розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Римара Геннадія Олександровича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 (Петухов М.Г., Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2018 (Нешик О.С.) у справі № 902/760/17

за позовом Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Римара Геннадія Олександровича, третя особа Гуменська сільська рада Вінницького району Вінницької області про розірвання договору оренди водного об'єкта та його повернення

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Позивач-1) та Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Позивач-2) з позовом до Фізичної особи-підприємця Римара Геннадія Олександровича (далі - Відповідач), Третя особа - Гуменська сільська рада про розірвання договору оренди водного об'єкта та його повернення.

2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що Відповідачем порушено норми законодавства та умови договору щодо неотримання дозволу на спеціальне водокористування, неукладення договору оренди на гідроспоруду, порушення встановленого для Відповідача БУВР Південного Бугу режиму роботи, що призвело до порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяно шкоду господарським об'єктам та навколишньому природному середовищу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.04.2018 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки умови пункту 40 договору відповідають статті 291 ГК України, статтям 651, 783 ЦК України, статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і матеріалами справи встановлено, що Відповідачем здійснено спеціальне водокористування без наявності дозволу, допущено заподіяння шкоди господарському об'єкту та навколишньому природному середовищу, тому наявні підстави для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 рішення Господарського суду Вінницької області від 16.04.2018 змінено в його мотивувальній частині, а в іншій частині рішення залишено без змін.

6. Постанова суду мотивована тим, що місцевим господарським судом помилково застосовано до даних правовідносин положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки питання щодо користування водними об'єктами на умовах оренди регулюється Водним кодексом України (213/95-ВР) , зокрема, статтею 51 Кодексу. Крім того, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що Відповідач допустив заподіяння шкоди господарському об'єкту та навколишньому природному середовищу, оскільки належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76- 78 ГПК України цей факт не підтверджується, у зв'язку із чим суд зазначив про необхідність змінити мотивувальну частину рішення, виключивши з неї вказані мотиви для розірвання спірного договору оренди водного об'єкту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Невірно застосовано пункт 40 спірного договору, оскільки здійснення спеціального водокористування без дозволу, за відсутності наслідків у вигляді пошкодження об'єкту оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, не є підставою для розірвання договору.

9. Невірно застосовано частину 2 статті 651 ЦК України, оскільки разове здійснення спеціального водокористування без дозволу не є істотним порушенням договору, оскільки не призвело до позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладанні договору.

Позиція Прокурора у відзиві на касаційну скаргу

10. Відповідачем під час розгляду справи не надано докази, які спростовують встановлені судами факти порушення вимог договору.

11. При укладенні договору Позивач розраховував не лише на отримання плати за використання об'єкта оренди, але і на дотримання орендарем усіх умов договору, що є необхідною складовою раціонального та ефективного використання водних об'єктів та земель водного фонду. Забезпечення правомірного обігу майнових прав на ці об'єкти, додержання законодавчого порядку їх використання, визнання та захист форм їх використання і становить суспільний інтерес.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Статтею 51 Водного кодексу України визначено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

13. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин справи в сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 33 спірного договору на Орендаря (Відповідач) покладені обов'язки щодо здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.

14. При цьому, судами з'ясовано, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Відповідачем, за результатами якої складено акт від 26.10.2016 та встановлено порушення Відповідачем вимог законодавства, а саме: 1) відсутній дозвіл на спеціальне водокористування - пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 ВК України; 2) відсутній договір оренди на гідроспоруду - пункт 2 частини 1 статті 43, частина 7 статті 51 ВК України.

14.1. Також в ході перевірки встановлено, що даний водний об'єкт (ставок) спущений для вилову риби.

14.2. Крім того, судами першої та другої інстанцій досліджено, що факт відсутності у Відповідача дозволу на спеціальне водокористування при проведенні перевірки встановлено також Вінницьким апеляційним адміністративним судом під час розгляду справи №127/24118/16-а.

15. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

16. Як встановлено судом апеляційної інстанції, дозвіл на спеціальне водокористування Відповідачем був отриманий вже після подання даного позову, тобто на момент виникнення спірних правовідносин вказаний дозвіл був відсутній, що свідчить про порушення Відповідачем умов договору та положень Водного кодексу України (213/95-ВР) .

17. Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

18. Таким чином, судом апеляційної інстанції, враховуючи пункт 40 спірного договору, який регулює припинення дії договору шляхом його розірвання, правильно застосовано норми матеріального права, на підставі яких він дійшов обґрунтованого висновку про наявність та доведеність обставин для задоволення позову з підстав порушення Відповідачем умов оспорюваного договору і вимог водного законодавства, невиконання Відповідачем покладених на нього договором зобов'язань щодо здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.

19. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.06.2016 у справі №906/165/15.

20. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про помилковість застосування судом першої інстанції до даних правовідносин Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки вказаний Закон регулює відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності (в статті 2 наведеного Закону визначено вичерпний перелік відносин, які регулює цей Закон), а тому виключення з мотивувальної частини рішення суду на таке посилання, є підставним.

20.1. Також, Суд вважає мотивованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів в розумінні статей 76- 78 ГПК України щодо допущення Відповідачем шкоди господарському об'єкту та навколишньому природному середовищу, в зв'язку з чим, судом змінено мотивувальну частину рішення в згаданій частині шляхом виключення таких підстав для розірвання спірного договору.

21. В зв'язку з тим, що позовна вимога про зобов'язання Відповідача повернути Позивачу-1 водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду загальною площею 32,4170 га, підписавши акт прийому-передачі, є похідною від позовної вимоги про розірвання спірного договору оренди водного об'єкта, тому така вимога обґрунтовано задоволена судами попередніх інстанцій.

22. Посилання скаржника, зазначене в пункті 8 постанови відхиляється, оскільки пунктом 40 договору, який є Типовим договором оренди водних об'єктів, визначено кілька випадків припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду і судами попередніх інстанцій вказане досліджено та достеменно встановлено. Крім того, скаржником довільно, з урахуванням власного інтересу, трактується зазначена умова договору.

22.1. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Згідно з вимогами частини 9 цієї статті Кабінет Міністрів України постановою №420 від 29.05.2013 затвердив Типовий договір оренди водних об'єктів, який повинен відповідати законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

22.2. Таким чином, виходячи з наведеного, порядок припинення права користування землями водного фонду встановлено земельним законодавством, в т.ч. частиною 1 статті 22 Закону України "Про оренду землі", у якій чітко розмежовано випадки розірвання договору за рішенням суду.

23. Доводи скаржника, викладені в пункті 9 постанови колегією суддів відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.

24. При цьому, суд зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010 вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

25. Колегія суддів звертає увагу на посилання Прокурора, наведені в пункті 11 постанови і вважає за необхідне зазначити, що Позивач-1, як орендодавець, при наданні водного об'єкта в оренду з метою здійснення рибогосподарських потреб, розраховує не лише на отримання орендної плати, але й об'єктивно заінтересований у задоволенні певного суспільного інтересу, а невиконання зобов'язання, зокрема з дотримання орендарем усіх умов договору, не забезпечує потребу ефективного використання водного об'єкта, який надавався для визначеної мети. Мета надання водного об'єкта в оренду для здійснення рибогосподарських потреб є такою, що слугує загальносуспільному інтересу. Невиконання умов спірного договору порушує принцип раціонального використання цього об'єкта. Здійснення спеціального водокористування без за наявності дозволу порушує вимоги умов договору, про що судами обґрунтовано визначено під час розгляду справи.

25.1. Вимога встановлення пропорційності втручання в майнові права особи в порівнянні з необхідністю захисту "суспільного інтересу" покликана враховувати всі фактичні обставини справи для того, щоб реалізувати ідею соціальної справедливості в демократичному суспільстві (Рішення ЄСПЛ 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Об'єднаного Королівства").

26. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає. В зв'язку з тим, що підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій не вбачається, водночас, апеляційною інстанцією обґрунтовано змінено рішення місцевого господарського суду в його мотивувальній частині і колегія суддів з цим погоджується, тому саме постанова суду апеляційної інстанцій підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Щодо розподілу судових витрат

28. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.