1. У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Броварської міської ради Київської області (далі - Броварська міська рада) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ" (далі - ТОВ "СІТІ", Товариство) про стягнення 1209012,09 грн. заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.02.2005 (далі - договір оренди від 16.02.2005), укладеного між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ", з посиланням на статті 14, 36, 38, 54, 57, 285- 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), статті 525, 526, 611, 629, 632, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 12, 96, 141, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) та статті 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

2. Позовна заява обґрунтовується систематичним невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати в повному обсязі за договором оренди від 16.02.2005.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2015 (суддя Бацуца В. М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог з огляду на неприведення сторонами розміру орендної плати, визначеної в договорі оренди від 16.02.2005, у відповідність з положеннями ПК України (2755-17) шляхом внесення відповідних змін до цього договору згідно з новою нормативною грошовою оцінкою орендованої земельної ділянки.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (головуючий - Тарасенко К. В., судді: Куксов В. В., Тищенко О. В.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Розірвано укладений між Броварською міською радою та ТОВ "СІТІ" договір оренди земельної ділянки від 16.02.2005 площею 17,4655га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу по вул. Кутузова в районі радіопередавального центру м. Бровари, який зареєстровано у Київській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру 16.02.2005 за № 040533800007 та присуджено до стягнення з ТОВ "СІТІ" на користь Броварської міської ради 1209012,09 грн. заборгованості з орендної плати за період 2012-2014рр.

6. Постанова обґрунтовується положеннями статей 14, 36, 38, 54, 57, 285- 288 ПК України, статей 525, 526, 611, 629, 632, 651 ЦК України, статей 12, 96, 141, 206 ЗК України, статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статей 33, 34, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) в редакції, чинній до 15.12.2017, виходячи з яких апеляційний суд дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача шляхом сплати орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діяла станом на момент укладення договору оренди від 16.02.2005, оскільки незважаючи на невнесення змін до цього договору, у ТОВ "СІТІ" виник обов'язок по сплаті нового розміру орендної плати в силу приписів закону. При цьому неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 16.02.2005 в частині внесення орендних платежів є підставою для його дострокового розірвання.

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М.) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі №911/3061/15.

8. Зазначена ухвала мотивована статтями 287, 293 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, з урахуванням яких Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 може бути оскаржена ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції за її апеляційною скаргою, а касаційне оскарження вказаного судового рішення буде можливе за умови його перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_8

9. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення господарського суду Київської області від 28.10.2015 у справі №911/3061/15.

10. Ухвала мотивована статтею 92 ЦК України та статтями 4, 44, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, посилаючись на які апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вирішення місцевим господарськими судом при прийнятті рішення питання про права та обов'язки ОСОБА_8, яка є лише учасником ТОВ "СІТІ" з часткою у статутному капіталі в розмірі 85%, протене має процесуального статусу у цій справі та не є стороною договору оренди від 16.02.2005, а даний спір не є корпоративним і не стосується майна ТОВ "СІТІ".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018, ОСОБА_8 звернулася з касаційною скаргою, у якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 84, 116 ЦК України та порушення статей 236, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції вирішено питання про майнові інтереси ОСОБА_8 як учасника ТОВ "СІТІ" та особи, яка на підставі договорів безпроцентної фінансової допомоги від 21.06.2012 №21/06/4 і від 25.08.2016 №25/08/16 фактично одноосібно фінансувала виконання Товариством зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди від 16.02.2005, оскільки ОСОБА_8 має законні та виправдані сподівання не тільки на збереження вартості та привабливості інвестиційного активу, яка передусім обумовлена майновими правами оренди спірної земельної ділянки, а й на отримання в майбутньому доходу від її використання відповідачем; 2) розірвавши договір оренди від 16.02.2005, апеляційний суд вирішив питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_8, позбавивши її інвестиційного активу шляхом його повного знецінення, так як вартість цього активу базувалася виключно на праві користування ТОВ "СІТІ" земельною ділянкою; 3) в порушення норм чинного процесуального закону судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 не було з'ясовано, чи вирішив суд першої інстанції питання про інтереси ОСОБА_8, які наразі є самостійним об'єктом судового захисту, тобто, закриваючи апеляційне провадження, суд фактично керувався змістом статті 91 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Броварська міська рада у поданому клопотанні просить закрити касаційне провадження у справі з мотивів недоведеності порушення рішенням від 28.10.2015 прав та обов'язків ОСОБА_8

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

14. З 25.11.2008 ОСОБА_8 є власником частки у статутному капіталі ТОВ "СІТІ" у розмірі 85%, отримавши її в дар від свого батька ОСОБА_9, який у 2007 році став власником 100% частки у статутному капіталі ТОВ "СІТІ". Отже, ОСОБА_8 здійснює вирішальний вплив на діяльність Товариства та несе ризики щодо його господарської діяльності.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

16. Відповідно до статті 84 ЦК України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

17. Пунктом 2 частини 1 статті 116 ЦК України передбачено право учасника господарського товариства брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

18. Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

19. Таким чином, на відміну від статті 91 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, яка передбачала можливість подання апеляційної скарги особою, яка не була залучена до участі у справі, але стосовно прав та обов'язків якої прийнято судове рішення, норма частини 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, надає право на апеляційне оскарження також тим особам, чиї законні інтереси зачіпаються оскаржуваним судовим рішенням. Тобто чинний ГПК України (1798-12) суттєво розширив коло суб'єктів апеляційного оскарження.

20. Наведене випливає з положень частини 2 статті 4 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, згідно якої юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

21. При цьому ОСОБА_8 у апеляційній та касаційній скаргах в обґрунтування своїх заперечень правомірно послалася на пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

22. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

23. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. При цьому у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.

24. Апеляційний суд спочатку правильно зазначив, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

25. Проте, в подальшому всупереч приписів статей 234, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не відхилив доводи скаржника про те, що оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції вирішено питання про майнові інтереси ОСОБА_8 як учасника ТОВ "СІТІ" та особи, яка на підставі договорів безпроцентної фінансової допомоги від 21.06.2012 №21/06/4, від 25.08.2016 №25/08/16 фактично одноосібно фінансувала виконання Товариством зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди від 16.02.2005, оскільки ОСОБА_8 має законні та виправдані сподівання (очікування) не тільки на збереження вартості та привабливості інвестиційного активу, яка передусім обумовлена майновими правами оренди спірної земельної ділянки, а й на отримання в майбутньому доходу від її використання відповідачем.

26. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки твердженням апелянта про те, що розірвавши договір оренди від 16.02.2005, апеляційний суд вирішив питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_8, позбавивши її інвестиційного активу шляхом його повного знецінення, так як вартість цього активу базувалася виключно на праві користування ТОВ "СІТІ" земельною ділянкою.

27. Отже, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що в порушення вимог статей 234, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 обмежився висновком про недоведеність вирішення саме місцевим господарським питання про права та обов'язки ОСОБА_8, безпідставно ухилившись таким чином від встановлення тих істотних обставин, чи вирішувалося судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні зазначених судових актів питання про інтереси скаржника, які наразі є самостійним об'єктом судового захисту, зокрема про майновий інтерес на отримання прибутку від діяльності Товариства, безпосередньо пов'язаної з використанням земельної ділянки, договір оренди якої було розірвано оскаржуваною постановою.

28. Колегія суддів вважає неправильним висновок апеляційного суду про те, що даний спір не стосується майна ТОВ "СІТІ", оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 присуджено до стягнення з ТОВ "СІТІ" на користь Броварської міської ради грошові кошти в сумі 1209012,09 грн. (заборгованість з орендної плати), які в розумінні статті 190 ЦК України є майном.

29. Верховний Суд також зауважує на помилковості висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності у скаржника процесуального статусу в цій справі, оскільки такий висновок суперечить приписам частини 3 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, відповідно до якої після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

30. За наведених обставин касаційна інстанція вважає передчасним висновок про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, який зроблено апеляційним судом без достовірного з'ясування обставин щодо ймовірного вирішення судами попередніх інстанцій питання про майнові інтереси скаржника як учасника Товариства.

31. Отже, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 234, 254, 264 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, та підлягає скасуванню.

32. Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що в порушення норм процесуального закону судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 не було з'ясовано, чи вирішив суд першої інстанції питання про інтереси ОСОБА_8, які наразі є самостійним об'єктом судового захисту, тобто, закриваючи апеляційне провадження, суд фактично керувався змістом статті 91 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

33. Разом з тим в силу меж перегляду справи в касаційній інстанцій, передбачених статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження ОСОБА_8 про те, що рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції вирішено питання про майнові інтереси ОСОБА_8 як учасника ТОВ "СІТІ" та особи, яка на підставі договорів безпроцентної фінансової допомоги від 21.06.2012 №21/06/4 і від 25.08.2016 №25/08/16 фактично одноосібно фінансувала виконання Товариством зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди від 16.02.2005, позаяк ОСОБА_8 має законні та виправдані очікування на збереження вартості та привабливості інвестиційного активу, яка передусім обумовлена майновими правами оренди спірної земельної ділянки, та на отримання в майбутньому доходу від її використання відповідачем; 2) розірвавши договір оренди від 16.02.2005, апеляційний суд вирішив питання про права, інтереси та обов'язки ОСОБА_8, позбавивши її інвестиційного активу шляхом його повного знецінення, так як вартість цього активу базувалася виключно на праві користування ТОВ "СІТІ" земельною ділянкою, оскільки повноваженнями надати вичерпну правову оцінку зазначеним доводам позивача наділено виключно суд апеляційної інстанції в ході продовження апеляційного розгляду справи.

34. З мотивів, викладених у пунктах 25-29 цієї постанови, касаційна інстанція відхиляє викладені у клопотанні позивача про закриття касаційного провадження у справі передчасні доводи про недоведеність вирішення судом першої інстанції питання про права та обов'язки ОСОБА_8

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. За змістом частин 3 та 4 статті 304 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

37. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

38. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, а оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.

39. З огляду на викладене касаційна інстанція вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування ухвали від 18.07.2018 та передачі справи до Київського апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016.