ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 917/57/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі -Управління)

на рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 (суддя Семчук О.С.) та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 (головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді Барбашова С.В. і Істоміна О.А.)

зі справи №917/57/18

за позовом Управління

до фізичної особи-підприємця Якименка Василя Андрійовича (далі - Підприємець)

про стягнення 226 146,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 226 146,92 грн. і обґрунтовано невиконанням відповідачем у встановлені строки робіт за договором підряду від 27.11.2017 № 781 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018, у позові відмовлено.

Зазначені рішення і постанову мотивовано передчасністю і необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Управління, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема за незастосування норм права, які підлягали застосуванню, просить зазначені рішення і постанову скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Підприємця заборгованість за Договором у сумі 226 146, 92 грн. і витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 15 267, 90 грн. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі, суди:

- необґрунтовано, з виходом за межі вимог позовної заяви і апеляційної скарги, зробили помилкові висновки про фактичне виконання відповідачем робіт за Договором та надали оцінку вартісній величині цих робіт;

- не врахували норми чинного законодавства України щодо здійснення попередньої оплати тільки тих робіт, що передбачається виконати протягом поточного бюджетного періоду, і неправильно визначили вимоги позивача як передчасні.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, хибність і безпідставність тверджень замовника, відсутність підстав для скасування цих рішень та просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Розгляд касаційної скарги Управління здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з'ясовано та зазначено, зокрема, що:

- Управлінням (замовником) та Підприємцем (підрядником) було укладено Договір, за умовами якого:

підрядник зобов'язаний на свій ризик власними силами і засобами виконати роботи, передбачені проектно-кошторисною документацією, а саме: капітальний ремонт покрівлі житлового будинку по вул. Соборності, 40а у м. Полтаві у встановлений строк, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи;

замовник оплачує підряднику виконані роботи "по мірі надходження фінансування з бюджету" (пункт 5.1);

замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 226 146,92 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (117-2014-п) (пункт 5.3);

строк виконання робіт за Договором - на протязі 3-х місяців з моменту отримання попередньої оплати (пункт 5.4);

- на виконання пункту 5.3 Договору Управління перерахувало Підприємцю попередню оплату в сумі 226 146,92 грн., яка ним отримана 28.11.2017;

- за іншими умовами Договору:

замовник здійснює оплату за фактично надані послуги (виконані роботи) на підставі таких документів:

1) акта приймання виконаних робіт (форма № КБ-2В), підписаного уповноваженими представниками обох сторін, з усіма необхідними документами, порядок надання яких визначений пунктами 6.3.10, 6.3.12 даного Договору, та оформлених належним чином згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, умовами цього Договору та чинного законодавства України;

2) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), підписаної уповноваженими представниками обох сторін (пункт 5.2);

здавання-приймання послуг (робіт) після їх закінчення здійснюється за актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати у формі № КБ-3 (пункт 11.1);

підрядник зобов'язаний надати акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) на суму коштів, авансованих замовником, на протязі 3-х місяців з моменту отримання попередньої оплати або повернути попередню оплату замовнику на наступний день після закінчення зазначеного строку (пункт 5.4);

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених цим договором зобов'язань (пункт 14.1);

- з огляду на вимоги пунктів 5.4 та 14.1 Договору Підприємець зобов'язаний був надати Управлінню акт приймання виконаних робіт, довідку про вартість виконаних робіт та витрати на суму попередньої оплати або повернути таку оплату у строк до 28.02.2018 (три місяці після 28.11.2017 - дня попередньої оплати), а не до 31.12.2017, як вважає Управління;

- Підприємець (підрядник) 18.01.2018, тобто в межах вказаного 3-місячного строку, нарочним передав Управлінню (замовнику) листа № 1, в якому повідомлялося про виконання робіт за Договором у повному обсязі, з доданням до цього листа документів на підтвердження виконання і вартості робіт;

- з відповідних документів вбачається, що вартість виконаних робіт становить 419 373 грн., тобто майже вдвічі перевищує попередню оплату в сумі 226 146, 92 грн.;

- згадані лист та документи отримані замовником;

- Управління не підписало надані Підприємцем документи, рахунок на оплату виконаних робіт також не підписало, а натомість звернулося з позовом у даній справі;

- на момент подання позовної заяви (19.01.2018) підстави для стягнення з Підприємця суми передоплати були відсутні;

- на думку Управління, відповідно до статей 3, 57 Бюджетного кодексу України, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 (117-2014-п) роботи за Договором мали бути виконані до закінчення поточного бюджетного періоду та до закінчення дії Договору, а саме до 31.12.2017;

- Управління не здійснило необхідних заходів щодо дотримання бюджетного законодавства стосовно строків виконання робіт за Договором. Згадане положення пункту 5.4 цього договору недійсним у встановленому порядку не визнавалося, зміни до цього пункту не вносилися, а відтак він є обов'язковим для виконання сторонами.

Причиною спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми здійсненої цим останнім передоплати за Договором.

Як передбачено частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічне за змістом законодавче положення міститься в частині другій стаття 4 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 846 названого Кодексу строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Попередніми судовими інстанціями на підставі дослідження умов укладеного сторонами Договору з'ясовано, що на час подання позовної заяви з даної справи (19.01.2018) строк виконання Підприємцем (підрядником за цим договором) його зобов'язань щодо вчинення однієї з двох дій: або надання Управлінню акта приймання виконаних робіт та відповідної довідки, або повернення Управлінню суми попередньої оплати за Договором, - НЕ НАСТАВ, оскільки цей строк, згідно з умовами даного договору, мав настати 28.02.2018. За таких обставин у судів попередніх інстанцій відсутні були підстави для висновку про порушене на момент звернення з позовом права та/або законного інтересу позивача (Управління), а, отже, й для задоволення позовних вимог.

При цьому, як правильно відзначено скаржником, питання щодо фактичного виконання робіт за Договором не було належним предметом розгляду в даній справі.

Аргументи скаржника, пов'язані з порушенням, на його думку, бюджетного законодавства вже достатньою мірою спростовано попередніми судовими інстанціями, з відповідними висновками яких, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, Касаційний господарський суд погоджується. При цьому судами обґрунтовано відзначено, що саме Управління, укладаючи Договір на наведених у ньому умовах, не вжило залежних від нього (Управління) заходів щодо дотримання приписів названого законодавства в частині строків виконання зобов'язань за Договором. Водночас слід додатково підкреслити, що згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судами встановлено і скаржником не заперечується, що Договір недійсним повністю чи в частині строків його виконання недійсним не визнавався, зміни до нього не вносилися, а відтак він є правомірним та обов'язковим до виконання сторонами.

Доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, приймаються Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із встановленими у справі обставинами та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, а саме наведених у цій постанові положень ЦК України (435-15) .

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 917/57/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В. Суховий