Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 у справі № 34/5005/1251/2012 (суддя - Примак С.А.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ "Кераміка-Волга-У", ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Кераміка-Волга-У", провадження у даній справі припинено.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції від 29.11.2016, банком 17.05.2018 подано апеляційну скаргу, разом із клопотанням про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 34/5005/1251/2012 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на зазначену ухвалу господарського суду першої інстанції від 29.11.2016 залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та належних доказів сплати судового збору у повному обсязі в розмірі 1 762 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 34/5005/1251/2012 (судді : Чередко А.Є., Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) відмовлено ПАТ "Дельта Банк" у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 у справі № 34/5005/1251/2012. Апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 повернуто скаржнику.

В касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 34/5005/1251/2012 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, посилаючись на наступне.

Не погоджуюсь з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову банку у відкритті апеляційного провадження на зазначену ухвалу суду першої, скаржник посилається на те, що оскаржувану ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також припинення провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Кераміка-Волга-У", банку надіслано не було, а з повним текстом цієї ухвали суду ПАТ "Дельта Банк" ознайомився із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень при перевірці дійсних активів банку у ліквідаційній процедурі, при цьому апеляційним судом не перевірено чи здійснено відправку ухвали на юридичну адресу Банку.

Також, скаржник посилається на порушення апеляційним судом ст.ст. 254, 255, 256 ГПК України, ст. 19 Конституції України та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

У відзиві арбітражний керуючий Ткаченко Д.В. просить оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін, як таку що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та вимог процесуального права.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.07.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса. В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 і призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.10.2018 на 10:30 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відмовляючи у відкриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" та повертаючи апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, у травні 2018 ПАТ "Дельта Банк" звернулось із апеляційною скаргою від 14.05.2018 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що скаржник неодноразово звертався до суду першої інстанції про направлення на адресу банку повного тексту оскаржуваної ним ухвали суду першої інстанції від 29.11.2016 у даній справі, однак жодної відповіді на відповідні клопотання ним не отримано.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що копії оскаржуваної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 були направлені всім учасникам справи 01.12.2016, в тому числі і ПАТ "Дельта Банк", про що свідчить відмітка на звороті у лівому нижньому куті оригіналу цієї ухвали про направлення копій ухвали учасникам судового процесу, що згідно п. 6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Крім того, апеляційним судом встановлено, що в судовому засіданні суду першої інстанції 29.11.2016 при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції був присутній представник ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_1., що підтверджується належними доказами, та не перешкоджало представнику банку ознайомитись з матеріалами справи.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що копія оскаржуваної банком ухвали господарського суду від 29.11.2016 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 01.12.2016 за № 63087198.

Відтак, апеляційний господарський суд встановивши, що банк з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 29.11.2016 звернувся після спливу майже двох років, при цьому ПАТ "Дельта Банк" не підтверджено належними та допустимими доказами на обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження цієї ухвали суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 і відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Відповідно до п. 13) розділу ХІ Перехідних положень ГПК (1798-12) України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За ст. 93 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України (в редакції чинній після 15.12.2017), учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

За ч. 3 ст. 256 ГПК України (в редакції чинній після 15.12.2017), строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Разом з тим, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в даному контексті також слід враховувати іншу правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

За таких обставин, враховуючи встановлене апеляційним судом та з огляду на вище зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, оскільки ПАТ "Дельта Банк" не доведено поважності причин значного пропуску процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, внаслідок чого апеляційним судом правомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 у справі № 34/5005/1251/2012 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017).

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 34/5005/1251/2012 прийнята у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.