1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач, Фонд) звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (далі - Відповідач-1, Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АРБ Інвестменс" (далі - Відповідач-2) про с№ заг від 09.07.2015 (далі - Договір).

2. Позов мотивований тим, що Договір укладений колишнім керівництвом Банку та датований днем віднесення його до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, але оригінали чи копії Договору на момент запровадження тимчасової адміністрації в Банку були відсутні. На думку Позивача, Договір за своєї правовою природою є договором факторингу та вчинений сторонами з порушенням їх господарської компетенції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2018 позовні вимоги задоволені повністю.

4. Рішення мотивоване тим, що при укладенні Договору відповідачі порушили власну господарську компетенцію. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Договір є договором факторингу, на укладення якого Відповідач-2 не мав повноважень, оскільки не є фінансовою установою.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Постанова мотивована тим, що вартість відступлених на підставі Договору активів складає суму 249827030,79 грн., тому вирішення питання про їх відчуження не належить до виключної компетенції загальних зборів Банку. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір не є договором факторингу, а Відповідач-2 вчинив відповідний правочин у межах своєї господарської компетенції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Відповідач-1 та Позивач подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга Відповідача-1 мотивована посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (частини 2 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства") щодо висновку про достатність повноважень наглядової ради Банку для прийняття рішення про вчинення Договору щодо відступлення прав вимоги за 53 кредитними договорами на загальну суму 769654346,11 грн.

9. Водночас Відповідач-1 зазначає про хибність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність спору між сторонами щодо обставини перерахування Відповідачем-2 вартості відступлених активів, а також безпідставне відхилення його доводів про відсутність укладення Договору саме 9 липня 2015 року та підробку відповідного звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами.

10. Касаційна скарга Позивача мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про те, що Договір не є договором факторингу та не суперечить інвестиційній декларації ЗНВПРІФ "Джерело", від імені та за рахунок якого Відповідач-2 уклав Договір.

11. Крім того, Позивач зазначає про відсутність належної оцінки судом апеляційної інстанції наданих ним доказів щодо підробки відповідного звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, а також доводів про нікчемність Договору з підстав частини 3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

12. Відповідач-2 подав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

13. Відзив мотивований посиланням на наявність достатніх повноважень органів управління Банку для прийняття рішення про укладення Договору, підтвердження матеріалами справи факту укладення Договору 9 липня 2015 року та визначення вартості права вимоги на підставі незалежної ринкової оцінки. Також Відповідач-2 вважає, що Договір є саме договором відступлення права вимоги, а не факторингу.

14. Крім того, Відповідач-2 посилається на наявність судових рішень у інших справах, що мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи, та заперечує проти тверджень Позивача про те, що Відповідач-2 є пов'язаною з Банком особою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Пунктом 10.4 Статуту Банку (в редакції від 25.04.2015) до виключної компетенції Загальних зборів віднесено прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності банку.

16. За аудиторським висновком (звіт незалежного аудитора) за наслідками аудиту фінансової звітності Банку за 2014 рік, виконаного аудиторською фірмою "Консультант", активи Банку станом на 1 січня 2015 року склали 1543141000,00 грн.

17. Згідно з протоколом №1 від 25.04.2015 загальних зборів акціонерів Банку попередньо схвалено та надано повноваження голові правління Банку на укладення договору щодо відчуження банком права вимоги на суму до 500000000,00 грн. на одного контрагента.

18. Відповідно до пунктів 9.5, 9.9, 9.14 Положення про наглядову раду Банку, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів Банку №1 від 15.04.2015, засідання наглядової ради скликається головою наглядової ради, зокрема, на вимогу правління банку. Про скликання засідань наглядової ради кожен член наглядової ради повідомляється не пізніше, як за 1 робочий день до дати проведення засідання. Повідомлення має містити порядок денний та матеріали стосовно порядку денного. У разі прийняття наглядовою радою рішення, в тому числі, про укладення банком правочину, щодо якого є конфлікти інтересів у члена наглядової ради, такий член повинен до початку голосування повідомити про це голову наглядової ради особисто та не брати участі в голосуванні.

19. 9 липня 2015 року проведено засідання кредитного комітету Банку, наглядової ради та правління Банку щодо укладення договору про відступлення права вимоги за 42 кредитними договорами на загальну суму 338209462,58 грн.

20. Протоколом засідання кредитного комітету №090715/01 від 09.07.2015, погодженим правлінням та наглядовою радою Банку, прийнято рішення відступити на користь Відповідача-2 права вимоги за основними зобов'язаннями та договорами забезпечення за активами Банку за зобов'язаннями згідно з переліком кредитних договорів, визначених у додатку №1 до протоколу на таких умовах: вартість права вимоги не менше ринкової вартості, відстрочення платежу до 15 липня 2015 року.

21. Протоколом засідання правління Банку №52 від 09.07.2015 погоджено рішення кредитного комітету про відступлення права вимоги Відповідачу-2, вартість права вимоги за активами не менше ринкової вартості, визначеної на засадах незалежної оцінки у сумі 100539250,02 грн., та вирішено звернутись до наглядової ради банку з проханням погодити прийняте кредитним комітетом рішення.

22. Протоколом засідання наглядової ради №91 від 09.07.2015 погоджено укладення договору про відступлення права вимоги, надано повноваження заступнику голови правління Артеменко І.В. на укладення такого договору.

23. Згідно з протоколом кредитного комітету Банку №090715/01 від 09.07.2015, протоколом правління Банку №52 від 09.07.2015 та протоколом наглядової ради Банку №91 від 09.07.2015 визначений перелік кредитних договорів, права вимоги за якими відступлені, в кількості 53 штуки.

24. Вартість права вимоги визначена на засадах незалежної оцінки та зазначена у даних протоколах: за активами, визначеними у пунктах 1-42 додатку №1 до протоколів (відповідає переліку активів (кредитних договорів), відступлених за Договором №заг) в розмірі 100539250,03 грн.; за активом, визначеним у пункті 43 додатку №1 в розмірі 12047694, 54 грн.; за активом, визначеним у пункті 53 додатку №1 в розмірі 12038381,33 грн. Вартість прав вимоги за активами, визначеними у пунктах 1-53 додатків до протоколів складає суму в розмірі 249827030,78 грн.

25. 9 липня 2015 року між Банком (первісний кредитор) та Відповідачем-2, який діяв від імені, в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Джерело" (новий кредитор), укладений Договір.

26. За умовами Договору Відповідач-1 передав Відповідачу-2 право вимоги сплати грошових коштів від позичальників, зазначених у додатку №1 до Договору, а Відповідач-2 прийняв право вимоги, що належало Відповідачу-1 у зобов'язаннях, зазначених у додатку №1 до Договору.

27. Станом на день укладення Договору зобов'язання боржників за кредитними договорами становить 300392538,18 грн. - основна сума зобов'язання, 8752262,63 грн. - проценти, нараховані за користування коштами (п. 1.5 Договору).

28. Згідно зі змінами, внесеними до пункту 1.5 Договору додатковим договором №1 від 09.07.2015, станом на день укладення Договору зобов'язання боржників за кредитними договорами становить 323370538,18 грн. - основна сума зобов'язання, 8873679,69 грн. - проценти, нараховані за користування коштами.

29. За відступлення права вимоги за Договором Відповідач-2 не пізніше 15 липня 2015 року сплачує Банку суму в розмірі 100539250,03 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок відкритий у Банку (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

30. У додатку №1 до Договору наведений перелік з 42 кредитних договорів, укладених між Банком та відповідними позичальниками.

31. За твердженням Позивача, згідно з даними з системи автоматизації Банку АБС Б-2 ним також відступлено Відповідачу-2 право вимоги ще за 11 кредитними договорами. Водночас, за твердженням Відповідач-2, відступлення йому прав вимоги за зазначеними 11 кредитними договорами не стосуються предмету позову в даній справі.

32. Відповідно до виписки по особовому рахунку Відповідач-2 перерахував Банку 9 липня 2015 року: о 18 год. 07 хв. 1735000,00 грн. з призначенням платежу "Переказ коштів згідно договору про відступлення прав вимоги. Без ПДВ"; о 18 год. 39 хв. 248092030,78 грн. з призначенням платежу "Переказ коштів згідно договору про відступлення прав вимоги. Без ПДВ", тобто на загальну суму 249827030,78 грн.

33. За доводами Банку, для розрахунку за Договором були використані грошові кошти, які надійшли на рахунок Відповідача-2 в Банку 9 липня 2015 року о 18 год. 38 хв. в сумі 248092030,78 грн. від Лас Коммерс ЛДТ з призначенням платежу "Сплата за інвестиційні іменні сертифікати згідно договору купівлі-продажу ЦП №Д-01/15 ввід 09.07.2015. Без ПДВ". Платіжне доручення на списання зазначених вище коштів за №15239 від 09.07.2015 на паперовому носії в банківській зшивці за 9 липня 2015 року відсутнє, система "Клієнт-Банк" при перерахуванні коштів 9 липня 2015 року не використовувалась. Також у банківській зшивці за 9 липня 2015 року відсутні платіжні доручення на паперовому носії №14901 на суму 1735000,00 грн. та №15360 на суму 248092030,78 грн., якими Відповідач-2 перерахував Банку кошти за Договором. Відповідач-2 зазначені платіжні доручення з відмітками Банку під час розгляду справи не надав.

34. За доводами Відповідача-2, 9 липня 2015 року між відповідачами також укладений договір відступлення прав за договорами забезпечення, посвідчений 9 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. За умовами зазначеного договору цедент (первісний кредитор за Договором) відступає, а цесіонарій (новий кредитор) набуває усі належні первісному кредитору права вимоги за договорами забезпечення, укладеними до кредитних договорів, право вимоги за якими передано Банком Відповідачу-2. Договори застави, права за якими відступаються, зазначені в додатку №2 до договору відступлення прав за договорами забезпечення. Зазначений додаток до договору суду першої інстанції не наданий, а надана лише копія з дублікату договору відступлення прав за договорами забезпечення, виданого зазначеним нотаріусом 10 серпня 2015 року.

35. Згідно з постановою Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2015 №130 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" з 10 липня 2015 року розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 10.07.2015 до 09.10.2015, призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку Шевченка Олександра Володимировича.

36. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 №769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду від 09.11.2015 №203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації Банку з 10.11.2015 до 09.11.2017, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку Савельєвій Анні Миколаївні на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017.

37. У подальшому постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2016 у справі №826/24203/15, яка залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнана протиправною та скасована постанова Правління Національного банку України від 09.07.2015 №452/БТ "Про віднесення ПАТ "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних".

38. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2016 у справі №757/13944/16-к скасована постанова про закриття кримінального провадження №32015100110000313 за фактом вчинення посадовими особами Банку кримінальних правопорушень, передбачених статтями 190, 191, 209, 362 Кримінального кодексу України. У наведеній ухвалі зазначено, що датований 09.07.2015 експертний висновок ДП "Пікард Енд Ко ЛТД", згідно з яким проведена оцінка сорока двох кредитних справ по 25 боржниках, у оригіналі в Банку відсутній. Наявна в матеріалах кримінального провадження його копія суттєво відрізняється від тієї копі, яка була добровільно видана працівником ДП "Пікард Енд Ко ЛТД", що вказує на можливість здійснення підробки цього документу.

39. Крім того, рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі №904/8033/15, від 09.02.2016 у справі №925/1798/15, від 11.05.2016 у справі №911/5087/15 відмовлено в задоволенні позовів про визнання недійсним Договору, заявлених до Банку та Відповідача-2, відповідно: Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Екоресурс", СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" та Компанією "Еміко Венчурз ЛТД".

40. Зокрема, Господарським судом Дніпропетровської області від 09.11.2015 при розгляді справи №904/8033/15 досліджений висновок від 09.07.2015, наданий ДП "Піккард Кнд Ко ЛТД" щодо оцінки ринкової вартості майна. Переглянувши назване рішення в касаційному порядку, Вищий господарський суд України у постанові від 22.12.2015 у справі №904/8033/15 зазначив: "судом здійснено перевірку обставин щодо нікчемності правочину та встановлено, що відчуження здійснено оплатно; ціна відступлення права вимоги погоджена сторонами, що відповідає вимогам ст. 632 Цивільного кодексу України; банком перед укладенням оспорюваного договору проведено незалежну оцінку по визначенню ринкової вартості прав вимоги переданого зобов'язання; оцінка проведена суб'єктом оціночної діяльності ДП "Піккард Енд Ко ЛТД", який мав відповідний сертифікат Фонду державного майна України №14781 від 18.06.2013 року та який надав відповідний висновок від 09.07.2015 року; оплату здійснено відповідно до умов договору...".

41. Водночас в Інвестиційній декларації ЗНВПІФ "Джерело" зазначено, що пріоритетними напрямками інвестиційної діяльності Фонду є: будівництво, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, транспорт і зв`язок. Фонд інвестує в боргові зобов'язанні підприємств, які здійснюють діяльність в галузях, що зазначені як пріоритетні для інвестування. Боргові зобов'язання підприємств, в які інвестує Фонд, можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики, договорами відступлення прав вимоги зобов`язань боржників та в іншій спосіб не заборонений законодавством. Позики за рахунок Фонду можуть надаватись тільки юридичним особам, учасником яких є Фонд.

42. За Договором Відповідач-2 отримав право вимоги до підприємств, які не здійснюють діяльність в галузях, визначених інвестиційною декларацією, зокрема, ПП "Вудпак", ТОВ "Рапан Сервіс", ТОВ "Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів", ТОВ "Центральна енергетична компанія", ТОВ "Інтерконтиненталь-Україна", ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", ТОВ "Кратос-Агро", а також до фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які не можуть бути віднесені до підприємств.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

43. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 161. Виконавчий орган акціонерного товариства

1. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1077. Поняття договору факторингу

1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Стаття 1079. Сторони у договорі факторингу

1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

44. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17)

Стаття 3. Правовий статус Фонду

1. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Стаття 4. Функції Фонду

1. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

2. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції:

8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;

Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації

1. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

2. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Стаття 38. Заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку

1. Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

2. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

6. Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

7. Фонд зобов'язаний забезпечити проведення інвентаризації банківських активів і зобов'язань. Під час інвентаризації перевіряється наявність і відповідність балансової вартості фактичній вартості таких активів та зобов'язань неплатоспроможного банку:

2) заборгованості за кредитами перед банком, у тому числі наявності забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами;

Стаття 48. Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку

1. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

1) здійснює повноваження органів управління банку;

2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;

4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

45. Закон України "Про акціонерні товариства" (514-17)

Стаття 32. Загальні збори акціонерного товариства

1. Загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Стаття 33. Компетенція загальних зборів

1. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.

2. До виключної компетенції загальних зборів належить:

22) прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину або про попереднє надання згоди на вчинення такого правочину у випадках, передбачених статтею 70 цього Закону, та про вчинення правочинів із заінтересованістю у випадках, передбачених статтею 71 цього Закону;

Стаття 58. Засади діяльності виконавчого органу акціонерного товариства

1. Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

2. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Стаття 70. Значний правочин

1. Рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про надання згоди на вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

2. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про надання згоди на вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

3. Якщо на дату проведення загальних зборів приватного акціонерного товариства неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться цим товариством у ході фінансово-господарської діяльності, загальні збори приватного акціонерного товариства (крім банку) можуть прийняти рішення про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися приватним акціонерним товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.

5. Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

46. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

47. Суд бере до уваги, що відповідно до положень статей 203, 215, 1079 Цивільного кодексу України недотримання при укладенні договору факторингу вимог закону щодо його суб'єктного складу може бути підставою для визнання недійсним такого договору в разі відсутності в особи, визначеної фактором у договорі, спеціальної правосуб'єктності - права здійснювати факторингові операції.

48. При цьому Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16. У наведеній постанові зазначено, зокрема, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

49. Зважаючи на викладене та положення глави 73 Цивільного кодексу України (435-15) , Суд вважає передчасними висновки як суду першої, так і апеляційної інстанції про наявність чи відсутність правових підстав для віднесення Договору до договорів факторингу, оскільки суди на підставі дослідження наданих учасниками справи доказів не встановили обставини, які можуть бути достатньою підставою для висновку щодо відповідності чи невідповідності змісту передбачених Договором зобов'язань ознакам, визначеним у статті 1077 Цивільного кодексу України.

50. Зокрема, суди належним чином не дослідили обставини щодо наявності в Договорі умов щодо плати Відповідачем-1 Відповідачеві-2 у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною вимоги, визначеної в Договорі. Так, суди першої та апеляційної інстанції виходили з обставин щодо визначення сторонами у Договорі ціни вимоги в розмірі 100539250,03 грн., які вони вважали ринковою вартістю вимоги, визначеною на засадах незалежної оцінки.

51. Проте Суд вважає, що суди як першої інстанції, так і апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доводам сторін стосовно дотримання чи недотримання при укладенні Договору приписів закону щодо виключної компетенції загальних зборів акціонерів Банку на вирішення питання про відчуження відповідних активів Банку з огляду на реальну вартість відчуженої за Договором вимоги. Зокрема, на думку Суду, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у наглядової ради Банку було достатньо повноважень для прийняття рішення про вчинення правочинів щодо відступлення прав вимоги, передбачених Договором.

52. Так, відповідно до вимог статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 10.4 Статуту Банку з урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо вартості активів Банку станом на 01.01.2015 до виключної компетенції загальних зборів акціонерів Банку станом на момент укладення Договору було віднесено прийняття рішень про укладення правочину на суму понад 385785250,00 грн. Водночас згідно з протоколом №1 від 25.04.2015 загальних зборів акціонерів Банку попередньо схвалено та надано повноваження голові правління Банку на укладення договору щодо відчуження права вимоги на суму до 500000000,00 грн. на одного контрагента.

53. У рішенні суду першої інстанції зазначено, що, за доводами Позивача, колишнє керівництво Банку здійснило відчуження на одного контрагента - Відповідача-2, банківських активів на загальну суму 769654346,11 грн., тому Договір не охоплюється погодженням, наданим загальними зборами акціонерів Банку на підставі протоколу №1 від 15.04.2015. Однак про встановлення таких обставин щодо загальної вартості відчужених на користь Відповідача-2 прав вимоги на підставі наданих сторонами доказів суд першої інстанції не зазначив, пославшись лише на доводи Позивача.

54. Також суд першої інстанції послався на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2016 у справі №757/13944/16-к стосовно ознак можливості здійснення підробки експертного висновку ДП "Пікард Енд Ко ЛТД" від 09.07.2015 щодо оцінки 42 кредитних справ по 25 боржниках. Проте в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції відсутні відомості про встановлення факту підробки зазначеного висновку на підставі відповідних доказів, зокрема з урахуванням наведеної ухвали, та з'ясування обставин щодо відповідності чи невідповідності ринкової вартості відступлених за Договором вимог тій вартості, що визначена у згаданому висновку.

55. Натомість суд апеляційної інстанції під час вирішення спору виходив з того, що вартість права вимоги за активами, визначеними у пунктах 1-42 додатку №1 до протоколів кредитного комітету Банку №090715/01, правління Банку №52 та наглядової ради №91 від 09.07.2015 (що відповідає переліку активів (кредитних договорів) відступлених за Договором) визначена на засадах незалежної оцінки в розмірі 100539250,03 грн.

56. При цьому апеляційний господарський суд відхилив посилання на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2016 у справі №757/13944/16-к через відсутність вироку у кримінальній справі, що набрав законної сили та мав би преюдиціальне значення для встановлення відповідних фактів. Водночас щодо звіту про оцінку ринкової вартості майна, проведеної ДП "Піккард Енд Ко ЛТД", суд апеляційної інстанції послався на пред'явлення висновку від 09.07.2015 до огляду та дослідження його під час розгляду справи №904/8033/15 за позовом ТОВ "Інвестиційна компанія Екоресурс" до Банку та Відповідача-2 про визнання недійсним Договору.

57. Однак з наведеної судом апеляційної інстанції цитати з постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі №904/8033/15 вбачається лише констатування судом касаційної інстанції проведення суб'єктом оціночної діяльності ДП "Піккард Енд Ко ЛТД" незалежної оцінки з визначення ринкової вартості прав вимоги переданого зобов'язання та надання ним відповідного висновку від 09.07.2015.

58. Тобто суд апеляційної інстанції не навів конкретні преюдиціальні обставини, встановлені під час розгляду справи №904/8033/15, щодо наявності чи відсутності факту підробки згаданого висновку, а також наявності чи відсутності у ньому відомостей, які надають достатні підстави для твердження про дійсну ринкову вартість відступлених за Договором вимог у розмірі 100539250,03 грн. Водночас, на думку Суду, зазначені обставини не були належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи, адже в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено про безпосереднє дослідження судами відповідного висновку, а також прийняття до уваги чи відхилення усіх доводів учасників справи щодо цього доказу.

59. Суд вбачає, що наведені обставини щодо ринкової вартості вимог, які були відчужені на підставі Договору, мають суттєве значення для вирішення даного спору та правильного застосування положень, зокрема, статей 92, 203, 215, 241, 1077, 1079 Цивільного кодексу України та статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства". Проте відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Також з огляду на положення наведеної процесуальної норми Суд не приймає до уваги аргументи Позивача та Відповідача-1 стосовно неможливості укладення Договору саме 9 липня 2015 року, адже вони суперечать встановленим судом апеляційної інстанції обставинам щодо наявності нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за договорами забезпечення від 09.07.2015, в якому міститься посилання на Договір. Наведене у касаційній скарзі Відповідача-1 твердження щодо неможливості ідентифікувати точну дату укладання договору відступлення прав за договорами забезпечення через відсутність на договорі дати його укладання по суті зводиться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

61. Водночас Суд вважає слушними доводи Відповідача-1 про безпідставність висновку суду апеляційної інстанції про те, що перерахування вартості відповідних прав вимоги Відповідачем-2 на рахунок Банку не є спірною обставиною між сторонами, адже апеляційний господарський суд не надав жодної правової оцінки доводам учасників справи щодо відсутності належного розрахунку за відступлене право вимоги.

62. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не прийняли до уваги та не відхилили наведені у позовній заяві доводи Позивача щодо наявності конфлікту інтересів у членів наглядової ради при прийнятті рішень, які стали передумовою для укладення Договору з Відповідачем-2. Щодо доводів Відповідача-1 про відсутність надання повноважень на підписання Договору саме заступнику голови правління Банку Суд також зазначає, що такі обставини не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції.

63. Стосовно аргументів Позивача та Відповідача-1 щодо невідповідності умов Договору інвестиційній декларації ЗНВПРІФ "Джерело", від імені якого діяв Відповідач-2, а також висновків судів першої та апеляційної інстанцій з цього приводу Суд звертає увагу, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тобто задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Однак зі змісту судових рішень попередніх інстанцій Суд не вбачає встановлення того, яким чином недотримання Відповідачем-2 умов інвестиційної декларації порушує права Позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

65. Отже, зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Касаційні скарги Позивача та Відповідача-1 підлягають задоволенню частково.

67. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з'ясувати обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсним Договору із наданням належної правової оцінки усім доводам і доказам, наданим учасниками справи.

Судові витрати

68. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №911/3474/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.