поставлена замовнику саме 26.12.2017, водночас Міністерством оборони України було допущено прострочення з передачі ТОВ "Компанія Тітал" радіостанціями автомобільними спеціального призначення, які є невід'ємною частиною продукції, що поставляється та узгоджується з специфікацією продукції, що свідчить про обґрунтовану неможливість з поставки продукції ТОВ "Компанія Тітал" у строки, погоджені сторонами у договорі, а саме до 18.12.2017 включно, у зв'язку з наявним простроченням кредитора - Міністерством оборони України.

З огляду на зазначене, встановивши, з урахуванням положень ст.ст. 612 ЦК України, ст. 220 ГК України, відсутність прострочення ТОВ "Компанія Тітал", суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Компанія Тітал" на користь позивача за первісним позовом пені та на підставі п. 7.2 договору, а також штрафних санкцій за неповернення попередньої оплати.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неналежним чином дослідили зібрані у справі докази, у зв'язку з чим невірно встановили дату виконання ТОВ "Компанія Тітал" зобов'язань за договором зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Водночас згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом зустрічного позову є вимоги ТОВ "Компанія Тітал" до Міністерства оборони України про стягнення суми, якою було забезпечення виконання договору

У п. 11.1 договору передбачено, що постачальник забезпечив виконання свої зобов'язань за договором у розмірі 3% від суми договору платіжним дорученням від 22.08.2017 № 237 на суму 1 389 825,22 грн.

Згідно з п. 11.3 договору забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно якості продукції, кількості та строків і виключно за вартістю продукції за одиницю виміру згідно договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, у випадках, передбачених статтею 37 Закону України "Про публічні закупівлі", а також з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

У п. 11.4 договору сторони дійшли згоди про те, що забезпечення виконання договору про закупівлю не повертається у разі, якщо постачальник не виконав умов договору стосовно якості продукції, кількості або строків згідно договору.

У пунктів 5.10 договору, сторони погодили, що належним виконанням сторонами цього договору є підписаний акт взаєморозрахунків (поставки продукції), який є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, встановивши відсутність порушень строку виконання ТОВ "Компанія Тітал" своїх зобов'язань за договором, та ураховуючи, що 31.12.2017 сторонами складено та підписано акт взаєморозрахунків за договором без зауважень та заперечень, у якому зазначено про відсутність у сторін претензій одна до одної, однак відповідачем за зустрічним позовом у визначений договором строк не було повернуто на користь ТОВ "Компанія Тітал" сплаченої ним суми забезпечив виконання зобов'язань, суди дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.