1. 03.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання договору № 01/10-13 оренди нежитлового приміщення, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі - Відповідач), поновленим на той самий строк, а саме з 01.09.2016 по 31.08.2019, і на тих самих умовах, та визнання за Позивачем права користування нежитловим приміщенням площею 4 589. 90 кв. м, що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ. 1А) за адресою: місто Київ, вул. Кільцева дорога (Велика окружна), 4 (далі - Приміщення), на підставі договору.

2. Позовна заява мотивована незаконністю вчинених Відповідачем дій з відключення від електропостачання орендованих Позивачем за укладеним між сторонами 01.10.2013 договором № 01/10-13 оренди (далі - Договір) Приміщень з аргументацію про припинення з 31.08.2016 дії Договору, а відповідно і незаконністю дій з припинення права Позивача на оренду Приміщень, оскільки після закінчення з вказаної дати строку оренди за Договором Відповідач, незважаючи на неодноразові повідомлення Позивача про готовність повернути орендовані Приміщення та вимогою направити Відповідачем уповноваженої особи для прийняття з оренди Приміщення, протягом місяця з дня закінчення строку оренди не вчинив жодних дій з прийняття Приміщень з оренди, у зв'язку із чим Позивач продовжив користуватись орендованим Приміщенням, здійснивши при цьому на вимогу Відповідача за виставленими ним рахунками і орендні, і комунальні платежі за три місяці - вересень-листопад 2016 у зв'язку із користуванням Приміщенням, що в сукупності свідчить про визнання Відповідачем пролонгації Договору відповідно до його умов. Вказані дії (бездіяльність) Відповідача з неприйняття з оренди Приміщень призвели до пролонгації Договору, через що Позивач також пролонгував з суборендарями договори суборенди Приміщення, а наступне відключення Приміщення від електропостачання та наполягання на цьому етапі на припиненні Договору призводить до перешкоджання в користуванні Позивачем на законних підставах Приміщенням, а також до значних збитків Позивача, а також негативно відображається на господарській діяльності, оскільки є втручанням Відповідача в цю діяльність Позивача, та діловій репутації Позивача. Про заперечення вказаних дій Відповідача Позивачем та вимоги поновити електропостачання Відповідачу був направлений лист.

3. 11.08.2017 Відповідач подав зустрічну позовну заяву про виселення Позивача з Приміщення та зобов'язання Позивача негайно звільнити Приміщення.

4. Зустрічна позовна заява мотивована порушенням прав Відповідача як власника Приміщення користуватись ним, оскільки після припинення 31.08.2016 дії Договору Позивач не виконав свого обов'язку з повернення об'єкта оренди, незважаючи на звернення Відповідача листом від 20.09.2016 (вручене Позивачу 29.09.2016). Також Відповідач вказав про неодноразові порушення Позивачем умов Договору через систематичну несплату ним та затримку орендних платежів, про заборгованість Позивача з орендної плати за Договором та зі сплати комунальних послуг, про що Позивачу неодноразово направлялись претензії, які були залишені ним без реагування. У зв'язку із цим у Відповідача відсутні підстави для продовження дії Договору на новий строк, а навпаки є заперечення щодо пролонгації Договору, які висловлені у вказаному листі від 20.09.2016, та відповідно, які в сукупності є підставою для припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії. Вимоги Відповідача в листі від 13.10.2016 про сплату заборгованості з орендної плати та негайне звільнення Приміщення з підписанням акта приймання-передачі були залишені Позивачем без реагування. Відповідач наголосив, що після припинення електропостачання до Приміщення Позивачем вчинені дії з проникнення в приміщення першого поверху будівлі, де розташоване Приміщення, шляхом зламу дверей та втручання в роботу електропідстанції з несанкціонованим підключенням до електропостачання другого поверху приміщення та необлікованим та безоплатним використанням електроенергії для власних потреб Позивача. При цьому за допомогою працівників охоронної фірми фахівців Відповідача не було допущено до приміщення електропідстанції для проведення регламентних та ремонтних робіт, а працівники охоронної фірми продовжують перебувати на першому поверсі будівлі, де розташоване приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 07.12.2016 та 20.12.2016 Господарський суд міста Києва ухвалив залучити до участі у справі Компанію "Монторо Менеджмент ГмбХ" (далі - Третя особа 1) та Компанію "Вайлд Роуз Трі Ко. ЛТД." (далі - Третя особа 2) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

6. 03.10.2017 Господарський суд міста Києва вирішив у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позові вимоги -задовольнити частково: виселити Позивача з Приміщення; в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити. Рішення суду мотивоване припиненням дії з 31.08.2016 Договору через заперечення Відповідачем щодо продовження дії Договору, про що Відповідач неодноразово повідомляв Позивача в листах, направлених в серпні, вересні та жовтні 2016 року, відповідно відсутністю у Позивача підстав для користування Приміщенням через припинення дії Договору з моменту припинення - 31.08.2016, а також обґрунтованістю вимоги Відповідача про виселення з Приміщення. Відмова у задоволені вимог про зобов'язання Позивача негайно звільнити приміщення мотивована некоректним викладенням зустрічних позовних вимог в цій частині - без урахування визначеного законом належного способу захисту - про звільнення Приміщення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. 20.06.2018 Київський апеляційний господарський суд постановив: задовольнити апеляційну скаргу Позивача, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2018, первісний позов задовольнити - визнати Договір поновленим на той самий строк - з 01.09.2016 по 31.08.2019 і на тих самих умовах та визнати за Позивачем право користування Приміщенням на підставі Договору; в задоволенні зустрічного позову відмовити. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що Договір між сторонами є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах через відсутність наміру Відповідача припиняти договірні відносини з Позивачем за Договором, оскільки Відповідачем не було вчинено відповідно до умов Договору дій з витребування з оренди Позивача об'єкта оренди, так як не було направлено представника для прийняття об'єкту оренди від орендаря (Позивача). При цьому апеляційний суд критично оцінив направлені Відповідачем Позивачу у серпні - жовтні 2016 року листи, які місцевим судом розцінені як відмова Відповідача пролонгувати Договір, оскільки, пославшись на зміст цих листів, апеляційний суд встановив, що в цих листах йдеться про заборгованість Позивача з орендної плати, систематичне невиконання умов Договору та про небажання Відповідача укласти з Позивачем нову угоду про оренду Приміщення, однак заперечення щодо пролонгації чинного Договору вказані листи не містять. При цьому суд вказав, що листи, які датовані 13.10.2016 та 31.10.2016, направлені поза межами встановленого законом місячного строку після закінчення дії Договору, протягом якого сторона договору оренди має висловитись щодо припинення або зміни умов договору оренди. Також апеляційний суд врахував, що Позивач продовжив користуватись орендованим Приміщенням. Через визнання Договору пролонгованим вимоги про звільненням Позивачем Приміщення визнані безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 13.07.2018 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Відповідач не є належним орендодавцем (наймодавцем), а також не є належним відповідачем у справі за первісним позовом, оскільки згідно з доказами у справі та відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на Приміщення на час розгляду справи належало третім особам, про що Позивачу мало бути відомо, у зв'язку із чим до спірних правовідносин неправомірно застосовані відповідні норми - статті 764 Цивільного кодексу України та статті 284 Господарського кодексу України, а справу розглянуто за участю неналежного відповідача. Не повідомивши суд про належного відповідача за спором у цій справі та не подавши клопотання про заміну належного відповідача, Позивач тим самим зловживає своїми процесуальними правами.

10. Ні умови Договору, ні норми законодавства не містять вимог щодо обов'язку орендаря направляти свого представника для прийняття об'єкта з оренди, тому звільнення Приміщення та його передача є обов'язком Позивача як орендаря, а вимоги в листі від 20.09.2016 про звільнення Приміщення були направлені Відповідачем Позивачу, коли було виявлено факт зловживання з боку Позивача, з одночасним черговим повідомленням про небажання продовжувати орендні правовідносини з Позивачем.

11. Апеляційний суд, відхиливши листи, направлені Позивачу в серпні-жовтні 2016, як неналежні докази заперечення Відповідачем щодо продовження орендних правовідносин, які місцевим судом навпаки були прийняті як належні докази на підтвердження відповідних обставин, надав цим доказам неправильну правову оцінку, не врахувавши, що закон не містить форми заперечення орендодавця проти продовження строку оренди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 906/496/17).

12. Апеляційний суд визнав Договір поновленим на строк, що на 1 календарний місяць перевищує строк Договору, який був встановлений до 31.08.2016, оскільки визнав Договір поновленим з 01.09.2016 по 31.08.2019 (тобто на три календарних роки), тоді як умови Договору передбачали строк його дії 2 роки та 11 місяців.

13. Апеляційним судом не було залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Пауер Вектра", тоді як судове рішення у цій справі може вплинути на право цієї особи, яка станом на час розгляду справи в апеляційному суді згідно з наданими доказами є власником Приміщення.

Доводи Позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Належними доказами у справі не підтверджується факт припинення та небажання Відповідача продовжувати правовідносини за Договором.

Доводи третіх осіб у відзивах на касаційну скаргу

15. Належними доказами у справі підтверджується факт припинення та небажання Відповідача продовжувати правовідносини за Договором.

Позиція Верховного Суду

16. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 21 ГПК України (в редакції, чинній станом на час звернення із позовом у цій справі - до 15.12.2017) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Аналогічні положення наведені в статті 45 ГПК України (в чинній редакції), якою передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається.

Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.

17. Судами встановлено, що спір у справі виник за договором оренди нежитлових приміщень: вимоги за первісним позовом заявлені про визнання Договору поновленим, а вимоги за зустрічним позовом - про усунення перешкод у користуванні переданим в оренду Приміщенням шляхом виселення з цього приміщення.

18. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 761 цього кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Вказаній нормі кореспондують норми статей 317 та 319 ЦК України, якими визначені права власника: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України); власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 761 ЦК України наймодавцем за договором оренди може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до частини 1 статті 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

19. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у спорі, який виник з орендних правовідносин (за договором оренди), у тому числі у спорі щодо усунення перешкод в користуванні майном, переданим в оренду, сторонами у справі за цим спором (позивачем та належним відповідачем) можуть бути лише власник орендованого майна (особа, якій належать майнові права) та орендар, а у випадках, передбачених частиною 1 статті 774 ЦК України - також інша особа, якій наймач передав орендовану річ у піднайм.

20. Судами встановлено, що сторонами Договору на час його укладення є Позивач (орендар) і Відповідач (орендодавець).

Розгляд справи по суті заявлених вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом з прийняттям судом першої інстанції рішення, а апеляційним судом -постанови, здійснений судами обох інстанцій за участі вказаних осіб як належного позивача та належного відповідача за як за первісним за зустрічним позовом відповідно.

Також, суд першої інстанції ухвалами від 07.12.2016 та 20.12.2016, задовольнив відповідні клопотання Третьої особи 1 та Позивача та вирішив залучити до участі у справі Третю особу 1 та Третю особу 2 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, вказавши, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов'язки цих осіб щодо однієї із сторін.

Поряд з цим, залучивши вказаних осіб як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, суд першої інстанції залишив поза увагою, не дослідив та не надав правової оцінки зібраним у справі доказам, на які послалась Третя особа 1 у клопотанні про залучення до участі у цій справі, зокрема Інформаційній довідці від 21.11.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно відомостей в якій 11.07.2014 проведена державна реєстрація права власності Третьої особи 1 та Третьої особи 2 на Приміщення із внесенням відомостей щодо вказаних власників Приміщення з розміром частки кожного - по ?.

Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення у цій справі, не виправив вказане порушення, також не дослідивши вказаний доказ, а також не дослідив додану Позивачем до апеляційної скарги довідку від 12.10.2017 із визначеними в цій довідці ідентичними відомостями щодо власників Приміщення.

21. Відповідно до статті 24 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі - до 15.12.2017) господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Відповідно до статті 48 ГПК України (в чинній редакції) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

З викладених норм ГПК України (1798-12) (в чинній та попередній редакції) вбачається, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.

При цьому названий процесуальний закон не допускає здійснення заміни неналежного позивача, у разі встановлення обставин, що позов поданий особою, яка не має право заявляти відповідні вимоги щодо предмету спору.

22. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що допущене судом першої інстанції процесуальне порушення - недослідження зібраних у справі доказів, яке не було виправлено апеляційним судом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, - щодо належного процесуального статусу кожного із учасників провадження у цій справі (щодо належного відповідача за первісним позовом у цій справі, та щодо права Відповідача заявляти вимоги до Позивача - за зустрічним позовом), а справу розглянуто по суті заявлених вимог: за первісним і за зустрічним позовом - без дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин щодо процесуального статусу кожного із учасників провадження у цій справі та щодо прав кожного із учасників у цій справі стосовно предмета спору.

23. Дійшовши цього висновку, Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункти 9, 13) в тій частині, у якій скаржник стверджує, що судами не досліджені докази у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин щодо належного відповідача за первісним позовом. Дійшовши такого висновку, Суд вважає передчасним аналіз доводів учасників справи стосовно обґрунтованості вимог за первісним та за зустрічним позовом по суті заявлених вимог.

24. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

25. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

26. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасуванню підлягають, як оскаржувана постанова апеляційного суду, так і скасоване нею рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.