розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Сумської області

у складі судді Заєць С.В.

від 22.03.2018 та

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ільїн О.В., Россолов В.В., Сіверін В.І.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

про стягнення 1 650 304, 70 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 грудня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення 1 000 000,00 грн боргу за векселем, 157 150,68 грн 6% річних, 493 154,02 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за векселем №783375462437 від 04.05.2000.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 6% річних у розмірі 157150,68 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що відповідачем порушено строки платежу за векселем №783375462437 від 04.05.2000 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, держателем якого є позивач.

6. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 000 000,00 грн боргу мотивовані тим, що на час звернення позивача з даним позовом його права та інтереси вже були захищені у позасудовий спосіб, а саме, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення з відповідача заборгованості за векселем №783375462437 на суму 1000000,00 грн.

7. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 493 154,02 грн інфляційних втрат мотивовані тим, що до спірних правовідносин положення статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються, оскільки дані правовідносини врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 10 липня 2018 року позивач подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 000 000,00 грн боргу, 493 154,02 грн інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. 24 квітня 2000 року між Українським кредитним банком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк") (надалі - Банк) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (надалі -Підприємство) був укладений договір №Т-102/042000 (надалі - Договір).

11. Відповідно до пункту 1.1 Договору сторони здійснюють обмін рівноцінних паперів, а саме, векселів, зазначених в статті 2 цього Договору на умовах, визначених цим Договором.

12. Згідно з пунктом 2.1 Договору Банк зобов'язується передати Підприємству у власність векселі, перелік яких вказаний у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору загальною номінальною вартістю 66715946,15 грн. Векселі передаються Підприємству з бланковим індосаментом протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього Договору.

13. 04 травня 2000 року на виконання умов Договору Банк передав, а Підприємство прийняло, зокрема, вексель №783375462437, емітований Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго"), номінальною вартістю 1 000 000,00 грн, дата випуску 04.05.2000, із зобов'язанням заплатити проти цього векселя Банку чи його наказу суму у розмірі 1 000 000,00 грн. за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015, що підтверджується додатком №1 до Договору та актом приймання-передачі векселів від 04.05.2000 до Договору.

14. Відповідно до векселя №783375462437 Банк на його звороті проставив бланковий індосамент на пред'явника із застереженням "без обороту на мене".

15. Позивач звернувся до відповідача з листом №26-1847/1.2-15 від 13.03.2015, у якому пропонував оплатити векселі, зокрема, і вексель №783375462437 до 19.03.2015. Відповідач вексель не оплатив.

16. 19 березня 2015 позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу з листом №26-2003/1.2-15 про опротестування вказаного вище векселя у неплатежі.

17. Розпискою від 26.03.2015 про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. отримав, у тому числі і вексель №783375462437 на суму 1 000 000,00 грн.

18. 25 березня 2015 року приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. звернувся до відповідача з телеграмою-вимогою з пропозицією до 12 години 26.03.2015 здійснити оплату, у тому числі зазначеного вище векселя, або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії.

19. У зв'язку з невиконанням вказаної вимоги відповідачем, 26.03.2015 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. видано акти про протест вказаного вище векселя (зареєстровано в реєстрі №975).

20. Актом приймання-передачі від 26.03.2015 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. передано позивачу, у тому числі, вищезазначений вексель та акт про протест векселя.

21. 31 березня 2015 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі, за вказаним векселем на суму 1 000 000,00 грн.

22. 01 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 493) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем №783375462437 від 04.05.2000 на суму 1 000 000,00 грн.

23. Виконавчий напис №493 від 01.04.2015 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі, що підтверджується постановою відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 20.04.2015 ВП № 47270761.

24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надавався оригінал векселя №783375462437 від 04.05.2000 до суду першої інстанції та не надано пояснень та обґрунтувань щодо його ненадання.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушили норми матеріального права, а саме, статтю 55 Конституції України, статті 13, 15, 16, 17, 18, 19, 625 Цивільного кодексу України.

26. Позивач також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме, статті 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях не зазначеного жодного аргументу чи доводу позивача та мотивів їх неврахування судами.

Позиції відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

27. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

28. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 55 частини 1, 6

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 124 частина 1

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

29. Цивільний кодекс України (435-15)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 частина 1

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

У випадках, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 19 частина 1

Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

30. Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон)

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, наведених у попередній статті, не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче: переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата; переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.

Стаття 47 частини 1, 2

Всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу:

(1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

(2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

(3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб:

(1) усю сплачену нею суму;

(2) відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж;

(3) будь-які витрати, яких вона зазнала.

Стаття 76 частина 2

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

31. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 4, частини 1, 2

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Стаття 45 частини 2, 3

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стаття 161 частини 1, 2

При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Стаття 162 частина 1

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 236 частина 5

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 300 частини 1, 2, 4

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Стаття 310 частина 3 пункти 1

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

32. Суд вважає, що аргументи позивача, наведені у касаційній скарзі щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 55 Конституції України, статей 13, 15, 16, 17, 18, 19, 625 Цивільного кодексу України є обґрунтованими з огляду на таке.

33. У розумінні цивільного законодавства право на захист - це суб'єктивне право особи вимагати від уповноважених органів примусового застосування засобів реагування до порушників цивільного права.

34. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. При цьому, межі здійснення цивільних прав не містять жодних обмежень щодо права особи здійснювати захист своїх прав та інтересів у способи, визначені законодавством. Не містить таких обмежень і чинне законодавство в цілому, а Конституція України (254к/96-ВР) надає право особи діяти у спосіб, не заборонений законодавством.

35. Особа, право якої порушено, може на власний розсуд обрати будь-яку форму захисту: судову, шляхом звернення до органів державної влади, органів нотаріату чи самозахист.

36. При цьому, здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

37. Таким чином наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист шляхом стягнення заборгованості у судовому порядку.

38. Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного вище не врахували, безпідставно ототожнили вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на борговому документі з вирішенням спору про право.

39. Суд також зазначає, що положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначають об'єктом захисту, у тому числі судового, невизнане або оспорюване право.

40. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

41. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

42. Суд зазначає, що обмежившись констатацією відсутності в матеріалах справи оригіналу спірного векселя, судом апеляційної інстанції з достовірністю не було встановлено обставин наявності у позивача порушеного права станом на момент звернення до господарського суду з позовом у цій справі та під її час розгляду. Крім того апеляційним судом встановлено можливість знаходження спірного векселя на виконанні у відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.

43. Разом з тим Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач, як держатель векселю, має право відповідно до вимог вексельного законодавства вимагати від відповідача як векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%. Однак, враховуючи те, що обставини виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати заборгованості за векселем №783375462437 від 04.05.2000 у примусовому порядку та обставини щодо обсягу такого виконання не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, Суд вважає передчасним висновок щодо розміру 6% річних на суму векселя, оскільки правильність визначеної та заявленої суми відсотків до стягнення підлягає перевірці, виходячи із основної суми заборгованості.

44. Суд також зазначає, що позивач у позовній заяві відповідачем визначено Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго". Однак, в прохальній частині позовної заяви позивач заявляє вимоги до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго". Зазначене залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.

45. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.

47. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №920/15/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.