1.1. У лютому 2018 року Приватне підприємство "Укрросконтрактбуд" (далі - ПП "Укрросконтрактбуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" (далі - ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг") про стягнення 773 664,58 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю між сторонами договірних відносин, предметом яких є грошові кошти в розмірі 655 095,00 грн. У зв'язку з викладеним, позивач вважав, що перераховані позивачем грошові кошти у зазначеному розмірі, отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Також позивач просив на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 98 264,25 грн інфляційних втрат та 20 305,33 грн 3% річних.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Як зазначено позивачем у позовній заяві, 26.12.2016 директору ПП "Укрросконтрактбуд" в телефонному режимі від ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" було запропоновано поставити на адресу позивача дизельне пальне.

2.2. На виконання усних домовленостей, 28.12.2016 позивачем було перераховано відповідачу 655 095,00 грн з призначенням платежу: "оплата за дизельне паливо згідно з рахунком НОМЕР_2 від 28.12.2016", що підтверджується платіжним дорученням №903 від 28.12.2016.

Однак, за твердженням позивача, паливо на його адресу поставлено не було, у зв'язку з чим 03.01.2017 та 11.01.2017 позивач звернувся до відповідача з листами про повернення на рахунок позивача 655 095,00 грн через відсутність поставки товару.

2.3. Відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копію генерального договору №1273/1216/НП/1 від 01.12.2016, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною і укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. В додаткових угодах зазначаються вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити.

Додатковою угодою №01/16 від 28.12.2016 до генерального договору постачання нафтопродуктів №1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця на умовах FCA в редакції "Інкотермс" 2000 року, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити нафтопродукти за ціною і в асортименті: UN 1202, паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л, сума з ПДВ - 655 095,00 грн.

Покупець зобов'язується оплатити продукцію в розмірі, зазначеному в цій додатковій угоді, протягом 1 банківського дня з дати підписання цієї додаткової угоди. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.2 договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника до моменту поставки продукції, на умовах 100% передоплати, згідно з окремими додатковими угодами до цього договору. Рахунок-фактура постачальника повинна бути оплачена покупцем у строк, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору, Датою здійснення будь-якого платежу за цим договором вважаться дата зарахування коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

2.4. В матеріалах справи міститься рахунок на оплату НОМЕР_2 від 28.12.2016 на суму 655 095,00 грн. Також в матеріалах справи міститься заявка-доручення №28 від 28.12.2016 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016, відповідно до якого покупець просить ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" поставити на підставі даної заявки-доручення та зобов'язується оплатити на умовах, визначених договором, наступну партію товару: паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л, сума з ПДВ - 655 095,00 грн.

Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу транспортним засобом перевізника - ПП ОСОБА_5, автомобіль Mercedes, державний номер НОМЕР_1.

2.5. В матеріалах справи міститься довіреність №28 від 28.12.2016 (дійсна до 07.01.2017) на ім'я ОСОБА_6, якою позивач доручає отримати від ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" цінності за рахунком НОМЕР_2 від 28.12.2016.

2.6. Відповідачем на підтвердження факту передачі позивачу товару на загальну суму 655 095,00 грн було долучено до матеріалів справи видаткову накладну №28/12-47 від 28.12.2016.

2.7. Позивач, звертаючись з позовними вимогами зазначав, що між позивачем та відповідачем були відсутні договірні відносини, предметом яких є грошові кошти у розмірі 655 095,00 грн, що свідчить про отримання грошових коштів ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" без достатніх правових підстав.

2.8. 19.03.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про зміну підстав позову.

Вказаною заявою позивач змінив підстави позову, а саме вказав, що оскільки між сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу суми попередньої оплати за непоставлене дизельне пальне, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 24 квітня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Судом першої інстанції не було прийнято заяву ПП "Укрросконтрактбуд" про зміну підстав позову, у зв'язку з чим позов розглянуто на підставі позовних вимог, викладених у позовній заяві.

3.1.2. Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №1273/1216/НП/1 від 01.12.2016, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за надані послуги, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

3.2. 24 липня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Укрросконтрактбуд" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" на користь ПП "Укрросконтрактбуд" 655 095,00 грн та 9 826,43 грн судового збору за подачу позовної заяви. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3.2.1. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.03.2018 в задоволенні клопотання ПП "Укрросконтрактбуд" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/1775/18 відмовлено, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи призначено на 17.04.2018.

Заява про зміну підстав позову була подана поштою 19.03.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.03.2018 було призначено розгляд справи у судовому засіданні на 17.04.2018, а тому позивачем не було пропущено строк подачі заяви про зміну підстав позову, у зв'язку з чим судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до розгляду таку заяву позивача.

3.2.2. Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції розглядались позовні вимоги позивача з урахуванням поданої ним до Господарського суду міста Києва заяви про зміну підстав позову.

Як зазначалося вище, цією заявою позивач змінив підстави позову та зазначив, що оскільки між сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу суми попередньої оплати за непоставлене дизельне пальне, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України.

3.2.3. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявний генеральний договір № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016, додаткова угода №01/16 від 28.12.2016, заявка-доручення №28 від 28.12.2016, довіреність №29 від 28.12.2016 та видаткова накладна №28/12-47 від 28.12.2016.

В свою чергу, позивачем було надано до суду апеляційної інстанції висновок експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 в межах кримінального провадження №1201710060000375, яким встановлено, що підписи від імені директора ПП "Укрросконтрактбуд" ОСОБА_7 на документах: генеральний договір №1273/1216/НП/1 від 01.12.2016, додаткова угода №01/16 від 28.12.2016, заявка-доручення №28 від 28.12.2016, довіреність №29 від 28.12.2016 та видаткова накладна №28/12-47 від 28.12.2016 виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

3.2.4. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості подачі вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від нього, позивач вказав, що вказаний висновок експертизи був надісланий до Печерського УП ГУ НП України в м. Києві 12.06.2018 та отриманий ПП "Укрросконтрактбуд" тільки 05.07.2018 при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, а тому не міг бути поданий до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведене обґрунтування, апеляційна інстанція взяла до уваги як належний доказ у справі наданий позивачем висновок експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 в межах кримінального провадження №1201710060000375.

3.2.5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт поставки товару повинен підтверджуватися накладними та товарно-транспортними накладними, які мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна №28/12-47 від 28.12.2016 визнана судом апеляційної інстанції неналежним та недопустимим доказом поставки товару позивачу, оскільки, як вже було зазначено вище, підписи від імені директора ПП "Укрросконтрактбуд" ОСОБА_7 на вказаній накладній виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

3.2.6. Також апеляційною інстанцією не взято як доказ поставки товару товарно-транспортну накладну від 28.12.2016, оскільки з її змісту виходить, що товар був отриманий за довіреністю ОСОБА_6, в той час як висновком експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 встановлено, що підпис на довіреності №29 від 28.12.2016, яка видана ОСОБА_6 для отримання товару, виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем товару - паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л на загальну суму 655 095,00 грн.

3.2.7. В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 655 095,00 грн були перераховані позивачем на виконання домовленостей (рахунок на оплату НОМЕР_2 від 28.12.2016 та оплата відповідно до платіжного доручення №903 від 28.12.2016) щодо поставки нафтопродуктів, в той час як відповідачем свої зобов'язання виконані не були, доказів повернення суми передоплати чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 655 095,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

3.2.8. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, господарський суд апеляційної інстанції зазначив про те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, тоді як ст. 625 ЦК України застосовується саме за прострочення грошового зобов'язання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 16 серпня 2018 року ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залишити в силі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, такими доводами.

4.2.1. Судом апеляційної інстанції прийнято як належний доказ надану позивачем копію висновку експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 в межах кримінального провадження №12017100060000375, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

4.2.2. Відповідно до статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

4.2.3. Відповідач під час апеляційного розгляду справи заперечував щодо можливості прийняття судом апеляційної інстанції копії зазначеного висновку експерта як доказу, оскільки висновку експерта не існувало ані на дату подання позивачем позову, ані на дату винесення рішення судом першої інстанції; копію висновку експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 отримано з кримінального провадження №12017100060000375, що перебуває на стадії досудового розслідування, тому неможливо достовірно встановити, чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи, чи обґрунтований експертний висновок; оскільки експертизу проведено в рамках кримінального провадження, відповідач не має належної можливості заперечити (оспорити) її висновки ані в господарському суді, ані в кримінальному провадженні №12017100060000375, оскільки не має будь-якого процесуального статусу в ньому.

4.2.4. Таким чином, на думку відповідача, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права (ст.ст. 76, 77, 269 ГПК України), що призвело до ухвалення незаконного рішення.

4.3. 13 вересня 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Відповідач зауважив на тому, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Посилання відповідача на відсутність у нього можливості заперечити (оскаржити) висновки експертизи в господарському суді є безпідставними, оскільки в ході слухання справи в апеляційному суді представник відповідача надав як усні так й письмові заперечення щодо висновку експерта.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення 655 095,00 грн, перерахованих позивачем коштів, а також нарахованих на цю суму на підставі ст. 625 ЦК України 98 264,25 грн інфляційних втрат та 20 305,33 грн 3% річних.

5.2.2. Як зазначалося вище, під час розгляду цієї справи, відповідачем як на підставу своїх заперечень було надано такі докази: генеральний договір №1273/1216/НП/1 від 01.12.2016, додаткову угоду №01/16 від 28.12.2016, заявку-доручення №28 від 28.12.2016, довіреність №29 від 28.12.2016 та видаткову накладну №28/12-47 від 28.12.2016.

Однак, господарським судом апеляційної інстанції зазначені матеріали визнані неналежними та недопустимими доказами поставки товару позивачу, оскільки підписи від імені директора ПП "Укрросконтрактбуд" ОСОБА_7 на вказаній накладній виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

Водночас господарський суд апеляційної інстанції встановив, що кошти були перераховані позивачем відповідно до платіжного доручення №903 від 28.12.2016 на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату НОМЕР_2 від 28.12.2016, тобто між сторонами існують договірні відносини щодо поставки товару.

5.2.3. Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.2.4. Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, як правильно зауважено господарським судом апеляційної інстанції, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У цьому зв'язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред'явлення вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

5.2.5. Таким чином, господарські суди, встановивши факт відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 655 095,00 грн, перераховану позивачем відповідачу як попередня оплата товару, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у вказаному розмірі.

5.2.6. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується в цій частині з постановою апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, на суму попередньої оплати товару.

5.2.7. Щодо доводів скаржника у касаційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду справи прийнято як належний доказ надану позивачем копію висновку експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 в межах кримінального провадження №12017100060000375, то у цьому зв'язку Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

5.2.8. Господарський суд апеляційної інстанції врахував зазначені вимоги Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та зауважив на тому, що позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені процесуальним законом, оскільки на час прийняття рішення судом першої інстанції (24.04.2018) висновку експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 не існувало.

5.2.9. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Господарський суд при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Отже, висновок експерта №8-4/1090 від 07.06.2018 в межах кримінального провадження №12017100060000375, що розслідується Печерським УП ГУНП у м. Києві, був правомірно оцінений господарським судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

При цьому, Верховним Судом відхиляються доводи скаржника про відсутність у нього можливості заперечити (оскаржити) висновок експертизи в господарському суді, оскільки в ході слухання справи у апеляційному суді представник відповідача надав свої заперечення щодо висновку експерта, про що зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.

5.2.10. Таким чином, касаційний суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ним доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" без задоволення, а постанови апеляційної інстанції, що оскаржується - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.