розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-АЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 (суддя Мандриченко О. В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 (головуючий - Станік С. Р., судді: Гончаров С. А., Чорна Л. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-АЛЬЯНС"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітас"

про розірвання договору поруки

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТ-АЛЬЯНС" (далі - ТОВ "СОФТ-АЛЬЯНС", Товариство, поручитель) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", Банк, кредитор) про розірвання з 08.11.2016 договору поруки №4М11303И/П від 08.11.2016 (далі - договір поруки №4М11303И/П), укладеного між сторонами.

2. Позовна заява обґрунтовується істотним порушенням відповідачем умов договору поруки №4М11303И/П, яке полягає у ненаданні Товариству належним чином завірених копій документів на підтвердження обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітас" (далі - ТОВ "Мелітас", боржник) за кредитними договорами від 28.04.2011 №4М11303И, від 09.02.2012 №4М12051И, 05.04.2012 №4М12114И, від 16.04.2013 №4М13241И, від 19.02.2014 №4М14166И, від 20.02.2015 №4М15062И, від 28.04.2016 №4М16023Д (далі - кредитні договори), внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення цього договору поруки, був змушений залучити кредитні кошти, зазнав збитків і втратив зацікавленість у подальшому його виконанні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 16, 509, 512, 525, 546, 553, 556, 611, 612, 627, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 20 188, 193, 220 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ) та статей 73, 74, 77, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору поруки №4М11303И/П оскільки підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди, тоді як позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання зобов'язань з передачі копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. При цьому матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання за кредитними договорами станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "СОФТ-АЛЬЯНС" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 526, 530, 612, 651 ЦК України та статей 73, 74, 86 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) поручителем 09.11.2016 повністю виконано зобов'язання ТОВ "Мелітас" за кредитними договорами шляхом перерахування Банку 1652041054,43 грн., тому відповідач повинен був до 16.11.2016 передати поручителю належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника; 2) невиконання відповідачем зобов'язань щодо надання копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитними договорами, передбачених пунктами 8, 10 договору поруки№4М11303И/П, є істотним порушенням, яке позбавило позивача можливості використати результати цього договору, позаяк, не отримавши необхідні документи і не маючи можливості використовувати правочини забезпечення виконання кредитних зобов'язань підприємствами-боржниками, Товариство втратило можливість подальшого виконання договору поруки та зазнало значних збитків у зв'язку із вимушеним залученням кредитних коштів та сплатою процентів за кредитом з метою реалізації цього договору поруки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подавався.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 08.11.2016 поручитель та Банк уклали договір поруки №4М11303И/П, за умовами пункту 1 якого предметом цього договору є надання позивачем поруки перед відповідачем за виконання третьою особою своїх зобов'язань за кредитними договорами, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до вказаних кредитних договорів.

9. Згідно з пунктами 5, 6 договору поруки №4М11303И/П у випадку невиконання боржником обов'язку пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

10. Докази направлення відповідачем такої вимоги на адресу позивача відсутні, проте з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень від 09.11.2016 №№15, 16, 17, 18, 19 вбачається, що Товариство перерахувало Банку грошові кошти в загальній сумі 1652041054,43 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитним договорам від 28.04.2011 №4М11303И, від 09.02.2012 №4М12051И, 05.04.2012 №4М12114И, від 16.04.2013 №4М13241И, від 19.02.2014 №4М14166И, від 20.02.2015 №4М15062И, від 28.04.2016 №4М16023Д згідно договору поруки №4М11303И/П від 08.11.2016". Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.

11. Згідно з пунктом 8 договору поруки №4М11303И/П до позивача, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед відповідачем за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

12. Пунктом 10 договору поруки №4М11303И/П сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний, у випадку виконання поручителем обов'язків ТОВ "Мелітас" за кредитними договорами, передати позивачу впродовж п'яти робочих днів з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

14. За змістом частин 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

15. Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

16. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 ЦК України).

17. Відповідно до частин 1, 2 статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

18. Правовий аналіз положень статті 556 ЦК дає підстави для висновку, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини 1 статті 512 цього Кодексу, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

19. Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не призводить до переходу до нього прав кредитора за цим договором (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15).

20. Під час вирішення спору місцевий та апеляційний господарські суди правомірно визнали недоведеним факт повного виконання позивачем зобов'язань боржника з повернення кредитів і сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань і строків їх виконання, тобто того, що заборгованість боржника (третьої особи) перед Банком становила саме сплачену поручителем суму та, відповідно, була ним погашена у повному обсязі. Таким чином твердження в позовній заяві про те, що сплачена поручителем сума є всією сумою заборгованості ТОВ "Мелітас" за кредитними договорами, жодним доказом не підтверджується.

21. Отже, позивачем не доведено виконання саме у повному обсязі зобов'язань ТОВ "Мелітас" перед Банком, тому в цьому випадку наслідки, передбачені частиною 2 статті 556 ЦК України, не настали, тобто поручителем не доведено його право вимагати від відповідача передачі документів, які підтверджують зобов'язання боржника за кредитними договорами.

22. Крім того, Товариством не надано доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як того вимагає пункт 5 договору поруки №4М11303И/П, а також не доведено наявності порушення боржником кредитного зобов'язання та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів на користь Банку.

23. При цьому суд апеляційної інстанції пропонував учасникам справи надати відомості щодо дійсного розміру заборгованості боржника за кредитними договорами, проте станом на час розгляду справи апеляційним судом таких доказів подано не було.

24. Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

25. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13).

26. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши оцінку умовам договору поруки №4М11303И/П та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання цього договору з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні частини 2 статті 651 ЦК України). Суди з'ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження того, що саме ненадання відповідачем примірників кредитних договорів є істотним порушенням, внаслідок якого позивач позбавився можливості вимагати від боржника повернення сплачених Банку коштів, тому не доведено і наявності шкоди (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/21148/17, від 07.08.2018 у справі №910/21000/17, від 14.08.2018 у справі №910/23369/17, від 08.08.2018 у справі №910/21214/17, від 28.08.2018 у справі №910/20809/17, від 11.10.2018 у справі №910/21208/17).

27. Ураховуючи наведені положення законодавства і встановлені судами обставини, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для розірвання договору поруки №4М11303И/П із заявлених ним мотивів, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання цього договору.

28. Касаційна інстанція відхиляє передчасне твердження скаржника про повне погашення поручителем 09.11.2016 зобов'язань боржника за кредитними договорами, оскільки поручитель не надав як доказів звернення до Банку із запитом про надання інформації щодо загального розміру заборгованості ТОВ "Мелітас" за кредитними договорами, так і доказів відмови Банку в її наданні.

29. Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що невиконання відповідачем зобов'язань щодо надання копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитними договорами, передбачених пунктами 8, 10 договору поруки №4М11303И/П, є істотним порушенням, яке позбавило позивача можливості використати результати цього договору, позаяк, не отримавши необхідні документи і не маючи можливості використовувати правочини забезпечення виконання кредитних зобов'язань підприємствами-боржниками, Товариство втратило можливість подальшого виконання договору поруки та зазнало значних збитків у зв'язку із вимушеним залученням кредитних коштів та сплатою процентів за кредитом з метою реалізації цього договору поруки, оскільки, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не було доведено істотності порушення Банком умов договору поруки №4М11303И/П, тоді як кредитування Товариства здійснювалося для фінансування його поточної діяльності, а не з метою погашення кредитної заборгованості ТОВ "Мелітас". Крім того, заперечення скаржника з цього приводу зводяться передусім до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи і наявних у ній доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення його прав поручителя, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

31. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

32. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.