розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 (Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) та рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2018 (Погорелова О.В.) у справі № 922/224/18

за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №158-р/к від 28.11.2017 у справі №1/02-24-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення є необґрунтованим, в його основу покладені припущення, а не доведені обставини, воно прийнято упереджено та необ'єктивно, при поверхневому дослідженні обставин справи, висновки адміністративної колегії спростовуються висновком науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2018 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що спірний наказ №302/інф. "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" є економічно обґрунтованим, не змінює встановлений органом місцевого самоврядування тариф, адже норма та вартість вивезення побутових відходів на одного мешканця залишається незмінною та не призводить до ущемлення інтересів споживачів, які є власниками квартир, оскільки ним передбачена можливість власника звернутися до підприємства з письмовою заявою щодо припинення нарахувань за послуги у зв'язку з відсутністю у квартирі мешканців та здійснення перерахунків.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статей 86, 236, 282 ГПК України, оскільки повно та всебічно не досліджено докази у справі.

8. Невірно застосовано частину 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 31, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункти 6, 7 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10.12.2008 (1070-2008-п) .

9. У судових рішеннях не вказано підстав, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", які були б наявні для визнання недійсним та скасування оскарженого рішення Відповідача.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

10. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірний наказ №302/інф. "Про здійснення нарахування плати за послуги з вивезення побутових відходів" є економічно обґрунтованими, не змінює встановлений органом місцевого самоврядування тариф, адже норма та вартість вивезення побутових відходів на 1 мешканця залишається незмінною та не призводить до ущемлення інтересів споживачів, які є власниками квартир, оскільки ним передбачена можливість власника звернутися до підприємства з письмовою заявою щодо припинення нарахувань за послуги у зв'язку з відсутністю у квартирі мешканців та здійснення перерахунків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач надає послуги на підставі договору №624 від 27.12.2011 на надання послуг з вивезення побутових відходів від комунальних будинків та інших багатоквартирних будинків, укладеного між Департаментом житлового господарства Харківської міської ради та Позивачем, а також на підставі публічного договору "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011. Сторонами публічного договору є Позивач та власник (наймач, орендар) квартири, розташованої в житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

12. Рішенням Харківської міської ради №215/06 від 27.12.2006 (зі змінами, внесеними рішенням №581/11 від 23.12.2011) затверджено на одного мешканця норми утворення твердих побутових відходів у м. Харкові та встановлено середньорічні норми надання послуг з вивезення великогабаритних відходів на одного мешканця м.Харкова в об'ємі 0,15 м-3 та середньорічні норми надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на одного мешканця м. Харкова в об'ємі 2,15 м-3.

12.1. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №646 від 05.11.2014 встановлено тарифи на послуги, які надає Позивач: 55,56 грн/м-3 - на послуги з вивезення (перевезення, захоронення) твердих побутових відходів для населення (незалежно від форми власності будинків); 126,65 грн/м-3 - на послуги з вивезення (перевезення, захоронення) великогабаритних відходів для населення (незалежно від форми власності будинків).

13. Судами також зазначено, що норма надання послуги встановлюється на одного мешканця м. Харкова і складає 11,54 грн.

14. Позивачем 28.09.2016 видано наказ №302/інф., яким встановлено, що з 01.09.2016 нарахування вартості послуг з вивезення побутових відходів по особових рахунках, за якими відсутні зареєстровані споживачі, здійснюється в сумі 23,08 грн.

15. У спірному рішенні Відповідача зазначено, що видання Позивачем вказаного наказу № 302/інф. може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які є власниками квартир, де відсутні зареєстровані споживачі, оскільки вони вимушені сплачувати вартість послуг у подвійному розмірі від встановленої вартості зазначених послуг.

16. Цим рішенням Відповідач визнав, що, оскільки Позивач займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів у межах території м. Харкова, Позивач, видавши наказ №302/інф., яким встановлена вартість послуг з вивезення твердих побутових відходів по особових рахунках, за якими відсутні зареєстровані споживачі, як за двох мешканців, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 1 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів у межах території м.Харкова, на якій розташовані житлові будинки комунальної власності територіальної громади м.Харкова.

17. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 6 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

18. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 10.12.2008 (1070-2008-п) обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.

19. Міністерством з питань житлово-комунального господарства України видано наказ "Про затвердження Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд" № 13 від 02.02.2009, яким визначено, що мешканцями є власники, співвласники, наймачі, орендарі окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку.

20. Підпунктом 7 пункту 19 Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, який є додатком 1 до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1070 від 10.12.2008 (1070-2008-п) , визначено, що споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів сім'ї на підставі письмової заяви і документа, що підтверджує його відсутність - довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби чи відбування покарання.

21. Чинним законодавством не передбачено обов'язку власників квартир, в яких відсутні зареєстровані особи, здійснювати оплату за надані послуги з вивезення побутових відходів та доводити факти того, що в цих квартирах відсутні мешканці. Натомість названими Правилами передбачено лише право споживачів звернутися до надавача послуг з вивезення побутових відходів для здійснення перерахунків за надані послуги у разі їх тимчасової відсутності.

22. Суди в повній мірі не дослідили та не врахували при прийнятті оскаржуваних судових рішень зміст публічного договору "Про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів" від 28.12.2011, на підставі якого, в тому числі, Позивачем надаються послуги з вивезення твердих побутових відходів власникам (наймачам, орендарям) квартир, розташованих в житловому будинку комунальної власності територіальної громади м. Харкова, зокрема, його підпункту 7 пункту 18, а також додатка № 1 до цього договору, зокрема складові формули з визначення вартості послуг.

23. Відповідно до преамбули Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України (254к/96-ВР) і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 10 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

24. Судами не враховано вимоги чинного законодавства та умови договору від 27.12.2011 щодо оплати послуг з вивезення побутових відходів з урахуванням, зокрема, кількості мешканців по реєстрації. Можливість визначення виконавцем за договором додаткової кількості мешканців з числа незареєстрованих, що фактично проживають у житлових будинках, судами не досліджено і не встановлено.

25. Крім того, суди попередніх інстанцій, зазначивши, що норма надання послуги встановлюється на одного мешканця м. Харкова і складає 11,54 грн, не дослідили і не надали оцінку того, яким актом (документом) це встановлено, на якого саме мешканця (по реєстрації чи по факту проживання) м. Харкова і чи відповідає визначення цієї норми у гривнях як одиниці виміру з огляду на визначення цієї норми в рішенні Харківської міської ради №646 від 05.11.2014 у гривнях за один метр кубічний (грн/1 м-3).

26. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

26.1. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

27. Судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки за правилами статті 86 ГПК України всім зібраним у справі доказам та обставинам у сукупності, в тому числі договору №624, зокрема додатку № 1 до договору, яким визначено кількість мешканців саме по реєстрації.

28. Судам необхідно дослідити та надати оцінку тому, чи є особи (дві особи), про які йдеться в наказі Позивача №302/інф., мешканцями м. Харкова в розумінні чинного законодавства та умов договору, з урахуванням кількості яких розраховуються норми утворення відходів та норми надання послуг з їх вивезення.

29. Також судам слід надати оцінку наявності правових підстав збільшення виконавцем в односторонньому порядку кількості мешканців у житловому приміщенні (квартирі), а також того, чи відповідає вимогам законодавства та умовам договору отримання плати з осіб, які не є зареєстрованими мешканцями.

30. Крім того, під час прийняття рішення та постанови попередні судові інстанції, не врахували вимоги статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

31. Доводи Позивача, викладені в пункті 10 постанови, колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

33. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

34. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.