розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 (судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М., Отрюх Б.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 (суддя Демидов В.О.) у справі № 910/23498/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД"

про стягнення 1 099 790,41 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" (далі - ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД") про стягнення 1 099 790,41 грн, у тому числі: 758 955,02 грн - плата за користування вагонами, 388 117,76 грн - збір за зберігання вантажу у вагонах, 2 424,83 грн - збір за маневрову роботу та 292,80 грн - телеграфний збір.

1.2. Позовну заяву із посиланням на положення статей 306, 307 Господарського кодексу України, статей 1, 4, 218 Митного кодексу України, статтю 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 4, 119 Статуту залізниць України, положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , та Правила зберігання вантажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , обґрунтовано тим, що у зв'язку із проведенням переогляду вагонів № 67843763, № 65285033, № 609335780, № 66210204 на станції Кучурган на підставі частини 5 статті 338 Митного кодексу України зазначені вагони вантажовідправником яких є відповідач, було затримано.

Факт простою вагонів засвідчено актами загальної форми від 26.01.2017 № 14К1 і № 16К1, а також направлено телеграми № 5, № 7 на адресу станції відправлення - Васильків-1 і Київ- Московський.

У подальшому згідно з листом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.05.2017, який надійшов позивачеві 01.06.2017 повідомлено про накладення арешту на 88 вагонів, у тому числі вагонів вантажовідправником яких є відповідач, та про необхідність направлення цих вагонів на станцію Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Віматекс" (далі - ТОВ "Віматекс"). 25.07.2017 вагони направлено ТОВ "Віматекс". Час затримки вагонів засвідчено актами загальної форми від 25.07.2017 № 117К і № 118К1.

У зв'язку із зазначеними обставинами та на підставі норм чинного законодавства вантажовідправникові - ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" було нараховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах, збір за маневрову роботу і телеграфний збір.

1.3. ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи на неправомірності дій правоохоронних органів щодо затримання та арешту вагонів, а також зазначаючи про укладення між сторонами договору про надання послуг від 13.09.2016 № 5955/902ЦГЛ-2016, яким визначено перелік форс-мажорних обставин, до яких належіть і протиправні дії третіх осіб, якими у цьому випадку є дії, пов'язані із затримкою вагонів відповідача. Отже, відповідач зазначив про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за затримку вагонів і стягнення коштів.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із відсутністю вини відповідача, а також відсутністю вироку суду або факту пред'явлення відповідачеві підозри.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник наголошує на неправильності висновків судів, оскільки відсутність вироку суду або факту пред'явлення відповідачеві підозри не підтверджує відсутність вини відповідача як вантажовідправника у затримці вагонів.

На думку скаржника, суди неправильно застосували положення статті 218 Митного кодексу України, положення УМВС, Правила користування вагонами і контейнерами, а також Правила розрахунків за перевезення вантажів до спірних правовідносин та залишили поза увагою, що міжнародними та національно-правовими актами як підстави виникнення зобов'язання зі сплати належних залізниці платежів визначаються перешкоди у перевезенні, які не залежать від залізниці, а виникнення обов'язку не залежить від наявності вини відповідача у затримці вагонів.

При цьому здійснення митних процедур не належить до переліку підстав для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами і контейнерами передбаченого статтею 121 Статуту та Правилами користування вагонами і контейнерами.

3.2. ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, зазначаючи про обґрунтованість судових рішень і недоведеність скаржником його доводів.

4. Розгляд касаційної скарги

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- у січні 2017 року TOB "AЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" оформлено накладні № 456327, № 456343, № 456368, № 456350 на відправку вагонів № 67843763, № 65285033, № 60935780, № 66210204 зі станцій Київ-Московський (після зміни назви - Київ-Деміївський) і Васильків-1, згідно з якими вагони завантажені деревиною паливною у виді колод, полін, сучків, в'язанок хмизу або в аналогічних видах, які направлено на станцію Галац Ларга Румунської залізниці для вантажоодержувача СЧ "Пролісок" C.P.JI;

- за клопотаннями слідчого органу внутрішніх справ СУ ГУНП в Одеській області у межах кримінального провадження від 13.01.2017 № 12017160000000023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України Приморським районним судом м. Одеси винесено ухвалу від 02.02.2017 у справі № 522/1008/17 (1-кс/522/1547/17), згідно з якою старшому слідчому ОВС СУ ГУНП в Одеській області та співробітникам УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України надано дозвіл на проведення огляду вантажу, який переміщається у залізничних вагонах № 67843763, № 65285033, № 60935780, № 66210204;

- 26.01.2017 працівниками станції Кучурган складено акти загальної форми № 14к1, № 16к1, якими засвідчено факт простою вагонів;

- 26.01.2017 про факт затримки вагонів станція Кучурган направила на адресу станції відправлення Київ-Московський телеграму № 7 і на станцію Васильків-1 телеграму № 5;

- 01.06.2017 на адресу регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист від СУ ГУНП в Одеській області (від 31.05.2017 вих. № 4/7575), в якому слідчий повідомив, що під час досудового розслідування у кримінальних справах № 42016230000000238 і № 12017160000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 88 вагонів, у тому числі на вагони № 67843763, № 65285033, № 60935780, № 66210204. З метою недопущення вивозу за межі України вагонів слідчий повідомив про необхідність їх направлення на станцію Одеса-Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ "Віматекс";

- 01.06.2017 регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" одержала лист ТОВ "Віматекс" (від 31.05.2017 вих. № 54-17), в якому товариство підтвердило готовність прийняти вагони на свою адресу;

- 25.07.2017 вагони переадресовано на адресу ТОВ "Віматекс" (згідно з наказами на переадресування вагонів від 25.07.2017 № 367 і № 369).

- 09.08.2017 станцією відправлення Київ-Московський (після перейменування - Київ-Деміївський) направлено ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" лист-претензію вих. № 366/ДС про оплату платежів у сумі 821 584,24 грн (із ПДВ), нарахованих за час затримки вагонів № 60935780, № 65285033, № 66210204, а станцією відправлення Васильків-1 претензію від 10.08.2017 № 34 про сплату ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" плати за користування вагоном і додаткових зборів, нарахованих за час затримки вагону № 67843763;

- 11.09.2017 ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" згідно з листами вих. № 1109-1 і № 1109-2 повідомило про оскарження ним дій слідчого ОВС СУ ГУ НП в Одеській області до Генеральної прокуратури України, а також інформувало про призначення експертизи.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Предметом спору у цій справі є вимога регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" 1 099 790,41 грн, у тому числі плати за користування вагонами у сумі 758 955,02 грн, збору за зберігання вантажу у вагонах у сумі 388 117,76 грн, збору за маневрову роботу у сумі 2 424,83 грн і телеграфного збору у сумі 292,80 грн, із посиланням на положення статей 306, 307 Господарського кодексу України, статей 1, 4, 218 Митного кодексу України, статтю 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 4, 119 Статуту, положення УМВС, Правила розрахунків за перевезення вантажів, та Правила зберігання вантажу у зв'язку із затриманням вагонів, вантажовідправником яких є відповідач, через проведення переогляду цих вагонів на підставі частини 5 статті 338 Митного кодексу України.

5.2. Як убачається із матеріалів справи, причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих перевізником платежів за час затримки вагонів і додаткових платежів.

5.3. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини 1 статті 307 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина 5 статті 307 Господарського кодексу України).

5.4. Права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом, відповідно до статті 4 якого перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

5.5. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що перевезення вантажу залізничними вагонами, за затримку яких позивач нарахував відповідачеві відповідні платежі, є міжнародними залізничними перевезеннями, на правовідносини сторін поширюється дія УМВС.

За змістом 6 статті 28 та 1 статті 32 УМВС якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, незалежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Згідно з 5 статті 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в яком здійснюється оплата.

5.6. Статтею 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

5.7. Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

5.8. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

5.9. Як убачається зі змісту судових рішень, суди установили, що перевізником 26.01.2017 складено акти загальної форми № 14к1, № 16к1 та від 25.07.2017 № 117К і № 118К1, якими засвідчено факт простою вагонів, однак питання стосовно того, чи містять зазначені акти достатню інформацію щодо затримки вагонів у зв'язку з проведенням митного огляду, зокрема щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, та чи є ці акти належними доказами понесення перевізником додаткових витрат, що пов'язані із митними формальностями, а також питання, чи підтверджено актами від 26.001.2017 у сукупності з іншими доказами облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під'їзних коліях) і нарахування плати за користування ними, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували.

Отже, суди не встановили, чи є акти загальної форм від 26.01.2017 № 14к1 і № 16к1 відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та статті 129 Статуту підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника або вантажоодержувача.

5.10. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки затримка вагонів відбулася у зв'язку із проведенням митного огляду вантажу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Митного кодексу України (4495-17) , за змістом частини 1 статті 4 якого митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 336 Митного кодексу України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

5.11. Виходячи із системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 УМВС, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) або уповноваженими ними особами незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16, від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 16.08.2018 у справі № 914/1791/17.

5.12. Проте суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку із ненаданням позивачем належних і допустимих доказів у розумінні положень закону щодо наявності вини відправника у простої вагонів, неправильно застосували зазначені норми матеріального права, зокрема, положення статей 218, 338 Митного кодексу України, та не звернули уваги, що оскільки дії зі здійснення митного огляду є митними формальностями, на спірні правовідносини поширюються вимоги статті 218 Митного кодексу України, про що також зазначено і у зазначених вище постановах Верховного Суду.

5.13. Крім того, відшкодування додаткових витрат здійснюється в поряду, встановленому статтею 31 УМВС ( 2 статті 32 УМВС).

За змістом 1 та 2 статті 31 УМВС якщо договором перевезення не передбачено іншого, оплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за здійсненим ними перевезенням; 2) вантажоодержувачем - перевізнику, який видає вантаж за здійсненим ним перевезенням. Стосовно неустойки діє такий самий порядок. Якщо відправник або одержувач вантажу виконання своїх зобов'язань (оплату провізних платежів) покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником у накладній як платник і повинна мати договір із відповідним перевізником.

Суди попередніх інстанцій установили, що затримані для проведення митних формальностей вагони № 67843763, № 65285033, № 60935780, № 66210204 були відправлені зі станцій Київ-Московський (після зміни назви - Київ-Деміївський) і Васильків-1 за накладними № 456327, № 456343, № 456368, № 456350.

При цьому ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД" зазначило про укладення із ПАТ "Укрзалізниця" договору про надання послуг від 13.09.2016 № 5955/902ЦГЛ-2016.

Однак обмежившись посиланням на те, що затримання вагонів відбулося не з вини відправника - ТОВ "АЛ ВІ ВУД ТРЕЙД", суди попередніх інстанцій обставин щодо наявності у відправника обов'язку з відшкодування додаткових витрат або особи, на яку покладено відповідальність за затримку вагонів у зв'язку із проведенням митних формальностей, виходячи з норм чинного законодавства, положень УМВС, а також правовідносин сторін, не встановлювали.

5.14. Крім того, статтею 121 Статуту та пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено підстави для звільнення вантажовідправника, вантажоотримувача від плати за користування вагонами і контейнерами, до яких віднесено: 1) стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також стихійне лихо або аварія на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; 2) подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; 3) затримка прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.

Натомість, судами не взято до уваги, що здійснення митних процедур не належить до цього переліку та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами, а наявності передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами у спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій не встановлено, як і не взято судами до уваги, що у разі невстановлення факту незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю вантажовідправник може стягнути у судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 і рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2018 у справі № 910/23498/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.