розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК "Класик" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 (суддя Турчин С.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 (колегія суддів: Пашкіна С.А. ( головуючий), судді Мальченко А.О., Кропивна Л.В.)

зі справи № 910/5909/16

за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (далі - Підприємство) до Товариства

про стягнення 204 724,01 грн.,

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 201 100 грн. заборгованості, 3 261,37 грн. пені, 362,64 грн. 3 % річних.

Позовна заява з посиланням на приписи статей 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 852 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статей 193, 232 Господарського кодексу України мотивована порушенням Товариством умов укладеного сторонами договору підряду від 12.03.2015 № 3-ДЖ/1 АДК (далі - Договір) щодо своєчасного виконання оплачених Підприємством робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 зі справи, позов задоволено частково: з Товариства на користь Підприємства стягнуто 201 100 грн. основного боргу і 3 261,37 грн. пені; в іншій частині позову відмовлено.

В ухваленні цих рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено факт виконання умов Договору щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 201 110 грн., тоді як відповідач не надав доказів на підтвердження виконання робіт у строки, встановлені Договором.

Товариство в касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: статті 19 Конституції України, статей 525, 853, 882 ЦК України, статей 2, 7, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), просить зазначені рішення та постанову зі справи скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Згідно з доводами Товариства, викладеними в касаційній скарзі: відповідач не зміг скористатися своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, і надати докази виконання робіт; такі докази додані відповідачем до апеляційної скарги; фактично роботи, визначені Договором, виконані, що підтверджується актами виконаних робіт; згідно з актами вартість виконаних робіт становить 397 728 грн.; ухилення позивача від обов'язку підписати зазначені акти є порушенням статей 853, 882 ЦК України і пунктів 5.1, 5.1.1, 13.3 Договору.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову зі справи - без змін.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевий та апеляційний господарські суди у справі, зокрема, встановили, що:

- Підприємство (замовник) і Товариство (підрядник) 12.03.2015 уклали Договір, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого підрядник зобов'язується здійснити капітальний ремонт адміністративної будівлі ДОК "Джерело", що знаходиться на балансі Підприємства, в обсязі, визначеному в дефектному акті та кошторисній документації, Додатком 1 і Додатком 2 до цього Договору (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх вартість у строки і на умовах, визначених Договором і відповідними Додатками до нього;

- згідно з пунктом 2.1 Договору початок виконання робіт - протягом п'яти робочих днів від моменту підписання Договору, а згідно з пунктом 2.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 01.10.2015, термін виконання робіт за Договором - до 31.12.2015;

- відповідно до пункту 3.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 18.08.2015, договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисно-договірній документації до Договору; ціна Договору становить 331 440 грн., ПДВ 20 % у розмірі 66 288 грн., всього - 397 728 грн.;

- у пунктах 4.4, 4.5 Договору сторони передбачили, що оплата замовником виконаних робіт буде здійснена на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3; замовник здійснює попередню оплату на закупівлю будівельних матеріалів та початок робіт у розмірі 40 % від суми Договору;

- згідно з пунктом 5.1 Договору здача-приймання виконаних робіт по об'єкту здійснюється відповідно до діючих норм і правил та оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3); підрядник у встановленому чинним законодавством України порядку щомісячно складає акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в і довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3);

- на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 201 100 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2015 № 458 з призначенням платежу: "Аванс по договору №3-ДЖ/1 АДК від 12.03.2015р., ремонт адмінкорпусу ДОК Джерело КП КЖСЕ, у т.ч. ПДВ 20% - 33516 грн.";

- Товариство в порушення взятих на себе зобов'язань передбачених Договором робіт не виконало.

Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства сплаченої Підприємством суми передоплати за Договором, 3 % річних та пені у зв'язку з порушенням строків виконання робіт.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною четвертою статті 882 цього ж Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно зі статтею 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на виконання умов Договору Підприємство здійснило попередню оплату в розмірі 201 100 грн., тоді як Товариство протягом строку дії Договору необхідні роботи не виконало.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства суми в розмірі 201 100 грн.

Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 8.3 Договору передбачена відповідальність підрядника перед замовником за порушення строків виконання робіт або терміну їх завершення у вигляді пені в розмірі 0,01 % вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт, передбаченою цим Договором.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши факт порушення Товариством умов Договору щодо виконання робіт у погоджені сторонами строки, перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення пені, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства 3 261,37 грн. пені.

Водночас місцевий господарський суд, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, не знайшов підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з Товариства 362,64 грн. 3 % річних. Касаційна скарга відповідача не містить доводів щодо незаконності судових рішень в цій частині.

Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведену норму процесуального права не можуть бути предметом розгляду та перевірки в Касаційному господарському суді викладені у касаційній скарзі доводи Товариства, спрямовані на встановлення нових обставин та переоцінку доказів. Крім того, наведені в скарзі доводи були розглянуті та їм було надано оцінку судом апеляційної інстанції.

Що стосується аргументів Товариства про безпідставну відмову Підприємства від підписання актів виконаних робіт на загальну суму 397 728 грн., колегія суддів зазначає, що такі доводи могли б бути взяті до уваги у випадку дотримання самим виконавцем умов договору та вимог чинного законодавства щодо строків складення і передання відповідних актів. Як зазначається самим скаржником, відповідні акти були складені та направлені замовнику після закінчення строку дії Договору.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства без задоволення, а оскаржуваних рішення і постанови без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 зі справи № 910/5909/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК "Класик" - без задоволення.