1.1. У серпні 2017 року одночасно з поданням зустрічного позову ПП "Шато" подано до Господарського суду Херсонської області заяву про застосування заходів до забезпечення позову, в якій, з урахуванням поданих 14.08.2017 уточнень до заяви про забезпечення позову, ПП "Шато" просило, з метою забезпечення позову в межах заявленої до стягнення суми збитків - 6 492487,76 грн, накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на належних ТОВ "Грін Тім" рахунках у банківських та інших кредитно-фінансових установах.

1.2. Заява про вжиття заходів до забезпечення позову за зустрічним позовом обґрунтована тим, що внаслідок неналежного зберігання ТОВ "Грін Тім" продукції, сума завданих ПП "Шато" збитків, пов'язаних з псуванням сільськогосподарської продукції, є значною і складає 6 492 487,76 грн, тоді як ТОВ "Грін Тім" вказана вимога не визнається. У зв'язку з викладеним, позивач за зустрічним позовом вважає, що невжиття таких заходів як накладення арешту на грошові кошти в межах суми, яка заявлена у позові, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у випадку задоволення зустрічного позову.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 заяву ПП "Шато" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт в межах заявленої за зустрічним позовом суми - 6 492 487,76 грн на грошові кошти, які обліковуються на належних ТОВ "Грін Тім", м. Каховка, код ЄДРПОУ 37249019, рахунках в установах банків або інших кредитно-фінансових установах.

2.2. 05 вересня 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 залишено без змін.

2.3. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили, зокрема, з такого.

2.3.1. Обраний позивачем за зустрічним позовом захід до забезпечення позову є адекватним і безпосередньо пов'язаний з предметом позову. Первісний позов забезпечено шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Шато" в межах заявленої до стягнення суми за первісним позовом, тому вжиття заходів до забезпечення позову за зустрічним позовом забезпечить збалансованість інтересів сторін.

2.3.2. Щодо доводів ТОВ "Грін Тім" про те, що обрані судом заходи до забезпечення зустрічного позову призведуть до повного припинення господарської діяльності позивача, неможливості виплати заробітної плати, закупки сировини, виконання договірних зобов'язань, та призведуть до великих збитків позивача, господарським судом апеляційної інстанції зазначено про те, що основним видом діяльності ТОВ "Грін Тім" є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; допоміжна діяльність у рослинництві. Розмір статутного капіталу ТОВ "Грін Тім" складає 100 000 грн.

На думку судів, основна діяльність відповідача є сезонною, тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову.

При цьому господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що застосований Господарським судом Херсонської області захід забезпечення позову не порушує прав учасників юридичної особи брати участь в управлінні юридичною особою, не блокує господарську діяльність юридичної особи та не порушує прав осіб, що не є учасниками судового процесу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 07 вересня 2018 року ТОВ "Грін Тім" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017.

3.1.1. На думку скаржника, ухвала Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 та постанова Одеського апеляційного господарського від 05.09.2018 винесена з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 236, 237, 238 ГПК України.

Скаржник зауважив на тому, що на сьогодні є чинними дві ухвали суду про забезпечення позову у справі на загальну суму 13 579 306,25 грн, що вдвічі перевищує розмір заявлених зустрічних позовних вимог та істотно порушує майнові права ТОВ "Грін Тім", оскільки перешкоджає користуванню таким майном та веденню господарської діяльності.

3.2. 25 вересня 2018 року (в межах строку на касаційне оскарження) ТОВ "Грін Тім" подало доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник зауважив на тому, що в межах однієї справи під час її розгляду судом першої інстанції винесено дві ухвали про забезпечення зустрічного позову: від 14.08.2017 та від 22.08.2018. Внаслідок вжиття заходів забезпечення позову накладено арешти на грошові кошти заявника в розмірах 6 492 487,00 грн та 7 086 818,49 грн відповідно, що призводить до блокування господарської діяльності товариства, неможливості здійснення виплат заробітної плати працівникам товариства, виконання ним поточних платежів перед контрагентами та виконання зобов'язань перед фіскальними органами.

3.2.1. Крім того, у доповненні до касаційної скарги скаржником викладено клопотання про розгляд касаційної скарги ТОВ "Грін Тім" з повідомленням (викликом) учасників справи, яке відхилено Верховним Судом з огляду на ст. 301 ГПК України.

3.3. 02 жовтня 2018 року ПП "Шато" подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На думку ПП "Шато", застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арештів на грошові кошти є фактичною гарантією при ухваленні рішення щодо стягнення збитків на користь ПП "Шато" та в подальшому виконання рішення суду, що є завданням господарського судочинства.

3.4. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.10.2018 та від 05.11.2018, які містяться у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом цього судового розгляду є заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення коштів на грошові кошти.

4.2.2. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи господарським судом першої інстанції, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами (частина 10 статті 67 Господарського процесуального кодексу України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи господарським судом першої інстанції), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4.2.3. Відповідно до статті 136 ГПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

4.2.4. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно із статтею 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

4.2.5. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4.2.6. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У позовному провадженні під час накладання арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати арештовані кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

4.2.7. Верховний Суд вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 14.08.2017 про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у ній, відповідають наведеним вимогам.

Враховуючи, що предметом зустрічного позову є визнання укладеного між сторонами договору оренди тари №260816 від 26.08.2016 удаваним та стягнення збитків, пов'язаних з псуванням сільськогосподарської продукції, сума яких складає 6 492 487,76 грн, застосування заходу до забезпечення позову, обраного господарським судом, безпосередньо пов'язано з предметом позову. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення зустрічних позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявне у відповідача майно для задоволення вимог кредитора.

4.2.8. Як вбачається з матеріалів справи господарські суді забезпечили збалансованість інтересів сторін, оскільки первісний позов також забезпечено шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника (позивач за зустрічним позовом) в межах заявленої до стягнення суми, а також врахували, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність ТОВ "Грін Тім".

4.2.9. Аргументам касаційної скарги про те, що обрані судом заходи до забезпечення зустрічного позову ведуть до повного припинення господарської діяльності позивача, неможливості виплати заробітної плати, закупки сировини, виконання договірних зобов'язань, та призведуть до великих збитків позивача, було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

4.2.10. Крім того, Верховний Суд у цьому зв'язку також вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 №95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною першою ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини п'ятої ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з частиною першою ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною шостою ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, державою гарантовано та законодавчо закріплено право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 48 Законом України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" (1868-15) , на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.

4.2.11. Щодо доводів ТОВ "Грін Тім" про те, що на сьогодні є чинними дві ухвали суду про забезпечення позову у справі на загальну суму 13 579 306,25 грн, що вдвічі перевищує розмір заявлених зустрічних позовних вимог та істотно порушує майнові права ТОВ "Грін Тім", оскільки перешкоджає користуванню таким майном та утруднює ведення господарської діяльності, то у цьому зв'язку Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

В даному випадку предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду від 14.08.2017, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2018, а не ухвала Господарського суду Одеської області від 22.08.2018.

Під час прийняття зазначеної ухвали не існувало ухвали від 22.08.2018, яка винесена майже через рік після ухвали від 14.08.2017.

У зв'язку з викладеним не може бути підставою для скасування ухвали від 14.08.2017 наявність ухвали від 22.08.2018, якої не існувало на час прийняття ухвали, яка є предметом оскарження.

4.2.12. Відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, тоді як рішення господарських судів попередніх інстанцій про задоволення заяви ПП "Шато" про забезпечення позову зроблені на підставі правильного застосування норм процесуального права, зокрема ст.ст. 66, 67 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали судом першої інстанції).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом накладення арешту обґрунтованим. Скаржником не доведено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

5.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.