ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5978/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" (в особі ліквідатора),

представник позивача - Бойко В.О. (довіреність б/н від 27.08.2018),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10"

представник відповідача - Гурський В.С. (договір про надання правової допомоги б/н від 22.10.2018, ордер ДП №1574/006 від 22.10.2018),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Золодар"

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта",

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 31.07.2018

у складі колегії суддів: Білецької Л.М. (головуючий), Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

у справі за позовом

Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Золодар",

про стягнення 1 314 767, 03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Золодар" про стягнення заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн., інфляційних втрат - 1 012 297,73 грн., 3 % річних - 167 835,62 грн., пені - 78 136,99 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 у справі № 904/5978/14 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" на користь Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання Орбіта" заборгованість 1 000 000,00 грн., інфляційні витрати в сумі 1 012 297,73 грн. та 3 % річних в сумі 167 753, 42 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору про надання поворотної фінансової допомоги, причини пропуску строків позовної давності визнані поважними з огляду на бездіяльність арбітражного керуючого. Також суд вказав на необґрунтоване збільшення розміру 3 % річних.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 904/5978/14 скасовано вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення, яким:

відмовлено у задоволенні позовних вимог;

у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "Орбіта" про забезпечення позову - відмовлено;

у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого об'єднання "Орбіта" про призначення додаткової судової експертизи - відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску строку позовної давності базується на неповно встановлених обставинах справи та спростовується іншими доказами у справі, які він долучив і оцінки яким не надав. При цьому, клопотання позивача про призначення експертизи відхилено, оскільки стосується документів, які не прийняті судом як докази, а реквізити і печатка листа № 241 від 22.10.2012 не мають самі по собі правового значення в умовах підроблення підпису. Клопотання про забезпечення позову відхилено судом за необґрунтованістю.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 904/5978/14, Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" звернулось з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій просило її скасувати та залишити в силі судове рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 61, 86, 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) щодо повного та всебічного розгляду справи, зокрема, доводів відповідача у поєднанні з матеріалами справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5978/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. від 13.09.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 904/5978/14 господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 904/5978/18. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 23.10.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.10.2018. Витребувано з господарського суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5978/14. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5978/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2018 прийнято справу № 904/5978/14 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 13.09.2018 дату - 23.10.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" у відзиві на касаційну скаргу просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заявлене клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відхиляється, оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду не знайшла підстав, передбачених ст. 302 ГПК України, для його задоволення.

В судове засідання 23.10.2018 з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі. Третя особа уповноваженого представника не направила, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод № 10" (Сторона 1), Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" (Сторона 2) та Приватним підприємством "Золодар" (Поручитель) укладений договір № 1502-3 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого Сторона-2 надає Стороні-1 поворотну фінансову допомогу в сумі 1 000 000,00 грн., без ПДВ, а Сторона-1 зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

В разі неповернення фінансової допомоги в строк, встановлений даним договором, Сторона-1 сплачує на користь Сторони-2 штрафну неустойку в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення платежу (п. 4.2 договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №817 від 18.02.2011.

15.04.2011 між ТОВ "Хлібозавод № 10", ЗАТ "НВО "Орбіта" та ПП "Золодар" укладена додаткова угода № 1 до вищезазначеного договору, відповідно до якої поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Сторони-2, або не пізніше 01.07.2011.

З огляду на те, що відповідач не повернув отримані грошові кошти в обумовлений договором строк, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд встановив, що дійсно мало місце порушення прав позивача, за захистом якого той звернувся до суду, визнав причини пропуску строків позовної давності поважними з огляду на перебування позивача в процедурах банкрутства та бездіяльність арбітражного керуючого щодо повернення сум дебіторської заборгованості.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та застосував наслідки її спливу, як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (v015p710-04) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) . Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права".

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004) (стаття 13)".

Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Інститут позовної давності покликаний також сприяти сталості цивільних відносин.

Проте, за змістом ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.

Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів.

В силу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб'єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

Через арбітражного керуючого здійснюється зв'язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство.

Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо.

При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника.

Визнаючи причини пропуску строку позовної давності поважними, місцевим господарським судом враховані факти, встановлені в ухвалі від 12.11.2014 у справі № 904/5207/13 (провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Науково - виробниче об'єднання "Орбіта"), а саме, вчинення ліквідатором дій не в інтересах позивача та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред'явлення позову утрудненим.

Зважаючи на викладене, аналізуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності через призму Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції стосовно їх відсутності.

При цьому, апеляційною інстанцією не спростовано висновків місцевого господарського суду щодо наявності у відповідача заборгованості з повернення поворотної фінансової допомоги.

Крім того, слід зазначити, що за практикою Європейського Суду з прав людини при застосуванні строків позовної давності йдеться про задавненість позовів і неповноту доказів, через сплив часу. Натомість, у справі, що розгадається, у правовідносинах між сторонами відсутні події "далекого минулого", що могло б спричинити перешкоду для стягнення боргу і захисту порушеного права позивача.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Місцевим господарським судом перевірений розрахунок заявлених до стягнення відповідних сум та встановлено необґрунтоване збільшення розміру 3 % річних.

Щодо вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині в зв'язку зі спливом строку спеціальної позовної давності на підставі ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Враховуючи приписи ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також загальні засади цивільного судочинства, якими є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, що закріплені у пунктах 5 та 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу ІІІ цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, як таке, що відповідає принципам справедливості та верховенства права.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" звернулось з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 904/5978/14 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

До касаційної скарги Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" були подані докази сплати судового збору у розмірі 52 590,68 грн.

У ході касаційного розгляду справи було встановлено, що Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" при поданні касаційної скарги не доплачено судовий збір у сумі 12 810, 86 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Вказане питання не могло бути з'ясоване на стадії прийняття касаційної скарги та відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга надійшла безпосередньо до суду касаційної інстанції без матеріалів справи, що унеможливлювало встановлення точного розміру сум судового збору, який підлягав сплаті при поданні касаційної скарги.

Порядок розподілу судових витрат встановлено ст. 129 ГПК України.

У цій справі судові витрати у відповідності з положеннями ч.4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно із п.в) п. 4) ч.1 ст. 315 ГПК України, у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52 590, 68 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, сума 12810,86 грн. судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Орбіта" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 904/5978/14 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 у справі № 904/5978/14 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №10 на користь Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання Орбіта" 52 590, 68 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод №10" на користь Державного бюджету України 12 810, 86 грн. недоплачену суму судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук