24.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Ружинська-1" (далі - ТОВ "ЕК "Ружинська-1") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гесс Консалтинг Україна" (далі - ТОВ "Гесс Консалтинг Україна"), у якому просило стягнути з відповідача 604 080,00 грн неналежно (безпідставно) отриманих коштів у зв'язку з невиконанням умов договору від 21.04.2015 № 21-04-2015, а також 22 200,00 грн витрат з оплати висновку Торгово-промислової палати України від 05.11.2015 щодо роз'яснення умов зазначеного договору.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та положень договору від 21.04.2015 № 21-04-2015 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг/виконання робіт, що були оплачені позивачем. Зазначені обставини, а також закінчення строку дії договору, стали підставою для звернення позивача з вимогами про стягнення неналежно (безпідставно) отриманих коштів і витрат, що були понесені позивачем з метою визначення обсягу та відновлення своїх прав шляхом отримання роз'яснень умов та підстав виконання договору від Торгово-промислової палати України.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гесс Консалтинг Україна" на користь ТОВ "ЕК "Ружинська-1" безпідставно отримані кошти в розмірі 604 080,00 грн, витрати зі сплати судового збору: за подання позовної заяви в розмірі 9 061,20 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 10 157,99 грн, за подання касаційної скарги в розмірі 11 488,68 грн, а також витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 11 555,34 грн. У решті позову відмовлено.

Судові рішення з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 610, 629, 901, 903, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору від 21.04.2015 № 21-04-2015 щодо проведення аналізу першого та другого рівня в рамках виконання технічного завдання для проекту з визначення та специфікації нових інноваційних технологій та процесів і надання відповідних результатів виконаних робіт, які відповідно до умов договору були оплачені позивачем після його підписання.

Суд наголосив на тому, що враховуючи відсутність у спеціальних нормах інституту надання послуг положень, які передбачають повернення перерахованого авансу/попередньої оплати внаслідок невиконання робіт на суму, що була перерахована за договором у порядку авансування робіт, встановивши факт припинення правовідносин за договорами у зв'язку з закінчення строку його дії та фактичне невиконання відповідачем робіт на суму 604 080,00 грн, ця сума відповідно до положень статті 1212 ЦК підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки є такою, що безпідставно утримується останнім.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2017 року ТОВ "Гесс Консалтинг Україна" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ТОВ "Гесс Консалтинг Україна" обґрунтовує зокрема тим, що:

- договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 ЦК, оскільки кошти (плата за надання послуг з аналізу та відшкодування витрат на відрядження) передано відповідачу на підставі договору (пункти 1.1.7 і 1.1.8) і ці кошти були витрачені на виконання умов договору, тому відповідач не зберігає їх за рахунок позивача без достатньої правової підстави; зазначена позиція ґрунтується на судовій практиці, викладеній зокрема, у постановах Верховного Суду України: від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 07.06.2017 у справі № 923/1233/15, від 23.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 25.02.2015 у справі № 3-11гс15, від 25.03.2015 у справі № 3-5гс15, від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14, у постановах Вищого господарського суду України від 02.07.2012 у праві № 5006/18/13/12, від 15.03.2017 к справі № 910/10308/15;

- суди помилково послалися на відсутність правової норми, яка регулює повернення попередньої оплати за відповідним договором, оскільки відповідальність виконавця за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг у формі відшкодування збитків, передбачена положеннями статті 906 ЦК;

- пунктом 1.1.12 договору передбачено порядок та умови відшкодування коштів, зокрема на підставі письмового звернення позивача до відповідача, проте, такого повідомлення направлено не було;

- судами неправильно застосовано положення статті 901 ЦК, оскільки на виконання умов договору відповідачем 06.07.2015 (шляхом направлення електронною поштою) надано позивачу фінансові моделі та бізнес план інвестиційного рівня, а у паперовому виді - направлено листом від 19.02.2016, що свідчить про належне виконання, проте, суди помилково послалися на необхідність надання технічно-економічного обґрунтування чи інших додаткових документів, що умовами договору не передбачено;

- судами неправильно застосовано положення статті 613 ЦК з огляду на те, що у листі від 08.07.2015 позивач відмовився від визначеної умовами договору схеми співробітництва, яка в подальшому передбачала будівництво міні-ТЕЦ і теплиць, та запропонував іншу схему, тому не затвердження позивачем фінансової моделі та бізнес плану, що передують будівництву і унеможливлюють подальше виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК;

- висновки попередніх судових інстанцій про закінчення строку дії договору та припинення договірних зобов'язань між сторонами до звернення позивача з відповідним позовом, що є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК, зроблено судами внаслідок неповного з'ясування обставин справи та свідчить про неправильне застосування ними положень статей 598, 599, 631 ЦК, статті 202 ГК.

ТОВ "ЕК "Ружинська-1" у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, а постановлені у справі судові рішення просить залишити без змін та вказує про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 21.04.2015 між ТОВ "Гесс Консалтинг Україна" (виконавець) та ТОВ "ЕК "Ружинська-1" (замовник) укладено договір № 21-04-2015, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання провести аналіз 1-го та 2-го рівня (Витяг "А") у рамках виконання технічного завдання для проекту з визначення та специфікації нових інноваційних технологій та процесів, включаючи, але не обмежуючись, установкою трьох (3) С-200 або однієї (1) С-600 мікротурбін Capstone, що отримали "зелений сертифікат" та системи газифікації твердої біомаси потужністю 600 КВт, теплообмінників та газових компресорів. Проведення аудиту для впровадження додаткових заходів, включаючи можливе будівництво нової теплиці, розміром приблизно в 1 Га та цехів для переробки, та розробку відповідних фінансових та операційних моделей, що будуть сприяти сталому розвитку сільськогосподарської компанії спеціального призначення (КСП).

У пункті 1.1.3 договору визначено, що виконавець забезпечить залучення внутрішніх експертів та зовнішніх консультантів з усіх аспектів, включаючи бухгалтерський облік та обробку врожаю, юридичних та фінансових спеціалістів без будь-яких додаткових витрат для замовника.

Відповідно до пункту 1.1.4 договору після завершення технічного аналізу, виконавець та його експерти завершать розробку бізнес-плану інвестиційного рівня та фінансових моделей на основі пункту 1.1.1 для залучення нових інвестицій у розмірі близько 4,5 млн. доларів США та будівництва нової теплиці.

Метою замовника та партнерства є залучення інвесторів та/або фінансування будівництва міні ТЕЦ, що працює з використанням біомаси та приблизно 1 Га теплиць, які будуть належати новоствореній компанії спеціального призначення (КСП) (пункт 1.1.5 договору).

Положеннями пункту 1.1.6 договору визначено, що загальна вартість проведення Аналізу 1-го та 2-го рівня (див. Витяг "А") 80 000,00 доларів США буде покриватися грантовою програмою у розмірі 50 % від вартості, виконавцем - 25% і замовником - 25% 21.04.2015. Примітка: вся сума буде використовуватися на розробку проекту виконавцем та застосовуватися в якості капіталу для майбутнього фінансування впровадження проекту.

Відповідно до пункту 1.1.7 договору замовник зобов'язується виплатити суму в розмірі 20 000,00 доларів США або еквівалент у гривнях після підписання угоди з виконавцем 21.04.2015.

Згідно з пунктом 1.1.8 договору сторони погодили, що відповідно до наданого графіку зустрічей інвесторів з ГЕСС Консалтинг Україна, замовник відшкодує виконавцю витрати на відрядження ОСОБА_7, директора та ОСОБА_8, директора з операційної діяльності, ГЕСС Консалтинг Україна на загальну максимальну суму 5 000,00 доларів США протягом п'яти робочих днів після подання звіту по витратам на відрядження у США та Великобританію в період з 26.04.2015 по 18.05.2015.

Через дев'яносто днів після підписання контракту виконавець гарантує забезпечення принаймні двох пропозицій щодо фінансування (інвестування) бізнес - плану інвестиційного рівня та плану впровадження проекту (пункт 1.1.11 договору).

Відповідно до пункту 1.1.12 договору, якщо виконавець з причин своєї (виконавця) некомпетентності не зможе забезпечити двох пропозицій щодо надання фінансування в розмірі 4,5 млн. доларів США з річною ставкою 6 %, то виконавець відшкодує суму в еквіваленті 20 000,00 доларів США замовнику протягом 45 днів з дати отримання письмового повідомлення за допомогою рекомендованого листа на адресу виконавця.

У пунктах 3.1-3.3 договору сторони погодили, що перелік наукової, технічної та іншої документації, що підлягає оформленню та здачі виконавцем замовникові, на окремих етапах виконання і по закінченні договору визначено в фазах проекту 1 і 2. Передавання оформленої в установленому порядку документації по окремих етапах договору здійснюється супроводжувальними документами виконавця. Замовник протягом 10 днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт і звітних документів (див. пункт 3.2 даного договору) зобов'язаний надіслати виконавцеві підписаний акт здачі-приймання робіт, або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Термін дії договору: початок - після завершення першого платежу; закінчення - 8 місяців з моменту завершення першого платежу (пункт 6.1 договору).

На виконання умов договору позивачем сплачено на користь відповідача: 470 000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 22.04.2015 № 132 з призначенням платежу: "проведення тех. аналізу об'єкта 1-го та 2-го рівня, розробка бізнес-плану інцест. рівня та отримання двох інвестиційних пропозицій рах. № 3 від 20.04.15 без ПДВ"; 10 000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 12.05.2015 № 151 з призначенням платежу: "проведення тех. аналізу об'єкта 1-го та 2-го рівня, розробка бізнес-плану інвест. пропозицій щодо фінанс. рах № 4 від 21.04.15 без ПДВ"; 14 080,00 грн відповідно до платіжного доручення від 27.05.2015 № 156 з призначенням платежу: "передоплата за підготовку бізнес-плану інвестиційного рівня рах. № 6 від 27.05.15 без ПДВ"; 110 000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 27.05.2015 № 155 з призначенням платежу: "передоплата за підготовку бізнес-плану інвестиційного рівня рах. № 5 від 27.05.15 без ПДВ".

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо проведення відповідних робіт і надання результатів цих робіт у строк, визначений його умовами, ТОВ "ЕК "Ружинська-1" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Гесс Консалтинг Україна" сплачених сум, з урахуванням вимушених втрат позивача, як безпідставно (неналежно) отриманих коштів.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, дійшли висновку про те, що сума, яка була перерахована позивачем за договором у порядку авансування робіт, за обставин припинення правовідносин за цим договорами у зв'язку з закінчення строку його дії та фактичне невиконання відповідачем робіт на суму 604 080,00 грн, відповідно до положень статті 1212 ЦК підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки є такою, що безпідставно утримується останнім.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що відносини сторін щодо проведення аналізу першого та другого рівня в рамках виконання технічного завдання для проекту з визначення та специфікації нових інноваційних технологій та процесів урегульовано договором від 21.04.2015 № 21-04-2015, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 ГК та статей 11, 202, 509 ЦК.

Відповідно до статті 509 ЦК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (статті 901, 903 ЦК).

Судами встановлено, що робота виконавця за договором від 21.04.2015 № 21-04-2015 фактично поділена на два етапи, а саме: аналіз 1-го та 2-го рівня, які полягають в технічному аналізі та розробці бізнес-плану інвестиційного рівня та фінансових моделей. Відповідно до пункту 1.1.11 договору через дев'яносто днів після підписання контракту виконавець гарантує забезпечення принаймні двох пропозицій щодо фінансування (інвестування) бізнес-плану інвестиційного рівня та фінансових моделей на основі пункту 1.1.1; фаза 2 - після завершення аналізу 2-го рівня -гарантована програма FINTECC Technology Innovation, а саме виконавець зобов'язаний в партнерстві з замовником, подати заявку та забезпечити отримання відповідних грантових коштів в рамках програми FINTECC.

По першому етапу згідно умов договору позивач зобов'язався виплатити: 20 000,00 доларів США або еквівалент у гривнях після підписання угоди з виконавцем 21.04.2015 (пункт 1.1.7 договору); 5 000,00 доларів США відшкодування витрат на відрядження відповідних фахівців протягом п'яти робочих днів після подання звіту по витратам на відрядження у США та Великобританію в період з 26.04.2015 по 18.05.2015, а також відповідно до пункту 1.1.15 договору протягом п'яти робочих днів з моменту прийняття пропозиції щодо фінансування сплатити виконавцю (ГЕСС Консалтинг Україна) 19 000,00 доларів США на покриття витрат на фінальну розробку проекту, включаючи, але не обмежуючись, витрати на додаткові відрядження та створення КСП.

За проведення робіт з технічного аналізу об'єкта 1-го та 2-го рівня, розробку та підготовку бізнес-плану інвестиційного рівня, отримання двох інвестиційних пропозицій позивачем проведено оплату на загальну суму 604 080,00 грн.

На виконання умов пункту 1.1.11 договору від 21.04.2015 № 21-04-2015, відповідачем 06.07.2015 електронною поштою направлена позивачу додатково 4 фінансові моделі для зазначених варіантів проектів, у відповідь на яку позивач запропонував не розглядати на даному етапі, теплиці як об'єкт спільних з електрогенерацією інвестицій, а розділити зусилля на два напрямки: 1) паливо приготовлення, власне піроліз і електрогенерація, так би мовити двох рівнів, 2) тепличий комплекс зі своїм техніко-економічним обґрунтуванням, бізнес-моделлю і фінансуванням.

У відповідь на пропозицію позивача у листі від 12.07.2015 відповідач повідомив про особливості подальшої співпраці та уточнив її відповідні умови, а 25.08.2015 електронною поштою направив позивачу зведений звіт за результатами аналізу 1-го та 2-го рівня для ТОВ "ЕК "Ружинська-1" українською мовою.

Також, під час розгляду справи 19.02.2016 відповідачем на адресу позивача направлено звіт за результатами аналізу 1-го та 2-го рівня за договором від 21.04.2015 № 21-04-2015 та акт надання послуг № 3 від 18.02.2016.

У відповідь позивач у листі від 12.03.2016 вих. № 7 зазначив, що на виконання договору йому не надано: технічне завдання з визначення та специфікації технології і процесів, включаючи мікротурбіни які отримали "зелений сертифікат", системи газифікації твердої біомаси, теплообмінники та газові компресори - тобто технічне завдання на цілісний енергетичний комплекс, аудит для впровадження додаткових заходів, бізнес-план інвестиційного рівня на основі вищезазначеного технічного завдання, фінансові моделі, забезпечення двох пропозицій щодо фінансування бізнес-плану та плану впровадження проекту. Позивач зазначав, що запропоновані документи не можуть бути прийняті як підтвердження виконання робіт за договором від 21.04.2015 № 21-04-2015, оскільки не є доказом його виконання.

Відповідно до пункту 3.4 договору від 21.04.2015 № 21-04-2015 сторони передбачили, що у разі мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і терміни їх виконання. При цьому, згідно з пунктом 3.5. договору якщо під час виконання робіт з'ясовується неминучість отримання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт, виконавець (замовник) зобов'язаний за місяць до призупинення дії договору сповістити про це замовника (виконавця). У цьому випадку сторони зобов'язані протягом 15 днів розглянути питання про доцільність та напрямки продовження або припинення дії договору. Рішення про будь-яке повернення коштів приймається протягом цього терміну (15 днів) та перерахування коштів буде відбуватися протягом 45 днів з дати прийняття рішення.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи припиненими правовідносини сторін за договором від 21.04.2015 № 21-04-2015 у зв'язку із закінченням строку його дії і фактичне ненадання відповідачем послуг, зазначені положення договору від 21.04.2015 № 21-04-2015 залишили поза увагою і належним чином не встановили чи вчинялися сторонами дії, передбачені пунктом 3.4 договору, щодо узгодження та врегулювання питань стосовно подальшого виконання його умов, чи приймалося ними рішення про продовження/припинення дії договору та повернення коштів, сплачених на його виконання, у порядку, передбаченому умовами договору.

При цьому судами не було враховано, що згідно зі статтями 598, 599 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 631 ЦК та частини 7 статті 180 ГК строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК, частиною 1 статті 202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним, колегія суддів вважає, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем є помилковими.

Щодо висновків судів про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень законодавства, яке регулює зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави слід зазначити таке.

Відповідно до статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Проте, при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було встановлено, що позивач у встановленому порядку відмовився від договору, а також те, що цей договір було розірвано сторонами чи визнано недійсним у судовому порядку.

Отже, враховуючи передумови виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, існування між сторонами у даній справі договірних відносин, проведення позивачем розрахунків саме за цим договором, а також за відсутності доказів того, що цей договір було визнано недійсним у судовому порядку або розірваним чи зобов'язання за ним припинилися з інших підстав, такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому не можуть бути повернуті на підставі статті 1212 ЦК.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки тому, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК.

Водночас відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, передбачена положеннями частини 1 статті 906 ЦК, за змістом якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції про те, що повернення сплачених авансом коштів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань умовами договору не передбачено, зауважив про можливість відшкодування позивачу завданих збитків.

Відповідно до частини 2 статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, для правильного вирішення спору, пов'язаного з відшкодуванням збитків, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Проте, обставини, які є підставою для відшкодування збитків, судами попередніх інстанцій не досліджувалися, тому висновок суду апеляційної інстанції про завдання позивачу збитків у сумі понесених позивачем витрат на попередню оплату є передчасним.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, належним чином не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо наявності підстав для задоволення позову є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.