Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 220 811,90 грн. внаслідок невиконання грошового зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію (далі - ТЕ) за 2017 рік та зобов'язання укласти договір про закупівлю товару (робіт та послуг), предмет закупівлі згідно з класифікатором ДК 021:2015, код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (ТЕ) на 2018 рік згідно із запропонованим проектом (далі - Договір про закупівлю).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2018, зокрема, виділено позовну вимогу Товариства про зобов'язання укласти Договір закупівлі в самостійне провадження.

Позовну вимогу про стягнення заборгованості в зазначеній сумі обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості ТЕ, отриманої відповідачем у період часу, коли між сторонами не було укладено відповідного договору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018: позов задоволено; з Училища стягнуто на користь Товариства заборгованість у сумі 220 811,90 грн. та судовий збір у сумі 3 312,18 грн.

Рішення і постанову мотивовано належним документальним підтвердженням надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання у період з 29.02.2017 по 01.04.2017 та з 02.11.2017 по 27.12.2017 на зазначену суму і недоведеністю відповідачем неотримання ним відповідних послуг.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Училище просить скасувати оскаржувані рішення та постанову зі справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. За доводами, наведеними в касаційній скарзі, судом: не надано належної оцінки всім документам у справі щодо припинення теплопостачання та від'єднання об'єктів Училища від постачання ТЕ; не застосовано норми, які регулюють відносини між сторонами, зокрема, частину першу статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 632, 640 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність оскаржуваних судових рішень та відповідність їх вимогам Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування тепловою енергією, і просить відповідні судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- 21.03.2017 Товариством (постачальник) і Училищем (споживач) укладено договір про надання послуг з постачання ТЕ (далі - Договір від 21.03.2017), за умовами якого:

постачальник зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги згідно класифікатору ДК 021:2015 - код 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (ТЕ), а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1);

загальна сума за даним договором складає 198 400, 98 грн. без ПДВ (розділ 3.1);

договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, а в частині виконання зобов'язань до повного їх погашення. Умови цього договору застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами до його укладення, а саме з 01.02.2017 (розділ 10);

- остання оплата за спожиту ТЕ здійснена Училищем 21.03.2017 у період з 01.02.2017 по 28.02.2017. Відповідно, за доводами Товариства, заборгованість споживача за спожиту ТЕ в опалювальному сезоні 2016/2017 років з 29.02.2017 по 01.04.2017 становить 13 860,12 грн. Ця заборгованість Училищем не заперечена, а доказів її оплати не подано;

- Училищу здійснено подачу теплоносія, про що його повідомлено письмово;

- 23.11.2017 Товариством виставлено Училищу рахунок з актом наданих послуг за період з 02.11.2017 по 23.11.2017 на суму 40 141,27 грн.; цей рахунок Училищем не оплачено, акт не підписано;

- 29.12.2017 Товариство направило Училищу рахунок та акт наданих послуг від 29.12.2017 за період з 24.11.2017 по 27.12.2017 на суму 166 810,51 грн.; цей рахунок Училищем не оплачено, акт не підписано;

- Договір від 21.03.2017 про закупівлю товару (робіт або послуг) на загальну суму 198 400,98 грн. сторонами виконано в повному обсязі, а новий договір сторонами не укладено, тому предметом спору в даній справі є стягнення вартості ТЕ, отриманої Училищем у період відсутності укладеного між сторонами договору;

- докази оплати ТЕ, спожитої Училищем у період з 29.02.2017 по 01.04.2017 та з 02.11.2017 по 27.12.2017 на загальну суму 222 811,90 грн., відсутні;

- Училищем не заперечується кількість та вартість наданих послуг. Відмову від оплати цих послуг Училище обґрунтовує тим, що навесні 2017 року гуртожиток та навчальні корпуси Училища відімкнені від централізованої системи опалення з метою проведення ремонтних робіт, а восени ці корпуси та гуртожиток до системи опалення не підключалися, оскільки заселення гуртожитку учнями не відбулося, а навчальні корпуси опалюються частково власними зусиллями, частково ж використовуються корпуси іншого навчального закладу поза межами Училища;

- на підтвердження наведеного Училищем подано певні докази, які не приймаються судом, оскільки факт часткового невикористання Училищем приміщення не звільняє його як споживача від обов'язку оплати за спожиту ТЕ; Училищем не подано доказів дотримання ним вимог чинного законодавства, яке регулює питання відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, зокрема, що: твердження Училища про повне припинення договірних відносин у зв'язку з оплатою наданих йому послуг з теплопостачання за період з 01.02.2018 по 28.07.2017 у сумі 198 400,98 грн. є помилковим, а висновки суду першої інстанції про відсутність у спірному періоді договірних відносин з постачання ТЕ - необґрунтованим; разом з тим такий висновок не мав наслідком прийняття неправильного рішення, оскільки головний висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої ТЕ відповідає фактичним обставинам справи;

- доведеним є фактичне споживання ТЕ Училищем - бюджетною установою у межах строку дії відповідного договору.

Причиною спору стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за ТЕ.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України (435-15) :

- за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901);

- положення цієї глави (тобто глави 63 - "Послуги. Загальні положення") можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частина друга статті 901);

- якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903).

Попередні судові інстанції, зокрема, апеляційний господарський суд, встановили факти надання позивачем відповідачеві платних послуг (з постачання ТЕ) у період часу, за який заявлено позовні вимоги, і на відповідну суму.

З огляду на це та на відповідні законодавчі приписи у Касаційного господарського суду відсутні визначені процесуальним законодавством підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Що ж до обставин, пов'язаних з тим, чи здійснювалося постачання Товариством Училищу ТЕ на постійній основі, чи стосовно конкретної кількості ТЕ, то вони, з урахуванням наведених положень Цивільного кодексу України (435-15) , в будь-якому разі не спростовують обов'язку Училища оплатити надані послуги з постачання ТЕ.

Водночас аргументи скаржника, засновані на запереченнях проти встановлених названими судами іншими обставинами справи та пов'язані з дослідженням і переоцінкою доказів у ній так само не можуть тягти за собою наслідків у вигляді скасування згаданих рішень зі справи та прийняття нового у силу імперативного припису частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, за яким суд касаційної інстанції не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін з покладенням судових витрат, пов'язаних з поданням касаційної скарги, на скаржника.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018: задоволено клопотання Училища про зупинення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 зі справи № 912/117/18; зупинено виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 зі справи № 912/117/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень суд касаційної інстанції дійшов висновку про поновлення виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 зі справи № 912/117/18.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 332 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу професійно-технічного училища №36 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі № 912/117/18 - без змін.

2. Поновити виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 зі справи № 912/117/18.