ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 910/3435/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Мальченко А.О.
від 02.07.2018
за позовом Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до 1) Установи "28 Управління начальника робіт", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Кабінету Міністрів України,
про визнання правочину недійсним
за участю представників:
позивача - Тушницький О.О.
відповідача 1 - не з'явилися
відповідача 2 - Парицька Н.О.
третьої особи - не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заступник Генерального прокурора України - головний військовий прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання недійсним договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016, укладеного між Установою "28 Управління начальника робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір є недійсним, оскільки укладений з порушенням Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 (296-2012-п)
, а саме без погодження з центральним органом виконавчої влади, та з порушенням Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №715 (715-2011-п)
, щодо відсутності проведення конкурсу на будівництво житла.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/3435/17 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільській, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016, укладений між Установою "28 Управління начальника робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 прийнято відмову Установи "28 Управління начальника робіт" від апеляційної скарги на рішення від 13.07.2017. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" задоволено, рішення від 13.07.2017 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Заступника генерального прокурора України - головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Розподілено судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 скасовано, а справу №910/3435/17 направлено для нового розгляду.
За результатом нового розгляду Господарським судом міста Києва 24.04.2018 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016, з моменту його укладення між Установою "28 Управління начальника робіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортабуд".
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/3435/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
До початку розгляду вказаної апеляційної скарги по суті апелянтом було подано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №826/9503/18.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 зупинено провадження у справі № 910/3435/17 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 826/9503/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" до державного реєстратора - приватного нотаріуса Потапова Михайла Юрійовича, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортабуд", Київська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, Установа "28 Управління начальника робіт", Кабінет Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано учасників судового процесу повідомити суд про результати розгляду справи №826/9503/18 та набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі №910/3435/17 повністю. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №910/3435/17.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на те, що в позовній заяві по адміністративній справі № 826/9503/18 оспорюється саме реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Установою "28 Управління начальника робіт" прав на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:63:389:0056 площею 12,2446 га за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, земельна ділянка 18. Отже, за результатами вирішення адміністративної справи № 826/9503/18 судом не буде прийнято рішення, яке б визначало правомірність реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:389:0056 саме, як земель оборони державної форми власності, а лише правомірність її реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за Установою "28 Управління начальника робіт". Отже, вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративної справи за № 826/9503/18 не впливає на рішення Київського апеляційного господарського суду по справі № 910/3435/17 в частині визнання договору про будівництво житлового комплексу по вул. Бориспільська, 18 у Дарницькому районі міста Києва від 05.01.2016 недійсним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" у відзиві на касаційну скаргу просить ухвалу про зупинення апеляційного провадження залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про об'єктивну неможливість здійснення апеляційного провадження до вирішення спору у справі № 826/9503/18.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції.
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Положеннями пункту 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції, зупиняючи апеляційне провадження у справі № 910/3435/17, урахував предмет позовних вимог у справі № 826/9503/18 і дійшов висновку, що факти, які буде встановлено під час розгляду справи №826/9503/18, можуть вплинути на вирішення цього спору.
Однак, всупереч зазначеним правовим нормам суд апеляційної інстанції в ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 910/3435/17, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.
В якості підстав позову у цій справі (№ 910/3435/17) позивачем зазначено те, що спірний договір про будівництво житлового комплексу від 05.01.2016 був укладений відповідачем-1 без погодження з Міністерством оборони України, як центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить відповідач-1, та з порушенням Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 715 від 06.07.2011 (715-2011-п)
, а саме: за відсутності рішення конкурсної комісії з організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей про здійснення будівництва житла на земельній ділянці, визначеній спірним договором. Крім того позивачем зазначено, що земельна ділянка, визначена для будівництва за спірним договором, не входить до погодженого Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців.
Отже, з огляду на наведені позивачем підстави позову обставини щодо категорії земельної ділянки, права власності на цю земельну ділянку, внесення її Кабінетом Міністрів України до переліку земельних ділянок, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців, входять до предмету дослідження у цій справі. Однак суд апеляційної інстанції не обґрунтував в чому полягає неможливість встановлення цих обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, чому інші докази разом з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть свідчити про віднесення земельної ділянки, визначеної в спірному договорі для будівництва, до земель оборони.
Крім того, обставини, які можуть бути встановлені Окружним адміністративним судом під час розгляду справи № 826/9503/18 щодо наявності підстав для проведення Установою державної реєстрації прав власності на земельну ділянку та обставини щодо належності земельної ділянки до комунальної власності не матиме вирішального значення для розгляду цієї господарської справи № 910/3435/17 з огляду на те, що зазначені обставини не були визначені в якості підстав позову.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу.
Касаційна інстанція погоджується із твердженням скаржника про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не обґрунтував, яким чином розгляд цієї справи залежить від вирішення спору у справі № 826/9503/18, а також які саме обставини (факти) неможливо встановити та оцінити за відсутності рішення суду у зазначеній справі.
Аргументи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, спростовуються встановленими касаційним судом обставинами щодо невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд.
За змістом частин 3 та 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)
визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справі поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено як основні засади (принципи господарського судочинства, в числі інших, рівність усіх учасників судового процесу (перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (пункт 2 і 10 зазначеної частини).
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 підлягає скасуванню, а справа № 910/3435/17 підлягає передачі до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортабуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, лише в частині скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018. З огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та встановлені статтею 308 Господарського процесуального кодексу України повноваження суду касаційної інстанції Касаційний господарський суд зазначає, що вирішення питання про відмову у задоволенні поданого відповідачем до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі не є компетенцією суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим вимога скаржника щодо прийняття нового рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 304, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 910/3435/17 скасувати.
3. Справу № 910/3435/17 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Л. Стратієнко
В. Студенець