ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 913/98/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Андишула А.М.,

відповідача - Лямзіна Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2018 (Попков Д.О., Радіонова О.О., Зубченко І.В.) та рішення Господарського суду Луганської області від 02.05.2018 (Масловський С.В.) у справі № 913/98/18

за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення 1 929 660,48 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "Енергоринок" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське Енергетичне об'єднання" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 907 863,76 грн, пені в сумі 19 130,94 грн та 3% річних 2 665,78 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на неналежне виконання Відповідачем пункту 6.4 договору №3969/02 від 28.03.2007, відповідно до умов якого Відповідач повинен був сплати вартість придбаної електричної енергії за грудень 2017 року на загальну суму 109 701 613,91 грн, проте Відповідач частково розрахувався за товар, внаслідок чого утворилась заборгованість, на яку Позивачем нараховано 3 % річних та пеню.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.05.2018 позов задоволено частково.

3.1. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 1 907 863,76 грн, 3% річних в сумі 2 665,78 грн та пеню в сумі 19 130,91 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено неналежне виконання Відповідачем обов'язку зі своєчасної та повної оплати отриманої електричної енергії у грудні 2017 року за договором №3969 від 28.03.2007, проте вимога в частині стягнення пені задоволена частково у зв'язку з наявною арифметичною помилкою Позивача при розрахунку (відмовлено у стягненні 0,03грн).

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 02.05.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині стягнення з Відповідача основної заборгованості, а в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та пені, в задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судом апеляційної інстанції не застосовано пункт 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки безпідставно не взято до уваги лист Позивача від 15.05.2018, яким підтверджується відсутність основного боргу Відповідача перед Позивачем.

8. Судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено Відповідачу в продовженні строку на подання відзиву на позовну заяву та не враховано, що Відповідач має трьохденний робочий тиждень, а тому був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву в строк, встановлений судом.

9. Судом апеляційної інстанції всупереч статті 269 ГПК України не прийнято нові докази, які безпідставно не були прийняті місцевим господарським судом.

10. Судами не досліджено та не враховано сертифікат Торгово-промислової палати України, яким підтверджено настання для Відповідача форс-мажору, який передбачений умовами договору №3969/02, що дає підстави для звільнення від стягнення пені та 3% річних.

11. Суди не врахували, що обставини звільнення Відповідача від виконання зобов'язань за договором на період дії форс-мажору та від відповідальності за невиконання відповідних зобов'язань встановлені судовими рішеннями у справах №922/6007/14 та №922/80/15.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Вимоги касаційної скарги зводяться до встановлення обставин справи та переоцінки доказів, що виходить за межі перегляду справи у касаційному порядку та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

14. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати за придбану електроенергію, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 1 907 863,76 грн, отриманої Відповідачем у грудні 2017 року, яка підтверджена матеріалами справи, визнана судами попередніх інстанцій доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

15. Також, суд, здійснивши перерахунок пені, заявленої до стягнення відповідно до пункту 7.3.2 договору з урахуванням вимог статті 549 ЦК України, статті 230, частини 6 статті 232 ГК України, 3% річних та інфляційних втрат згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі, а вимогу про стягнення пені задовольнив частково, оскільки частково, оскільки Позивачем невірно зроблений розрахунок вказаної вимоги (нараховано надлишкові 0,03 грн).

16. Доводи Відповідача, викладені в пункті 7 постанови колегією суддів відхиляються оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, погашення основного боргу Відповідачем здійснено після ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому відсутні підстави для застосування пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. В даному випадку, застосування наведеної норми на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду за документами, сформованими вже після ухвалення рішення, означало б скасування обґрунтованого та законного рішення з підстав, які не були і не могли бути відомі суду під час ухвалення рішення у справі.

17. Посилання скаржника, зазначені в пункті 8 постанови не беруться судом до уваги, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, Відповідач подав відзив на позовну заяву поза межами строку, встановленого для його подання без клопотання про поновлення строку на подання відзиву. В подальшому, Відповідачем подано відповідне клопотання з посиланням на поважність причин пропуску строку - перебування директора з правової роботи Лямзіної Т.В. у довгостроковому відрядженні. Однак, як досліджено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, представництво в суді першої інстанції здійснював представник Відповідача Колупаєва В.А. за довіреністю від 19.02.2018, а тому зазначена особа не була позбавлена можливості надати відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом першої інстанції.

17.1. При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що наведені в касаційній скарзі причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву не були заявлені в суді першої інстанції, а тому, з об'єктивних причин, не могли бути взяті до уваги на оцінені судом.

18. Твердження Відповідача, наведені в пунктах 9, 10, 11 постанови колегією суддів не приймаються, оскільки додаткові документи, на які посилається скаржник, були додані до зазначеного вище відзиву на позовну заяву.

18.1. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сертифікат Торгово-промислової палати України, на який Відповідач посилається як на підставу для звільнення від стягнення пені та 3% річних та який додавався ним до відзиву на позовну заяву, не засвідчений належним чином відповідно до вимог законодавства, а тому, додатково, не міг бути оцінений судами як допустимий доказ в розумінні 77 ГПК України (1798-12) .

19. Крім того, суд звертає увагу, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

20. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Щодо розподілу судових витрат

22. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2018 та рішення Господарського суду Луганської області від 02.05.2018 у справі №913/98/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.