ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23176/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Роял Парк Туризм Сервісез"

(Royal Park Tourism Services L.L.C.) - Нікіташа С.П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промотекс Сервіс" - Толкачова Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (у складі колегії суддів: Іоннікова І.А. (головуючий), Тищенко О.В., Тарасенко К.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 (суддя Картавцева Ю.В.)

у справі № 910/23176/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сервіс"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) (далі - ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез") звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!" про визнання недійсним контракту від 31.03.2014 № 37/03/н.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" з листа Акціонерного банку "Південний" від 07.10.2016 № 14-54556 БТ дізналося про договір від 31.03.2014 № 37/03/н, який підписано між позивачем та відповідачем, однак повноважень та розпоряджень щодо укладення цього договору президентом ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" не надавалося, а особа, яка вказана у цьому договорі зі сторони позивача, як директор ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" - Tony d'Souza, цей документ з власної ініціативи не підписував.

Позивач послався на положення статей 202, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та просив визнати цей договір недійсним.

Під час розгляду справи найменування юридичної особи відповідача з Дочірнього підприємства "А.Е.Т. Джоін АП!" змінено на Дочірнє підприємство "Промотекс Сервіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 задоволено заяву відповідача та замінено відповідача - Дочірнє підприємство "Промотекс Сервіс" (ідентифікаційний код 31408096) на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промотекс Сервіс" (ідентифікаційний код 31408096) (далі - ТОВ "Промотекс Сервіс").

Суди розглядали справу неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2018 року ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" обґрунтувало неналежним з'ясуванням судами обставин справи на предмет обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема, судами безпідставно відхилено наданий позивачем висновок почеркознавчого дослідження від 16.12.2016 № 2060, складений Київською незалежною судово-експертною установою, з огляду на проведення цієї експертизи за копіями документів, проте цей доказ є належним і допустимим, оскільки чинним законодавством не заборонено проведення експертизи за копіями документів; судами не наведено підстав, за якими вони відхили клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, чим порушено приписи статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ); судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у відповідача інформації на підтвердження укладення оспорюваного договору, а також у допиті як свідка генерального директора ДП "А.Е.Т. Джоін АП!"; суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 241 ЦК, які регулюють відносини щодо вчинення правочину з перевищенням повноважень.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Промотекс Сервіс" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до контракту від 31.03.2014 № 37/03/н, сторонами якого зазначено ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) і Дочірнє підприємство "А.Е.Т. Джоін АП!" (правонаступником якого є ТОВ "Промотекс Сервіс"), його предметом є співробітництво у сфері міжнародного туризму - приймання туристів, а саме: проживання в готелях, екскурсії, послуги трансферу в ОАЕ. На наявній у матеріалах справи копії контракту від 31.03.2014 № 37/03/н у пункті 12 "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" містяться реквізити фірми "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.), підпис із зазначенням: мр. Tony d'Souza, директор та відтиск печатки з реквізитами Royal Park Tourism Services L.L.C. (пункт 12.1 контракту), і реквізити ДП "А.Е.Т. Джоін АП!", підпис із зазначенням: генеральний директор Альба Ю.І. та відтиск печатки ДП "А.Е.Т. Джоін АП!" (пункт 12.2 контракту).

Також судами встановлено, що згідно з довідкою від 07.07.2016 № 193-36598 Акціонерним банком "Південний" підтверджено, що ДП "А.Е.Т. Джоін АП!" станом на 07.07.2016 через рахунки, відкриті у цьому банку, згідно з контрактом від 31.03.2014 № 37/03/н з Royal Park Tourism Services L.L.C. (ОАЕ) перераховано 569 000,00 доларів США, окремими платежами у період з 01.04.2014 по 16.12.2014.

Обставин, за якими ці кошти було повернуто відповідачу, та/або звернення позивача до відповідача з вимогами щодо невірного призначення цих платежів, судами встановлено не було, а сторонами відповідних доказів не надано.

За змістом статей 74, 76, 77 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач, обґрунтовуючи вимоги про визнання договору від 31.03.2014 № 37/03/н недійсним, зазначав, що мр. Tony d'Souza не підписував оспорюваний правочин від імені позивача, а президентом ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) не було надано відповідних розпоряджень на його укладення.

Отже, з урахуванням предмету і підстав заявленого позову, тягар доказування зазначених обставин покладався саме на позивача як на особу, яка оспорює дійсність контракту від 31.03.2014 № 37/03/н, у якому позивач зазначений його стороною.

Під час нового розгляду справи та на виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2017 у цій справі, судом першої інстанції ухвалою від 07.12.2017 зобов'язано позивача надати суду документи у підтвердження правового статусу Royal Park Tourism Services L.L.C. на дату розгляду справи у суді (статут, документ, що є доказом правосуб'єктності Royal Park Tourism Services L.L.C. (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру, тощо), оформлені з урахуванням статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право"); належним чином засвідчені копії установчих документів Royal Park Tourism Services L.L.C. станом на 31.03.2014 та оригінали таких документів для огляду.

Натомість позивачем на виконання ухвали суду надано документи, що іменовані позивачем як "копія легалізованого Установчого договору від 15.01.2002 на 21 аркуші" та "копія легалізованого Договору про передачу акцій та внесення змін до Установчого договору від 06.09.2010 року на 17 аркушах", які викладено іноземними мовами (англійською та арабською), за відсутністю перекладу вказаних документів на українську мову для забезпечення можливості розуміння змісту долучених документів судом і надання їм відповідної оцінки. Відтак, судом правомірно зазначено, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, який орган (посадова особа) позивача є уповноваженим (уповноваженою) укладати правочини від імені позивача відповідно до його установчих документів.

Доводи позивача про те, що судами не було прийнято до уваги висновок почеркознавчого дослідження Київської незалежної судово-експертної установи від 16.12.2016 № 2060, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки місцевим судом ретельно досліджено цей висновок, йому надана правова оцінка, внаслідок чого суд дійшов висновку, що він не є належним доказом, який підтверджує не підписання оспорюваного договору мр. Tony d'Souza. При цьому такий висновок не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 86 ГПК.

Недоречними є аргументи позивача і про безпідставність відмови у задоволенні його клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з огляду на таке.

За положеннями частини 1 статті 99 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до підпункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (z0705-98) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 (z0001-13) ), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Згідно з положеннями оформлення документів для проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (z0705-98) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 (z0001-13) ), коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз (пункт 3.5).

Оскільки для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів мають надаватися оригінали документів, а такі були вилучені згідно з ухвалою слідчого судді від 28.07.2017, і позивач не забезпечив явку Tony d'Souza для можливості відібрання експериментальних зразків підпису та пред'явлення вільних зразків підпису, що є необхідним для призначення судової почеркознавчої експертизи, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з цих підстав.

Також місцевим судом правомірно зауважено, що за наведених обставин, призначення судом судової експертизи без відібрання експериментальних зразків підпису (через відмову позивача забезпечити явку Tony d'Souza у судове засідання для їх відібрання) призведе до затягування вирішення спору у справі, оскільки судова експертиза не зможе бути проведена у встановленому порядку.

Доводи ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" про те, що судом апеляційної інстанції відповідно до статті 99 ГПК не було вирішено клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, витребування у відповідача документів та допиту свідка, спростовуються висновками цього ж суду, наведеними у постанові, за якими таке клопотання визнано необґрунтованим, зокрема, суд наголосив, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів мають надаватися оригінали документів, тоді як сторонами не надано оригіналів документів, які мають бути об'єктом дослідження; позивачем у порушення положень частини 2 статті 81 ГПК у клопотанні не зазначено причини неможливості отримати інформацію від ТОВ "Промотекс Сервіс" самостійно; відповідно до частини 1 статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням певних особливостей, а за змістом частини 9 статті 252 ГПК при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.

У зв'язку з наведеним, посилання позивача на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права при вирішенні питання про призначення експертизи та оцінки поданих позивачем доказів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому відхиляються судом касаційної інстанції.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено будь-яких обставин, які б стали підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, а також встановлено обставини перерахування відповідачем на рахунок ТОВ "Роял Парк Туризм Сервісез" коштів згідно з контрактом від 31.03.2014 № 37/03/н і не спростування цих обставин позивачем, суди дійшли правильного висновку про прийняття позивачем до виконання цієї угоди та, відповідно, її схвалення.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2017 у цій справі, повно та всебічно дослідили обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовили у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків місцевого та апеляційного господарських судів, суд касаційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують установленого судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Парк Туризм Сервісез" (Royal Park Tourism Services L.L.C.) залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 у справі № 910/23176/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий