У грудні 2017 року Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" (далі - ДП "Ренійський морський торговельний порт") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" (далі - ТОВ "Рені-Лайн"), у якому просило розірвати додаткову угоду від 29.04.2016 до договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 № 36/02, якою збільшено площу орендованої землі до 1 7244 кв. м, у зв'язку з відсутністю діяльності з реалізації інвестиційного проекту з боку орендаря протягом одного року.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням ТОВ "Рені-Лайн" зобов'язань за додатковою угодою від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02 щодо реалізації другого етапу інвестиційного проекту.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.04.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2018, позов задоволено. Розірвано додаткову угоду від 29.04.2016 до договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 № 36/02, зареєстрованого Ренійською міською радою в книзі договорів на право тимчасового користування землею 05.12.2002, укладену між ДП "Ренійський морський торговельний порт" і ТОВ "Рені-Лайн", зареєстровану Ренійською міською радою 17.05.2016 за № 31. Стягнуто з ТОВ "Рені-Лайн" на користь ДП "Ренійський морський торговельний порт" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог та наявністю правових підстав для розірвання додаткової угоди.

При цьому суди, дослідивши інвестиційний проект ТОВ "Рені-Лайн" "Зерновий комплекс по перевалці зерна і виробництву комбікормів" для розміщення на території спеціальної економічної зони "Рені", генеральний договір на реалізацію інвестиційного проекту в спеціальній економічній зоні "Рені" від 06.08.2002, договір від 25.11.2002 № 36/02 на право тимчасового користування землею на умовах оренди та додаткову угоду від 29.04.2016 до цього договору, та на підставі встановлених фактичних обставин у справі дійшли висновку про те, що відповідачем допущено тривале порушення строку виконання другого етапу інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів", а саме, починаючи з 29.04.2016 зі сторони ТОВ "Рені-Лайн" відсутня діяльність з реалізації інвестиційного проекту, що є порушенням істотної умови договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати за договором те, на що він розраховував, а саме, завантаження потужностей портового комплексу на території порту Рені, впровадження новітніх технологій, створення нових робочих місць для непрацюючих громадян м. Рені, створення сучасної технологічної інфраструктури в порту та поповнення державного бюджету обов'язковими відрахуваннями від реалізації інвестиційних проектів. Відтак, за період з 29.04.2016 по 20.12.2017 відповідач не приступив до реалізації другого етапу інвестиційного проекту, отже, інвестиційна діяльність не проводиться саме на земельній ділянці, яка передана йому з урахуванням додаткової угоди від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002, а тому таке порушення має наслідком розірвання додаткової угоди від 29.04.2016, можливість якого сторони передбачили у пункті 7.4. договору від 25.11.2002 № 36/02.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2018 року ТОВ "Рені-Лайн" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу обґрунтовано неналежним з'ясуванням судами обставин справи на предмет обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема скаржник зазначає, що судами не враховано, що ДП "Ренійський морський торговельний порт" не має повноважень щодо розірвання/припинення правовідносин за договором оренди, оскільки він затверджений на сесії міської ради; товариство виконало вчасно свої зобов'язання з інвестиційного проекту з перевищенням у 5 разів від запланованого об'єму інвестицій, а саме вніс інвестицій понад 4,5 млн. доларів США, отже, висновки щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1605-14) ; відповідач був позбавлений права вчасно реалізувати другу чергу інвестиційного проекту у зв'язку із порушенням умов договору оренди самим позивачем; товариство належним чином виконує умови договору оренди, у тому числі щодо сплати орендної плати; інвестиційним договором, бізнес-планом чи будь-якими іншими правочинами не передбачено жодних інвестиційних зобов'язань ТОВ "Рені-Лайн" перед позивачем, тому висновок суду про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору є безпідставним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи і протирічить змісту оспорюваної угоди.

ТОВ "Рені-Лайн" в судове засідання свого представника не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДП "Ренійський морський торговельний порт", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ренійської міської ради народних депутатів від 17.10.1996 № 252 видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 004891, відповідно до якого Ренійському морському торговому порту надано у постійне користування 94,36 га землі у межах згідно з планом землекористування для розміщення об'єктів порту. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8.

19.01.2001 розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації "Про створення органу господарського розвитку і управління спеціальної економічної зони "Рені" та затвердження положення про нього" створено орган господарського розвитку і управління спеціальної економічної зони (далі - СЕЗ) "Рені" - Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт"; затверджено Положення про орган господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені"; органу господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені" (Ренійський морський торговельний порт) визначено здійснити комплекс організаційних та технічних заходів щодо виконання повноважень, передбачених Законом України "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1605-14) та Положенням про орган господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені". Вказане розпорядження зареєстровано у Ренійському районному управлінні юстиції 25.01.2001 за № 3/26.

03.09.2001 року між Ренійською міською радою та органом господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені" - Ренійським морським торговельним портом укладено Генеральну угоду, за умовами якої спільна діяльність сторін спрямована на залучення інвестицій у СЕЗ "Рені" з метою: збереження існуючих та створення нових робочих місць; завантаження потужностей портового комплексу та розвитку його інфраструктури; впровадження новітніх технологій; створення сучасної виробничої, транспортної і ринкової інфраструктури (пункт 1); сторони разом та самостійно здійснюють пошук інвесторів, для чого приймають участь у виставках, конференціях, рекламних акціях тощо, консультують, проводять переговори, сприяють узгодженню та затвердженню інвестиційних проектів (пункт 2); територія СЕЗ "Рені" (94,36 га) знаходиться в постійному користуванні органа господарського розвитку і управління СЕЗ - Ренійського морського торговельного порту відповідно до рішення Ренійського міськвиконкому від 17.10.1996 № 252 (пункт 3); земельна ділянка для інвестиційного проекту, зареєстрованого в райдержадміністрації, надається суб'єкту СЕЗ на підставі договору оренди між суб'єктом СЕЗ та органом господарського розвитку і управління СЕЗ, затвердженого на сесії Ренійської міської ради (пункт 4); угода набуває чинності з моменту її підписання і діє весь термін функціонування Закону України "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1605-14) , угода може бути змінена або доповнена за взаємного письмового узгодження сторін (пункти 8, 9).

Рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради від 26.07.2002 № 258 затверджено інвестиційний проект ТОВ "Рені-Лайн" "Зерновий комплекс по перевалці зерна і виробництву комбікормів" для розміщення на території СЕЗ "Рені".

06.08.2002 між виконавчим комітетом Ренійської міської ради і ТОВ "Рені-Лайн" укладено генеральний договір на реалізацію інвестиційного проекту в СЕЗ "Рені", за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 06.08.2002 № 1, інвестор зобов'язався на власний ризик та за власні кошти відповідно з погодженим (затвердженим) інвестиційним проектом та умовами цього договору забезпечити реалізацію проекту, а виконавчий комітет - забезпечити необхідні умови для його реалізації (пункт 1); інвестор зобов'язався не пізніше трьохмісячного строку розпочати реалізацію інвестиційного проекту на об'єкті; дата початку і закінчення першого етапу інвестування: 03.2002-05.2003, другого етапу - після початку роботи проекту "Соя" (пункти 2.1, 2.2); виконавчий комітет у встановлений законом порядку надає в користування земельну ділянку, необхідну для реалізації інвестиційного проекту (пункт 3.1); договір набирає чинності з моменту його підписання та діє на строк дії інвестиційного проекту; договір може бути розірвано тільки за згодою обох сторін; у випадку дострокового розірвання договору виконавчий комітет відміняє рішення про затвердження інвестиційного проекту (пункти 7.1, 7.2).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію суб'єкта СЕЗ "Рені", виданого Ренійською районною державною адміністрацією 30.08.2002 за № 5, ТОВ "Рені-Лайн" набуло статусу суб'єкта СЕЗ.

15.12.2002 узгоджено бізнес-план інвестиційного проекту у СЕЗ "Рені" "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів", за змістом якого ідея інвестиційного проекту полягає у створенні на території Ренійського порту (вантажний район № 1) зернового виробничо-технологічного комплексу по прийманню зерна, виробництву комбікормів та їхньому відправленню малотоннажними судами або баржами; загальна сума інвестицій у проект становить 680 000,00 доларів США; реалізація проекту має виконуватися у два етапи по термінах будівництва виробничих об'єктів і їхньому фінансуванню; термін реалізації проекту - 15 місяців першого етапу і 6 місяців другого етапу. До липня 2002 року підприємство робить реконструкцію складу № 3, будує прийомно-розвантажувальний пункт і вагарню. Усі роботи фінансуються за рахунок власних коштів підприємства і складають 80 000 доларів США. З липня 2002 року починається практична робота з перевалки зерна в СЕЗ "Рені" і до кінця року планується експортувати 30 000 тонн зерна. Із січня 2003 року разом з голландськими фахівцями розробляється і затверджується проект виробничо-технічного комплексу по збереженню і навантаженню на борт судна зерна загально річною продуктивністю 100 000 тонн. Проектна вартість комплексу 150 000 доларів США. Фінансування здійснюється за рахунок кредитів банку. Будівництво комплексу повинне завершитися до 01.08.2003. Другий етап проекту реалізується після початку практичної роботи в СЕЗ "Рені" інвестиційного проекту по переробці соєвих бобів. На цьому етапі передбачається в складі № 3 установка модульного комбікормового заводу голландської фірми "OTTEVANGER" продуктивністю 15 тонн у годину повнораціонних кормів для птаха. Вартість цього заводу з установкою в Рені 450 000 доларів США. Фінансування здійснюється разом з компанією "Рені-Лайн" і голландською фірмою "OTTEVANGER".

25.11.2002 між Ренійським морським торговельним портом (орендодавець) і ТОВ "Рені-Лайн" (орендар) укладено договір № 36/02 на право тимчасового користування землею на умовах оренди, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на території першого вантажного району порту площею 6 150 кв. м, згідно з планом землекористування, що додається, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Рені, що знаходиться у землекористуванні орендодавця; земельна ділянка передається в оренду з метою реалізації перевантаження зерна згідно з інвестиційним проектом (пункт 1.1); цей договір зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 05.12.2002.

За умовами цього договору орендар вступає у строкове платне користування ділянкою у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі землі (пункт 2.1); орендодавець зобов'язаний після затвердження даного договору на сесії міської Ради передати земельну ділянку за актом приймання-передачі в користування орендаря у стані, що відповідає умовам цього договору та придатну для використання за цільовим призначенням (пункт 4.1); орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання землі, переданої за цим договором; виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованої ділянки внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (пункти 4.3, 4.4); цей договір укладено строком на 27 років та діє з 01.12.2002 до 31.12.2029 (пункт 7.1); зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання та розгляду іншою стороною (пункт 7.3); за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством: закінчення строку, на який його було складено; у разі невиконання вимог пункту 3.3; у випадку нецільового використання земельної ділянки; відсутності діяльності з реалізації інвестиційного проекту з боку орендаря протягом одного року; за домовленістю сторін; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 7.4); взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 7.5).

Зазначений договір затверджено рішенням Ренійської міської ради від 05.12.2002 № 145 "Про затвердження договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди між Ренійським морським торговим портом та ТОВ "Рені-Лайн".

Згідно з угодою від 01.12.2003 про зміни договору від 25.11.202 № 36/2 сторони узгодили внести зміни у пункти 1.1 (щодо розміру земельної ділянки) і 3.1 (щодо розміру орендної плати, яка визначається на підставі Закону України "Про оренду землі" (161-14) ) у зв'язку з наданням орендодавцем орендарю додаткової земельної ділянки площею 2 750 кв.м, яка передана за актом приймання-передачі землі, розташованої на території СЕЗ, від 01.12.2003. Ця угода затверджена рішенням Ренійської міської ради від 15.03.2004 № 303

Рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради від 10.10.2007 № 271 "Про подальшу реалізацію інвестиційного проекту суб'єкта СЕЗ - ТОВ "Рені-Лайн" надано дозвіл суб'єкту СЕЗ - ТОВ "Рені-Лайн" на реалізацію другого етапу інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів" (пункт 1); затверджено схему ділянки, що передається в оренду суб'єкту СЕЗ - ТОВ "Рені-Лайн" на території першого вантажного району Ренійського морського торгового порту (пункт 2).

Рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради від 27.02.2015 № 20 "Про скасування пункту 2 рішення виконавчого комітету Ренійської міської ради № 271 від 10.10.2007" скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Ренійської міської ради від 10.10.2007 № 271; рекомендовано суб'єкту СЕЗ - ТОВ "Рені-Лайн" здійснювати реалізацію другого етапу інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів" з урахуванням даного рішення.

29.04.2016 між ДП "Ренійський морський торговельний порт" і ТОВ "Рені-Лайн" укладено додаткову угоду до договору №36/02 від 25.11.2002 на право тимчасового користування землею на умовах оренди, за умовами якої сторони узгодили внести зміни в пункти 1.1 та 3.1 зазначеного договору у зв'язку із наданням орендарю додаткової земельної ділянки площею 17 244 кв. м; пункт 1.1 викладено у редакції, відповідно до якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки на території першого вантажного району порту загальною площею 26 144 кв. м; у пункті 3.1 встановлено плату за тимчасове користування земельною ділянкою. Інші умови договору від 25.11.2002 № 36/02 не обумовлені цією угодою залишилися незмінними та сторони підтвердили по ним свої обов'язки. Цю угоду зареєстровано в книзі договорів на право тимчасового користування землею 17.05.2016 за № 31 та затверджено рішенням Ренійської міської ради від 13.05.2016 року №119-VІІ "Про затвердження додаткової угоди по договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди".

Згідно з актом приймання-передачі від 13.05.2016 ДП "Ренійський морський торговельний порт" передано, а ТОВ "Рені-Лайн" прийнято в оренду земельну ділянку площею 17 244 кв. м, яка розташована на території першого вантажного району, для реалізації інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів" згідно зі схемою, затвердженою в.о. директора порту та погодженою головою Ренійської міської ради.

01.11.2017 ДП "Ренійський морський торговельний порт" направлено на адресу ТОВ "Рені-Лайн" лист № 1-12/730, у якому позивачем зазначено про відсутність протягом більше як одного року будь-якої інформації та дій з боку відповідача стосовно реалізації другої черги інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів", у тому числі на земельній ділянці, наданій за додатковою угодою від 29.04.2016 до договору №36/02 від 25.11.2002. За обставин, що склалися, та з метою врегулювання відносин відповідно до вимог чинного законодавства позивачем запропоновано відповідачу підготувати бізнес-план змін до зазначеного інвестиційного проекту, затвердити його та укласти договір (контракт) з виконавчим комітетом Ренійської міської ради для його реалізації.

У листі від 10.11.2017 № 1-12/755 ДП "Ренійський морський торговельний порт" повідомило ТОВ "Рені-Лайн", що у зв'язку з відсутністю діяльності з реалізації другої черги інвестиційного проекту з боку орендаря з моменту надання у користування земельної ділянки площею 17 244 кв. м за додатковою угодою від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02, підприємство має намір скористатися правом на розірвання зазначеної додаткової угоди відповідно до пункту 7.4 договору від 25.11.2002 № 36/02.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ДП "Ренійський морський торговельний порт" до суду з відповідним позовом.

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

Статтею 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Судами попередніх інстанцій установлено, що відносини сторін у справі, яка розглядається, урегульовано договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 № 36/02, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) та статей 11, 202, 509 ЦК.

За змістом статей 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування за плату на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень законодавства.

Судами встановлено, що повноваження ДП "Ренійський морський торговельний порт" як органу господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені" щодо укладання договорів з суб'єктами СЕЗ на право тимчасового користування землею на умовах оренди визначено Законом України "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1605-14) , Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2000 № 1344 "Про спеціальну економічну зону "Рені" (1344-2000-п) і Положенням про орган господарського розвитку і управління спеціальної економічної зони "Рені", за змістом яких до компетенції позивача належить, зокрема укладення з суб'єктами СЕЗ "Рені" у межах повноважень, наданих Ренійською міською радою, договорів оренди земельних ділянок та використання природних ресурсів місцевого значення.

У межах цих повноважень відповідно до додаткової угоди від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02 ДП "Ренійський морський торговельний порт" передало, а ТОВ "Рені-Лайн" прийняло в оренду земельну ділянку площею 17 244 кв. м, яка розташована на території першого вантажного району порту, для реалізації інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів".

За встановлених судами обставин, укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статей 204, 629 ЦК породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом статей 32, 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

У пункті 7.4 договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 25.11.2002 № 36/02 сторони передбачили, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством, зокрема відсутності діяльності з реалізації інвестиційного проекту з боку орендаря протягом одного року.

Як установлено судами попередніх інстанцій, за період з 29.04.2016 по 20.12.2017 ТОВ "Рені-Лайн" не приступило до реалізації другого етапу інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів", тобто інвестиційна діяльність не проводилася відповідачем саме на земельній ділянці, яка передана йому з урахуванням додаткової угоди від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02. Доказів, які б свідчили про протилежне, відповідачем не надано та судами не встановлено.

Посилання ТОВ "Рені-Лайн" на те, що реалізацію другого етапу інвестиційного проекту, мало бути здійснено на базі складу № 6 на території першого вантажного району порту, однак не було розпочато через незалежні від відповідача причини, обґрунтовано не взято до уваги судами попередніх інстанцій з огляду на те, що за встановлених у справі фактичних обставин реалізація другого етапу відповідно до пункту 2.3 Бізнес-плану інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів" повинна була відбуватися на базі складу № 3, а саме на земельній ділянці, переданій ТОВ "Рені-Лайн" після укладання договору від 25.11.2002 № 36/02. Будь-яких обставин, які б свідчили про внесення в установленому порядку змін до цих документів, а також передачі відповідачу для реалізації другого етапу проекту земельної ділянки, на якій розташовано склад № 6, судами встановлено не було, а відповідачем належними і допустимими доказами не підтверджено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову.

Доводи ТОВ "Рені-Лайн", викладені у касаційній скарзі, про те, що додаткова угода від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02 не встановлює цільове використання переданої в оренду земельної ділянки та не містить обов'язку відповідача з реалізації другої черги інвестиційного проекту, спростовуються встановленими у справі обставинами, зокрема тим, що рішенням виконавчого комітету Ренійської міської ради від 10.10.2007 № 271 "Про подальшу реалізацію інвестиційного проекту суб'єкта СЕЗ - ТОВ "Рені-Лайн", з урахуванням рішення від 27.02.2015 № 20, ТОВ "Рені-Лайн" надано дозвіл на реалізацію саме другого етапу інвестиційного проекту "Зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів", а в подальшому до договору від 25.11.2002 № 36/02 було внесено зміни у зв'язку із збільшенням площі орендованої землі, та відповідно до додаткової угоди від 29.04.2016 відповідач прийняв в оренду земельну ділянку площею 17 244 кв. м, яка розташована на території першого вантажного району порту, для реалізації цього проекту, що підтверджується актом прийому-передачі землі, розташованої на території СЕЗ, від 13.05.2016.

Суди попередніх інстанцій, ураховуючи умови договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди, укладеного між сторонами у справі, положення Закону України "Про оренду землі" (161-14) , норми чинного законодавства, які регулюють порядок функціонування СЕЗ, Положення про орган господарського розвитку і управління СЕЗ "Рені", дійшли правомірного висновку, що ДП "Ренійський морський торговельний порт" у межах визначених повноважень реалізувало своє право на звернення до суду з позовом про розірвання додаткової угоди, чим спростовуються посилання скаржника в касаційній скарзі на перевищення позивачем повноважень щодо ініціювання питання стосовно розірвання такої угоди в судовому порядку.

Оскільки предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ДП "Ренійський морський торговельний порт" про розірвання додаткової угоди від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02 у зв'язку з відсутності діяльності з реалізації інвестиційного проекту з боку орендаря протягом одного року саме на земельній ділянці, переданій в оренду за цією угодою, то посилання ТОВ "Рені-Лайн" у касаційній скарзі на виконання загалом інвестиційних зобов'язань за весь період дії генерального договору на реалізацію інвестиційного проекту, а також відсутності заборгованості з орендної плати, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги як такі, що не відносяться до предмета спору.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про наявність правових підстав для розірвання додаткової угоди від 29.04.2016 до договору від 25.11.2002 № 36/02. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнили позов.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Разом із тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків місцевого та апеляційного господарських судів, суд касаційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують установленого судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.