Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Продис" (далі - ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Продис").

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" від 26.05.2010 № 94.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гринівського С.М.

01.11.2013 в газеті "Голос України" № 205 опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі № Б26/16-10 (суддя - Камша Н.М.) визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрсервісцентр" (далі - ТОВ "Юрсервісцентр") до ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" на суму 3 524, 00 грн. (судовий збір) до 1 - ої черги задоволення, на суму 216 000, 00 грн. - до 4 - ої черги задоволення. Зобов'язано ліквідатора включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Державна іпотечна установа звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вказану ухвалу в частині віднесення грошових вимог ТОВ "Юрсервісцентр" в сумі 216 000, 00 грн. - до 4 - ої черги задоволення та ухвалити в цій частині нове рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № Б26/16-10 (головуючий суддя - Чус О.В., суддя - Березкіна Н.М., суддя - Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі № Б26/16-10 (в частині віднесення грошових вимог ТОВ "Юрсервісцентр" в сумі 216 000, 00 грн. - до 4 - ої черги задоволення) залишено без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не містить положень, які б передбачали право ліквідатора делегувати свої повноваження, визначені Законом, іншим особам. Віднесення заявлених вимог до 4-ої черги задоволення сприятиме рівномірному задоволенню вимог всіх кредиторів.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № Б26/16-10, Державна іпотечна установа звернулася з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

У поданій касаційній скарзі, скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № Б26/16-10 в частині віднесення грошових вимог ТОВ "Юрсервісцентр" в сумі 216 000, 00 грн. до 4-ої черги задоволення, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким віднести грошові вимоги ТОВ "Юрсервісцентр" в сумі 216 000, 00 грн. до 6-ої черги задоволення.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 38, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ, який набрав чинності з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б26/16-10 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 05.10.2018 клопотання Державної іпотечної установи про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено Державній іпотечній установі строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № Б26/16-10 господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Державної іпотечної установи відбудеться 06.11.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.10.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 12.10.2018 доручено господарському суду Дніпропетровської області та Дніпропетровському апеляційному господарському суду невідкладно надіслати матеріали справи № Б 26/16-10 за заявою ТОВ "Юрсервісцентр" до ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Продис" про банкрутство на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б26/16-10 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя -Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 05.11.2018 прийнято справу № Б26/16-10 за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 до провадження. Ухвалено розглянути касаційну скаргу Державної іпотечної установи на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № Б26/16-10 у судовому засіданні 06.11.2018.

В судове засідання 06.11.2018 з'явилися представники Державної іпотечної установи, які надали пояснення у справі.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) (далі - ГПК (1798-12) України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Положеннями ст. 45 Закону про банкрутство встановлена черговість задоволення вимог кредиторів, зокрема, передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею.

1) у першу чергу задовольняються:

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

вимоги кредиторів за договорами страхування;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату судового збору;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;

вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, пов'язані з набуттям ним права регресної вимоги щодо зернового складу, - у розмірі всієї виплаченої ним суми відшкодування вартості зерна;

2) у другу чергу задовольняються:

вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються:

вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються:

вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних згідно з цим Законом;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Як вбачається з матеріалів 13.04.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "Юрсервісцентр" про відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, а саме витрат з утримання і збереження майнових активів банкрута, у якій кредитор просив визнати його вимоги на суму 216 000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору - 3 524 грн. з віднесенням їх до 1-ої черги задоволення.

Грошові вимоги обґрунтувались наявністю заборгованості за договором зберігання від 17.09.2014, укладеним між банкрутом в особі ліквідатора та ТОВ "Юрсервісцентр", згідно з яким кредитор виконував роботи по забезпеченню зберігання майна банкрута.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (у тому числі ліквідатор) має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між банкрутом ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" в особі ліквідатора та ТОВ "Юрсервісцентр" було укладено договір зберігання від 17.09.2014, за яким ТОВ "Юрсервісцентр" виконувало роботи по забезпеченню зберігання майна банкрута.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, ТОВ "Юрсервісцентр" зобов'язалось здійснювати роботи по забезпеченню зберігання майна боржника, включеного до ліквідаційної маси ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" та розташованого у м. Павлограді.

Згідно з Описом майна станом на17.09.2014 це такі активи:

1. Об'єкт незавершеного будівництва розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Можайського, будівельний номер 2а у складі блок секції № 2 на рівні 5-го поверху та блок секції № 1 на рівні 11-го поверху з огорожею (до складу об'єкту не входить перший поверх).

2. Об'єкт незавершеного будівництва 1-і поверхи у двох блок-секціях будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Можайського, будівельний номер 2а (перші поверхи є комерційними та відносяться до не житлового фонду).

Майно, що знаходиться в районі зносу згідно рішення виконкому Павлоградської міськради, та включене до ліквідаційної маси Поклажодавця:

1. Промисловий майданчик II: загальною площею 951,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 12б.

2. Житловий квартал - Фундаменти будинків, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1232 кв. м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. радянська,66.

3. Приміщення-двокімнатна квартира №1, загальною площею 41, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Радянська, буд. 74а.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п.1, п.1.2 договору зберігання, сторони домовились, що роботи по забезпеченню зберігання майна здійснюються до завершення процедури банкрутства ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" або реалізації майна у встановленому порядку та передачі його Покупцям; у разі вибуття Майна, включеного до Опису майна, яке передається на зберігання, сторони вносять відповідні зміни до Опису майна шляхом укладання нового Опису, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору розмір річної плати за виконання робіт за цим договором встановили у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн., без ПДВ, які сплачуються боржником за рахунок коштів, отриманих від продажу Майна боржника на підставі рахунку Зберігача та умов укладеного договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження виконання вказаного договору до суду ТОВ "Юрсервісцентр" надано копії описів майна, що є додатками № № 1-4 до договору від 17.09.2014, 19.07.2016, 15.02.2017, 02.06.2017; копії актів прийому - передачу здійснюваних робіт по забезпеченню зберігання майна поклажодавця по договору зберігання від 17.09.2014 № ОУ - 004 від 04.01.2016; № ОУ - 007 від 05.01.2017; №ОУ - 00000413 від 09.01.2018, що підписані ліквідатором та кредитором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 31.12.2017 ТОВ "Юрсервісцентр" виконало роботи за договором від 17.09.2014 на суму 216 000 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі здійснюваних робіт по забезпеченню зберігання майна боржника підписаними сторонами, що є витратами з утримання і збереження майнових активів банкрута.

ТОВ "Юрсервісцентр" звернулося до ліквідатора ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" Чеснової Н.В. з вимогою оплатити 216 000 грн., надавши відповідний рахунок.

Ліквідатор виніс питання відшкодування витрат ТОВ "Юрсервісцентр", пов'язаних з охороною майна банкрута, на засідання комітету кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2018 відбулося засідання комітету кредиторів з зазначеного питання. Членами комітету кредиторів не заперечувався факт здійснення забезпечення зберігання майна ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" кредитором ТОВ "Юрсервісцентр". За результатами засідання вирішено: ТОВ "Юрсервісцентр" звернутися до суду з вимогою про відшкодування витрат кредитору, пов'язану з забезпеченням зберігання майна боржника в м. Павлограді (протокол засідання комітету кредиторів №27 від 25.01.2018).

Ліквідатор визнав вимоги кредитора на суму 216 000, 00 грн., вказавши при цьому, що відповідно до договору зберігання від 17.09.2014, укладеним між банкрутом ТОВ "Науково - виробниче об'єднання "Продис" та ТОВ "Юрсервісцентр", ліквідатор делегував кредитору свої повноваження в частині фізичної охорони об'єктів, розташованих у м. Павлограді, тому вказані вимоги підлягають визнанню з віднесенням до 1-ої черги задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону про банкрутство витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута відшкодовуються ліквідатору в першу чергу.

В той же час вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута у процедурі розпорядження майном чи в процедурі санації (під час проведення процедури банкрутства), задовольняються у четверту чергу.

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог законодавства, суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що Закон про банкрутство не містить положень, які б передбачали право ліквідатора делегувати свої повноваження, визначені Законом, іншим особам та дійшли обґрунтованого висновку про віднесення заявлених вимог до 4-ої черги задоволення вимог кредиторів.

Поряд з цим, доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державної іпотечної установи та залишення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № Б26/16-10 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.