ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4248/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Замніус М.В.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Романенко Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 (Істоміна О.А., Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.) у справі № 922/4248/17 Господарського суду Харківської області

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3", третя особа Харківська міська рада про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парковий-3" (далі - Відповідач), Харківська міська рада (далі - Третя особа) про визнання укладеним, з дня набрання чинності рішенням суду, договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Відповідачем та Позивачем у редакції, зазначеній у позовній заяві.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 804 від 09.11.2011, із змінами внесеними рішенням №319 від 22.05.2013, Відповідач зобов'язаний укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, проте його ухилення від свого обов'язку щодо укладення такого договору є безпідставним.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що отримані та досліджені судом докази свідчать про протиріччя в позиції Позивача щодо порядку розрахунку суми пайового внеску та, як наслідок, необґрунтованої вимоги спонукати Відповідача до підписання типового договору про пайову участь.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

5.1. Визнано укладеним, з дня набрання чинності рішення суду, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Позивачем та Відповідачем в редакції, наведеній в резолютивній частині постанови.

6. Постанова суду мотивована тим, що Позивачем не була врахована сума, яка внесена до декларації про готовність до експлуатації об'єкта №ХК143170862390 від 28.03.2017, як кошторисна вартість будівництва, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог, проте зі зміною пункту 2.1.1 договору, що не було враховано судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким визнати укладеним, з дня набрання чинності рішенням суду, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Відповідачем та Позивачем у редакції, зазначеній у позовній заяві.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, іншими нормативно-правовими актами не передбачено обчислення відповідного розміру пайової участі з урахуванням внесених даних про кошторисну вартість будівництва до декларації про готовність об'єкту до експлуатації, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно змінив таку істотну умову договору, як величина пайової участі, яка зазначена Позивачем в пункті 2.1.1 договору.

9. Судом не враховано, що кошторисний документ, який визначає повну кошторисну вартість об'єкта будівництва або його черги, є зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва, проте такий в матеріалах справи відсутній, оскільки будь-яких звернень від Відповідача щодо укладення договору пайової участі та документів до органів місцевого самоврядування не надходило.

10. Судом не враховано пункт 3.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

11. Позивач не є органом місцевого самоврядування, з яким відповідно до частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" має укладатись договір.

12. Судом апеляційної інстанції не враховано, що питання визначення величини пайової участі врегульовано частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проте відповідні документи досліджені не були.

13. Відповідач не є замовником будівництва, оскільки не має у власності або користуванні спірної земельної ділянки, а тому відсутні будь-які підстави для укладення спірного договору.

14. Позивач не несе відповідальності за договором за неналежне виконання умов договору, що є порушенням вимог частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

15. Згідно зі статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

16. Порядок, як у редакції, затвердженій рішенням виконавчого комітету Харківської міськради № 804 від 09.11.2011, так і в редакції, затвердженій рішенням виконавчого комітету Харківської міськради № 319 від 22.05.2013, покладає на замовника будівництва обов'язок звернутися із заявою до Позивача про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

17. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.

18. За змістом положень частини 1 статті 173, частини 1 статті 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (стаття 187 ГК України).

19. Виходячи з наведеного, невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва не звільняє його від такого обов'язку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №922/5937/15, в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №911/489/18).

20. Відповідно до частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Згідно з частиною 6 вказаної статті Закону встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

21. Таким чином, інших способів визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, окрім тих, які наведені в частині 5 статті 40 названого Закону, цим законодавчим актом не передбачено.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що, як вбачається з декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХК143170862390 від 28.03.2017, кошторисна вартість будівництва становить 96 000,00 грн.

22. Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про основи містобудування" будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

23. Отже, затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі правил визначення вартості будівництва покладено на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке наказом № 293 від 05.07.2013 прийняло з наданням чинності з 01.01.2014 національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

24. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що місцевий господарський суд помилково відмовив в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що дії Позивача по спонуканню до укладення договору про пайову участь є необґрунтованими, а документи у справі свідчать про протиріччя в позиції Позивача щодо порядку розрахунку суми пайового внеску, проте Суд вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду про те, що при розрахунку величини пайової участі слід виходити із суми кошторисної вартості будівництва, зазначеної в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки судом не перевірено чи визначена така вартість будівництва згідно з будівельними нормами, державними стандартами і відповідними правилами.

25. З огляду на те, що величина пайової участі є істотною умовою договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (пункт 1 частини 9 статті 40Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), тому з'ясування та оцінка доказів правильності визначення такого розміру є неодмінною складовою предмета судового розгляду у даній справі.

26. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції в абзаці 10 аркушу 8 постанови вказав, що ", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, змінивши п. 2.1.1 договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова", тоді, як суд першої інстанції вказаних висновків не робив, а відмовив в задоволенні позовних вимог.

27. Доводи скаржника, вказані в пунктах 8, 9 знайшли своє підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

28. Посилання Позивача, наведені в пункті 10 постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки пунктом 3.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який прийнятий рішенням виконавчого комітету Ради №804 від 09.11.2011, визначено, що у разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудженого житла для Харківської області, розрахованих на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для жилих будинків. Як вже вказувалося, відповідна величина пайової участі визначається (згідно з наведеним у даній постанові положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) ) або з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, або на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Таким чином, зазначений Закон не передбачає визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на базі (основі) згаданих у пункті 3.6 наведеного Порядку показників, затверджених названим Міністерством. Згаданий Порядок, будучи локальним нормативно-правовим актом, не може змінювати (доповнювати) положення законодавчого акта, яким є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

29. Доводи Відповідача, викладені в пункті 11 постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки такі доводи вже були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом дано оцінку таким доводам Відповідача і колегія суддів з цим погоджується.

30. Посилання Відповідача, наведені в пункті 13 постанови, колегією суддів не приймаються, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до декларації №ХК143170862418 від 28.03.2017, яка підписана директором Відповідача, останній є замовником будівництва спірного об'єкта. Протилежне судом не встановлено. При цьому, такі доводи, які зазначені у вказаному пункті постанови, зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

31. Твердження, Відповідача, викладені в пунктах 12, 14 постанови не беруться до уваги, оскільки є передчасними, з огляду на результати касаційного перегляду оскаржуваних процесуальних документів у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

33. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

34. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

35. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.04.2018 у справі №922/4248/17 скасувати.

3. Справу № 922/4248/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.