здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (судді: Чорногуз М. Г., Смірнова Л. Г., Іоннікова І. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (суддя Балац С. В.)

за касаційною скаргою Міністерства оборони України у справі

за позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 710 793,73 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява першого заступника військового прокурора Центрального регіону України, подана в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - ДП "Житомирський бронетанковий завод") на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій за договором про закупівлю послуг за державні кошти від 03.03.2016 № 342/3/5/16/18 (далі - договір від 03.03.2016) у сумі 710 793,73 грн, з яких: 265 735,09 грн - пеня у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, 432 592,02 грн - штраф за прострочення поставки понад 30 днів, 12 466,62 грн - облікова ставка Національного банку України.

Позовну заяву із посиланням на положення статей 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та пункт 7.2 договору від 03.03.2016 обґрунтовано простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо надання спірних послуг за цим договором.

1.2. У відзиві на позов ДП "Житомирський бронетанковий завод" наголосило, зокрема, на необґрунтованості прокурором підстав для звернення до суду з відповідним позовом; порушенні самим замовником зобов'язань за договором щодо поставки для ремонту обладнання у стані, обумовленому у цьому договорі, внаслідок чого збільшився обсяг робіт, що, у свою чергу, призвело до збільшення строків їх виконання.

1.3. 14.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ДП "Житомирський бронетанковий завод", в якому відповідач просив суд визнати виключними обставини, що вплинули на порушення строків виконання договірних зобов'язань, і зменшити розмір штрафу і пені на 99 %, посилаючись, зокрема, на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України штрафні санкції в сумі 50 000,00 грн і 10 662,00 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд з'ясував, що відповідач не виконав зобов'язань у строк, передбачений договором від 03.03.2016, установивши, що прострочення відповідача у цьому випадку стало наслідком поставки для ремонту виробів, що не відповідали умовам договору (поставка у розукомплектованому стані), що, у свою чергу, зумовило потребу у додатковому часі для проведення ремонту виробів у зв'язку зі значним збільшенням обсягу робіт. Водночас суд, урахувавши наведені обставини, а також факт повного виконання відповідачем робіт за спірним договором і фінансовий стан відповідача, зважаючи на положення частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про зменшення штрафних санкцій до 50 000,00 грн та відмовив у решті позову.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 залишено без змін із тих же підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і відзивів на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі Міністерство оборони України вважає порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 526 Цивільного кодексу України, посилаючись на відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення спірних штрафних санкцій.

3.2. Від військового прокурора Центрального регіону України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він підтримує доводи, викладені у касаційній скарзі Міністерства оборони України.

3.3. Від ДП "Житомирський бронетанковий завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і аргументи, викладені у відзивах на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.03.2016 між Міністерством оборони України - замовником і ДП "Житомирський бронетанковий завод" - виконавцем було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачеві послуги з ремонту і технічного обслуговування виробів за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг, що є невід'ємною частиною договору, а позивач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до додаткової угоди від 20.01.2017 № 7 до договору відповідач зобов'язався до 28.02.2017 надати послуги з капітального ремонту виробів, а до 30.03.2017 - надати звітні документи, які підтверджують використання попередньої оплати в сумі 3 089 943,00 грн.

Додатковою угодою від 30.03.2017 № 8 внесено зміни до спірного договору щодо продовження терміну його дії до 31.05.2017 та зазначено, що у частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Згідно з пунктом 7.2 договору від 03.03.2016 за порушення терміну надання послуг відповідач сплачує позивачеві пеню розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у строк, зазначений договором, звітних документів, що підтверджують факт надання послуг на суму отриманої попередньої оплати, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми отриманої попередньої оплати або залишку невикористаних коштів за кожен день прострочення.

4.3. Як убачається із матеріалів справи, предметом спору у ній є вимога першого заступника військового прокурора Центрального регіону України, подана в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України 710 793,73 грн штрафних санкцій за прострочення надання послуг (виконання робіт) за договором від 03.03.2016.

4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

5.2. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 901 цього Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем на користь відповідача здійснено попередню оплату в сумі 3 089 943,00 грн, що підтверджується вимогою на оплату від 01.02.2017 № 342/8/17.

Водночас, як установлено господарськими судами, відповідачем 17.05.2017 було повністю виконано ремонтні роботи за договором від 03.03.2016, що підтверджується відповідними актами, наявними у матеріалах справи. При цьому такі роботи було виконано відповідачем із порушенням строків, визначених договором.

Поза тим суди установили, що вироби за договором від 03.03.2016 було передано відповідачеві лише 22.02.2017, тобто з порушенням вимог пункту 5.4 цього договору, що призвело до порушення ДП "Житомирський бронетанковий завод" строків надання послуг з їх ремонту, зокрема, до 28.02.2017 і надання звітних документів до 30.03.2017. Крім того, ці вироби надійшли у розукомплектованому стані, із відсутніми вузлами, агрегатами та приладами, що, у свою чергу, призвело до збільшення строків ремонту і додаткових витрат відповідача.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ураховуючи положення чинного законодавства та установлені обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачеві штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, ДП "Житомирський бронетанковий завод" подало до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просив визнати обставини, викладені ним у клопотанні, виключними і такими, що вплинули на порушення строків виконання договірних зобов'язань, та зменшити розмір штрафу і пені на 99 %.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України (436-15) та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (частина 1 статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку, зокрема, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язань за договором (повне виконання), те, що невчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань виникло з об'єктивних причин і позивач не зазнав збитків у зв'язку із таким простроченням, а також зважаючи на розмір заявлених штрафних санкцій і його співрозмірність наслідкам порушення у цьому випадку, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, і доводи, викладені у касаційній скарзі наведеного не спростовують.

6. Висновки Верховного Суду

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зменшення суми штрафних санкцій є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.