1. Підприємство у формі ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про визнання недійсним п. 2.2.15 договору № 01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 17.06.2016, укладеного між Виконавчим комітетом Луцької міської ради та позивачем, в частині бездотаційного перевезення пасажирів пільгових категорій; внесення змін до договору № 01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 17.06.2016 та доповнення його підпунктами 2.1.5-2.1.8 в редакції, зазначеній в тексті позовної заяві.

2. Крім того, 24.05.2018 позивач подав до суду першої інстанції заяву про виправлення описки, в якій зазначив, що у позовній заяві ним було помилково зазначено номер пункту договору 2.2.15. замість 2.2.14., оскільки 28.02.2017 було укладено додаткову угоду, згідно з умовами якої нумерація пунктів була змінена у зв'язку із вилученням з договору п.2.2.10.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.05.2018 позов Підприємства у формі ТОВ ВТП "Санрайз" ЛТД задоволено повністю.

4. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 31.05.2018 у справі № 903/32/18 скасовано. Прийнято нове рішення яким в позові відмовлено.

6. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

6.1 17.06.2016 між відповідачем, як організатором та позивачем, як перевізником було укладено договір № 01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно п.п. 1.1., 1.2. якого організатор надає перевізнику право на перевезення пасажирів за маршрутом № 1 "Карбишева - Надрічна (цегельний завод" (за графіком та режимом виконання перевезень пасажирів: 9 автобусів у звичайному режимі руху), № 8 "Карбишева - Центральний ринок" (за графіком та режимом виконання перевезень пасажирів: 6 автобусів у звичайному режимі руху), № 10 "Шота Руставелі - Карбишева (Академія рекреаційних технологій і права)" (за графіком і режимом виконання перевезень пасажирів: 11 автобусів у звичайному режимі руху) і визначає рухомий склад для роботи на даному маршруті, а саме: автобуси, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною договору.

6.2 Згідно п. п. 2.2.14. договору, (враховуючи зміни, внесені додатковою угодою від 28.02.2017) перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Цей перелік вивішує в салоні транспортного засобу.

6.3 07.11.2017 позивачем було надіслано відповідачу пропозицію про внесення змін до договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, в тому числі й до договору №01 від 17.06.2016, з доданими пропозиціями додаткових угод до договорів.

6.4 Зокрема, додатковою угодою № 2 від 07.11.2017 до договору № 01 від 17.06.2016 року позивачем відповідачу було запропоновано: внести зміни до п. 2.1. договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 17.06.2016 № 01, доповнивши його підпунктами 2.1.5-2.1.8 в наступній редакції: "2.1.5. Спільно з перевізником не рідше одного разу на рік або на вимогу перевізника проводить обстеження пасажиропотоків, стану доріг, де проходять маршрути, їх освітлення, наявність на маршруті покажчиків зупинок, павільйонів очікування, облаштування кінцевих зупинок. 2.1.6. Визначає види та обсяги пільгових перевезень, порядок організації пільгового проїзду окремих категорій громадян та здійснення компенсації перевізнику витрат за пільгові перевезення. 2.1.7. Проводить перевізнику компенсацію витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян. Компенсація витрат на відповідний рік здійснюється на підставі договору на здійснення компенсаційних виплат перевізнику за перевезення пільгових категорій громадян за рахунок коштів місцевого бюджету, що є невід'ємною частиною даного договору. 2.1.8. Погоджує тарифи на перевезення, здійснює їх збільшення або зменшення. Збільшення або зменшення рівня тарифу відбувається на підставі звернення перевізника до організатора з наданням розрахунку на його зміну, або в іншому порядку передбаченому чинним законодавством".

6.5 Крім того, позивачем також пропонувалось внести зміни до п. 2.2.15. договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 17.06.2016 № 01 (враховуючи внесені додатковою угодою від 28.02.2017 зміни - п.2.2.14), виклавши його в наступній редакції: "2.2.15. Перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням організатора на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті. Цей перелік вивішує в салоні транспортного засобу. Організатор зобов'язаний впродовж одного місяця з моменту підписання даної додаткової угоди розробити порядок надання компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на міських маршрутах та укласти з перевізником договір на здійснення компенсаційних виплат перевізнику за перевезення пільгових категорій громадян за рахунок коштів місцевого бюджету".

6.6 У відповідь на вищевказані пропозиції позивача, відповідач листом від 20.11.2017 № 11-15/7158 відмовив у внесенні змін до договору, пославшись при цьому на Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) та статті 634 Цивільного кодексу України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 28.09.2018 Підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою вих. № 240 від 27.09.2018 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 903/32/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/32/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.10.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 903/32/18 за касаційною скаргою Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД вих. № 240 від 27.09.2018 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 01.11.2018 об 11 год. 15 хв.

10. В судовому засіданні 01.11.2018 було оголошено перерву до 07.11.2018 о 14 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Підпункт 2.2.14 пункту 2.2. договору № 01 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 17.06.2016 в частині бездотаційного перевезення пасажирів автомобільним транспортом суперечить Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) .

12.2 Форму договору, затверджену рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 не можна вважати типовою формою, оскільки вона була затверджена не Кабінетом Міністрів України чи іншим органом державної влади.

12.3 Положення типового договору, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 не узгоджуються з нормами чинного законодавства, зокрема із приписами статей 29, 31, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт".

13. Представник скаржника в судових засіданнях підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувану постанову без змін.

15. Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Відповідно до статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

20. В силу частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування укладається організатором за результатами проведеного конкурсу та відповідно є єдиною підставою для здійснення перевезень на маршрутах загального користування.

21. Статтею 43 Закону "Про автомобільний транспорт" передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

22. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що відтак, підставою для укладення договору з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є кілька юридичних фактів (юридичний склад), а саме: прийняття за результатами проведеного конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування конкурсним комітетом рішення про визначення переможця та введення такого рішення в дію розпорядчим документом організатора, без якого рішення конкурсного комітету не набирає чинності як юридичний факт.

23. Як встановлено судами рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.04.2016 № 236-1 "Про проведення конкурсів на перевезення пасажирів за автобусними маршрутами загального користування" оголошено конкурс на перевезення пасажирів по маршруту № 1, № 8, № 10 та передбачено умови конкурсу. Зазначене рішення було оприлюднене в газеті Луцький замок № 16 від 28.04.2016.

24. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2016 проведено конкурс та протоколом засідання конкурсного комітету з визначення перевізників м. Луцька було визначено переможцем конкурсу по маршруту № 1, № 8, № 10 ТзОВ ВТП "Санрайз". Рішенням відповідача від 15.06.2016 № 344-1 "Про затвердження результатів конкурсів на перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування у м. Луцьку" було затверджено результати та доручено управлінню транспорту та зв'язку Луцької міської ради підготувати необхідні матеріали для укладення договору на перевезення пасажирів в м. Луцьку з переможцем конкурсу. На підставі даного рішення між відповідачем та позивачем було укладено договір № 01 від 17.06.2016.

25. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, на момент проведення конкурсу та підписання спірного договору, визначений Рішенням Луцької ради від 14.10.2010 № 659-1 зі змінами та доповнення. Даним рішенням затверджено Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку (далі - Порядок), зразок заяви на участь в конкурсі, типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (далі - типовий договір) та ін.

26. Відповідно до пункту 5 Порядку метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є:

- реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту;

- створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом;

- покращення якості пасажирських перевезень;

- створення конкурентного середовища;

- забезпечення оновлення рухомого складу;

- підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів;

- забезпечення виконання соціально значущих перевезень.

27. Згідно пункту 8 Порядку рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 53 цього Порядку.

28. Відповідно до пункту 10 Порядку у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані міські автобуси, відповідають вимогам ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт".

29. Згідно пункту 14 Порядку організатор залучає робочий орган, на який покладаються функції підготовки матеріалів для проведення конкурсу, їх аналізу та оцінки відповідності конкурсних пропозицій перевізника-претендента умовам конкурсу, підготовки паспортів автобусних маршрутів та матеріалів для подальшого встановлення відносин між організатором та автомобільним перевізником - переможцем конкурсу. До проведення перевірки достовірності інформації, поданої перевізниками-претендентами, організатор може залучати територіальні підрозділи Міністерства транспорту та зв'язку. Перевірка достовірності поданої інформації проводиться згідно з умовами та у порядку, що визначені Міністерства транспорту та зв'язку та Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва.

30. Відповідно до пункту 27 Порядку організатор або робочий орган публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку конкурсу оголошення про конкурс, яке повинне містити в тому рахунку таку інформацію:

- умови конкурсу;

- порядок одержання необхідної інформації про об'єкт конкурсу.

31. Згідно пункту 46 Порядку рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні в присутності не менш як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови конкурсного комітету (або за його відсутності голос заступника голови конкурсного комітету).

32. Відповідно до пунктів 49 - 51 Порядку протокол засідання конкурсного комітету повинен містити інформацію про:

- номери та назви об'єктів конкурсу;

- найменування перевізників-претендентів;

- результати голосування членів конкурсного комітету або результати, отримані за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів;

- рішення конкурсного комітету про визначення переможця конкурсу та перевізника-претендента, який за результатами розгляду посів друге місце.

33. Рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу вводяться в дію розпорядженням міського голови протягом не більш як 10 робочих днів з дня проведення конкурсу.

34. Витяги з протоколу засідання конкурсного комітету подаються на підставі письмової заяви перевізника-претендента протягом 30 днів з дня її надходження.

35. Згідно пункту 52 Порядку організатор укладає з переможцем конкурсу договір на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті згідно з умовами конкурсу. У разі письмової відмови перевізника-претендента, який став переможцем конкурсу, від укладення з організатором договору договір укладається з перевізником-претендентом, який посів друге місце. У договорі визначаються умови перевезень на маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об'єкта конкурсу.

36. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивачу, на момент подачі документів на участь у конкурсі, були відомі умови конкурсу, зокрема, і необхідність укладення типового договору, а також умови перевезення пасажирів пільгових категорій.

37. Судом апеляційної інстанції також було вірно встановлено, що зважаючи на те, що відповідачем умову договору про перевезення перевізником додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, коштовно та бездотаційно пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше 7 пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті, було внесено до типового договору, який був затверджений рішенням Луцької міської ради ще 2010 році, то ця умова дійсно була визначена як істотна умова договору і конкурсу зокрема. При цьому, враховуючи, що відбір перевізника проходить на конкурсній основі, Порядок та відповідно Типовий договір відноситься до публічної інформації і є у вільному доступі для ознайомлення.

38. Тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач, подавши заяву на участь у конкурсі та в подальшому підписавши договір фактично засвідчив досягнення згоди з даною істотною умовою конкурсу і зокрема договору, і прийняв її як обов'язкову до виконання.

39. Відповідно до 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

40. При цьому, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

41. Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

42. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Згідно пункту 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

44. В силу пункту 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її творення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

45. З огляду на викладене, в даному випадку у суду відсутні повноваження на внесення змін до умов конкурсу і типового договору, як їх складової, затвердженого рішенням міської ради, оскільки вказане є дискреційними повноваженнями самого органу місцевого самоврядування.

46. Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

47. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення відповідача від 14.10.2010 року № 659-1, у встановленому законом порядку, визнане незаконним не було. Крім того, обов'язок перевізника надавати послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів безкоштовно та бездотаційно визначено в рішенні відповідача від 06.12.2017 № 743-1. Вказане рішення є чинним та в передбаченому законом порядку скасоване не було.

48. Зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції про невідповідність умов типового договору та відповідно умов спірного договору № 14 нормам чинного законодавства є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не дотримано передбаченого законом порядку визнання актів органів місцевого самоврядування такими, що не відповідають нормам закону.

49. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку внесення змін до умов договору № 01 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладеного 17.06.2016, рішенням суду, без внесення змін до форми типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом затвердженої у додатку 3 до Порядку або без визнання типового договору таким, що не відповідає нормам чинного законодавства у встановленому законом порядку є незаконним та знаходиться поза компетенцією господарського суду.

50. Господарський суд Волинської області приймаючи рішення від 31.05.2018 про задоволення позовних вимог, не врахував те, що зміст типового договору, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 є складовою умов конкурсів на перевезення пасажирів за автобусними маршрутами загального користування на маршрутах № 1, № 8, № 10, оголошеного рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.04.2016 № 236-1.

51. Суд першої інстанції, визнавши недійсним пункт 2.2.14. договору №01 від 17.06.2016 та доповнивши цей договір підпунктами 2.1.5 - 2.1.8, в редакції вказаній в позовній заяві, перебрав на себе не надані законом суду повноваження, якими за законом наділений організатор конкурсу - Виконавчий комітет Луцької міської ради і тим самим змінив умови конкурсу після його проведення і визначення переможця конкурсу з урахуванням цих умов, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, частинам 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України, статтям 7, 43 Закону України "Про автомобільний транспорт" N 2344-III від 05.04.2001.

52. Відтак суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції і прийняв у відповідності до норм матеріального і процесуального права нове рішення про відмову в позові.

53. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 12.1 - 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

56. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

57. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

59. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

60. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.