ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18702/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.)

від 20.03.2018

у справі №910/18702/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Н"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Груп",

Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Опанасик В.В.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Н" (далі - ТОВ "Старт-Н") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Груп" (далі - ТОВ "Магнат Груп"), Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про визнання права вимагати від ТОВ "Магнат Груп" сплати суми боргу за кредитним договором від 15.12.2014 №4М14377И в розмірі 44 556 415, 94 грн, за яким було сплачено ТОВ "Старт-Н" за ТОВ "Магнат Груп" за договором поруки №4М14377И/П від 26.10.2016, та визнання відсутнім у ПАТ КБ "Приватбанк" права вимагати від ТОВ "Магнат Груп" сплати суми боргу за кредитним договором від 15.12.2014 №4М14377И в розмірі 44 556 415, 94 грн, за яким було сплачено ТОВ "Старт-Н" за ТОВ "Магнат Груп" за договором поруки №4М14377И/П від 26.10.2016.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як поручитель виконав обов'язок боржника (ТОВ "Магнат Груп") перед кредитором (ПАТ КБ "Приватбанк") за кредитним договором, а саме погасив борг за кредитним договором від 15.12.2014 №4М14377И на загальну суму 44 556 415, 94 грн. Однак, за твердженням позивача, відповідачі не визнають факт погашення позивачем заборгованості ТОВ "Магнат Груп" за вказаними кредитними договорами і набуття ним відповідного права вимоги до ТОВ "Магнат Груп".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у позові відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- 26.10.2016 між ТОВ "Старт-Н" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк (кредитор) був укладений договір поруки № 4М14377И/П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Магнат Груп" (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором від 15.12.2014 №4М14377И;

- відповідно до пункту 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів;

- згідно з пунктом 4 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору;

- пунктом 8 договору передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання;

- ТОВ "Старт-Н" як поручитель виконало обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме сплатило заборгованість на загальну суму 44 556 415, 94 грн, що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №2279 від 28.10.2016.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язані після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, а саме частини 2 статті 556 Цивільного кодексу України, та будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Доказів того, що відповідачами не визнаються або оспорюються обставини щодо сплати позивачем на користь ПАТ КБ "Приватбанк" коштів в загальній сумі 44 556 415, 94 грн за кредитним договором від 15.12.2014 №4М14377И позивачем суду не надано. Право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з мотивувальною частиною оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, ПАТ КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить виключити з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 такі положення: "Позивач, як поручитель виконав обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме: сплатив заборгованість в розмірі 44 556 415, 94 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2279 від 28.10.2016".

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено юридичні факти, які не мають правового зв'язку з предметом спору, та які не досліджувались/не встановлювались ними на підставі належних, допустимих та достатніх доказів у спосіб передбачений чинним процесуальним законодавством, належним є висновок про вихід судами за межі позовних вимог при розгляді спору.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

4.2. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

4.3. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.4. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

4.5. Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.6. Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

4.7. Згідно із частиною другою статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

4.8. Відповідно до пункту 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором, у частині виконаного зобов'язання.

4.9. Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

4.10. З огляду на викладене, вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

4.11. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

5.3. З огляду на викладене, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, колегія суддів вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши цей спір по суті, допустили порушення норм процесуального права.

5.4. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

5.5. Згідно з частиною 1 статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

5.6. Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували норми матеріального та порушили норми процесуального права під час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

6. Судові витрати

6.1 Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

6.2. Відповідно до пункту 5 частини1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, за умови наявності клопотання особи, яка його сплатила. Оскільки таке клопотання відсутнє, у суду касаційної інстанції немає правових підстав для повернення судового збору.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року у справі № 910/18702/17 скасувати.

3. Провадження у справі № 910/18702/12 закрити.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська